Справа № 468/2167/25
1-кп/468/218/25
іменем УКРАЇНИ
22.10.2025 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка кримінальне провадження №12025152140000193 по обвинуваченню:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
Відповідно до обвинувального акту - в період дії воєнного стану в Україні та з використанням його умов після 23.02.2025 року, більш точні дата та час не встановлені, ОСОБА_3 за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , оглядаючи автомобіль марки «ЗАЗ SENS» (н.з. НОМЕР_1 ), який належав його загиблому сину військовослужбовцю ОСОБА_6 , серед речей останнього виявив гранату із запалом.
В цей час у ОСОБА_3 виник протиправний умисел, спрямований на незаконне поводження з боєприпасами, реалізовуючи який, він умисно без передбаченого законом дозволу залишив виявлену ним гранату собі, тим самим незаконно придбав її.
Далі, продовжуючи реалізацію вказаного вище умислу у вказаному вище місці виявлену та привласнену гранату ОСОБА_3 помістив до паперової коробки, яку переніс до господарського приміщення (сараю), де почав її незаконно зберігати до 27.05.2025 року.
27.05.2025 року в період часу з 07.20 год. до 10.53 год. в ході проведення санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 в паперовій коробці під дахом господарського приміщення (сараю) корпус гранати РГН та запал типу УДЗ, який є бойовим підривачем до гранат типу РГН (РГО) та при конструктивному поєднанні між собою по різьбовому з'єднанню та у зібраному стані складають вибуховий пристрій, що відноситься до категорії боєприпасів - бойову ручну осколкову гранату наступальної дії типу РГН.
Таким чином, судом в межах судового розгляду, визначених ст. 337 КПК України, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України - придбання та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
22.09.2025 року між прокурором та обвинуваченим за участю його захисника укладена угода про визнання винуватості відповідно до ст. 472 КПК України.
Згідно з даною угодою сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст. 263 КК України та щодо істотних для даного кримінального провадження обставин, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у зазначених діяннях. Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести обвинувачений за ч.1 ст. 263 КК України у виді трьох років позбавлення волі, зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.
Вказані вид, міра покарання та підстави для звільнення від відбування з випробуванням визначені сторонами угоди з урахуванням особи обвинуваченого, який беззастережно визнав свою вину, щиро розкаявся, відсутності судимостей, наявності в нього статусу учасника бойових дій, позитивної його характеристики та наявності на його утриманні неповнолітньої дочки, а також тяжкості кримінального правопорушення. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Прокурор, обвинувачений та його захисник в підготовчому засіданні підтримали угоду про визнання винуватості.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Відповідно до ч. 5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Судом встановлено в судовому засіданні, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином.
При цьому, судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом та беззаперечно погоджуються на це.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди від 22.09.2025 року між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами виду та міри покарання зі звільненням від відбування покарання з випробовуванням.
Вирішуючи питання щодо тривалості строку випробування обвинуваченого, суд враховує, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин, але одночасно з цим, в першу чергу, суд враховує саму особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, відсутність обставин, які б обтяжували його покарання, позитивну характеристику обвинуваченого, що у своєму комплексі на переконання суду вказують на те, що виправлення обвинуваченого та досягнення завдань випробування можливі протягом мінімального визначеного ч.4 ст. 75 КК України строку в один рік. Такий строк випробування в даному випадку є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого.
Відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
У зв'язку із зазначеним з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави витрати за проведення експертиз в сумі 6239,80 грн.
У відповідності до ст. 100 КПК України речові докази підлягають знищенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 370,374 КПК України, суд
Затвердити угоду від 22.09.2025 року між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 про визнання винуватості.
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 263 ч. 1 КК України, і призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання у виді трьох років позбавлення волі.
На підставі ст.ст.75,76 КК України засудженого ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання з випробовуванням, якщо він протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати за проведення судової експертизи у сумі 6239 (шість тисяч двісті тридцять дев'ять) гривень 80 копійок.
Речові докази: залишки корпусу гранати РГН-1 та підривача типу УДЗ-1 - знищити.
На вирок може бути подана апеляційна скарга з підстав, передбачених ч.4 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
суддя: