Справа № 175/2892/22
Провадження № 2/175/869/22
21 жовтня 2025 року Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді Озерянської Ж.М.
з участю секретаря Рожкової Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у с-щі Слобожанське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Юрченко Лариса Леонідівна про визнання недійсним та скасування заповіту, -
В жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою в якій просив суд постановити рішення, яким визнати недійсним та скасувати заповіт, складений ОСОБА_5 10 серпня 2021 року, яким він належну йому частку квартири АДРЕСА_1 заповів ОСОБА_2 , посвідчений державним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є рідними сином померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , за життя останній склав заповіт, яким належну йому частку квартири АДРЕСА_1 заповів ОСОБА_2 . Однак позивач вважає заповіт недійсним, оскільки в 2021 році стан здоров'я ОСОБА_5 був незадовільний, останній неодноразово переніс ішемічний інсульт, що підтверджується відповідними медичними документами. У зв'язку з чим позивач вважає, що ОСОБА_5 на час складення заповіту не міг усвідомлювати його зміст та вільно виражати своє волевиявлення. Таким чином, складання ОСОБА_5 заповіту відбувалося в стані у якому особа не усвідомлювала своїх дій.
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Міронов Віктор Олександрович в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі та постановити рішення, яким визнати недійсним та скасувати заповіт.
Відповідачка ОСОБА_2 та її представник - адвокат Борсук В'ячеслав Михайлович в судовому засіданні заперечували щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Третя особа ОСОБА_3 належним чином повідомлена про розгляд справи.
Третя особа ОСОБА_4 надала суду заяву про слухання справи за її відсутності.
Третя особа Приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Юрченко Лариса Леонідівна у судове засідання не з'явилася, надала суду копію спадкової справи після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вислухавши пояснення сторін, їх представників, заслухавши свідків, повно та всебічно вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як вбачається зі змісту ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 29 липня 1967 року зареєстрували шлюб, від зазначеного шлюбу в них народилося троє дітей - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 06 червня 1968 року та свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 11 листопада 1989 року); ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 13 вересня 1976 року) та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_4 від 27 січня 2021 року).
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 27 грудня 1999 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 та членам його сім'ї ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 80 років ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 виданим Індустріальним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (місто Дніпро).
За життя, а саме 10 серпня 2021 року ОСОБА_5 було складено заповіт, яким останній належну йому частку квартири АДРЕСА_1 заповів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , заповіт посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л.
З наданої суду копії спадкової справи вбачається, що після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявами про прийняття спадщини звернулися дружина померлого ОСОБА_3 та діти ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 .
У статті 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені статтею 1247 ЦК України, згідно якої загальними вимогами до форми заповіту є складання заповіту в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт повинен бути особисто підписаний заповідачем.
Відповідно до статті 1248 ЦК України, нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись при свідках.
Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним (частина перша статті 1257 ЦК України).
У постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року в справі № 335/5977/17 (провадження № 61-13350св20) вказано, що згідно з частиною другою статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред'явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність у силу закону у зв'язку з її оспоренням та невизнанням іншими особами. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) вказано, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа (абзац 1 частини четвертої статті 207 ЦК України).
Так з матеріалів справи вбачається, що спадкодавець ОСОБА_5 власноручно підписав оспорюваний заповіт, особу та дієздатність було перевірено приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За клопотанням позивача ОСОБА_1 , Ухвалою суду від 16 квітня 2024 року було призначено посмертну судово-психіатричну експертизу, на вирішення якої поставлені наступні питання здатності ОСОБА_5 станом на момент складання заповіту на ім'я ОСОБА_2 усвідомлювати значення своїх дії та в повній мірі керувати ними та чи могла впливати хвороба ОСОБА_5 на здатність в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та в повній мірі керувати ними в момент складання заповіту на ім'я ОСОБА_2 .
21 серпня 2025 року до суду надійшов висновок посмертної судово-психіатричної експертизи №29-П від 29 липня 2025 року, згідно з яким ОСОБА_5 на момент складання заповіту 10 серпня 2021 року не страждав на будь-який психічний розлад і за своїм психічним станом на момент складання заповіту міг повною мірою розуміти значення своїй дій та керувати ними.
Аналізуючи викладене вище, судом встановлено, що позивачем не доведено наявності підстав, які б мали наслідком недійсність заповіту, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є їх процесуальним обов'язком. Особистий підпис заповідача у заповіті свідчить про вільне волевиявлення заповідача, й обставини, які вплинули на волевиявлення заповідача, судом не встановлені.
Суд не дає оцінку поясненням опитаних у судовому засіданні свідків, оскільки такі пояснення не вплинули на висновок суду стосовно позовних вимог.
Наведені позивачами обґрунтування того, що померлий ОСОБА_5 не усвідомлював значення своїх дій в момент підписання спірного заповіту, суд оцінює критично, оскільки такі доводи спростовані висновком посмертної судово-психіатричної експертизи №29-П від 29 липня 2025 року.
З урахуванням наведеного, встановивши, що заповіт відповідає вимогам закону щодо його форми та порядку укладення, особу заповідача встановлено за паспортом із зазначенням у заповіті реєстраційного номеру облікової картки платника податків, підписаний особисто заповідачем, зазначено місце складення заповіту, вказано дату й місце його посвідчення, посвідчений уповноваженою на те особою, яка перевірила дієздатність заповідача і з'ясувала її дійсну волю щодо розпорядження майном на випадок смерті, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Зазначене відповідає висновкам викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року по справі № 520/11690/17.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України у зв'язку з відмовою в позові, судовий збір віднести за рахунок позивача.
Керуючись ст. 215, 1233, 1247, 1248, 1257 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 76-80, 89, 130, 141, 258, 263-265 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Юрченко Лариса Леонідівна про визнання недійсним та скасування заповіту, - відмовити.
Судові витрати по оплаті судового збору залишити за позивачем.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Суддя: Озерянська Ж.М.