Справа № 175/710/25
Провадження № 2/175/191/25
(ЗАОЧНЕ)
15 жовтня 2025 року с-ще Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Войтуха О.М.
з участю секретаря судового засідання Радонського М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Краматорської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області до ОСОБА_1 , третя особа: Комунальне підприємство «Об'єднання парків культури та відпочинку», Виконавчий комітет Краматорської міської ради про визнання об'єкта нерухомості самочинно збудованим та скасування запису про державну реєстрацію, -
В січні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Комунальне підприємство «Об'єднання парків культури та відпочинку», Виконавчий комітет Краматорської міської ради про визнання об'єкта нерухомості самочинно збудованим об'єкт та скасування запису про державну реєстрацію, в якому просив суд постановити рішення, яким визнати самочинно збудованим об'єкт нерухомості, а саме: будівлю кафе-бару, загальною площею забудови 83,4м.кв., яка складається із: кафе-бару площею 83,4м.кв. (літери А-1, А1-1), навісів (літери Б, В, Г), навісів (літери Д, Е, Ж), навісів (літери З, И, К, Л), навісів (літери М, Н, О), огорожі (літера N1), замощення (літера І) в АДРЕСА_1 ; зобов'язати ОСОБА_1 знести самочинно збудований об'єкт нерухомості, а саме: будівлю кафе-бару, загальною площею забудови 83,4м.кв., яка складається із: кафе-бару площею 83,4м.кв. (літери А-1, А1-1), навісів (літери Б, В, Г), навісів (літери Д, Е, Ж), навісів (літери З, И, К, Л), навісів (літери М, Н, О), огорожі (літера N1), замощення (літера І) в АДРЕСА_1 ; скасувати запис про державну реєстрацію Державного реєстратора речових прав Реєстраційної служби Краматорського міського управління юстиції Донецької області про державну реєстрацію прав на об'єкт нерухомості, а саме: будівлю кафе бару, загальною площею забудови 83,4м.кв., яка складається із: кафе-бару площею 83,4м.кв. (літери А-1, А1-1), навісів (літери Б, В, Г), навісів (літери Д, Е, Ж), навісів (літери З, И, К, Л), навісів (літери М, Н, О), огорожі (літера N1), замощення (літера І) в АДРЕСА_1 , 64-К від 06.05.2015 року серія та номер 21123419; стягнути з відповідачки понесені судові витрати.
Представник позивача у судовому засіданні просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, не заперечував щодо заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 про дату, час і місце слухання справи повідомлена належним чином, що підтверджується поштовими поверненнями, оголошеннями про виклик особи та трекінгами поштових відправлень, однак до суду не з'явилася, причини неявки не повідомила, відзиву не подала,а тому зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 223, 280 ЦПК України.
Треті особи - Комунальне підприємство «Об'єднання парків культури та відпочинку», Виконавчий комітет Краматорської міської ради про час і місце слухання справи повідомлені належним чином, однак явку свого представника у судове засідання не забезпечили.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що Краматорській міській раді Донецької області належить на праві власності земельна ділянка площею 71,3905 га з кадастровим номером 1412900000:00:003:0593, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно,Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 03 лютого 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору дійсним та визнання права власності - задоволено; визнано дійсним договір купівлі-продажу від 11.03.2014 року, згідно якого ОСОБА_2 придбала у власність, а ОСОБА_3 продав належне йому кафе - бар в парку "Ювілейному" в м. Краматорську; визнано за ОСОБА_2 право власності кафе - бару площею 87,7кв.м. (літери А-1 А1-1) навіс площею 26,1кв.м. (літери Б, В, Г) навіси площею 103,5кв.м. (літери Д, Е, Ж), навіси площею 35,1кв.м. (літери З, И, К, Л) навіси площею 100,6кв.м. (літери М, Н, О) огорожа площею 82,1кв.м. (літера N1 ), замощення площею 499,6кв.м. (літера І) в АДРЕСА_1 .
