ЄУН: 336/6116/25
Провадження №: 1-кп/336/1337/2025
Іменем України
22 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , захисників адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у кримінальному провадженні за звинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого у АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Запоріжжя, проживаючого у АДРЕСА_2 ,
у скоєнні злочину, передбаченого ст. 187 ч. 4 КК України,-
В провадженні Шевченківського районного суду перебуває кримінальне провадження за звинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 187 ч. 4 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке обґрунтоване тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються у скоєнні особливо тяжкого злочину, є військовослужбовцями, але обидва вважаються такими, що самовільно залишили військову частину, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та скоєння інших злочинів. Також прокурор вказував на наявність ризику впливу на свідків чи потерпілого.
Захисники та обвинувачені не заперечували проти заявленого прокурором клопотання. Обвинуваченому ОСОБА_5 клопотання було вручене без дотримання встановленого КПК України строку, водночас, обвинувачений заявив, що з клопотанням він ознайомився та не заперечує проти його розгляду.
При вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченим запобіжного заходу суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
Згідно ст. ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказував, що необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також є достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Отже, обвинувачення особи у скоєнні тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є однім з факторів, який має враховувати суд при обранні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.
По даній справі суд враховує те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються у скоєнні особливо тяжкого корисливого злочину.
При цьому ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий, був звільнений умовно-достроково у липні 2024 року з невідбутим строком у 5 років 4 місяці позбавлення волі.
Ані ОСОБА_4 , ані ОСОБА_8 не підтвердили наявності стійких соціальних зв'язків або постійного місця проживання.
Прокурором не надано доказів того, що обидва обвинувачених вважаються такими, що самовільно залишили військову частину, тому судом при оцінці ризиків такі твердження не враховуються.
Наразі судом не завершено дослідження доказів, що створює також ризик впливу на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні.
Суд не враховує твердження ОСОБА_4 про бажання продовжити військову службу, адже обвинуваченим не надано доказів того, що він зарахований до будь-якої військової частини.
Підсумовуючи вищевказане, враховуючи воєнний стан, який значною мірою обмежує можливість належного контролювання поведінки обвинувачених, суд виходить з того, що безумовно наявний ризик переховування від суду, впливу на свідків та потерпілого, а рівно і скоєння інших злочинів.
Такі ризики у своїй сукупності є достатньо вагомими для застосування найбільш суворого запобіжного заходу.
Інші альтернативні запобіжні заходи, на думку суду, не здатні забезпечити належної процесуальної поведінки обвинувачених, крім того, стороною захисту не надано суду доказів щодо можливості обрання обвинуваченим альтернативного запобіжного заходу.
На переконання суду продовження строку тримання під вартою не суперечить вимогам статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який в цьому випадку полягає у необхідності забезпечення права учасників справи на розгляд справи у розумний строк та усунення небезпеки вчинення протиправних діянь обвинуваченим та, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Враховуючи, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються у скоєнні особливо тяжкого злочину, пов?язаного з насильством, в Україні діє воєнний стан, тож суд не визначає розмір застави, керуючись положеннями ст. 183 ч. 4 КПК України, адже особи обвинувачуються у скоєнні злочину, вчиненого із застосуванням насильства.
Керуючись ст. 331 КПК України,-
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , звинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ст. 187 ч. 4 КК України, задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 20 грудня 2025 року включно.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , звинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ст. 187 ч. 4 КК України, задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 20 грудня 2025 року включно.
Ухвала суду діє до 20 грудня 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали до суду апеляційної інстанції.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Головуючий суддя ОСОБА_1