Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
Справа № 173/1358/25
Номер провадження2/173/962/2025
іменем України
22 жовтня 2025 року м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Челюбєєва Є.В., за участі секретаря Усенко Ю.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 01.11.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 4451025, який підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до умов договору товариство надає відповідачу кредит у сумі 5000,00 грн., а відповідач зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту, сплатити проценти за користування кредитом у встановлений договором термін та виконати інші зобов'язання.
ТОВ «МІЛОАН» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.
26.01.2022 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу №26-01/2022-83, згідно з умовами якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги, включно і до ОСОБА_1 за договором № 4451025 від 01.11.2021.
10.03.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено договір про відступлення прав вимоги №10-03/2023/1, згідно з умовами якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право грошової вимоги, включно і до ОСОБА_1 за договором № 4451025 від 01.11.2021.
ОСОБА_1 не виконала умов кредитного договору № 4451025 від 01.11.2021, внаслідок чого утворилася заборгованість відповідача перед позивачем, що становить 30199,00 грн., яка складається з: заборгованість за тілом кредиту - 4850,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення прав вимоги - 23899,00 грн.; заборгованість за комісіями - 1450,00 грн.
Крім того, 12.11.2021 між ТОВ «ІНКАСО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 3376500049-147527, який підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до умов договору товариство надає відповідачу кредит у сумі 1500,00 грн., а відповідач зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
ТОВ «ІНКАСО ФІНАНС» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.
07.03.2023 між ТОВ «ІНКАСО ФІНАНС» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено договір про відступлення прав вимоги №07/03/23, згідно з умовами якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право грошової вимоги, включно і до ОСОБА_1 за договором № 3376500049-147527 від 12.11.2021.
ОСОБА_1 не виконала умов договору позики № 3376500049-147527 від 12.11.2021, внаслідок чого утворилася заборгованість відповідача перед позивачем, що становить 6877,00 грн., яка складається з: заборгованість за тілом кредиту - 1500,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення прав вимоги - 112,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 5265,00 грн.
Тому позивач просить стягнути вказані суми заборгованості за кредитними договорами, а також судові витрати.
Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного провадження без виклику учасників розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідив матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що 01.11.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4451025.
За цим договором, ТОВ «МІЛОАН» зобов'язується на умовах визначених цим Договором на строк визначений п.1.3 Договору надати відповідачу грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2 Договору, а відповідач зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту, сплатити проценти за користування кредитом у встановлений договором термін та виконати інші зобов'язання
За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: сума кредиту складає 5000,00 грн., кредит надається строком на 15 днів, тобто до 16.11.2021. Комісія за надання кредиту 1450,00 грн. Процентна ставка фіксована. Проценти за користування кредитом 2250,00 грн., які нараховуються за ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Пунктом 2.3 Договору сторони узгодили умови пролонгації строку кредитування на пільгових та на стандартних (базових) умовах.
Відповідно до п. 2.3.1.1 Договору, позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі - Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua (далі Сайт Товариства) і є невід'ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту є такими: 3 дні - 3,00 %; 7 днів - 5,00 %; 15 днів - 10,00 %. Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 Договору.
Пролонгація на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору.
Відповідно до реквізитів Договору № 4451025 від 01.11.2021, укладеного між сторонами, відповідач підписала договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Ідентифікацію особи підтверджено довідкою про ідентифікацію.
Відповідно до зазначених вище умов договору, ТОВ «МІЛОАН» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 5000 грн., шляхом перерахування 01.11.2021 кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням №60089745.
26.01.2022 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу №26-01/2022-83, згідно з умовами якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги, включно і до ОСОБА_1 за договором № 4451025 від 01.11.2021.
На підтвердження переходу прав вимоги позивач надає договір факторингу № 26-01/2022-83 від 26.01.2022, реєстр боржників №1 до договору факторингу № 26-01/2022-83, а також платіжне доручення № 324190002 на підтвердження оплати за договором факторингу.
10.03.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 10-03/2023/1, згідно з умовами якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право грошової вимоги, включно і до ОСОБА_1 за договором № 4451025 від 01.11.2021.
