Справа № 485/1670/25
Провадження №2/485/743/25
Заочне рішення
іменем України
22 жовтня 2025 року м. Снігурівка
Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючий - суддя Соловйов О.В.,
секретар судового засідання Гусарова І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Снігурівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (далі ТОВ "ФК "Кредит-Капітал") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовують тим, що 18 січня 2021 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено кредитний договір № 2230694, відповідно до умов якого позикодавець надав відповідачці кредит у сумі 9000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів.
14 травня 2021 року між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" укладено договір відступлення №68-МЛ, відповідно до якого ТОВ "Мілоан" відступило ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" право вимоги до позичальників, в тому числі за договором, укладеним із ОСОБА_1 .
Відповідачка умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів не виконала, внаслідок чого станом на дату відступлення прав вимоги 14 травня 2021 року, допустила заборгованість у розмірі 41012,50 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту 9000,00 грн, простроченої заборгованості за сумою відсотків 21012,50 грн, простроченої заборгованості по комісії 1000,00 грн.
Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідачки вказану заборгованість та суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн. та 8000,00 грн витрат на правничу допомогу.
В судове засідання сторони не з'явилися.
Представник позивача згідно поданої письмової заяви просив розгляд справи проводити без участі представника ТОВ "ФК "Кредит-Капітал", позов підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечив.
Відповідачка про день, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням за місцем реєстрації та через оголошення опубліковане на офіційному веб-сайті суду на порталі Судова влада України. Причини неявки суду невідомі. Відзив на позов не надійшов.
За наявності умов, визначених у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи.
У зв"язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснено без фіксування судового процесу.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.
Судом встановлено, що 18 січня 2021 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 2230694, за умовами якого відповідачка отримала грошові кошти (фінансовий кредит) у розмірі 10000,00 грн строком на 30 днів до 17 лютого 2021 року (п. 1.4) зі сплатою процентів за користування кредитом в сумі 3750,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (а.с.18-22).
Відповідно до п.1.6 Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Пунктом 1.5.1. Договору передбачено комісія за надання кредиту в розмірі 1000,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Відповідно до п.2.2.1. позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірі, зазначених в п. 1.5.1.-1.5.2. Договору, в терміни (дату) вказаний в п. 1.4.
Пунктом 2.3.1.1. передбачено право позичальника на неодноразове продовження строку кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.
За умовами п.2.3.1.2 Договору, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування , але загалом не може перевищувати 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п. 1.6. Договору.
Згідно з п. 4.2. Договору у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов'язок позичальника із сплати таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.
Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачкою договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором Z43105 від 18 січня 2021 року.
Крім того, 18 січня 2021 року відповідачка також заповнила Анкету-заяву на кредит №100391810, де зазначила власні персональні дані, зокрема, прізвище, ім'я, по батькові, дату народження, паспортні дані, номер картки платника податків, а також адресу, номер телефону (а.с.17).
Факт переказу коштів підтверджений платіжним дорученням від 18 січня 2021 року про переказ коштів ОСОБА_1 у сумі 10000,00 грн (а.с.24).
Згідно листа АТ "А-Банк" від 06 жовтня 2025 року № 20.1.0.0.0/7-20251001/0249, вбачється що на ім"я ОСОБА_1 емітовано в банку картку № НОМЕР_1 , на яку 18 січня 2021 року був зарахований платіж на суму 10000,00 грн, на підтвердження чого надано виписку (рух коштів) по банківській картці (а.с.69-71).
14 травня 2021 року між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" укладено договір відступлення прав вимоги № 68-МЛ, відповідно до якого ТОВ "Мілоан" передало позивачу права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, у тому числі й за кредитним договором № 2230694 від 18 січня 2021 року, укладеним між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 , в сумі 41012,50 грн, з яких: 9000,00 грн - залишок по тілу кредиту, 31012,50 грн - залишок по відсотках, 1000,00 грн - залишок по комісії (а.с. 26- 30).
Згідно наданої позивачем відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 2230694 станом на 03 травня 2021 року відповідачці нарахована комісія за видачу кредиту в сумі 1000,00 грн., відсотки за користування кредитом на загальну суму 32437,50 грн., з яких погашено 1425 грн, а також погашено 1000,00 грн заборгованості по тілу. Таким чином, заборгованість за тілом складає 9000,00 грн., заборгованість за відсотками 31012,50 грн та заборгованість за комісією 1000,00 грн (а.с. 24 зворот -25).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. ст. 526, 612, 625 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З договору про споживчий кредит № 2230694 від 18 січня 2021 року, вбачається що його укладено в електронній формі.
У ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
У ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію").
Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У частинах першій та другій ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст. 642 ЦК України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачкою кредитного договору та отримання кредитних коштів. Розрахунки підтверджують існування заборгованості, викладеної в позовних вимогах. Наданий договір відступлення прав вимоги підтверджує перехід всіх прав грошової вимоги, які належали ТОВ "Мілоан" за договором про споживчий кредит № 2230694 від 18 січня 2021 року, до позивача у справі.
Відповідачка не довела належного виконання зобов"язань за кредитним договором, розрахунок заборгованості не спростувала, відзив на позов не подала.
Ураховуючи вищенаведене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, дослідивши докази, суд приходить до висновку, що відповідачка порушила умови договору, на час ухвалення рішення позивачу за відступлення права вимоги борг не сплатила, за таких обставин вимоги позивача обґрунтовані та наявні законні підстави для їх задоволення.
У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн, відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".
Таким чином, у зв"язку із задоволенням позовних вимог в повному обсязі, сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.
Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу, суд звертає увагу на наступне.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов"язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні Європейського суду «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
В той же час при оцінці розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню, суд застосовує ряд критеріїв дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційність, співмірність, а також складність справи, значення справи для сторін і т.п.
Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зробив висновки про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, всі її витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права встановить, що розмір гонорару є завищеним, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним згідно ціни позову.
На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору № 0107 про надання правової (правничої) допомоги від 01 липня 2025 року укладеного між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об'єднанням "Апологет" (а.с. 35), акт № 670 про надання послуг від 05 серпня 2025 року, відповідно до якого сума наданих послуг складає 8000,00 грн (а.с. 34 зворот).
Суд бере до уваги, що позовні вимоги ґрунтуються на праві грошової вимоги, що виникло з правочину, укладеного у письмовій формі. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною.
Отже, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 8000 грн. є необґрунтованою, оскільки не відповідає критеріям співмірності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу позивача з реальним обсягом такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, та критерію реальності таких витрат (обсяг юридичної та технічної роботи, пов'язаної з розглядом справи у суді та її доцільністю).
Таким чином, беручи до уваги обсяг та зміст позовних вимог, складність справи, обсяг виконаних представником позивача робіт, докази на підтвердження понесених витрат, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу в межах суми понесених ним витрат в розмірі 3000 грн., оскільки, такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність.
Керуючись ст.ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28) заборгованість за договором про споживчий кредит № 2230694 від 18 січня 2021 року в сумі 41012,50 грн (сорок одна тисяча дванадцять грн 50 к.), з яких: 9000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 31012,50 - прострочена заборгованість за сумою відсотків, 1000,00 грн - прострочена заборгованість по комісії, а також судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 к.), та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн (три тисячі грн 00 к).
У стягненні решти витрат на правничу допомогу позивачу відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення - 22 жовтня 2025 року.
Суддя О. В. Соловйов