Справа №461/8509/25
Провадження №3/461/2989/25
21 жовтня 2025 року суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., за участю представника митного органу Лубоцького Б.І., розглянувши матеріали, які надійшли від Львівської митниці Державної митної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил
ОСОБА_1 , місце проживання (згідно протоколу) - АДРЕСА_1 ( НОМЕР_1 ),
за ч. 1 ст. 473 Митного кодексу України,
встановив:
09 вересня 2025 року в ході здійснення митного контролю міжнародних поштових відправлень, в зоні митного контролю ММПО СП «Росан» митного поста «Львів-поштовий» Львівської митниці, за результатами спрацювання СУР було проведено митний огляд МПВ за № MYCV065890385CZ та виявлено незадекларовані товари, які не відповідають даним зазначеним у товаросупровідних документах митної декларації форми CN23 № MYCV065890385CZ. Відправником зазначеного міжнародного поштового відправлення, яке надійшло з Чеської Республіки, виступає гр. ОСОБА_1 , місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 ( НОМЕР_1 ), отримувачем: - ОСОБА_1 , місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , ( НОМЕР_2 ). Згідно митної декларації форми CN23 №MYCV065890385CZ, відправник зазначив, що у міжнародному поштовому відправленні пересилає вітаміни.
Під час огляду міжнародного поштового відправлення - посилки CN23 № MYCV065890385CZ, було виявлено незадекларовані товари, а саме: мобільний телефон з маркуванням Realme Note 70T, realme RMX5313 Mobile Phone, 4GB, 128GB, color Obsidian Black, IMEI1: НОМЕР_3 , s/n НОМЕР_4 , новий у заводській упаковці; мобільний телефон з маркуванням Realme Note 70T, realme RMX5313 Mobile Phone, 4GB, 128GB, color Beach Gold, IMEI1: НОМЕР_5 , s/n НОМЕР_6 , новий у заводській упаковці; мобільний телефон з маркуванням Realme Note 70T, realme RMX5313 Mobile Phone, 4GB, 128GB, color Obsidian Black, IMEI1: НОМЕР_7 , s/n НОМЕР_8 , новий у заводській упаковці.
Виявлений товар знаходився в поштових відправленнях без будь-якого приховування.
Крім того, 09 вересня 2025 року в ході здійснення митного контролю міжнародних поштових відправлень, в зоні митного контролю ММПО СП «Росан» митного поста «Львів-поштовий» Львівської митниці, за результатами спрацювання СУР було проведено митний огляд міжнародного поштового відправлення за № MYCV065874192CZ та виявлено незадекларовані товари, які не відповідають даним зазначеним у товаросупровідних документах митної декларації форми CN23 №MYCV065874192CZ. Відправником зазначеного міжнародного поштового відправлення, яке надійшло з Чеської Республіки, являється гр. ОСОБА_1 , місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 ( НОМЕР_1 ), а отримувачем: - ОСОБА_1 , місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , (380638701756). Згідно з митною декларацією форми CN23 №MYCV065874192CZ, відправник зазначив, що у міжнародному поштовому відправленні пересилає вітаміни.
Під час огляду міжнародного поштового відправлення - посилки CN23 № MYCV065874192CZ, було виявлено незадекларовані товари, а саме:
- мобільний телефон з маркуванням Realme Note 70T, realme RMX5313 Mobile Phone, 4GB, 128GB, color Obsidian Black, IMEI1: НОМЕР_9 , s/n НОМЕР_10 , новий у заводській упаковці;
- мобільний телефон з маркуванням Realme Note 70T, realme RMX5313 Mobile Phone, 4GB, 128GB, color Obsidian Black, IMEI1: НОМЕР_11 , s/n НОМЕР_12 , новий у заводській упаковці;
- мобільний телефон з маркуванням Realme Note 70T, realme RMX5313 Mobile Phone, 4GB, 128GB, color Obsidian Black, IMEI1: НОМЕР_13 , s/n НОМЕР_14 , новий у заводській упаковці;
- мобільний телефон з маркуванням Realme Note 70T, realme RMX5313 Mobile Phone, 4GB, 128GB, color Obsidian Black, IMEI1: НОМЕР_15 , s/n НОМЕР_16 , новий у заводській упаковці;
- мобільний телефон з маркуванням Realme Note 60, realme RMX3933 Mobile Phone, 3GB, 64GB, color Marble Black, IMEI1: НОМЕР_17 , s/n 0 НОМЕР_18 , новий у заводській упаковці.
Виявлений товар знаходився в поштовому відправленні без будь-якого приховування.
