461/5419/25
1-кп/461/553/25
21.10.2025 м.Львів
Галицький районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
законного представника обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025141360000954 від 13.05.2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Одеса, Одеської області, українця, громадянина України, учня 10 класу середньої загальноосвітньої школи № 40 м. Львова, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України,-
ОСОБА_4 12 травня 2025 року, приблизно о 14 год. 30 хв., перебуваючи в приміщенні обладнаному для роботи з обміном валют, що розташований в приміщенні барбершопу «Mr. Shelby», що за адресою: місто Львів, вулиця Наливайка, будинок 13, діючи за попередньою змовою групою осіб із невстановленою досудовим розслідуванням особою, під приводом обміну криптовалюти на готівкові кошти, шляхом обману заволодів криптовалютними коштами, які належали ОСОБА_7 в сумі 30 000 USDT, що у перерахунку на готівкові кошти становить 30000 доларів США (згідно курсу НБУ станом на 12 травня 2025 року, становить 1 246 410 грн.), чим спричинив останньому майнової шкоди на вказану суму за наступних обставин.
Так, 12.05.2025, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, у неповнолітнього ОСОБА_4 спільно із досудовим розслідуванням особою, спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_8 шляхом обману, під приводом обміну криптовалюти на готівкові невстановленою кошти.
З метою реалізації свого злочинного умислу невстановлена досудовим розслідуванням особа 12.05.2025, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, під час листування в соціальній мережі «Телеграм» домовилась із ОСОБА_9 , який на той час перебував за межами території України про обмін криптовалюти USDT на долари США, за адресою: АДРЕСА_2 , у приміщенні барбершопу «Mr. Shelby», де знаходилось приміщення обладнане для роботи з обміном валют. Від так, ОСОБА_10 повідомив про факт вказаного обміну своєму знайомому ОСОБА_7 , з яким в останнього 12.05.2025 року укладена боргова розписка згідно якої ОСОБА_10 позичив ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 30000 доларів США, та домовився, що перекаже криптовалютні кошти на рахунок зазначеного обміннику, а ОСОБА_7 отримає готівкові кошти в сумі 30000 доларів США в рахунок отримання позички, на що той погодився.
З цією метою ОСОБА_7 , близько 14:30 год. 12.05.2025 року прибув за адресою: АДРЕСА_2 , де у приміщенні барбершопу «Mr. Shelby», знаходилось окреме приміщення обладнане для роботи з обміном валют, у якому на той час перебував неповнолітній ОСОБА_4 . Будучи переконаний у добросовісності намірів неповнолітнього ОСОБА_4 та невстановленої досудовим розслідуванням особи, як таких, що надають послуги з обміну криптовалюти на готівкові кошти, ОСОБА_7 повідомив, що прибув в домовлене місце ОСОБА_11 , у зв'язку з чим той перерахував за повідомленими йому реквізитами криптовалютні кошти в сумі 30 000 USDT, що у перерахунку на готівкові кошти становить 30 000 доларів США (згідно курсу НБУ станом на 12 травня 2025 року, становить 1 246 410 грн.). Після цього, неповнолітній ОСОБА_4 , отримавши повідомлення від невстановленої досудовим розслідуванням особи, про надходження зазначених криптовалютних коштів, не здійснивши операцію з обміну, та не передавши ОСОБА_7 належані йому готівкові грошові кошти в сумі 30 000 доларів США, проліз крізь віконце вказаного вище приміщення та попрямував у невідомому напрямку.
Своїми протиправними діями неповнолітній ОСОБА_4 та невстановлена досудовим розслідуванням особа спричинили ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 1 246 410 гривень, що відповідно до ч. 5 ст. 190 КК України є шкодою в особливо великих розмірах.