На підтвердження переходу прав вимоги позивач надає договір відступлення прав вимоги №10-03/2023/1, акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.03.2023, акт прийому - передачі реєстру боржників, реєстр боржників до договору відступлення прав вимоги №10-03/2023/1.
Згідно розрахунку заборгованості за договором № 4451025 від 01.11.2021 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 станом на 20.05.2025 становить 30199,00 грн., яка складається з: заборгованість за тілом кредиту - 4850,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення прав вимоги - 23899,00 грн.; заборгованість за комісіями - 1450,00 грн.
Відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення ТОВ «МІЛОАН» ОСОБА_1 здійснювала оплату комісії за пролонгацію та частину заборгованості по кредиту, тим самим здійснюючи пролонгацію строку кредитування.
Крім того, 12.11.2021 між ТОВ «ІНКАСО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 3376500049-147527.
За цим договором, ТОВ «ІНКАСО ФІНАНС» приймає на себе зобов'язання надати, а відповідач має право отримати та зобов'язана повернути кредит та сплатити плату за користування кредитом, у вигляді нарахованих на суму кредиту процентів, за фактичний строк користування Кредитом, у порядку встановленому цим Договором.
За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: сума кредиту складає 1500,00 грн., кредит надається строком на 14 днів, тобто до 26.11.2021. Процентна ставка фіксована. За користування Кредитом Позичальник зобов'язаний сплатити Товариству плату згідно Графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною цього Договору. Розмір фіксованої процентної ставки, встановлений цим Договором, не може бути збільшений без письмової згоди Позичальника. Згідно Графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною цього Договору відповідач має сплатити ТОВ «ІНКАСО ФІНАНС» 1500 грн. на погашення суми тіла кредиту та проценти за користування кредитом в розмірі 112 грн.
Відповідно до реквізитів Договору № 3376500049-147527 від 12.11.2021, укладеного між сторонами, відповідач підписала договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «D364CEFS».
Відповідно до зазначених вище умов договору, ТОВ «ІНКАСО ФІНАНС» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 1500 грн., шляхом перерахування 12.11.2021 кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 .
07.03.2023 між ТОВ «ІНКАСО ФІНАНС» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 07/03/23, згідно з умовами якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право грошової вимоги, включно і до ОСОБА_1 за договором № 3376500049-147527 від 12.11.2021.
На підтвердження переходу прав вимоги позивач надає договір відступлення прав вимоги № 07/03/23, акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 10.03.2023, акт прийому - передачі реєстру боржників, реєстр боржників до договору відступлення прав вимоги № 07/03/23.
Згідно розрахунку заборгованості за договором № 3376500049-147527 від 12.11.2021 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 станом на 20.05.2025 становить 6877,00 грн., яка складається з: заборгованість за тілом кредиту - 1500,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення прав вимоги - 112,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 5265,00 грн.
Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договору кредитування, які регулюються Цивільним кодексом України.
Положеннями частини першої статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 208 ЦПК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
Відповідно до ст. 1047 договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно з частиною першою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Крім того відповідно до абзацу 2 ч.2 ст. 639 ЦК України - Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Таким чином судом встановлено, що укладені Договори № 4451025 від 01.11.2021, № 3376500049-147527 від 12.11.2021 відповідають формі, передбаченій ст. 207, 208, 639, 1047, 1055 ЦК України.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачені відсотки.
Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановленихст.11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК встановлює принцип обов'язковості виконання договору.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Крім того, ч. 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог частини першої статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ч.1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи, що ТОВ «МІЛОАН» відповідно до кредитного договору № 4451025 від 01.11.2021 та ТОВ «ІНКАСО ФІНАНС» відповідно до договору позики № 3376500049-147527 від 12.11.2021 надало відповідачу ОСОБА_1 кредит, однак відповідач кошти не повернула, тому заборгованість за основним боргом та відсотками за кредитним договором № 4451025 від 01.11.2021, а також заборгованість за основним боргом кредитного договору № 3376500049-147527 від 12.11.2021 необхідно стягнути з відповідача на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», як нового кредитора, що отримав право грошової вимоги до відповідача.
