Справа № 308/14943/25
20 жовтня 2025 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бедьо В.І., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Галамба Марина Василівна де заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Ужгородської міської ради, про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна, -
Заявник ОСОБА_1 в особі адвоката Галамба М.В. звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із заявою де заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Ужгородської міської ради, про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна, за якою просить:
-визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , недієздатним;
-встановити над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючим за адресою: АДРЕСА_1 , опіку та призначити матір ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опікуном.
Ознайомившись із матеріалами заяви приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
За приписами ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 56 ЦК України, органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Згідно з ч. 1 ст. 300 ЦПК України суд вирішує питання щодо призначення над недієздатною особою піклувальника або опікуна не інакше як за поданням органу опіки та піклування. Тобто, нормами законодавства передбачено чіткий порядок призначення над недієздатними особами опіки, а саме за поданням відповідного органу, а не за заявою фізичної особи.
Тобто, нормами законодавства передбачено чіткий порядок призначення над недієздатними особами опіки, а саме за поданням відповідного органу, а не за заявою фізичної особи.
Отже, призначення опікуна у разі визнання особи недієздатною є обов'язком суду за умови наявності відповідного подання органу опіки та піклування, оскільки в такому випадку у повному обсязі досягається мета цивільного судочинства: захист порушених, невизнаних, або оспорюваних прав особи, а в цьому конкретному випадку забезпечення повноцінного здійснення своїх прав недієздатною особою.
Крім того, фізична особа може бути призначена опікуном (піклувальником) лише за її згодою, що повинно бути викладено в письмовій заяві. Особа, яка виявила бажання виконувати обов'язки опікуна (піклувальника), подає до органу заяву про клопотання перед судом про призначення її опікуном (піклувальником). До заяви додається медичний висновок про те, що за станом здоров'я заявник може бути опікуном (піклувальником). Спеціалісти органу опіки і піклування обстежують матеріально-побутові умови проживання майбутнього опікуна (піклувальника), складають відповідний акт і готують до суду подання щодо кандидатури опікуна (піклувальника).
Заявником до заяви не додано висновок органу опіки та піклування про можливість призначення опікуном ОСОБА_1 над недієздатною фізичною особою, а також доказів про те, що вона зверталася з приводу цього питання до органу опіки та піклування.
Пунктом 3.3 частини 3 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді від 17.06.1999 року, визначений перелік документів за наявності яких орган опіки та піклування призначає опікуна, а саме: рішення суду про визнання громадянина недієздатним, акт обстеження умов проживання особи, що потребує опіки, опис її майна та майбутнього опікуна, довідки про стан здоров'я особи, яка потребує опіки та її опікуна, довідки про судимість майбутнього опікуна.
Так, всупереч зазначеним вимогам ОСОБА_1 не додано до заяви: акт обстеження умов проживання особи, що потребує опіки, опис її майна та майбутнього опікуна, довідки про стан здоров'я опікуна, станом на дату звернення до суду, довідки про судимість майбутнього опікуна.
Частина 1 ст. 297 регламентує, що у заяві про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи мають бути викладені обставини, що свідчать про психічний розлад, істотно впливають на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, чи обставини, що підтверджують дії, внаслідок яких фізична особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо, поставила себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.
Так, згідно частини 3 ст. 297 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Предметом доказування в даній категорії справ є: наявність хронічного, стійкого психічного розладу; факти, що підтверджують, що фізична особа не може розуміти значення своїх дій та керувати ними; причинний зв'язок між психічним розладом і тим, що фізична особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій керувати ними; інші обставини; висновок судово-психіатричної експертизи; довідки з медичної установи; довідки про постановку на облік у психіатричній установі; виписка з історії хвороби.
Усі доводи і докази щодо предмету доказування мають бути чітко і детально викладені заявником у поданій заяві.
Заявник у заяві не зазначив та не додав доказів, що підтверджують наявність у ОСОБА_2 хронічного та стійкого психічного розладу, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, станом на дату звернення до суду з даною заявою (13.10.2025 року).
