Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 945/1072/20
Провадження № 2/945/64/25
Іменем України
(заочне)
06 жовтня 2025року м.Миколаїв
Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Войнарівського М.М., за участю секретаря судового засідання Будак К.Ю., прокурора Омелян А.В. розглянувши в місті Миколаєві у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Миколаївській області до ОСОБА_1 , третя особа Ольшанська селищна рада Миколаївського району Миколаївської області про відшкодування шкоди,
У провадженні Миколаївського районного суду Миколаївської області перебуває справа за позовом Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Миколаївській області до ОСОБА_1 , третя особа Ольшанська селищна рада Миколаївського району Миколаївської області про відшкодування шкоди.
Позов обґрунтований тим,що 02.04.2019року ОСОБА_2 , здійснюючи лов риби на річці Південний Буг в районі с.Новоюр'ївка Миколаївського району Миколаївської області, не маючи дозволу на промисел, промисловим знаряддям лову - сіткою месиновою виловив рибу тарань в кількості 248шт. Вказаними діями ОСОБА_3 вчинив правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 85 КУпАП. Посилаючись на те, що незаконними діями рибним запасам України заподіяно шкоду, просив стягнути в рахунок відшкодування зазначеної ОСОБА_3 шкоди у розмірі 21080,00 грн.
Ухвалою судді відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву у 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження.
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 09.05.2025 року залучено Ольшанську селищну раду Миколаївського району Миколаївської області до участі у справі як правонаступника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Шостаківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області. Залучено правонаступника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 до участі у цивільній справі за позовом Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі «Державне агентство з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програму Миколаївській області», третя особа Ольшанська селищна рада Миколаївського району Миколаївської області про відшкодування шкоди.
Прокурор в судовому засіданні повністю підтримала заявлені вимоги.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час та місце розгляду справи судом повідомлялася шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання та оголошеннями про виклик в судове засідання на офіційному веб-сайті «Судова влада», відзив не подавала.
Представник третьої особи Ольшанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області надав до суду заяву про розгляд справи за відсутності.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і позивач не заперечує проти порядку заочного розгляду справи.
З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про наявність підстав для заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, повно і всебічно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.
02.04.2019року о 05 годині 40 хвилин, на річці Південний Буг, в районі села Новоюр'ївка Миколаївського району Миколаївської області був затриманий ОСОБА_3 який здійснював лов риби промисловим знаряддям лову - сітками месиновими. При затриманні у нього виявлено рибу: тарань в кількості 248шт.Своїми діями заподіяв рибним запасам України шкоду у розмірі 21080грн. 00 коп., розрахованих, відповідно до Такс, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2011 № 1209.
Внаслідок незаконного вилову риби, 02.04.2019року відносно ОСОБА_3 складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення №013181/256 за порушення вимог, передбачених п.п. 3.15, 4.11 Правил любительського і спортивного рибальства, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 85 КУпАП.
Постановою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 17.05.2019року відповідача визнано винуватим у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП.
Відповідно до Такс обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення громадянами України цінних видів водних біоресурсів, що затверджена Постановою Кабінету Міністрів України № 1209 від 21 листопада 2011 року, розмір шкоди, заподіяної ОСОБА_3 , складає 21080 грн.
Згідно з положеннями ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу,виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 4 ст. 63 Закону України “Про тваринний світ» підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу. Розмір компенсації за незаконне добування, знищення або пошкодження видів тваринного світу, а також за знищення чи погіршення середовища їх існування встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 64 Закону України «Про тваринний світ» за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу передбачена адміністративна, цивільно-правова чи кримінальна відповідальність відповідно до закону. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, в порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України “Про охорону навколишнього середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Шкода, завдана рибному господарству внаслідок знищення або погіршення стану водних біоресурсів та середовища їх перебування внаслідок господарської та іншої діяльності, підлягає відшкодуванню за рахунок осіб, які безпосередньо здійснювали або замовляли здійснення такої діяльності.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 не відшкодовано шкоди, заподіяної рибному господарству внаслідок порушень правил рибальства.
Відповідно до Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00044594041 від 18.04.2024 року відповідач ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Ольшанське Миколаївського району Миколаївської області.
