Справа №465/8744/25
Провадження1-кп/465/1239/25
судового засідання
22.10.25 м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові клопотання прокурора Франківської окружної прокуратури м.Львова Львівської області ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12025141370000600 від 16 липня 2025 року, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.1,2 ст.307 КК України, -
встановив:
У провадженні судді Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 перебувають матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12025141370000600 від 16 липня 2025 року відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.1,2 ст.307 КК України.
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 від 02.10.2025 призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 від 06.10.2025 призначено судовий розгляд у кримінальному провадженні.
17.10.2025 прокурором Франківської окружної прокуратури м. Львова ОСОБА_3 подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Клопотання обгрунтоване тим, що метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 є запобігання можливості ОСОБА_4 переховуватися від органів досудового розслідування та суду, забезпечення його належної процесуальної поведінки, запобігання незаконного впливу ним на учасників кримінального провадження, перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином, попередження вчинення обвинуваченою іншого кримінального правопорушення. Зазначає, що оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, не працює, немає постійного офіційного джерела доходів, відтак неможливе застосування більш м"якого запобіжного заходу, з урахуванням наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання та просив таке задоволити.
Захисник та обвинувачений заперечили проти задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, захисник заявив клопотання про зміну запобіжногог заходу на домашній арешт, посилаючись на те, що обвинувачений хворіє, потребує лікування, має міцні родинні зв"язки, місце проживання, не має наміру ухилятись від явки до суду.
Розглянувши клопотання, заслухавши думку учасників судового процесу, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 28.08.25 застосовано до ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12025141370000600 від 16 липня 2025 року запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 24.10.25.
Ч.1 ст.331 КПК України визначено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч.2,3 цієї статті, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі понад три роки.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, а згідно ч.3 ст.199 КПК України також і те, що заявлені ризики не зменшилися.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1.2 ст.307 КК України, санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до дев"яти років.
Суд вважає встановленим, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, щодо можливості ухилення обвинуваченого від суду, незаконного впливу на інших учасників у даному кримінальному провадженні та можливості вчинити інше кримінальне правопорушення. Зазначені ризики не зменшилися.
У ході судового засідання з'ясовано, що вік та стан здоров'я обвинуваченого дозволяє застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, доказів протилежного стороною захисту суду не надано.
Суд враховує те, що з метою уникнення покарання обвинувачений може переховуватись від суду.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Суд звертає увагу, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року, Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Рішенням Європейського суду з прав людини «Клоот проти Бельгії» визначено: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень».
Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні від 20 травня 2010 року у справі «Москаленко проти України», - суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Суд вважає, що наведені прокурором у судовому засіданні підстави для продовження строків тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не змінилися.
За наведених обставин суд вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України, що не спростовано в судовому засіданні стороною захисту, тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.
З метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам останнього переховуватися від суду, чинити тиск на інших учасників провадження, перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи у суді, суд дійшов висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку тримання під вартою на шісдесят днів, з визначенням розміру застави.
Частиною 3 ст.183 КПК визначено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан обвинуваченого, дані про його особу, те що він є інвалідом 2 групи по зору та ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу,а також те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків і не може бути завідомо непомірним для нього,виходячи з положень ч5 ст.182 КПК України, суд вважає, що заставу слід визначити у розмірі 20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб .
Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 199, 331 КПК України, суд -
постановив:
Клопотання прокурора Франківської окружної прокуратури м.Львова Львівської області ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - задоволити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.1,2 ст.307 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів - до 19.12.2025 включно, з визначенням застави у розмірі 20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістесять тисяч п"ятсот шістдесят) гривень 00 коп.
Після внесення вказаного розміру застави, на відповідний рахунок, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільняється з-під варти в порядку, визначеному ч.4 ст.202 КПК України.
У випадку звільнення з-під варти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покласти такі обов'язки:
1. прибувати за викликом прокурора чи суду за першою вимогою, в тому числі у разі виклику за допомогою телефонного зв?язку;
??2. не відлучатися із місця свого проживання, без дозволу прокурора або суду;
??3. повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
??4. утриматися від спілкування із свідками та іншими учасниками у кримінальному провадженні.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на нього згідно цієї ухвали обов'язків, а також, якщо він, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити начальнику Державної установи "Львівська установа виконання покарань (№ 19)" для виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1