Що стосується позовних вимог про стягнення заборгованості за комісією в розмірі 1450 грн. за кредитним договором № 4451025 від 01.11.2021, суд виходить з наступного.
Умовами кредитного договору № 4451025 від 01.11.2021 передбачено сплату комісії, яка пов'язана з наданням кредиту у розмірі 1450,00 грн., яка нараховується за ставкою 29 відсотків від суми кредиту одноразово.
До матеріалів справи позивачем не надано, ні діючого на час виникнення спірних правовідносин договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, ні тарифів на таке обслуговування, що унеможливлює з'ясування юридичної природи, складових та вартості цих нарахувань. Банк у кредитному договорі не зазначив переліку послуг, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням або поверненням кредиту та за які нараховувалася плата, та не надав доказів фактичного надання та отримання відповідачем послуг. З укладеного сторонами кредитного договору вбачається, що комісія пов'язана із наданням послуги, а саме наданням кредиту. Крім того, відповідно до п.3 Паспорту споживчого кредиту, що є додатком до Договору зазначено, що комісія за надання кредиту в розмірі 1450,00 грн. є платежем за супровідні послуги кредитодавця.
У рішенні від 11.07.2013, № 7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, однак вказаний Закон розмежовує платність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
На виконання вимог пункту 4 частини першої статті 1та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Відповідно до ч.1,2 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Враховуючи, що кредитний договір, не містить зазначення конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням кредиту і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена комісія, пов'язана з наданням кредиту, а тому доводи позивача в позовній заяві, що комісія пов'язана із наданням послуги, а саме: наданням кредиту, не заслуговують на увагу, оскільки ТОВ «Коллект Центр» не надало доказів наявності, переліку такої послуги і погодження її з відповідачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, у зв'язку з чим положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати комісію, пов'язану з наданням кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.09.2022 у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08.02.2023 у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.11.2022 у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).
Наведені висновки підтримані у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22), де зазначено, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Таким чином, включення банком до суми заборгованості за договором складової заборгованості за комісією за надання кредиту є необґрунтованими з вищевказаних підстав, оскільки встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах.
Отже, суд доходить висновку, що оскільки положення кредитного договору № 4451025 від 01.11.2021щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а тому вказана заборгованість у розмірі 1450,00 грн. стягненню не підлягає.
Крім того, що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими процентами згідно договору позики № 3376500049-147527 від 12.11.2021 (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) в розмірі 5265,00 грн. суд зазначає наступне.
Так, відповідно до п. 2 договору позики № 3376500049-147527 від 12.11.2021 кредит надається відповідачу строком на 14 днів, тобто до 26.11.2021. За користування Кредитом Позичальник зобов'язаний сплатити Товариству плату згідно Графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною цього Договору. Розмір фіксованої процентної ставки, встановлений цим Договором, не може бути збільшений без письмової згоди Позичальника. Згідно Графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною цього Договору відповідач має сплатити ТОВ «ІНКАСО ФІНАНС» 1500 грн. на погашення суми тіла кредиту та проценти за користування кредитом в розмірі 112 грн., кредит надається до 26.09.2021.
Пунктом 3.19 Договору передбачено, що Сторони домовились, що у випадку настання визначених п.п. 4.1.2. цього Договору обставин, строк користування кредитом може бути продовжено на обумовлений Сторонами строк, згідно Тарифів Товариства, за умови задоволення (акцептування) Товариством відповідного звернення відповідача про врегулювання заборгованості та при відсутності у відповідача непогашеної заборгованості передбаченої п.п. 3.10.1 та п.п. 3.10.3 цього Договору, шляхом внесення відповідачем плати, згідно Тарифів Товариства, шляхом прийняття Товариством від відповідача вказаної оплати.
Відповідно до п. 4.1.2. у разі виникнення тимчасових фінансових труднощів, або інших обставин, що можуть мати наслідком невиконання та/чи неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за цим Договором, відповідач має право порушувати, перед Кредитором,питання про продовження строку користування кредитними коштами поза межами
строку встановленого п.п. 2.3. цього Договору, шляхом направлення Позикодавцю відповідного звернення (клопотання) через Особистий кабінет користувача за допомогою ІТС, в порядку та на умовах визначених у п.п. 3.19 цього Договору.
