Справа № 462/8134/25
провадження 1-кс/462/1832/25
22 жовтня 2025 року слідчий суддя Залізничного районного суду міста Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові клопотання старшого слідчого слідчого відділення Відділу поліції № 1 Львівського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції у Львівській області майора поліції ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні № 62025140120000125 від 24.01.2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, одруженого, в силу вимог ст. 89 КК України раніше не судимого, військовослужбовця,
встановив:
Суть клопотання, що вирішується.
22.10.2025 року (вх. № 23537) старший слідчий СВ ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській майор поліції ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що в провадженні слідчого відділення відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції у Львівській області знаходяться матеріали кримінального провадження № 62025140120000125 від 24.01.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №53-РС від 08.08.2024 року солдата військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_4 призначено на посаду навідника 3 аеромобільного відділення 3 аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався нормативно-правовими актами та триває до теперішнього часу.
Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі за текстом - Статут) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Статті 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
У порушення вказаних вимог нормативно-правових актів, солдат ОСОБА_4 самовільно залишив військову частину, тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану, за наступних обставин.
Так, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 всупереч вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, бажаючи тимчасово ухилитися від проходження військової служби та проводити час на власний розсуд, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в умовах воєнного стану, не отримавши дозволу відповідного командира, 10.12.2024 року у невстановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше 08 год. 00 хв. самовільно залишив тривалістю понад три доби розташування військової частини НОМЕР_1 , що розташовується за адресою: АДРЕСА_2 , відсутність якого було виявлено під час ранкового шикування у вказаній військовій частині, не виконував свої службові обов'язки, той факт, що він незаконно перебував за межами військової частини, приховував, до органів місцевої влади та військового управління з питань подальшого проходження військової служби не звертався, хоча об'єктивно мав можливість це вчинити, службовий час проводив на власний розсуд, до моменту його затримання, тобто до 21.10.2025 року, чим вчинив самовільне залишення військової частини військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.
21.10.2025 року ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 615 КПК України та останньому повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.
Також слідча зазначає, що у ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме: підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки за інкриміноване ОСОБА_4 кримінальне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років, без можливості звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, підтверджується тим, що ОСОБА_4 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, як військовослужбовця, зважаючи на характер кримінального правопорушення, яке було пов'язане порушенням встановленого порядку несення служби, може здійснити вплив на свідків, які являються діючими військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 з метою схиляння останніх до відмови або зміни своїх показань, які вони надали або будуть надавати під час досудового розслідування та в суді, знищити сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що підтверджується тим, що перебуваючи на волі, ОСОБА_4 може будь-яким іншим чином сфальсифікувати документи щодо свого хворобливого стану, знищити або викрасти документи щодо його проходження військово-лікарської комісії та інше, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, підтверджується тим, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може вчиняти інші злочини.
Окрім цього, зазначає і наявність обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу, які передбачені у ст.178 КПК, а саме: що санкція статті за інкриміноване кримінальне правопорушення, передбачає покарання до 10 років, також ті обставини, що ОСОБА_4 може здійснити вплив на свідків, вважаю неможливим застосувати більш м'який запобіжний захід. З огляду на зазначене просить задовольнити клопотання.
Позиція учасників судового розгляду, які беруть участь у справі.
В судовому засіданні прокурор та слідча клопотання підтримали, покликаючись на мотиви такого, яке просять задовольнити, застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його уповноважений захисник - адвокат ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечив, просив суд застосувати більш м'який запобіжний захід у тримання під вартою.
Дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи на яких ґрунтується клопотання, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд дійшов наступного висновку.
Встановлені судом обставини.
Клопотання відповідає вимогам ст. 184 КПК України.
Копію клопотання та матеріалів, якими обґрунтовано необхідність застосування запобіжного заходу, підозрюваний отримав у строк, передбачений ч. 2 ст. 184 КПК України.
Встановлено, що СВ ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025140120000125 від 24.01.2025 року.
