Справа № 243/8665/25
Провадження № 1-кп/243/1143/2025
22 жовтня 2025 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025050010032734 від 08 вересня 2025 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Цеблів Сокальського району Львівської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, інспектора прикордонної служби 2 категорії (водія) третього зенітного ракетно-артилерійського відділення третьої прикордонної зенітно ракетно-артилерійської застави відділу прикордонної служби (тип С) зенітних ракетно-артилерійських комплексів ІНФОРМАЦІЯ_2 , солдата, не одруженого, який не має на утриманні неповнолітніх осіб, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, -
Солдат ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, та проходячи її на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії (водія) третього зенітного ракетно-артилерійського відділення третьої прикордонної зенітно ракетно-артилерійської застави відділу прикордонної служби (тип С) зенітних ракетно-артилерійських комплексів ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, 26 серпня 2025 о 10 год 42 хв, перебуваючи в пункті тимчасової підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_2 у АДРЕСА_2 , інспектор прикордонної служби 2 категорії (водій) третього зенітного ракетно-артилерійського відділення третьої прикордонної зенітно ракетно-артилерійської застави відділу прикордонної служби (тип С) зенітних ракетно-артилерійських комплексів ІНФОРМАЦІЯ_2 солдат ОСОБА_4 , отримавши бойовий наказ від начальника відділу прикордонної служби (тип С) зенітних ракетно-артилерійських комплексів ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковника ОСОБА_6 приступити до виконання бойового розпорядження коменданта третьої прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_4 № БР-1243 (гриф) від 25.08.2025, згідно з яким зазначеному військовослужбовцю необхідно було до 18 год 00 хв 26.08.2025 перейти в оперативне підпорядкування старшого позиції відділення «ГОРОСПОК» батальйонного району оборони третьої приккшр в районі АДРЕСА_3 , з закріпленням озброєнням та засобами індивідуального захисту з метою відсічі збройної агресії рф та здійснення оборонного бою.
Водночас, вищезазначений наказ виданий в установленому Законом порядку, відповідною особою в межах наданих йому повноважень, зміст наказу не суперечить чинному законодавству та не був пов'язаний з порушенням конституційних прав та свобод солдата ОСОБА_4 , не носив в собі явно злочинного змісту, у зв'язку з чим підлягав беззастережному та неухильному виконанню з боку останнього.
Однак, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та проходячи її на посаді, інспектора прикордонної служби 2 категорії - оператора зенітної групи другого зенітно - ракетного відділення третьої прикордонної зенітно - ракетної застави відділу прикордонної служби зенітно - ракетних засобів ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, 26 серпня 2025 о 10 год 47 хв, в умовах воєнного стану, перебуваючи в пункті тимчасової дислокації підрозділу у АДРЕСА_2 , солдат ОСОБА_4 усно та відкрито відмовився виконати зазначений бойовий наказ начальника, доведений йому начальником відділення управління та радіолокаційної розвідки відділу прикордонної служби (тип С) зенітних ракетно-артилерійських комплексів ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_6 , чим підірвав бойову готовність та боєздатність підрозділу, що могло призвести до прориву російсько-окупаційними військами оборони Державної прикордонної служби України на зазначеній ділянці оборони.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав повністю свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України та просив затвердити угоду про визнання винуватості.
20 жовтня 2025 року між прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 та обвинуваченим - ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. 472 КПК України.
Згідно з даною угодою прокурор та обвинувачений, за участю захисника, дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 4 ст. 402 КК України, а саме, в непокорі, тобто відкритій відмові виконати наказ начальника, вчиненій в умовах воєнного стану, істотних для даного кримінального провадження обставин, обвинувачений визнав свою винуватість у зазначеному діянні. Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести ОСОБА_4 - за ч. 4 ст. 402 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді 2 років позбавлення волі, з застосуванням ст.58 КК України з заміною покарання у виді 2 років позбавлення волі на 2 роки службових обмежень для військовослужбовців із відрахуванням 20% із суми грошового забезпечення в дохід держави.
В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості суд виходить з наступного.
Перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості суд під час судового засідання з'ясував в обвинуваченого чи цілком він розуміє: 1) що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а також, що він має такі права:
- мовчати і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення;
- мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно;
- допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь.
Суд роз'яснив ОСОБА_4 наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України та характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, а також вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Сторони просять затвердити угоду про визнання винуватості.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Судом встановлено у судовому засіданні, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п.п. 1,4 п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку щодо затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_4 , і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.
Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлено.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
26 серпня 2025 року ОСОБА_4 було затримано в порядку ст.208 КПК України та ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Дніпра від 28 серпня 2025 року застосовано відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24 жовтня 2025 року, який було продовжено ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 08 жовтня 2025 року до 06 грудня 2025 року.
Враховуючи приписи ч.5 ст. 72 КК України суд вважає необхідним зарахувати строк попереднього ув'язнення у строк покарання.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили скасувати, звільнивши ОСОБА_4 з-під варти в залі судового засідання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-370, 373, 374, 475 КПК України, суд -
Затвердити угоду від 20 жовтня 2025 року про визнання винуватості між прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 та ОСОБА_4 .
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 402 ч.4 КК України і призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 58 КК України замінити основне покарання, що призначене ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки на службове обмеження для військовослужбовців строком на 2 (два) роки з відрахуванням 20 (двадцяти) відсотків із суми грошового забезпечення в дохід держави.
Під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.
Запобіжний захід ОСОБА_4 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили скасувати, звільнивши його з-під варти в залі судового засідання.
Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_4 строк попереднього ув'язнення в період часу з 26 серпня 2025 року по день ухвалення вироку, виходячи з розрахунку один день попереднього ув'язнення за три дні службового обмеження для військовослужбовців.
Роз'яснити, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.
Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Дніпровського апеляційного суду через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскаржений в апеляційному порядку:
-обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначеного судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою ст. 474 КПК України, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди;
-прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України Угода не може бути укладена.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Вирок, який набрав законної сили, обов'язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду
Донецької області ОСОБА_1