В той же час, право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування позиковими коштами припиняється після спливу визначеного цим договором строку позики чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12), від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16), від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (п.91-92) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
У цій же постанові (п.128) Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
ТОВ «Коллект Центр» просить стягнути з ОСОБА_1 проценти за користування кредитом за період після закінчення строку кредитування.
Водночас, у справі відсутні будь-які докази про те, що за відповідним зверненням (клопотанням) ОСОБА_1 було продовжено (пролонговано) строк кредитування.
З огляду на встановлене, суд доходить висновку, що визначена позивачем за договором сума заборгованості по нарахованих процентах виходить за межі строку кредитування, а тому підлягає частковому задоволенню, зокрема, в межах строку кредитування, а саме, в розмірі 112,00 грн.
Таким чином, з відповідача на користь позивача, як нового кредитора підлягає стягненню заборгованість: за кредитним договором № 4451025 від 01.11.2021 у розмірі 28749,00 грн., яка складається з: заборгованість за тілом кредиту - 4850,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення прав вимоги - 23899,00 грн.; за договором позики № 3376500049-147527 від 12.11.2021 у розмірі 1612,00 грн., яка складається з: заборгованість за тілом кредиту - 1500,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення прав вимоги - 112,00 грн.
При цьому, відповідач не скористалася своїм процесуальним правом, не надала суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», не довела відсутність заборгованості.
Таким чином, позовні вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених витрат по сплаті судового збору в розмірі 1983 грн. 67 коп. (30361 * 100% : 37076 * 2422,40).
Крім того, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога).
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України - При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Матеріали цивільної справи містять копію договір про надання правової допомоги № 02-09/2024-7 від 02.09.2024 та заявку про надання юридичної допомоги № 1, Акт №8 про отримання правової допомоги від 30.04.2025, платіжну інструкцію № 0521970001 від 13.05.2025, згідно якої ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» перерахувало ФОП ОСОБА_2 13000 грн., як оплату правничої допомоги.
У постанові від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 Верховний Суд, зменшуючи розмір заявленої до стягнення суми витрат на правову допомогу, за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, зазначив наступне.
"Суд зазначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п'ятою, дев'ятою статті 141 ЦПК України.
При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 3 статті 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 3 статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 137 ЦПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 141 цього Кодексу."
У цій справі відповідач клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами в суді апеляційної інстанції, не заявляв.
Проте суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу.
Тому, виходячи із положень ч. 3 ст. 141 ЦПК України, враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію їх необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що зазначені ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрати на правничу допомогу в суді в розмірі 13000 грн. є завищеними.
Зокрема суд звертає увагу, що справа стосується стягнення заборгованості за кредитним договором з позовними вимогами у розмірі 37076,00 грн., тобто у справі незначної складності, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, з огляду на ціну позову. Окрім цього, суд зауважує, що правова позиція сторін, зокрема ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», є сталою та не зазнавала змін протягом розгляду справи. Крім того підготовка та ведення даної справи в суді не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.
З урахуванням всіх вищенаведених обставин, пропорційності та співмірності понесених судових витрат відносно предмета спору, суд доходить висновку про задоволення вимоги про відшкодування відповідачем позивачеві понесених судових витрат за надання правової допомоги частково та про стягнення з відповідача на користь позивача 5000 (п'яти тисяч) грн., на відшкодування понесених витрат за надання правової допомоги.
Керуючись ст. 12,13,81,141,259,263-265,268,273,280, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, ЄДРПОУ 44276926) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором № 4451025 від 01.11.2021 у розмірі 28749 (двадцять вісім тисяч сімсот сорок дев'ять) грн. 00 коп.; за договором № 3376500049-147527 від 12.11.2021 у розмірі 1612 (одна тисяча шістсот дванадцять) грн. 00 коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1983 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят три) грн. 67 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.
Суддя: Є.В. Челюбєєв