Справа № 602/249/25
Провадження № 2/602/193/2025
Тернопільської області
"01" жовтня 2025 р. м.Ланівці
Лановецький районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді - Холява Л.І.,
секретар - Домчук В.І.,
розглянувши в письмовому провадженні в судовому засіданні в залі суду в місті Ланівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс», представник позивача РОМАНЕНКО Михайло Едуардович до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач ТОВ «Діджи фінанс», в особі представника Романенко М.Е., звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивує тим, що 06 травня 2021 року за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» https://miloan.ua/, відповідачем було подано заявку на отримання кредиту №3867698. Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства.
Законодавством України передбачено оформлення кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом. Оскільки ТОВ «Мілоан» було направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов Кредитного Договору №3867698 від 06 травня 2021 року, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства. Таким чином, відповідач уклав Договір про споживчий кредит (далі Кредитний Договір) №3867698 від 06 травня 2021 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (ЄДРПОУ 40484607) та на підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 3000 грн.
Кредитний Договір №3867698 від 06 травня 2021 року було укладено строком на 15 днів. Проте, відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов'язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин передбачених ст.526 та ст.527 Цивільного кодексу України.
Внаслідок чого, керуючись нормами ст.ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 10 серпня 2021 року згідно умов Договору відступлення прав вимоги №06Т, ТОВ «Мілоан» (ЄДРПОУ 40484607) відступило право вимоги за Кредитним Договором №3867698 від 06 травня 2021 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс», набуло права вимоги до відповідача.
Згідно Договору відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «Діджи Фінанс») є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 13725.00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 3000.00 грн; заборгованість за відсотками становить 10125.00 грн; заборгованість за комісійними винагородами становить 600.00 грн; заборгованість за пенею становить 0 грн.
Позичальник не виконав свого обов'язку та не повернув наданий йому кредит в строки, передбачені Кредитним договором.
Також, зазначив, що позивачем було вжито заходи досудового врегулювання спору, шляхом направлення досудової вимоги про сплату заборгованості за договором №3867698 від 06 травня 2021 року на адресу відповідача.
А тому, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором №3867698 від 06 травня 2021 року в розмірі 13725.00 грн, а також понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422, 40 грн та витрати на правовому допомогу в розмірі 4000 грн.
Ухвалою Лановецького районного суду Тернопільської області від 27 березня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судове засідання представник позивача Романенко М.Е. не з'явився, подавши до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча згідно ст.128 ЦПК України про день, час і місце розгляду справи був двічі повідомлений належним чином. Не повідомив відповідач і про причини своєї неявки в судове засідання. Суд на підставі ст.280 ЦПК України проводив заочний розгляд даної справи.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на підставі Анкети-заяви на кредит №3867698 від 05 травня 2021 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_2 06 травня 2021 року укладено Договір про споживчий кредит №3867698.
Погоджена сума кредиту 3000 грн, строк кредиту 15 днів з 06 травня 2021 року, комісія за надання кредиту - 600 грн, проценти за користування кредитом - 1125.00 грн за ставкою 2.50% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, стандартна процентна ставка за користування кредитом - 5.00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 21 травня 2021 року.
Також 15 липня 2021 року відповідачем ОСОБА_2 було підписано паспорт споживчого кредиту одноразовим ідентифікатором та підписано і погоджено графік платежів за договором про споживчий кредит.
10 серпня 2021 року згідно умов Договору відступлення прав вимоги №06Т, ТОВ «Мілоан» (ЄДРПОУ 40484607) відступило право вимоги на користь ТОВ «Діджи Фінанс», відповідно ТОВ «Діджи Фінанс», набуло права вимоги до боржників ТОВ «Мілоан», в тому числі до відповідача.
У відповідності до п.6.1. Договору відступлення прав вимоги №06Т від 10 серпня 2021 року загальний розмір Портфеля Заборгованості Боржників, Права вимоги до яких відступаються, складає 86 357 906 грн.
Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_2 за Кредитним Договором №3867698 від 06 травня 2021 року за період з 06 травня 2021 року по 20 липня 2021 року, сума боргу перед ТОВ «Мілоан» становить 13725.00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 3000.00 грн; заборгованість за відсотками становить 10125.00 грн; заборгованість по комісії - 600.00 грн; заборгованість за пенею становить 0 грн.
В силу вимог ст.13 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно положень ст.ст.3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.
Згідно ч.1 ст.1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.
Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Згідно ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ст.ст.3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ст.639 ЦК України).
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Згідно ст.629 ЦПК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. У разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
В силу п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У даній справі встановлено, що договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому відповідач через особистий кабінет на веб-сайті кредитора подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого ТОВ «Мілоан» надіслав ОСОБА_2 за допомогою засобів зв'язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору.
Без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Волевиявлення позичальника на укладення договору підтверджено вчиненням фактичних дій, направлених на ознайомлення із умовами кредитування, складанням відповідних документів і внесенням до них конфіденційної інформації, відомої тільки відповідачу.
Без здійснення входу на сайт позивача за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, використання аналога власноручного підпису, кредитний договір (анкета - заява на кредит ) не міг би бути укладеним.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Діджи фінанс», як набувача права вимоги до цього боржника, на підставі Договору відступлення прав вимоги № 06Т від 06 травня 2021 року, заборгованості за кредитом № 3867698.
Також про виникнення зобов'язання відповідача перед позивачем свідчить та обставина, що кошти, визначені в електронному договорі, надійшли в розпорядження ОСОБА_2 на належний йому банківський рахунок, що підтверджується платіжним дорученням №45554132 від 06 травня 2021 року і позичальник тим самим не заперечував умов договору та не надав доказів на спростування факту отримання ним зазначених коштів.
Згідно ст.ст. 526, 529 ч.1 ЦПК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Тобто, належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, у розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором.
Як зазначив позивач, всупереч умовам кредитного договору №3867698 від 06 травня 2021 року відповідач свої кредитні зобов'язання не виконує.
Проте, долучений до матеріалів справи розрахунок заборгованості за Договором про споживчий кредит №3867698 від 06 травня 2021 року свідчить про те, що заборгованість за відсотками нараховувалася поза межами строку дії договору.
Так, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із ч.2 ст.1050 ЦК. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою ч.2 ст.625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12.
Суд вважає, що відповідно до п. 1.4 Договору про споживчий кредит №3867698 від 06 травня 2021 року термін повернення кредиту визначено 21 травня 2021 року.
При цьому позивачем відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України не надано суду доказів, що строк кредитування відповідача за Договором про споживчий кредит №3867698 від 06 травня 2021 року був пролонгований кредитодавцем відповідно до п.2.3.1 Договору (відсутні дані про сплату комісії за продовження кредиту та певної частки заборгованості по кредиту).
Тобто, право Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілоан" та після відступлення прав вимоги, право Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» позивачу нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору 21 травня 2021 року, а тому, починаючи із зазначеної дати, нарахування процентів за користування кредитом не відповідає вимогам закону.
Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов'язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.
Суд не приймає до уваги доводи представника позивача про правомірність нарахування відсотків за користування кредитом поза межами строку дії договору, як такі, що спростовуються матеріалами справи, а тому в цій частині позов підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Що стосується стягнення комісії за договором, суд вважає, що позов в цій частині до задоволення не підлягає, виходячи із наступного.
Оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.
Згідно із цим Законом «Про захист прав споживачів» послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).
Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
Відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, зокрема, перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов'язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо.
Банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо) (пункти 3.1, 3.6. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 (у редакції чинній на момент укладення договору).
Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року (справа №6-1746цс16), Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа № 491/1114/15-ц).
У відповідності до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Зважаючи на те, що умова договору щодо сплати комісії на обслуговування кредитного договору спрямована на незаконне заволодіння майном фізичної особи, порушує її права, а отже і публічний порядок, є нікчемною, а тому, пункт кредитного договору щодо сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості не підлягає застосуванню, тому відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги в частині стягнення комісії в розмірі 600.00 грн.
Отже, враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань за Договором про споживчий кредит №3867698 від 06 травня 2021 року належним чином не виконав, а право вимоги перейшло до позивача на законних підставах, суд дійшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, в частині стягнення 3000.00 грн - заборгованості за тілом кредиту, 1125.00 грн - заборгованості за відсотками, що разом становить - 4125.00 грн.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч. 1, та ч.2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отож, беручи до уваги те, що позов задоволено частково, а саме на 30.05 %, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 727.93 грн. (2422.40/100%х30,05%), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
Щодо стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем на оплату правничої допомоги слід зазначити наступне.
Згідно з вимогами ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі: на професійну правничу допомогу.
Відповідно до вимог ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази:
1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.);
2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.);
3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.);
4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Як вбачається із матеріалів цивільної справи, ТОВ «Діджи фінанс» долучено Договір №01/11 про надання правової допомоги від 12 лютого 2025 року, Додаткову угоду №3867698 від 19 лютого 2025 року, Акт №3867698 від 19 лютого 2025 року про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг), завірений керуючим адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» А.В.Міньковською та директором ТОВ «Діджи фінанси» М.Е.Романенко .
Проте, представником позивача не надано доказів на підтвердження факту оплати за надану правничу допомогу, зокрема: документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги (квитанцій до прибуткового касового ордера, платіжних доручень з відміткою банку або іншого банківського документа, касових чеків, тощо).
Крім цього, суд бере до уваги ту обставину, що представник позивача не приймав участі у судових засіданнях з розгляду даної цивільної справи.
За вказаних обставин суд приходить до переконання, що у задоволенні вимог в частині стягнення із відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 4000.00 гривень слід відмовити.
На підставі ст.ст. 509, 526, 553, 625, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263, 265, 279, 280 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місце знаходження: 07405, м.Бровари вул.Київська, буд.243-А, а/с 897, Київської області, ЄДРПОУ 42649746, представник позивача РОМАНЕНКО Михайло Едуардович, місце знаходження: 07406, м.Бровари вул.Симона Петлюри,21/1, Київської області до ОСОБА_1 , мешканця: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканця: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс», місце знаходження: 07405, м.Бровари вул.Київська, буд.243-А, а/с 897, Київської області, ІВАN: НОМЕР_2 в АТ «Сенс Банк», МФО 300346, ЄДРПОУ 42649746, заборгованість за Кредитним договором №3867698 від 06 травня 2021 року в розмірі 4125 (чотири тисячі сто двадцять п'ять) грн 00 коп, з яких заборгованість за тілом кредиту - 3000, 00 грн, заборгованість за відсотками - 1125, 00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканця: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс», місце знаходження: 07405, м.Бровари вул.Київська, буд.243-А, а/с 897, Київської області, ІВАN: НОМЕР_2 в АТ «Сенс Банк», МФО 300346, ЄДРПОУ 42649746, сплачені судові витрати в сумі - 727 (сімсот двадцять сім) грн 93 коп пропорційно до задоволених вимог.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Л. І. Холява