Обвинувачений в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, підтвердив, що обставини справи повністю відповідають вказаному в обвинувальному акті та щиро розкаявся. Зазначив, що на момент інкримінованих йому подій проживав за адресою: АДРЕСА_3 , разом з матір'ю, вітчимом та трьома братами. Навчався на 1-му курсі Державного навчального закладу «Одеський центр професійно-технічної освіти» за спеціальністю «маляр». У зв'зяку зі скрутним матеріальним становищем в родині, він погодився на пропозицію знайомого заробити грошей шляхом поїздки до м. Львова. Обвинувачений зазначив, що для здійснення вказаної поїздки йому невідома особа на банківську картку перерахувала грошові кошти в сумі 2000 грн. В подальшому, після того як він прибув до м. Львова від невідомої особи на його особистий мобільний номер телефону надійшли вказівки, які він почав виконувати. Зокрема, на площі Привокзальній у м. Львові він отримав ключі. Згодом, на таксі поїхав на вул. Наливайка, 13 у м. Львові, де знаходився барбершоп. Зайшовши у приміщення Барбершопу він зустрів його власника, який вказав йому на кімнату. Виконуючи отримані за допомогою смс-повідомлень вказівки невідомої особи, він за допомогою раніше отриманого ключа відчинив двері до зазначеної кімнати, увійшов всередину та сів за стіл. В подальшому, до зазначеної кімнати зайшов потерпілий ОСОБА_7 із своїм знайомим. Обвинувачений зазначив, що відповідно до отриманих вказівок він спитав у потерпілого код, який його продиктував. Після чого, обвинувачений підтвердив, як йому було наказано, що «все вірно». В подальшому, потерпілий із своїм знайомим та невідомою особою, яка надавала вказівки, спілкувались по мобільному телефону близько 15 хвилин. Зі змісту розмови він зрозумів, що потерпілий здійснив переказ грошових коштів спершу у сумі 5000 доларів США, а згодом 25000 доларів США на рахунок, вказаний цією невідомою особою. Натомість, від нього (обвинуваченого) начебто вимагалось передати їм відповідні кошти готівкою. Однак, готівкових коштів йому ніхто для цього не надавав, окрім вищезазначених 2000 гривень. Не отримавши готівкові кошти, потерпілий із своїм знайомим почали кричати та конфліктувати. А згодом, знайомий потерпілого викликав таксі та поїхав у невідомому напрямку, в той час як потерпілий залишився у барбершопі. ОСОБА_4 вказав, що отримав наступну телефонну вказівку «негайно втікати». Злякавшись, він виліз через вікно з кімнати на вулицю та побіг до залізничного вокзалу, де його в подальшому було затримано.
Додатково повідомив, що знайомий, який запропонував йому «заробити грошей» згодом видалив наявну між ними переписку, а особа, яка давала вказівки також видалила один із двох своїх облікових записів у відповідних месенджерах.
Зазначив, що він дуже жалкує з приводу вчиненого, критично оцінює свої протиправні дії, засуджує свою поведінку та намагається виправитись шляхом успішного навчання і зайняття спортом. Повідомив, що не в повній мірі усвідомлював, які дії він повинен був вчинити, внаслідок тяжкого матеріального становища, піддався на маніпуляції, внаслідок чого вчинив кримінальне правопорушення.
Допитана в судовому засіданні психолог ОСОБА_12 , вказала, що показання обвинуваченого ОСОБА_4 є деталізованими, логічними та послідовними, в силу свого віку та розвитку він дійсно міг потрапити під вплив та маніпуляції інших осіб. Повідомила, що в силу пережитого стресу, віку та часу, який пройшов від інкримінованих обвинуваченому подій, останній дійсно міг забути певні деталі. Станом на момент судового розгляду, у поведінці обвинуваченого наявні позитивні зміни, він усвідомлює суспільну небезпеку вчиненого та невідворотність відповідальності, яку останній готовий понести, а його каяття є дійсно щирим.