Згідно постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» № 3 від 25.05.1998 зазначено, що даними про психічну хворобу можуть бути довідки про стан здоров'я, виписка з історії хвороби й інші документи, видані лікувально-профілактичними закладами.
До матеріалів справи долучена лише витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 122/25/445/В від 01.07.2025 року та витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України № 122/25/445/ВП, які б давали підстави суду дійти висновку, що у ОСОБА_2 наявний психічний розлад, який істотно впливає на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, та призначити експертизу. Заявником не надано жодних доказів на підтвердження перебування ОСОБА_2 на обліку у лікаря психіатра та встановлення йому відповідних діагнозів саме з приводу психічного здоров'я.
Зазначені відомості повинні бути вказані в заяві та суду повинні бути надані докази на їх підтвердження, оскільки відповідно ст. 298 ЦПК України, суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. Відтак, суд позбавлений можливості призначити судово-психіатричну експертизу.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 298 ЦПК України, суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.
Згідно з положенням статті 21 Закону України «Про психіатричну допомогу», судово-психіатрична експертиза в цивільних справах призначається і проводиться на підставах та в порядку, передбачених законом.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судову експертизу», виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням судово-психіатричних експертиз.
Як зазначається в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 березня 1972 року № 3 «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним», судово-психіатрична експертиза призначається у справах про визнання громадянина недієздатним. В ухвалі про призначення експертизи на вирішення експертів мають бути поставлені такі питання: чи хворіє даний громадянин на психічну хворобу; чи розуміє він значення своїх дій та чи може керувати ними.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Всупереч вищезазначеним вимогам закону заявником до суду подано заяву, яка не відповідає ЦПК України.
При цьому, суддя зазначає, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, який був затверджений Верховною Радою України, було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Правовий режим воєнного стану неодноразово продовжувався та триває в Україні наразі.
Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022, який був затверджений Верховною Радою України, було оголошено загальну мобілізацію в Україні.
Згідно положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154, вбачається, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до Положення завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, серед іншого, є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом.
Дії учасників сімейних правовідносин мають бути добросовісними, характеризуватися чесністю, відкритістю й повагою до інтересів інших членів суспільства. Водночас учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов'язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа використовувала право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб
Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17.
Крім того, згідно ч. 3 ст. 42 ЦПК України, у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.
Згідно ч. 8 ст. 49 ЦПК України заявник та заінтересовані особи у справах окремого провадження мають права та обов'язки сторін, крім випадків, передбачених у розділі IV цього Кодексу.
З огляду на те, що порядок залучення заінтересованої особи у ЦПК України не врегульований, а відповідно до частини третьої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, суд при залученні заінтересованої особи керується вимогами статті 53 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч. 3ст. 42 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.
Під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити учасникам справи їхні права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
Згідно ч. 1 ст. 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Ч. 3 ст. 53 ЦПК України регламентовано, якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов'язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
З огляду на викладене, рішення у цій справі може вплинути на права та обов'язки відповідного РТЦК та СП, однак такий заявником у якості заінтересованої особи залучений не був.
Відтак, з метою перевірки зазначених обставин та встановлення належного кола учасників справи, заявнику слід вказати відповідний РТЦК та СП в якому він перебуває на обліку та/або військову частину в якій проходить службу.
У відповідності до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Виходячи з наведеного та враховуючи, що заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.175, ст.177 ЦПК України, то таку слід залишити без руху і надати заявнику строк у десять днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху для їх усунення.
Керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 294, 295, 297 ЦПК України, суддя,-
Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Галамба Марина Василівна де заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Ужгородської міської ради, про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна, - залишити без руху.
Заявник має право протягом строку у десять днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху усунути вказані недоліки. Якщо заявник не усуне недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ужгородського міськрайонного
суду Закарпатської області Бедьо В.І.