17 лютого 2015 року ухвалою Краматорського міського суду Донецької області внесено зміни у резолютивній частині рішення від 03.02.2015 року, по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору дійсним та визнання права власності, у другому та третьому абзацах, після слова в м. Краматорську та після слів в м. Краматорську Донецької області, зазначено, що обєкт нерухомого майна розташовано біля будинку АДРЕСА_2 , та відповідно до виправлень, абзац другий та третій резолютивної частини рішення вважати в наступній редакції: «Визнати дійсним договір купівлі-продажу від 11.03.2014 року, згідно якого ОСОБА_2 придбала у власність, а ОСОБА_3 продав належне йому кафе - бар в АДРЕСА_2 . Визнати за ОСОБА_2 право власності кафе - бару площею 87,7кв.м. (літери А-1 А1-1) навіс площею 26,1кв.м. (літери Б, В, Г) навіси площею 103,5кв.м. (літери Д, Е, Ж), навіси площею 35,1кв.м. (літери З, И, К, Л) навіси площею 100,6кв.м. (літери М, Н, О) огорожа площею 82,1кв.м. (літера N1 ), замощення площею 499,6кв.м. (літера І) в АДРЕСА_1 , яке розташоване біля будинку АДРЕСА_2 .»
Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 10 квітня 2015 року внесено зміни у резолютивну частину ухвали від 17.02.2015 року, по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору дійсним та визнання права власності, у другому та третьому абзацах, після слова в м. Краматорську та після слів в м. Краматорську Донецької області, зазначивши що об'єкт нерухомого майна розташовано біля будинку АДРЕСА_2 . Та відповідно до виправлень, абзац третій та четвертий резолютивної частини ухвали вважати в наступній редакції: «Визнати дійсним договір купівлі-продажу від 11.03.2014 року, згідно якого ОСОБА_2 придбала у власність, а ОСОБА_3 продав належне йому кафе - бар в АДРЕСА_2 . Визнати за ОСОБА_2 право власності на будівлю кафе-бару, загальною площею забудови 83,4м.кв., яка складається із: кафе-бару площею 83,4м.кв. (літери А-1, А1-1), навісів (літери Б, В, Г), навісів (літери Д, Е, Ж), навісів (літери З, И, К, Л), навісів (літери М, Н, О), огорожі (літера N1), замощення (літера І) в АДРЕСА_1 , яка розташована біля будинку АДРЕСА_2 .»
19 травня 2015 року ОСОБА_2 уклала договір купівлі-продажу з розстрочкою платежу з ОСОБА_1 згідно умов якого продала останній кафе-бар, що розташований за адресою - АДРЕСА_1 на земельній ділянці Краматорської міської ради та має наступні характеристики: кафе-бар А-1 А1-1, загальною площею 83,4 кв.м., та такі будівлі: навіси Б, В, Г, Д, Е, Ж, З, И, К, Л, М, Н, О, огорожа, замощення І.
Цього ж дня, 19 травня 2015 року нотаріусом Першої краматорської державної нотаріальної контори Фареник О.О. було здійснено державну реєстрацію об'єкта нерухомості за ОСОБА_1 , а саме: об'єкт нерухомого майна - «кафе-бар»; адреса - « АДРЕСА_1 », загальна площа - «83,4 кв.м.». Державну реєстрацію здійснено на підставі договору купівлі-продажу 2-1906 виданого нотаріусом Першої краматорської державної нотаріальної контори Фареник О.О.
Рішеннями Краматорської міської ради №50/VI-164 від 24 червня 2015 року та №55/VI-230 від 09 вересня 2015 року відмовлено ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою - АДРЕСА_1 у користування.
19 листопада 2015 року рішенням Апеляційного суду Донецької області апеляційну скаргу комунального підприємства «Об'єднання парків культури та відпочинку» - задоволено; рішення Краматорського міського суду Донецької області від 03 лютого 2015 року - скасоване; відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні позову до ОСОБА_3 про визнання договору дійсним та визнання права власності.
Надалі Комунальне підприємство "Об'єднання парків культури та відпочинку" звернулося до Краматорського міського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання договору недійсним.
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 23 вересня 2019 року У задоволенні позову Комунального підприємства "Об'єднання парків культури та відпочинку" до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання договору недійсним відмовлено та зазначене рішення у встановленому законом порядку набрало законної сили 29 жовтня 2019 року.