У зв'язку із безсумнівним та добровільним, тобто без будь-якого впливу із чиєї б то ні було сторони, визнанням у повному обсязі ОСОБА_4 своєї вини в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні, погодженні з кваліфікацією вчинених ним діянь, підтвердженням фактичних обставин, відсутності жодних заперечень щодо них з боку сторони обвинувачення, усвідомленням і правильним розумінням роз'ясненого судом положення частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України про те, що у випадку визнання ними змісту даних фактичних обставин, сторони кримінального провадження будуть позбавлені права оскаржувати їх в апеляційному порядку, відсутністю їх заперечень проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, суд ухвалив дослідити докази, обмежившись показаннями обвинуваченого, а також документами, що характеризують його особу.
За викладених вище обставин суд, допитавши обвинуваченого, вважає, що вина ОСОБА_4 доведена, а його дії слід кваліфікувати як заволодіння чужим майном (шахрайство), шляхом обману, вчинене за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 190 КК України.
Мотиви призначення покарання судом.
Суд ухвалює судове рішення щодо неповнолітнього, керуючись принципом найкращих інтересів дитини, встановленого у ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, яка передбачає що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.
Індивідуалізація покарання є важливою вимогою принципового характеру, що передбачає персоніфікацію кримінальної відповідальності: вона настає лише щодо конкретної особи, яка вчинила злочин (статті 2, 18, 50 КК). Тому призначення покарання з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи неповнолітнього та обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання, повинно максимально сприяти досягненню мети покарання, яка полягає у виправленні неповнолітнього засудженого, його вихованні та соціальній реабілітації.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки вищезазначених обставин, що впливають на покарання, а її реалізація становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Крім того, як неодноразово наголошував у своїх висновках Верховний Суд, що суди не повинні допускати спрощений та однаковий підхід до розгляду справи та застосовувати індивідуалізацію покарання, з урахуванням конкретних обставин кожної справи. Індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта, що узгоджується з висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №207/5011/14-к (провадження №51-1985км 18).
Таким чином, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує наступні обставини:
- ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке віднесено кримінальним законом до особливо тяжких злочинів, згідно з класифікацією кримінальних правопорушень, які містяться в ст.12 КК України;
- особу обвинуваченого, який раніше не судимий, неповнолітній, учень середньої загальноосвітньої школи, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває. Судом враховується також соціально-психологічна характеристика обвинуваченого, яка міститься у досудовій доповіді, складеній сектором ювенальної пробації м.Львова Личаківського РВ філії державної устнаови «Центр пробації» у Львівській області (його соціально-побутові умови, стосунки у сім'ї та суспільстві, особисті якості, поведінка), а також висновок щодо низького рівня ризику повторного вчинення кримінального правопорушення. Орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства. На думку сектору ювенальної пробації м. Львова, звільнення від відбування покарання можливе за умови здійснення контролю за неповнолітнім, а також залучення неповнолітнього обвинуваченого до соціально - виховних заходів. Згідно характеристики навчального закладу (Державного навчального закладу «Одеський центр професійно-технічної освіти»), за період навчання ОСОБА_13 мав хороший, фізичний та розумовий розвиток, але потребував постійного контролю зі сторони дорослих. Спокійний, на конфліктний, вміє висловлювати свою думку.
- в силу статті 66 КК України, обставинами, які пом'якшують покарання суд визнає активне сприяння розкриттю злочину та щире каяття, вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім, вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких сімейних обставин;
- обставин, які в силу статті 67 КК України, обтяжують покарання, судом не встановлено.
Системне тлумачення законодавства та судової практики вказує на те, що щире каяття, характеризуючи ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює правопорушення, бажає виправити ситуацію, що склалася, демонструє готовність понести заслужене покарання, що має місце у даному випадку.
В ході розгляду справи встановлено, що визнавальні покази обвинуваченого ОСОБА_4 свідчать про справжність, щирість, дійсність визнання вини, висловлення жалю з приводу вчиненого шляхом відповідного ставлення до скоєного, належну критичну оцінку ним своєї протиправної поведінки, її осуд та намагання виправитись.