Відповідно до ст.526 МК України, вважаю можливим провести розгляд справи у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та не з'явилася у судове засідання, хоча належним чином повідомлялася про час і місце розгляду справи, що стверджується матеріалами справи.
Згідно ч. 9 ст. 494 МК України, якщо при складенні протоколу особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не була присутня, до протоколу вноситься відповідний запис, який підписується посадовою особою митного органу, яка склала протокол, та свідками, якщо вони є, після чого один примірник протягом трьох робочих днів надсилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, за повідомленою нею або наявною в митних органах адресою (місце проживання або фактичного перебування).
Згідно ч. 10 ст. 494 МК України, протокол вважається врученим у тому числі у разі, якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не перебувала за повідомленою нею або наявною в митних органах адресою або місце проживання чи фактичного перебування, повідомлене такою особою, є недостовірним.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання вищевказаних вимог, посадовими особами уповноваженими на складання та вручення протоколу про порушення митних правил скеровано на наявну у митного органу адресу ОСОБА_1 примірник даного протоколу із зазначеними у ньому датою, часом та місцем розгляду справи.
Статтею 1 КУпАП встановлено, що завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.
Відповідно до положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту. В поняття «розумний строк» розгляду справи Європейський суд з прав людини включає: складність справи, поведінку заявника, поведінку органів державної влади, важливість справи для заявника. В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Крім того, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до статті 129 Конституції України, розумні строки розгляду справ судом віднесено до основних засад судочинства в Україні. Ця засада втілена, зокрема, у статті 245 КУпАП.
Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності особи відносно якої складено протокол, суд враховує принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, оскільки неявка в судове засідання особи, в тому числі внаслідок неотримання нею поштової кореспонденції, відсутності за місцем проживання зазначеним у протоколі тощо, нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством визначених статтею 1 КУпАП.
Суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У свою чергу, законодавством встановлено строки здійснення провадження у справах про притягнення до відповідальності з метою забезпечення учасникам процесу визначеності у часі, протягом якого суд розгляне справу та ухвалить остаточне рішення, а також визначені строки притягнення до відповідальності. Добросовісна участь особи у процесі вирішення її справи полягає, серед іншого, у недопущенні зловживань наданими правами. Дотримання балансу між інтересами усіх сторін при розгляді справи законодавцем покладено на суд, який, вирішуючи питання про права та обов'язки сторін, також зобов'язаний дотримуватися встановлених законодавством засад та строків розгляду справи.
За наведених обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що особа, яка притягається до відповідальності не з'явилася в судове засідання, повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи за встановленою процедурою, вважаю можливим провести розгляд справи у її відсутності.
Крім того, враховую, що положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану» покладають на суд обов'язок продовжувати здійснювати правосуддя в умовах введення воєнного стану, за наявності такої можливості та встановлюють те, що повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. При цьому, скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства прямо забороняється Законом.
Також, ухвалюючи рішення щодо можливості розгляду справи за відсутності особи відносно якої складено протокол, враховую висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2024 року (справа № 990SCGC/20/24, провадження № 11-222сап24), згідно яких питання своєчасного розгляду справ про адміністративні правопорушення із дотриманням строку, визначеного статтею 38 КУпАП, має бути предметом постійної уваги та контролю суддів, у провадженні яких перебувають такі справи. Судді не повинні допускати безпідставних зволікань із розглядом справ цієї категорії та вживати усіх можливих заходів, які забезпечать їх розгляд у строк, визначений законом, або у строк, який з урахуванням обставин справи можна визнати розумним та який не виходить за межі тримісячного строку з дня вчинення правопорушення. З огляду на завдання проваджень у справах про адміністративні правопорушення, визначені статтею 245 КУпАП, недотримання суддею встановлених КУпАП правил щодо строків розгляду справ про адміністративні правопорушення має істотний негативний наслідок, зокрема невиконання завдань цього Кодексу щодо виховання особи, яка вчинила таке правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як правопорушником, так й іншими особами.
Представник митного органу в судовому засіданні протоколи підтримав.
Заслухавши доводи представника митниці, дослідивши матеріали справи, приходжу до наступних висновків, виходячи з наведених нижче доводів та мотивів.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Правила, встановлені ст. 36 КУпАП, допускають розгляд одним і тим же органом справ про адміністративні правопорушення відносно особи, яка вчинила кілька адміністративних правопорушень.
Адміністративні матеріали складені у відношенні однієї особи та знаходяться у провадженні одного органу, уповноваженого на їх розгляд, у зв'язку чим підлягають об'єднанню в одне провадження з присвоєння єдиного унікального номера справи 461/8509/25 (провадження 3/461/2989/25).
Завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням (ч. 1 ст. 486 МК України).
Частиною 1 статті 473 Митного кодексу України передбачена відповідальність за недекларування валютних цінностей, що переміщуються громадянами через митний кордон України, в сумі, що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування.
Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 235 Митного кодексу України, забороняється переміщення (пересилання) в міжнародних поштових та експрес-відправленнях:
1) товарів, заборонених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України відповідно до ввезення на митну територію України або вивезення з цієї території;
2) товарів, відправлених з порушенням митних правил;
3) товарів, щодо яких відсутні відповідні дозвільні документи, у разі застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
4) товарів, які за результатами проведення заходів офіційного контролю не можуть бути випущені у заявлений митний режим відповідно до мети їх ввезення в Україну;
5) товарів (одяг, взуття тощо), що були у використанні та перебувають у брудному стані, які за своїми ознаками можуть становити небезпеку для працівників поштового зв'язку, без документів про проведену фумігацію;
6) товарів, що класифікуються в 1-24 групах згідно з УКТ ЗЕД, що переміщуються (пересилаються) на адресу громадян або відправляються громадянами, крім харчових продуктів загальною вагою не більше 10 кілограмів в упаковці виробника;
7) алкогольних напоїв та/або тютюнових виробів, що переміщуються (пересилаються) на адресу громадян або відправляються громадянами, незалежно від вартості.
Забороняється переміщення (пересилання) в міжнародних поштових відправленнях товарів, заборонених до пересилання відповідно до законодавства України та актів Всесвітнього поштового союзу, а також товарів, відправлених з порушенням вимог нормативно-правових актів з питань надання послуг поштового зв'язку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 236 МКУ, декларування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях, здійснюється оператором поштового зв'язку, експрес-перевізником, одержувачем (відправником). Кореспонденцiя, поштові листи та листівки, література для сліпих, друковані матеріали, міжнародні експрес-відправлення документарного характеру декларуються в уснiй формi на підставі товаросупровідних документів. Інші товари, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях, підлягають письмовому декларуванню.
Декларування товарів, зазначених у частині першій статті 234 цього Кодексу, здійснюється одержувачем (відправником) шляхом подання митної декларації за формою єдиного адміністративного документа чи іншого документа, що відповідно до законодавства може використовуватися замість митної декларації або її замінювати, у тому числі з використанням інформаційних технологій, або оператором поштового зв'язку чи експрес-перевізником шляхом подання реєстрів (тимчасових та/або додаткових) міжнародних поштових та експрес-відправлень.
Згідно частини першої статті 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта. Особливості подання загальної декларації прибуття та декларації тимчасового зберігання визначені у главах 28 і 37 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. № 450 (із змінами і доповненнями), товари декларуються шляхом подання митному органу:
митної декларації за формою єдиного адміністративного документа відповідно до додатка I до Конвенції про спрощення формальностей у торгівлі товарами 1987 року (далі - митна декларація за формою єдиного адміністративного документа);
або митної декларації М-16;
або письмової заяви за формою згідно з додатком 1;
або митної декларації для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності;
або декларації транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей;
або тимчасового та/або додаткового реєстру міжнародних поштових та експрес-відправлень;
або митної декларації CN 22 чи CN 23 за формою, встановленою актами Всесвітнього поштового союзу;
або іншого документа, що відповідно до законодавства може використовуватись замість митної декларації або її замінює.
Відповідно до пункту 9 наведеного вище Положення про митні декларації, митна декларація за формою єдиного адміністративного документа та митна декларація М-16 виготовляються типографським способом або за допомогою комп'ютера.
Письмова заява за формою згідно з додатком 1 виготовляється за допомогою комп'ютера у разі її подання митному органу в паперовій формі.
Митна декларація М-16 у разі подання її митному органу в паперовій формі може заповнюватися власноручно.
У разі подання митному органу в електронній формі митної декларації за формою єдиного адміністративного документа, митної декларації М-16 або письмової заяви за формою згідно з додатком 1 використовуються інформаційні технології.
Тимчасовий та додатковий реєстри міжнародних поштових та експрес-відправлень подаються виключно оператором поштового зв'язку або експрес-перевізником митному органу в електронній формі з використанням інформаційних технологій.
Митна декларація CN 22 чи CN 23 подається оператором поштового зв'язку митному органу в електронній формі з використанням інформаційних технологій або в паперовій формі.
Отже, вважаю, що у діях ОСОБА_1 наявні ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 473 МК України, тобто пересилання через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях товарів, наявність, найменування або назва, кількість яких не відповідає даним, заявленим у митній декларації або в інших документах, що відповідно до законодавства України з питань митної справи замінюють митні декларації, товаросупровідних та/або комерційних документах (крім товарів, зазначених у частині другій цієї статті), що доводиться дослідженими та перевіреними в ході розгляду справи:
-протоколами про порушення митних правил №1314/UA209000/2025 та №1319/UA209000/2025 від 09.09.2025 року, які містять відомості щодо виявлення правопорушення та його обставини;
-митними деклараціями форми CN23 № MYCV065890385CZ та № MYCV065874192CZ, згідно яких відправником міжнародного поштового відправлення виступає гр. ОСОБА_1 , місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 ( НОМЕР_1 ), у яких задекларовано вітаміни;
-доповідними та службовими записками представників митного органу щодо виявлення товару (предметів) наведеного у протоколах;
-актами проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу;
- описом предметів затриманих у справі про порушення митних правил;
- матеріалами щодо скерування поштової кореспонденції ОСОБА_1 ;
- висновком експертизи №1420003400-0887 від 13.10.2025, згідно якого загальна вартість товарів виявлених у справі про порушення митних правил №1319/UA209000/2025 станом на 09.09.2025 становить 16965,30 грн. та висновком експертизи №1420003400-0805 від 24.09.2025, згідно якого загальна вартість товарів виявлених у справі про порушення митних правил №1314/UA209000/2025 станом на 09.09.2025 становить 26213,58 грн.
Вказані докази засвідчують факт пересилання поштових відправлень, особу відправника, виявлення товару, а також фіксують його кількість, найменування, індивідуальні ознаки і характеристики.
Таким чином, аналізуючи наведені докази по даній справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 473 МК України доведена належним чином.
У відповідності до ст. 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно ст.36 КУпАП, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Правопорушення вчинені ОСОБА_1 є тотожними, тобто передбачені однією частиною тієї самої статті Митного кодексу України.
Пом'якшуючих та обтяжуючих відповідальність особи обставин судом не встановлено.
Вирішуючи питання про призначення виду стягнення за порушення митних правил, суд бере до уваги те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Така позиція ґрунтується на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004у справі № 1-33/2004.
При вирішенні питання про призначення стягнення за вчинене порушення, суд також враховує положення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, у відповідності до яких, кожна фізична або юридична особа мас право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Отже, враховуючи те, що ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності за порушення митних правил не притягувався, з урахуванням характеру вчиненого, приходжу до висновку, що на нього слід накласти стягнення у виді штрафу в розмірі 30 відсотків вартості виявлених товарів з конфіскацією таких товарів.
Згідно ст. 519 МКУ, витрати у справі про порушення митних правил складаються з видатків на інвентаризацію, зберігання, перевезення (пересилання) товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, а також з інших понесених митними органами витрат на провадження або розгляд справи. До витрат у справі про порушення митних правил належать також кошти, що виплачуються експерту за виконання його обов'язків та за роботу, виконану за дорученням митного органу, виплати добових, компенсації на проїзд до митного органу і назад та наймання приміщення, а також кошти, одержані свідком на відшкодування витрат, пов'язаних з викликом для дачі пояснень.
Відповідно до ст. 520 МКУ, витрати у справі про порушення митних правил відшкодовуються особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення.
Таким чином, з особи, яка притягається до відповідальності, підлягають стягненню витрати, понесені митним органом за зберігання товарів, які стали предметом порушення митних правил та витрати на проведення експертного дослідження.
Статтею 40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом. Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного з правопорушника стягується 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст. 458, 459, 461, 473, 486, 527, 528 МК України,
постановив:
Об'єднати в одне провадження справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 473 Митного кодексу України.
Присвоїти об'єднаній справі 461/8509/25 (провадження 3/461/2989/25).
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 473 Митного кодексу України та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 30 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, які були вилучені згідно протоколів №1318/UA209000/2025 від 09 вересня 2025 року та №1314/UA209000/2025 від 09 вересня 2025 року, що становить 12953 гривень 66 копійок, з конфіскацією цих товарів.
Стягнути з ОСОБА_1 витрати за зберігання на складі митниці товарів, які є предметом порушення митних правил у розмірі 40 гривень 88 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 605,60 гривень судового збору.
Постанова може бути оскаржена упродовж десяти днів з дня її винесення.
Відповідно до ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративне правопорушення, штраф стягується з батьків або осіб, які їх замінюють. Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. У разі несплати штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення документ, що підтверджує його сплату, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.
Згідно ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
витрати на облік зазначених правопорушень.
Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Суддя В.В. Стрельбицький