604/1045/25
3/604/485/25
21 жовтня 2025 року сел. Підволочиськ
Суддя Підволочиського районного суду Тернопільської області Сидорак Г.Б., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділення поліції №5 (сел Підволочиськ) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , пенсіонера, який не працює -
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
На адресу Підволочиського районного суду Тернопільської області надійшов адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №442724 від 03 вересня 2025 року, 03 вересня 2025 року о 19 год 15 хв в м. Скалат по вул. Тернопільській, 3, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом VOLKSWAGEN B3, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу водій відмовився. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі водій відмовився, чим порушив порушив вимоги 2.5 Правил дорожнього руху. Дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , в судове засідання не з'явився, про дату та час його проведення повідомлений належним чином.
Згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Частиною 2 цієї статті не передбачена обов'язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У разі неможливості особистої участі в розгляді справи в суді першої інстанції, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право надати письмові пояснення, заперечення у разі незгоди з протоколом. Також, має право забезпечити присутність захисника для захисту його інтересів.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Никитюк Р.І. в судовому засіданні клопотав про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. На обгрунтування такої позиції зазначив, що матеріалами справи не підтверджено, а працівниками поліції не доведено жодними належними та допустимими доказами, що по-перше, 03.09.2025 року саме о 19 год 15 хв саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом VOLKSWAGEN В3 д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Тернопільській м. Скалат, по-друге, не доведено, що останній о вказаній годині керував ТЗ у стані алкогольного сп'яніння. Крім того, всупереч вимогам Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, до матеріалів справи не долучено жодного відеозапису підтвердження свідками факту керуванням ОСОБА_1 т/з, в тому числі надання такими особами письмових пояснень поліції. Зазначає, що поліцейська під час пропозиції пройти огляд на стан алкогольною сп'яніння жодного разу не назвала будь-яких ознак алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 та які б давали підстави останній зробити пропозицію пройти огляд у встановленому законом порядку.
Дослідивши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 9 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 10 КУпАП встановлено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Статтею 280 КУпАП, передбачено що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За правилами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями потерпілих, свідків, тощо.
Зокрема, такими доказами, згідно вищевказаної статті, можуть бути пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, що використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
При цьому, відповідно до ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пункт 1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 року з наступними змінами (надалі ПДР) передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В пункті 1.9. ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.2.5. ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду та процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду визначені ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року (далі Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція).
Відповідно до п. 2, 3 розділу І Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Пунктом 6 розділу І Інструкції встановлено, що огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до п. 7 розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.
Розділом III Інструкції визначений порядок проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я і оформлення його результатів.
Зокрема визначено, що перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду на стан сп'яніння водіїв, затверджується Міністерством охорони здоров'я України, Міністерством охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальниками структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (пункт 1); огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством (пункт 3); метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи (пункт 4); за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду (пункт 15); висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння), видається на підставі акта медичного огляду (пункт 16).
Відповідно до статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Сама правова природа норми пункту 2.5. ПДР, якою визначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, має імперативний характер та зобов'язує кожного, хто має дозвіл на керування транспортними засобами, неухильно дотримуватись цього пункту.
Згідно п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 року), судам слід ураховувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли остання почала рухатись.
Як вказувалося вище, право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п. 2.5. ПДР кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. У разі невиконання вимог п. 2.5. ПДР передбачена адміністративна відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП, а саме: за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Об'єктом даного адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а також безпеки на річковому транспорті та маломірних суднах.
Об'єктивна сторона зазначеного правопорушення виражається, зокрема у формі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Під відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.
Суб'єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП спеціальний - водій транспортного засобу, або інша особа, яка керувала транспортним засобом.
Суб'єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наступними доказами:
- відомостями, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №442724 від 03 вересня 2025 року;
- відомостями, які містяться в рапорті помічника чергового Відділення поліції №5 (сел Підволочиськ) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Яреми А.І. від 03.09.2025 року, де зазначено, що водій ОСОБА_2 повідомив на лінію 102 про створення аварійної ситуації водієм Фолькваген НОМЕР_2 , який перебував в п'яному вигляді, і на якого вказав по приїзді поліцейських;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 03 вересня 2025 року, з якого вбачається, що огляд на стан сп'яніння не проводився;
- направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 03 вересня 2025 року;
- поясненнями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 03.09.2025 року, відповідно до яких, 03.09.2025 року о 19:15 год, водій т/зVOLKSWAGEN, д.н.з. НОМЕР_1 , раптово виїхав на зустрічну смугу руху в напрямку центра м. Скалат, чим створи аварійну ситуацію для водія ОСОБА_3 . Після зупинки та спілкування з водієм т/зVOLKSWAGEN, вони відчули запах алкоголю від нього, а його поведінка не відповідала обстановці, хитка хода. Тому ОСОБА_2 здійснив виклик поліції.
- довідкою УПП в Тернопільській області ДПП від 04 вересня 2025 року, відповідно до якої ОСОБА_1 посвідчення водія отримував;
- компактдисками із відеозаписами з нагрудної камери поліцейських.
Суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №442724 від 03 вересня 2025 року, відносно ОСОБА_1 складений уповноваженою посадовою особою у встановленомузаконом порядку з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, який є документом, що офіційно засвідчує факт вчинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів. Процедура проведення поліцейським огляду водія на стан алкогольного сп'яніння відповідає вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства Внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.