Як вбачається з копії спадкової справи №67/2024,щодо майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 звернулася 24.05.2024 року до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Статтею 1216 Цивільного кодексу України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст..1231 ЦК України до спадкоємця переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що у разі смерті боржника за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника у зобов'язанні.
У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Тлумачення частини 1 статті 1231 Цивільного кодексу України свідчить, що законодавець не деталізує того, обов'язки в яких зобов'язаннях переходять в порядку спадкування - договірних чи недоговірних. Власне, відсутні будь-які передумови для обмеження законодавцем переходу в порядку спадкового правонаступництва обов'язку відшкодувати майнову шкоду (збитки) в договірних чи недоговірних зобов'язаннях. Такий висновок підтверджується й системним аналізом випадків використання законодавцем словосполучення «майнова шкода», наприклад, у статтях 22, 623, 1166, 1177 Цивільного кодексу України.
У разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.
При цьому необхідно враховувати, що спадкування - це вольовий акт (окрім деяких винятків), яким спадкоємець свідомо приймає рішення про прийняття спадщини або свідомо не користується правом відмовитися від такого прийняття спадщини, тобто безпосереднє волевиявлення або презюмується, якщо особа проживала зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини і не відмовилася від її прийняття або якщо законний представник неповнолітньої чи недієздатної особи не відмовився від прийняття спадщини.
Враховуючи існування вольового критерію, у цивільних правовідносинах прийнято вважати, що кожен спадкоємець діє добросовісно, як добрий господар, який є зваженим, передбачливим і розсудливим під час прийняття юридично значущих рішень та обрання варіанта власної поведінки. Дотримання наведених норм забезпечуватиме стабільність цивільного обороту.
Аналіз структури та змісту ЦК України дає підстави для висновку, що застосування спеціальних способів захисту, які визначені законодавцем для захисту окремих категорій цивільних прав, не виключає можливості також застосовувати загальні способи захисту цивільних прав та інтересів.
Застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи.
Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет норм міжнародного права за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження під час обрання джерела права задля вирішення конкретного спору.
Саме таке розуміння особливостей захисту прав кредиторів у спадкових відносинах відповідає основній меті цивільного права, якою є забезпечення стабільності цивільного обороту.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Таким чином, установлено, що на підставі положень ЦК України до відповідача як спадкоємця майна померлого ОСОБА_3 перейшов обов'язок з відшкодування шкоди.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Справедливість - це одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Справедливість судового розгляду повинна реалізовуватися, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється під час вирішення спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
За таких обставин заявлені вимоги є обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню.
Також, у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь прокуратури Миколаївської області 2102 грн судового збору, оплата яких підтверджується відповідним платіжним дорученням.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263- 265, 279-284ЦПК України, -
Позов Миколаївської окружної прокуратури(ЄДОПОУ 02910048; м.Миколаїв, вул..Бузький бульвар,15) в інтересах держави в особі Управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Миколаївській області (ЄДРПОУ 40850821; юридична адреса:пр..Героїв України,1а м.Миколаїв) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ;паспорт серія НОМЕР_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстрована: АДРЕСА_1 ), третя особа Ольшанська селищна рада Миколаївського району Миколаївської області (ЄДРПОУ 04375553; юридична адреса: вул.К.Ольшанського,1а с.Ольшанське Миколаївського району Миколаївської області) про відшкодування шкоди, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ;паспорт серія НОМЕР_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстрована: АДРЕСА_1 ) на користь держави в особі Ольшанська селищна рада Миколаївського району Миколаївської області (ЄДРПОУ 04375553; юридична адреса: вул. К.Ольшанського,1а с.Ольшанське Миколаївського району Миколаївської області) завдану шкоду у розмірі 21080,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ;паспорт серія НОМЕР_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстрована: АДРЕСА_1 ) на користь прокуратури Миколаївської області (ЄДОПОУ 02910048; м.Миколаїв, вул..Бузький бульвар,15) в рахунок відшкодування судових витрат 2102грн.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з положеннями ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відповідно до ст. 289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.
Суддя М.М.Войнарівський