Справа № 209/5301/25
Провадження № 2/209/1926/25
Іменем України
(заочне)
21 жовтня 2025 року Дніпровський районний суд міста Кам'янського у складі:
головуючого - судді Юрченко Я.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Гонян Л.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам'янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» Тараненка Артема Ігоровича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У липня 2025 року через підсистему «Електронний суд» представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» Тараненко А.І. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 558026076 від 12.11.2021 року у розмірі 18842,00 грн., а також стягнути з відповідача на користь позивача послуги на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. та судові витрати в розмірі 2422,40 грн..
В обґрунтування своїх вимог, представник позивача у позовній заяві посилався на те, що 12.11.2021 року відповідач уклав кредитний договір № 558026076з ТОВ “Манівео швидка фінансова допомога» шляхом підписання електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до якого отримав кредитні кошти у розмірі 5000,00 грн., строком на 30 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється за графіком погашення кредиту та процентів. Однак, відповідач не виконував своїх обов'язків за кредитним договором, через що виникла заборгованість у розмірі 18842,00 грн., яка складає: заборгованість за кредитом 5000,00 грн.; заборгованість за відсотками 13842,00 грн., що підтверджено розрахунком. 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги заборгованості за договорами кредиту. Також, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» були укладені додаткові угоди до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором, укладеного з відповідачем. Також, 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу №05/0820-01, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором, укладеного з відповідачем. Окрім того, 04.06.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено Договір факторингу №04/06/25-Ю, відповідно до якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «Юніт Капітал» право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором, укладеного з відповідачем. Вказана заборгованість відповідачем не сплачена, тому позивач вимушений був звернутись до суду з даною позовною заявою.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 липня 2025 року вказана позовна заява передана для розгляду судді Юрченко Я.О. (а.с. 107).
Відповідно до ч. 6 ст.187 ЦПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
16 липня 2025 року згідно з вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам'янської міської ради щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача.
05 серпня 2025 року надійшла відповідь з відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам'янської міської ради про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача (а.с. 109).
Ухвалою судді від 05 серпня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та витребувано інформацію щодо належності відповідачу ОСОБА_1 карткового рахунку (а.с. 109).
На виконання ухвали Дніпровського районного суду міста Кам'янського від 05 серпня 2025 року, 10.09.2025 року за вх. 20686 через канцелярію суду отримано інформацію стосовно рахунків ОСОБА_1 та зазначено, що на його ім'я в АТ КБ «Приватбанк» емітовано картку № НОМЕР_1 . Відповідно до виписки по рахунку № НОМЕР_1 за період 12.11.2021 року - 17.11.2021 року, містить зарахування на суму 5000,00 гривень (а.с.117-119).
Представник позивача разом з позовною заявою подав клопотання про розгляд справи у його відсутність, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 повідомлявся судом про наявність цивільної справи на розгляді у суді, стороною якої він є, шляхом направлення поштової кореспонденції суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання. Клопотань до суду про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не надходило (а.с.116,125).
Копія ухвали про відкриття провадження у справі, копія позовної заяви з додатками та судові повістки по справі направлялися відповідачу на адресу її місця реєстрації, проте поверталися до суду без вручення адресату, з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Крім того, ОСОБА_1 викликався у судові засідання через оголошення на офіційному веб порталі судової влади України. Оголошення про його виклик в судові засідання на 09.09.2025 року опубліковане 05.08.2025 року; на 21.10.2025 року - опубліковане 10.09.2025 року. З опублікуванням такого оголошення ОСОБА_3 вважається повідомленим про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 112,123).
Відповідно до п. 2 ч. 7, п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно з ч. 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не надав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до чч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
В ст.3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону №675-VIII від 03.09.2015 року електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону №675-VIII від 03.09.2015 року).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч.6 ст.11 Закону №675-VIII від 03.09.2015 року).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону №675-VIII від 03.09.2015 року).
Статтею 12 Закону №675-VIII від 03.09.2015 року визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що 12.11.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено кредитний договір № 558026076 у формі електронного документу з використанням електронного підпису (а.с. 34 оберт-38).