21.10.2025 року ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 615 КПК України та останньому повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України відповідно до п. 1 ч.1 ст. 276 КПК України.
Застосоване судом законодавство при розгляді клопотання.
Відповідно до ст. 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Обставинами, що дають підстави вважати підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення є наявність в матеріалах досудового розслідування достатніх об'єктивних доказів, тобто обґрунтованість підозри підтверджуються матеріалами кримінального провадження, зокрема, заявою про вчинення кримінального правопорушення ВЧ НОМЕР_1 про вчинення кримінального правопорушення від 06.01.2024 року; матеріалами службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини ОСОБА_4 в їх сукупності (рапортами, доповідями, витягами з наказів тощо), протоколами допиту свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Таким чином, суд дійшов висновку, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, перелік яких міститься в клопотанні, а документи, які містять такі дані, надані до суду разом з клопотанням. Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на наявні в матеріалах провадження дані слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Більше того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», наведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_4 до вчинення вказаного кримінального правопорушення в клопотанні та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої підозри.
Перевіряючи доводи клопотання на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд дійшов висновку, що докази та обставини, на які посилаються слідчий та прокурор, дають достатні підстави для висновку про наявність таких ризиків.
Так, слідчий суддя враховує специфіку кримінального правопорушення, за яким оголошено підозру, конкретні обставини, дані про особу підозрюваного,мотиви, час і місце, спосіб скоєння такого та тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним у вчиненні тяжкого злочину, вчиненого в умовах воєнного стану, за який п передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років, без можливості звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Висновки суду.
Таким чином, враховуючи наведене, беручи до уваги дані про особу підозрюваного, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, суд дійшов висновку, про можливість того, що підозрюваний ОСОБА_4 перебуваючи на волі та будучи обізнаним про суворість передбаченого законом покарання за вчинене, може переховуватись від органів досудового розслідування, і в подальшому - суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи наведені обставини, реально існує.
Виходячи з наведеного та враховуючи, що хоча тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, проте жодний більш м'який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного та не буде достатнім для запобігання вищевказаним ризикам, наявність яких доведена в судовому засіданні прокурором.
Аналіз наведеного дає підстави слідчому судді дійти висновку, що в даному випадку суспільний інтерес в триманні підозрюваного під вартою, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом свободи особистості, томудля запобігання ризикам, які зазначені в клопотанні та доведені стороною обвинувачення в судовому засіданні, з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та процесуальної поведінки підозрюваного, забезпечення процесуальних дій слідчого, клопотання слід задовольнити та обрати підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, при цьому строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Щодо розміру застави, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу.
Відтак, суд з урахуванням зазначеного, та виходячи із конкретних обставин кримінального провадження, а також з огляду п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, яка передбачає, що розмір застави визначається у таких межах, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вважає за необхідне визначити розмір застави для підозрюваного у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить у сумі 151 400 грн 00 коп., який повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
З огляду на викладене, керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 309, 395 КПК України, суд, -
постановив:
Клопотання старшого слідчого відділення Відділу поліції № 1 Львівського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції у Львівській області майора поліції ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні № 62025140120000125 від 24.01.2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб до 20.12.2025 року із визначенням розміру застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 151 400 (сто п'ятдесят тисяч чотириста) грн 00 коп. яку підозрюваний або заставодавець мають право внести у будь-який момент на рахунок: 37315022000757, одержувач: Територіальне управління державної судової адміністрації України у Львівській області, банк одержувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 26306742.
У разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі на підозрюваного ОСОБА_4 покласти наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду на кожну вимогу;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками кримінального провадження;
- здати на зберігання до Головного управління ДМС у Львівській області свій паспорт для виїзду за кордон.
Якщо підозрюваний ОСОБА_4 в разі внесення застави, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Строк дії ухвали складає два місяці з дня її оголошення і закінчується 20 грудня 2025 року.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали негайно після її оголошення вручити підозрюваному.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя/підпис/
З оригіналом згідно.
Слідчий суддя: