Справа № 466/8093/25
Провадження № 1-кп/466/827/25
"20" жовтня 2025 року Шевченківський районний суд м. Львова в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
за участю прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
потерпілої - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові об'єднане кримінальне провадження №12025142380000469 від 28.08.2025 року та № 12025141380000828 від 05.07.2025 року по обвинуваченню
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м.Львова, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою освітою, одруженого, на утриманні має трьох неповнолітніх дітей, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1 та ст.390-1 КК України,
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 31.07.2025 у справі №466/7162/25 видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_5 строком на 2 місяців, яким визначено заходи тимчасового обмеження його прав, а саме:
- заборонити ОСОБА_5 перебувати в місці спільного проживання (перебування) з ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 ;
- заборонити ОСОБА_5 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_6 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб;
- заборонити ОСОБА_5 наближатися на відстань менше 100 метрів до місця проживання (перебування), роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_6 ;
- заборонити ОСОБА_5 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_6 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею.
Відповідно до ч. 2 ст .13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
28 серпня 2025 року близько 10 години 30 хвилин ОСОБА_5 , будучи ознайомлений із рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 31.07.2025 року про встановлення відносно нього обмежувального припису, діючи умисно, знехтував обов'язковими до виконання приписами та обмеженнями суду, переслідуючи умисел, спрямований на порушення нормальної діяльності органів правосуддя по забезпеченню виконання рішення суду, всупереч вимог ч.4 ст. 350-6 ЦПК України, відповідно до яких видача обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання, порушив обмежувальний припис, а саме прийшов у місце проживання ОСОБА_6 у квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , нехтуючи забороною перебувати в зазначеній квартирі.
Дії ОСОБА_5 , кваліфіковані ст.390-1 КК України - умисне невиконання обмежувального припису.
Окрім того, 16 травня 2025 року, близько 19.20 год. ОСОБА_5 , перебуваючи по місцю спільного проживання з дружиною ОСОБА_6 , що за адресою: АДРЕСА_1 , на ґрунті триваючих особистих неприязних відносин, під час словесного конфлікту із дружиною ОСОБА_6 , діючи умисно, з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття, застосував до останньої психологічне насильство, як форму домашнього насильства відповідно до ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», яке полягало у словесних образах та принижуванні її, виражанні нецензурною лайкою, а також у залякуванні та словесних погрозах фізичним насильством, які призвели до пригніченого настрою, переживання за власне здоров'я, тривожності, напруженості, емоційної лабільності, астенії, що свідчить про спричинення їй психологічних страждань, переживання за психологічне благополуччя дітей, що підтверджується висновком судово-психологічного експерта №1321 від 18.08.2025.
Дії ОСОБА_5 , кваліфіковані за ст. 126-1 КК України - умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 15.10.2025 року матеріали кримінального провадження № 12025142380000469 від 28.08.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України та матеріали кримінального провадження № 12025141380000828 від 05.07.2025 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України об'єднано в одне провадження.
В судовому засіданні ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.390-1 та ст.126-1 КК України, визнав, щиро розкаюється.
Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні просила суд застосувати до обвинуваченого строгу міру покарання, яка полягає в ізоляції ОСОБА_5 від суспільства.
Крім власного визнання вини, обвинувачений ОСОБА_5 повністю погодився зі всіма доказами, що були зібрані під час досудового розслідування і підтверджували його винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.390-1 та ст.126-1 КК України, згідно обвинувальних актів, відмовившись від їх дослідження під час судового розгляду.
З'ясувавши думку учасників судового провадження про визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, суд, у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильність розуміння обвинуваченим зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності його позиції, а також роз'яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини та докази, суд дійшов до переконання про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень та вважає, що органами досудового розслідування його дії кваліфіковано вірно за ст.390-1 та ст.126-1 КК України.
Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчинених кримінальних правопорушень, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінальних правопорушень, тяжкості наслідків, що настали.
У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, а саме: ст. 390-1 КК України, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії кримінальних проступків, та ст. 126-1 КК України, відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до категорії нетяжкого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , у відповідності до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , у відповідності до ст.67 КК України, відсутні.
Обвинувачений ОСОБА_5 повністю беззаперечно визнав свою винуватість, інформація про негативну характеристику відсутня, на обліках в лікарів нарколога чи психіатра не перебуває.
На підставі викладеного, враховуючи обставини вчинених кримінальних правопорушень, позицію сторони обвинувачення, дані про особу обвинуваченого, з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, конкретні обставини справи, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст.50 КК України, обираючи серед альтернативних видів покарань, передбачених санкціями закону, за якими визнав ОСОБА_5 винуватим, вважає за необхідне призначити останньому покарання, за ст.390-1 КК України, у виді 1/одного/ року пробаційного нагляду та за ст.126-1 КК України, у виді 2/двох/ років пробаційного нагляду.
Суд вважає за можливе виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства та можливим виправлення та перевиховання обвинуваченого без реального позбавлення його волі.
Відповідно до ст.70 КК України при призначенні покарання за сукупністю злочинів суд застосовує принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.
На думку суду, таке остаточне покарання є необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч. 1 ст. 91-1 КК України, в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов'язки: заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності; заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв'язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв'язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; направлення для проходження програми для кривдників.
Витрат на проведення експертиз у кримінальному провадженні немає.
Цивільний позов не заявлявся.
Питання речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Керуючись ч.3 ст.349, ст.ст.371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 /один/ рік.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 /два/ роки.
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити остаточне покарання ОСОБА_5 у виді пробаційного нагляду строком на 2 /два/ роки.
На підставі ч.2 п.3 ч.3 ст.59-1 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки :
- періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання,
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом пробації,
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Контроль за поведінкою ОСОБА_5 покласти на орган з питань пробації за місцем реємтрації та проживання останього: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 49-2 КВК України, строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.
На підставі п.5 ч.1 ст. 91-1 КК України, застосувати до ОСОБА_5 , обмежувальний захід у вигляді направлення для проходження програми для кривдників на строк 2 /два/ місяці.
Контроль за поведінкою ОСОБА_5 , відносно якого застосовано обмежувальний захід, покласти на органи місцевого самоврядування за місцем проживання засудженого.
Речовий доказ по справі згідно з постановами про визнання речовим доказом та приєднання речового доказу до матеріалів досудового розслідування від 28.08.2025 року, а саме: оптичні диски DVD-R марки «ALERUS», білого кольору в кількості 2 шт. залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Прокурор, обвинувачений, потерпіла мають право на апеляційне оскарження цього вироку шляхом подання апеляційних скарг до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1