Оцінюючи доводи як сторони обвинувачення так і захисту, суд погоджується з наявністю підстав для застосування у даному кримінальному провадженні положень ст. 69 КК України.
З урахуванням вищенаведеного суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання за ч. 5 ст. 190 КК України із застосуванням ч. 1 ст.69 КК України у виді трьох років позбавлення волі, без конфіскації майна.
Зокрема, суд враховує, що відповідно до ч.2 ст. 98 КК України до неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що в свою чергу, виключає можливість застосування щодо останнього додаткового покарання у виді конфіскації майна.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 , на думку суду, на даний час, не становить високої небезпеки для суспільства, є неповнолітнім, навчається у загальноосвітній школі, має міцні соціальні зв'язки, враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї провини, щире каяття, усвідомлення та засудження обвинуваченим вчинених ним суспільно небезпечних дій, також, виходячи із цілей та принципів права, справедливості й достатності обраного покарання, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, враховуючи тяжкість вчиненого ним злочину, дані про особу обвинуваченого, суд приходить до висновку, що вказані обставини істотно знижують ступінь вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення та дають підстави для звільнення від відбування покарання останнього з випробуванням відповідно до ст.ст. 75, 104 КК України, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, адже така міра покарання сприятиме досягненню справедливого балансу між правами та свободами обвинуваченого та інтересами держави і суспільства, і буде достатньою для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Згідно ч.4 ст.76 КК України, нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого, а щодо засуджених військовослужбовців - командирами військових частин.
Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Системний аналіз та юридичний зміст положень ч.2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа.
При розгляді даного кримінального провадження суд також враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством, як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. У свою чергу, справедливість - це одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
На переконання суду, таке покарання для засудженого відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності. Наведене покарання також перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.
Щодо цивільного позову у кримінальному провадженні.
Під час розгляду кримінального провадження потерпілим ОСОБА_14 був заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 1246410 грн. Підставою цивільного позову позивач зазначив те, що своїми діями обвинувачений разом із невстановленою досудовим розслідуванням особою, заподіяли йому матеріальну шкоду у вищевказаному розмірі.
В ході судового розгляду законний представник ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_4 цивільний позов визнали повністю.
Частиною 1 ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Статтею 1177 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
За нормами ч.2 ст.127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Як передбачено у ч.1 ст.128 КПК, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
За таких обставин, з урахуванням позиції обвинуваченого ОСОБА_4 який цивільний позов визнав повністю, суд приходить до висновку про необхідність його задоволення.
При цьому суд бере до уваги, що приписами статті 1179 Цивільного кодексу України визначено, неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини. Обов'язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.
З наведеного слід дійти висновку, що майнова відповідальність батьків (усиновлювачів) або піклувальників неповнолітньої особи має субсидіарний (додатковий) характер, який полягає в тому, що основна вимога про відшкодування завданої шкоди пред'являється до неповнолітнього, при цьому додаткова вимога може бути пред'явлена до батьків (усиновлювачів) або піклувальників лише у разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди в частці, якої не вистачає або у повному обсязі.
Враховуючи, що матеріалами кримінального провадження не доведено та не встановлено наявність зареєстрованого майна у неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_4 , достатнього для самостійного відшкодування завданої ним шкоди, а також відсутність у останнього самостійних постійних доходів, зважаючи на доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд вважає за необхідне стягнути завдану матеріальну шкоду саме з законного представника неповнолітнього обвинуваченого - матері ОСОБА_6 .
Також суд бере до уваги, правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 08 листопада 2018 року у справі № 1кп/95/2014 (провадження № 51-1472км78) про те, що у разі вчинення неповнолітньою особою суспільно небезпечного діяння вина батьків (усиновлювачів) та піклувальників неповнолітніх полягає у неналежному здійсненні виховання та нагляду за дітьми.
Щодо запобіжного заходу.
Відповідно до абз. 8 п. 2 ч. 3 та абз. 13 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою, у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження та мотиви його ухвалення.
Судом встановлено що ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 15 травня 2025 року відносно ОСОБА_4 був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою.
В подальшому, рішенням Галицького районного суду м. Львова від 26.08.2025 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 було змінено запобіжний захід на нічний домашній арешт, дія якого продовжувалася в установленому законом порядку.
Процесуальна поведінка обвинуваченого під час судового провадження свідчить, що визначений запобіжний захід був достатнім для забезпечення належного виконання обвинуваченим його процесуальних обов'язків, тому його слід залишити чинним до набрання вироком законної сили.
Вирішення долі речових доказів та майна, на яке було накладено арешт в рамках вказаного кримінального провадження.
Судом встановлено, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 20.05.2025 року у справі № 463/4512/25 було накладено арешт на мобільний телефон марки «Redmi Note 9», IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , у якого наявні пошкодження у вигляді розбиття дисплею, в який вставлена сім-карта мобільного оператора з абонентським номером НОМЕР_3 .
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
За правилами абзацу дванадцятого п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України суд у вироку зазначає рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження.
У зв'язку із призначенням покарання із застосуванням ст.69 КК України без конфіскації майна, суд приходить до висновку, що вказаний арешт, накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 20.05.2025 року слід скасувати.
Питання щодо долі речових доказів належить вирішити в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.
Зокрема:
- DVD-R диски, - зберігати в матеріалах кримінального провадження;
- мобільний телефон марки «Redmi Note 9», IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 - повернути власнику;
- сліди пальців рук, які було відкопійовано на 4 ПЛС (відрізках прозорої ліпкої стрічки), змив на ватний тампон із ручки вікна, змив на ватний тампон із ручки дверей, дактилоплівку, слід структури матеріалу з підвіконника, що було відкопійовано на білу дактилоплівку, запаховий слід з сидіння крісла, два пакети та два паперових конверти, копію договору оренди, сувенірні гроші, типу долари США та українські гривні - знищити.
Процесуальні витрати.
При ухваленні вироку суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат (п. 13 ч. 1 ст. 368, ч. 4 ст. 374 КПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Приписами статті 1179 Цивільного кодексу України визначено, неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.
Відтак, із законного представника обвинуваченого слід стягнути на користь держави 5348,40 грн. витрат на проведення судових експертиз, а саме:
- судової трасологічної експертизи - 1782 гривень 80 копійок;
- судової датилоскопічної експертизи - 3565 гривень 60 копійок.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 373-376 КПК України, суд -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення(злочину), передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України та призначити покарання із застосуванням ч. 1 ст.69 КК України у виді трьох років позбавлення волі, без конфіскації майна.
На підставі ст.ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку, який суд визначає в два роки, не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. ст. 76, 104 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_4 :
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у вигляді нічного домашнього арешту, застосований на підставі ухвали Галицького районного суду м. Львова від 26.08.2025 року, - залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Арешт накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 20.05.2025 року у справі № 463/4512/25 на мобільний телефон марки «Redmi Note 9», IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , в який вставлена сім-карта мобільного оператора з абонентським номером НОМЕР_3 , - скасувати.
Після набрання вироком законної сили речові докази:
- DVD-R диски, - зберігати в матеріалах кримінального провадження;
- мобільний телефон марки «Redmi Note 9», - повернути власнику;
- інші речові докази у вказаному кримінальному провадженні, - знищити.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_14 задовольнити.
Стягнути із законного представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 на користь ОСОБА_14 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_4 ) завдану кримінальним правопорушенням матеріальну шкоду у сумі 1246410 (один мільйон двісті сорок шість тисяч чотириста десять) грн. 00 коп.
Стягнути із законного представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 на користь держави витрати на проведення судових експертиз у сумі 5348 (п'ять тисяч триста сорок вісім) грн. 40 коп.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
На підставі ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення рішення апеляційним судом.
Головуючий суддя ОСОБА_1