Справа № 175/7085/25
Провадження № 2/175/1648/25
Іменем України
"22" жовтня 2025 р. с-ще Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Білоусової О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Яшиної М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Слобожанське в порядку спрощеного позовного провадженя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства "ВЕЛС", третя особа: Краматорська міська рада, про звільнення з посади директора, зобов'язання виключити з реєстру про керівника (директора) підприємства,
Позивач звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства "ВЕЛС", третя особа: Краматорська міська рада, про звільнення з посади директора, зобов'язання виключити з реєстру про керівника (директора) підприємства. Позов мотивує тим, що Відповідно до наказу №1/10-2 від 01.08.1999 року позивач була призначена директором Приватного підприємства «ВЕЛС», що підтверджується випискою з ЄДР. Підприємство тривалий час не здійснює господарської діяльності, а позивач залишалася обіймати посаду директора.
Після початку повномасштабного вторгнення рф позивач вирішила звільнитися, однак встановити контакт із засновником підприємства ОСОБА_2 не змогла, оскільки останній помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Позивач намагалася з'ясувати наявність спадкоємців засновника, які могли б прийняти рішення про її звільнення, однак достовірних відомостей не отримала. Заяву про звільнення за власним бажанням, подану 22.04.2025 року на адресу підприємства, було повернуто як неотриману.
Станом на момент звернення до суду позивач залишається значитися директором ПП «ВЕЛС», а її звільнення не оформлено. У зв'язку з цим вона звернулася до суду з позовом про припинення трудових відносин.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність та підтримання позовних вимог, зазначивши, що не заперечує проти заочного розгляду справи.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, заяв не подавав.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
У статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 183/4196/21 вказано, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
До трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (частина перша статті 3 КЗпП України).
Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем-фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець-фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (речення перше частини першої статті 21 КЗпП України).
Однією з підстав припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи працівника (пункт 4 частини першої статті 36 КЗпП України), зокрема розірвання з цієї ініціативи трудового договору, укладеного на невизначений строк (стаття 38 КЗпП України).
Однак правове регулювання припинення повноважень виконавчого органу товариства (директора), чи члена цього органу, якщо такий є колегіальним (дирекцією), з його власної ініціативи відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника, який не є виконавчим органом товариства або членом цього органу.
Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на їхнє прийняття органу можуть мати наслідки і для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні, тобто пов'язані з управлінням товариством (постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17, від 08 листопада 2019 року у справі № 667/1/16, від 04 лютого 2020 року у справі № 915/540/16, від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18, від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 127/27466/20).
Велика Палата Верховного Суду зазначала у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц, від 10 вересня 2019 року в справі № 921/36/18, від 04 лютого 2020 року у справі № 915/540/16, від 14 червня 2023 року у справі № 448/362/22, від 06 вересня 2023 року у справі № 127/27466/20, що корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні.
За змістом пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають із корпоративних відносин, в тому числі пов'язані з управлінням юридичною особою.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 448/362/22 вказала, що перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, й охоплює зокрема спори, пов'язані з управлінням юридичною особою. Стороною цих спорів не обов'язково є учасник такої особи. Спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки пов'язаний із реалізацією загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір стосується управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарського суду. Відсутність у позовній заяві обґрунтування позивачем, який є директором товариства, участі у відносинах управління товариством і їхнього припинення у разі задоволення позову не впливає на існування спору, пов'язаного з управлінням товариством.
З 28.08.2025 втратив чинність Господарський кодекс України згідно із Законом № 4196-IX від 09.01.2025 "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб".
Відповідно до частини першої статті першої Закону № 4196-IX від 09.01.2025 "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб", підприємство - юридична особа, яка на день введення в дію цього Закону зареєстрована в організаційно-правовій формі державного підприємства (державного комерційного підприємства, державного некомерційного підприємства, казенного підприємства), комунального підприємства (комунального комерційного підприємства, комунального некомерційного підприємства), спільного комунального підприємства, приватного підприємства, дочірнього підприємства, іноземного підприємства, підприємства об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки), підприємства споживчої кооперації..
Приватним підприємством є юридична особа, що створена на основі приватної власності однієї чи кількох фізичних осіб або юридичної особи і діє відповідно до статуту. (частина перша статті 3 цього Закону № 4196-IX від 09.01.2025).
Характеристика юридичної особи як приватного підприємства - це характеристика того, на підставі якої власності його створено (постанова Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 917/1887/17 та постанова Великої Палати Верховного суду від 11 червня 2019 року у справі № 917/1338/18).
Відповідно до статті 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.
Юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб та (або) майна. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 81 ЦК України).
У статті 96-1 ЦК України передбачено, що права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.
Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об'єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року в справі № 366/3222/21 зазначено, що керівник - це посадова особа, яка наділена адміністративною владою щодо очолюваного нею певного колективу працівників (службовців) і здійснює внутрішньоорганізаційне управління ним. Розрізняють керівників: лінійних - здійснюють комплексне управління об'єктом у цілому та всіма його підрозділами, функціональних - керують всередині організаційних структур виконанням певних функцій управління або елементами цих функцій.
Отже, категорія «керівник» є загальним поняттям, що вказує на особу, яка має функції управління.
Під поняття «керівник підприємства», враховуючи функціональні повноваження, підпадають особи, які виконують обов'язки організаційно-розпорядчі (керівництво трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форми власності) чи адміністративно-господарські (обов'язки з управління або розпорядження державним майном).
З матеріалів справи відомо, що ОСОБА_1 з 01.08.1999 року є директором ПП «Велс», власник підприємства - ОСОБА_2 .
Звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом товариства чи членом виконавчого колегіального органу, для припинення її повноважень, зокрема у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з посади директора, пов'язане з корпоративними відносинами у цьому товаристві. Тому доцільно зберігати єдину юрисдикційну належність спорів про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства чи члена колегіального такого органу для формування стабільної та послідовної судової практики щодо віднесення таких спорів до господарської юрисдикції.
Позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та / або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 127/27466/20).
Таким чином, вимоги, що є предметом позову у цій справі не можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства та підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.
Подібний висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі № 756/5516/20.
Отже, ураховуючи предмет позову та суб'єктний склад учасників справи, з огляду на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 14.06.2023 щодо юрисдикції позову про припинення трудових відносин між директором товариства та товариством на підставі частини першої статті 38 КЗпП України, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, що дає підстави для застосування положень п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, п. 1 ч. 1 ст. 255, 258-260, 261, 279, 353, 354 ЦПК України, суд -
Провадження по цивільній справі № 175/3678/25 (провадження № 2/175/926/25) за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства "ВЕЛС", третя особа: Краматорська міська рада, про звільнення з посади директора, зобов'язання виключити з реєстру про керівника (директора) підприємства- закрити.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що розгляд його позовної заяви має здійснюватися в порядку господарського судочинства.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі протягом 15 днів з дня її проголошення апеляційної скарги.
Суддя О. М. Білоусова