Відповідно до умов вказаного кредитного договору відповідачу було видано кредит в сумі 5000,00 грн. шляхом перерахування коштів на банківську карту, строком на 30 днів, зі сплатою 1,98% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня надання суми кредиту позичальнику та до закінчення строку на який видавався кредит.
28.11.2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, згідно п.2.1 якого було передбачено, що Клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Строк дії вказаного договору, згідно п. 8.2 встановлено до 28.11.2019 року (а.с.75-78).
В подальшому, додатковими угодами № 19 від 28.11.2019 року, № 26 від 31.12.2020 року, № 27 від 31.12.2021 року, № 31 від 31.12.2022 року та № 32 від 31.12.2023 року (а.с.80 оберт, 81-84,86-87) вносились зміни до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, відповідно до яких, зокрема, строк його дії було продовжено до 31.12.2024 року включно.
Первісне відступлення прав вимоги за кредитним договором № 558026076 від 12.11.2021 року, відбулось від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» на користь ТОВ «Таліон Плюс» на підставі зазначеного вище договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, підтвердженням чого є витяг з реєстру прав вимоги № 169 від 18.01.2022 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року (а.с.73-74).
05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 05/0820-01, зі строком дії до 04.08.2021 року, в подальшому додатковими угодами № 2 від 03.08.2021 року та № 3 від 30.12.2022 року, вносились зміни до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, відповідно до яких, зокрема, строк його дії було продовжено до 30.12.2024 року включно, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було відступлено право вимоги за кредитним договором № 558026076 від 12.11.2021 року, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 року (а.с.64).
В подальшому право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на підставі договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 року (а.с.58-61) було відступлено на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», що підтверджується витягом з реєстру боржників від 04.06.2025 року (а.с.56-57).
Посилаючись на вказані обставини та положення ст.ст.512,514 ЦК України, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 558026076 від 12.11.2021 року в розмірі набутої вимоги за договором факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 року в сумі 18842,00 грн., з яких: 5000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 13842,00 грн. - заборгованість за відсотками.
Відповідно до положень ст.ст.512,514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Визначення факторингу міститься у ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.
У статті 1077 ЦК України зазначено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року №352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Суд враховує, що за приписами чинного законодавства відступлення права вимоги за договорами відступлення права вимоги, договорами факторингу, може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав або вимоги, що може виникнути в майбутньому на підставі, в даному випадку, існуючого кредитного договору на момент укладення договорів факторингу.
З матеріалів справи вбачається, що договір факторингу № 28/1118-01, за яким відбулось первісне відступлення права вимоги за кредитним договором № 558026076 від 12.11.2021 року, було укладено між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон Плюс» 28.11.2018 року, тобто за три роки до укладення кредитного договору між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 ..
Вказане свідчить щодо предметом останнього на момент його укладення не могло бути право будь-якої вимоги за неіснуючим на той час кредитним договором № 558026076 від 12.11.2021 року, що в свою чергу виключає відступлення та набуття відповідного права вимоги за кредитним договором № 558026076 від 12.11.2021 року, як ТОВ «Таліон Плюс» згідно договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, так і в подальшому ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» згідно договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 року.
Крім того, суд враховує, що згідно п.4.1 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року визначено, що право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу права вимоги до Боржників в повному обсязі за відповідним Реєстром права вимоги.
Позивачем зазначено, що відступлення права за кредитним договором № 558026076 від 12.11.2021 року від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» на користь ТОВ «Таліон Плюс» згідно договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 169, який складено 18.01.2022 року.
Вказані обставини також додатково виключають той факт, що станом на момент укладення договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», ТОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги за кредитним № 558026076 від 12.11.2021 року.
З урахуванням вищезазначеного, оскільки позивачем не було набуто у передбачений законом спосіб право вимоги за кредитним договором № 558026076 від 12.11.2021 року, в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за цим договором з відповідача ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі.
Відповідно ст. 141 ЦПК України, враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору та витрат на правову допомогу, покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.16, 526-530, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.13, 19, 81, 82, 141, 247, 263-265, 274 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» Тараненка Артема Ігоровича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складено та підписано 21 жовтня 2025 року.
Суддя Я.О.Юрченко