Справа № 331/6050/25
Провадження № 1-кс/331/1996/2025
22 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Олександрівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в залі суду клопотання старшого слідчого 1-го відділення слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області капітана юстиції ОСОБА_3 про арешт майна за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025080000001661 від 10.10.2025 за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.5 ст.111-1 КК України,
Старший слідчий 1-го відділення слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області капітан юстиції ОСОБА_3 звернувся до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя з клопотанням, яке погоджене прокурором, про арешт майна за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025080000001661 від 10.10.2025 за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.5 ст.111-1 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що слідчим відділом УСБУ в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025080000001661 від 10.10.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянка України ОСОБА_4 протягом серпня-вересня 2022 року (точна дата та час органом досудового розслідування не встановлені), перебуваючи на території с-ща Фруктове Новенської сільської територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області, яка з 24.02.2022 та на час складення письмового повідомлення про підозру є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України, діючи умисно, із власних корисливих мотивів, за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами із числа місцевих мешканців, які увійшли до складу т.зв. «участковая избирательная комиссия №230328 (245)», а також іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами із числа окупаційної адміністрації, що діє на території Новенської сільської територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області, достовірно усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи проявити себе перед вищим військово-політичним керівництвом держави-агресора РФ та окупаційною адміністрацією, будучи проросійськи налаштованою особою, з метою остаточного встановлення окупаційної влади Російської Федерації на тимчасово окупованій території Запорізької області, взяла участь в організації та проведенні на території вказаного населеного пункту незаконного референдуму щодо входження Запорізької області до складу Російської Федерації, призначеного указом зазначеної окупаційної адміністрації держави-агресора «Про призначення референдуму Запорізької області про вихід Запорізької області із складу України та про входження Запорізької області до складу Російської Федерації на правах суб'єкта Російської Федерації» №356-у від 20.09.2022, який було безпосередньо проведено у період з 23 по 27 вересня 2022 року на тимчасово окупованій території Запорізької області, як член т.зв. дільничної виборчої комісії (мовою оригіналу: «участковая избирательная комиссия №230328 (245)»), що розташована за адресою: Запорізька область, Мелітопольський район, с-ще Фруктове, вул. Молодіжна, 19.
За викладених вище обставин, за твердженням старшого слідчого, громадянка України ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.5 ст.111-1 КК України - участь в організації та проведення незаконних референдумів на тимчасово окупованій території, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
03.10.2025 слідчим СВ УСБУ в Запорізькій області за погодженням із процесуальним керівником у кримінальному провадженні - прокурором відділу Запорізької обласної прокуратури відповідно до вимог ст.ст. 111, 135 ч. 8, 276-278 КПК України належним чином повідомлено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що вона обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Також старший слідчий звертає увагу на те, що санкцією ч. 5 ст. 111-1 КК України, за якою ОСОБА_4 повідомлено про підозру, передбачено додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.
Тому, з урахуванням санкції ч. 5 ст. 111-1 КК України орган досудового розслідування відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 170 КПК України повинен вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні з метою його конфіскації.
Зокрема, досудовим розслідуванням встановлено, що підозрюваній ОСОБА_4 належить наступне майно: квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа (кв.м): 44,3, житлова площа (кв.м): 22,3, розмір частки 1/1, форма власності: приватна; квартира за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа (кв.м): 53,7, житлова площа (кв.м): 30,7, розмір частки 1/1, форма власності: приватна спільна сумісна.
У той же час, за твердженням старшого слідчого, наразі у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що наявні ризики відчуження та знищення наведеного вище майна з метою унеможливлення застосування до нього заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна та подальшої його конфіскації. Тому орган досудового розслідування вважає за доцільне здійснити розгляд цього клопотання без повідомлення підозрюваної та сторони захисту з метою запобігання настанню негативних наслідків для кримінального провадження.
У судове засідання старший слідчий не з'явився, але надав заяву про розгляд справи без його участі, клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Власник майна та його захисник у судове засідання не викликалися відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України.
Слідчий суддя, дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, дійшов таких висновків.
Із матеріалів справи встановлено, що слідчим відділом УСБУ в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025080000001661 від 10.10.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч. 5 ст. 111-1 КК України
03.10.2025 слідчим СВ УСБУ в Запорізькій області за погодженням із процесуальним керівником у кримінальному провадженні - прокурором відділу Запорізької обласної прокуратури відповідно до вимог ст.ст. 111, 135 ч. 8, 276-278 КПК України належним чином повідомлено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що вона обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 17.10.2025 у кримінальному провадженні № 22025080000001661 від 10.10.2025 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №447686061 від 14.10.2025 квартира за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить ОСОБА_4 , розмір частки 1/1; квартира за адресою: АДРЕСА_2 , на праві приватної спільної сумісної власності належить ОСОБА_4 (частка власності 1/1), ОСОБА_5 (частка власності 1/1), ОСОБА_6 (частка власності 1/1).
Слідчим суддею враховано, що згідно із ч.2 ст.171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
Вказана норма також узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватись відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно із ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
За змістом ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
В абз. 1 ч. 4 ст.170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Тобто, за змістом вказаних положень закону арешт може бути накладено слідчим суддею на майно яке є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.
При вирішенні питання про накладення арешту на майно, яке перебуває у власності ОСОБА_4 слідчий суддя також враховує згідно із ч.2 ст. 173 КПК України: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Крім того, слідчий суддя бере до уваги, що санкція ч.5 ст.111-1 КК України передбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна або без такої.
Із матеріалів, долучених до клопотання, вбачається, що стороною кримінального провадження відповідно до ч.2 ст. 173 КПК України доведено наявність правових підстав для накладення арешту на майно ОСОБА_4 , оскільки на даний час ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.5 ст.111-1 КК України, а санкція ч.5 ст.111-1 КК України передбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна або без такої. Тобто, у випадку постановлення обвинувального вироку суду майно ОСОБА_4 може бути конфісковано в дохід держави.
Тому з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання на майно підозрюваної ОСОБА_4 має бути накладений арешт.
При цьому, розумність та співрозмірність обмеження права власності, яке матиме місце при накладенні арешту на дане майно, на переконання слідчого судді, відповідає завданням кримінального провадження і не матиме негативних наслідків для його власника.
У той же час, слідчим суддею враховано, що відповідно до ч.12 ст. 170 КПК України заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається.
У даному ж випадку старший слідчий просить накласти арешт шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження житлом, яке належить ОСОБА_4 . Однак, ч. 12 ст. 170 КПК України забороняє при накладенні арешту на майно встановлювати заборону використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні.
Тому слідчий суддя не вбачає підстав для накладення у даному випадку заборони користування житлом ОСОБА_4 .
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню частково.
Тому, керуючись ст. ст. 170, 172, 173, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити частково.
Накласти арешт шляхом заборони відчуження та розпорядження, на майно, яке належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , а саме:
- на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1272953923230, номер відомостей про речове право 46136521, дата державної реєстрації: 12.01.2022 17:10:07), розмір частки 1/1;
- на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна 32327115, дата державної реєстрації: 10.12.2010, підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності б/н від 04.06.2008, видане Мелітопольською районною радою Запорізької області, яка належить ОСОБА_4 на праві приватної спільної сумісної власності, частка власності 1/1.
У задоволенні клопотання в іншій частині відмовити.
Роз'яснити, що згідно зі ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_7