Крім того, того, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, крім протоколу, підтверджується також актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; даними дисків з відеозаписами.
Так, факт керування 03.09.2025 року о 19 год 15 хв ОСОБА_1 транспортним засобом VOLKSWAGEN д.н.з. НОМЕР_1 , підтверджується письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
На спростування цього факту адвокатом не надано жодного доказу, про виклик свідків у засідання він не клопотав. Більше того, під час перегляду відеозапису, судом встановлено, що поліцейська пояснювала ОСОБА_1 , що свідки бачили як він керував транспортним засобом та неодноразово звертається до нього «пане водій», на що він жодних заперечень не висловлює.
Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, утворює самостійний склад, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП. Статтею 130 КУпАП прямо встановлено адміністративну відповідальність особи, яка керує транспортним засобом, за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров'я.
Слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №442724 від 03.09.2025 року складався внаслідок саме відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Щодо виявлення у ОСОБА_1 ознак, які були зазначені працівником поліції, як ознаки саме алкогольного сп'яніння, суддя вважає потрібним зазначити, що право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5. ПДР кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735, достатніми підставами для огляду водіїв на стан сп'яніння є наявність у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України підстав вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
При цьому, поліцейський самостійно визначає чи є підстави вважати, що особа перебуває у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Вищезазначеною Інструкцією визначений вичерпний перелік ознак алкогольного сп'яніння, що узгоджується із тими ознаками, що були виявлені працівником поліції у ОСОБА_1 , а тому суд дійшов висновку, що дії працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №442724 від 03.09.2025 року, відповідали вимогам цієї Інструкції.
Крім того, суд зазначає, що з відеозапису вбачається, що сам ОСОБА_1 зазначає, що вживав горілку, а тому не пив таблетки (20:18 хв відеозапису).
З оглянутих дисків відеозапису події 03.09.2025 року вбачається відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest та у найближчому закладі охорони здоров'я.
Також, судом відхиляються доводи сторони захисту про те, що відеозапис події, який додано до матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 , бо він не є безперервним, оскільки на одному із відеозаписів безперервно та чітко зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, яка відображена пасивними діями останнього. Отже, підстав піддавати сумніву зміст даного відеозапису у суду немає.
Окремо суд звертає увагу, що кілька разів ОСОБА_1 намагався вплинути на поліцейських щоб вони не складали протокол шляхом тиску (20:28 хв, 20:55 хв відео), що суд розцінює як намагання уникнути відповідальності.
Відповідно до правових позицій, викладених в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року у справі №813/1790/18, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 травня 2020 року у справі №825/2328/16, межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Зміст прийнятого працівниками поліції рішення щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП про порушення ним п.2.5 ПДР не могло бути іншим ніж прийняте, бо останнім було допущено порушення п.2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, дослідженими матеріалами справи встановлено, що своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху.
Вказані докази у справі є узгодженими між собою, отримані у встановленому законом порядку та не викликають сумнівів у їх належності, допустимості та достовірності у розумінні ст. 251 КУпАП України.
Будь-яких доказів на спростування викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин, матеріали справи не містять.
Під час розгляду справи особою, яка притягається до адміністративної відповідальності не наведено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо його винуватості у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні, у зв'язку з чим, суд вбачає у діях ОСОБА_1 свідоме ігнорування ПДР, що свідчить про умисний характер вчиненого ним правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП.
На підставі вищевикладеного, суддя, повно та всебічно дослідивши надані докази та дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Суддею враховується також те, що ОСОБА_1 дії працівників поліції щодо складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення не оскаржував, доказів неправомірної поведінки останніх та доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та наданих доказах до нього, суду не скеровував.
Суддя звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі. При цьому суд неодноразово наголошував на тому, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані сп'яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.
Не зважаючи на процесуальну позицію сторони захисту щодо невизнання вини, на переконання суду, надані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі.
Керування транспортним засобом та набуття статусу учасника дорожнього руху є передумовою для виникнення у особи, яка керує транспортним засобом, низки обов'язків, встановлених вимогами чинного законодавства, адже, діяльність, пов'язана з використанням транспортних засобів чинним законодавством України визначена джерелом підвищеної небезпеки та підлягає підвищеному контролю з боку держави.
За таких обставин, користуючись правом та реалізуючи бажання керувати транспортним засобом, ОСОБА_1 одночасно прийняв на себе і обов'язок неухильно підкорятися вимогам нормативно-правових актів України, визначених для водіїв транспортних засобів, в тому числі на вимогу працівників поліції проходити медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Обираючи вид та міру стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, яке відноситься до грубих порушень ПДР України, як таке, що безпосередньо впливає на безпеку дорожнього руху та її учасників, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, вважає за доцільним накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, передбачене санкцією частини першої статті 130 КУпАП у виді штрафу, з позбавленням права керування транспортними засобами, яке відповідно до вимог статті 23 КУпАП є справедливим та буде достатнім і необхідним для виховання зазначеної особи.
Крім того, відповідно до ст. 40-1 КпАП України із ОСОБА_1 слід стягнути в дохід держави судовий збір, у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що на час ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення становить 605,60 грн згідно з ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 32, 33, 36, 40-1, 130 ч. 1, 283, 284 ч. 1 п. 1, 285, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 стягується подвійний штраф в розмірі дві тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень в дохід держави.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
На постанову суду може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду через Підволочиський районний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Г.Б. Сидорак