Розпорядженням Краматорської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області №363-р від 10 квітня 2025 року створено робочу групу з обстеження земельної ділянки комунальної форми власності за адресою: АДРЕСА_3 .
Робочою групою утвореною на підставі розпорядження Краматорської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області №363-р від 10 квітня 2025 року було проведено обстеження земельної ділянки комунальної власності за адресою - АДРЕСА_3 (кадастровий номер 1412900000:00:003:0593) та складено акт обстеження зазначеної земельної ділянки, згідно якого встановлено, що на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_3 , на території атракціонів знаходиться відкритий майданчик закладу громадського харчування. На майданчику розташовані тимчасові споруди, виконані з полегшених конструкцій(металевий каркас та тентові матеріали).
Статтею 13 Конституції України визначено, що власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Аналогічні за змістом положення закріплено у статті 319 ЦК України, відповідно до яких власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону; усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав; власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Згідно з частиною третьою статті 375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Відповідно до частини четвертої статті 375 ЦК України правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою, четвертою, п'ятою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.
З урахуванням змісту вище наведеної правових норм вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.
Отже, за ст.376 ЦК України позов про знесення будівлі, яка зведена без належних документів, яка зведена з порушеннями встановлених державних норм та правил у галузі будівництва, а також з порушенням пожежних, санітарних норм, - може подати відповідний державний орган чи орган місцевого самоврядування, до повноважень яких віднесено здійснення контролю у цій галузі. Зваживши на те, що позивач не наділений такими повноваженнями, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що для задоволення позову про знесення будівлі позивач зобов'язаний довести наявність порушення його прав, зокрема наявність перешкод, і у разі наявності порушення прав позивача - довести відсутність можливості усунення таких порушень у інший, менш радикальний спосіб.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у постанові від 9 січня 2019 року у справі № 483/1700/15-ц, у постанові № 309/3989/14 від 31 січня 2019 року.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Європейській суд з прав людини по справі "Іванова і Черкезов проти Болгарії" (Ivanova and Cherkezov v. Bulgaria, скарга N 46577/15) від 21 квітня 2016 року, підтвердив, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, п. 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі статтями 79-80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення його прав як власника земельної ділянки, оскільки позивачем згідно акту обстеження від 17 квітня 2025 року здійснено огляд земельної ділянки комунальної власності за адресою АДРЕСА_3 , натомість як ОСОБА_1 є власником об'єкту нерухомого майна «кафе-бару» за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується зокрема наданими стороною позивача рішеннями Краматорського міськрайонного суду Донецької області та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, доказів, які б підтверджували знаходження спірного майна на території земельної ділянки з кадастровим номером 1412900000:00:003:0593, яка перебуває у власності позивача, суду не надано, а тому позовні вимоги Краматорської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області до ОСОБА_1 , третя особа: Комунальне підприємство «Об'єднання парків культури та відпочинку», Виконавчий комітет Краматорської міської ради про визнання об'єкта нерухомості самочинно збудованим та скасування запису про державну реєстрацію задоволенню не підлягають.
Враховуючи, що судом встановлено відсутність порушень прав Краматорської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області щодо визнання самочинно збудованим об'єкта нерухомості, розташованого в АДРЕСА_1 , не підлягають задоволенню і похідні вимоги щодо зобов'язання відповідача знести самочинно збудований об'єкт нерухомості та скасування запису про державну реєстрацію прав на об'єкт нерухомості, а саме: будівлю кафе бару, в АДРЕСА_1 від 06.05.2015 року серія та номер 21123419.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв'язку із відмовою у позові, судові витрати позивачу не відшкодовуються.
На підставі наведеного, керуючись Конституцією України, ст.ст. 15, 16, 376 ЦК України, ст.ст. ст.ст. 1, 2,4, 5, 11, 76-80, 81, 89,141, 223, 241, 247, 258, 263-265, 273, 280 ЦПК України, суд,
У задоволені позовних вимог Краматорської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області до ОСОБА_1 , третя особа: Комунальне підприємство «Об'єднання парків культури та відпочинку», Виконавчий комітет Краматорської міської ради про визнання об'єкта нерухомості самочинно збудованим та скасування запису про державну реєстрацію - відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів з дня його підписання не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Суддя О.М. Войтух