Справа № 204/11130/25
Провадження №6/204/214/25
іменем України
22 жовтня 2025 року м. Дніпро
Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючий суддя Книш А.В.,
секретар судового засідання Малкамова О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бунакової С.О., заінтересовані особи ОСОБА_1 , ДЕПАРТАМЕНТ ПАТРУЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, -
Державний виконавець Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бунакова С. звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до виконання зобов'язань, покладених на нього виконавчим листом №160/7202/24, виданого 28 червня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції Національної поліції України судових витрат в розмірі 3028 грн.
На обґрунтування свого подання державний виконавець посилається на те, що на виконанні у Другому Правобережному відділі державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження №75689077 з примусового виконання виконавчого листа №160/7202/24, виданого 28 червня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції Національної поліції України судових витрат в розмірі 3028 грн. 02 серпня 2024 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов'язано сплатити на користь Департаменту патрульної поліції Національної поліції України судових витрат в розмірі 3028 грн. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження. Рішення суду станом на теперішній час боржником не виконано.
Представник Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду подання, у судове засідання не з'явився. До початку розгляду справи надав заяву про розгляд подання без його участі.
На підставі досліджених доказів судом встановлені наступні фактичні обставини.
На виконанні у Другому Правобережному відділі державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження №75689077 про стягнення судових витрат з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ДЕПАРТАМЕНТУ ПАТРУЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ, відкрите 02 серпня 2024 року з примусового виконання виконавчого листа №160/7202/24 від 28 червня 2024 року, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом (а.с.7-9).
В рамках виконавчого провадження №75689077 державним виконавцем Бунаковою С.О. винесено постанову про арешт коштів боржника (а.с.17).
Державним виконавцем на адресу боржника ОСОБА_1 були направлені виклики державного/приватного виконавця від 16 червня 2025 року та 01 жовтня 2025 року (а.с.12-15).
Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року (з подальшими змінами) регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Згідно п.5 ч.1 ст.6 Закону «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року, право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Згідно з п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
На підставі визначених у ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» обов'язків боржника можна зробити висновок, що поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, і коли виконати цей обов'язок не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Таким чином, основною і єдиною підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України є його ухилення від виконання зобов'язань.
Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Звертаючись до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, державний виконавець не надав суду жодних доказів того, що боржник ухилявся від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, відомості про обізнаність боржника про наявне виконавче провадження в копіях матеріалів виконавчого провадження відсутні.
Сам факт наявності відкритого виконавчого провадження не свідчить про ухилення боржника від виконання судового рішення.
Судом враховується, що тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише при наявності достатніх на це підстав.
Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, частина друга якої передбачає: "Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною". При чому згідно ч. 3 указаної статті це на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
У справі «Гочев проти Болгарії» («Gochev v. Bulgaria» від 26 листопада 2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.
З огляду на вищенаведене можна дійти висновку, що тимчасове обмеження у праві виїзду боржника без встановлення факту ухилення від виконання зобов'язань не буде відповідати одному із критеріїв, визначених ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, за яких обмеження права на свободу пересування може бути виправдане.
Таким чином, враховуючи викладене, подання державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.260, 353, 441 ЦПК України,-
У задоволенні подання державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бунакової С.О., заінтересовані особи ОСОБА_1 , ДЕПАРТАМЕНТ ПАТРУЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Головуючий