22 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 1-6/03
провадження № 51-3582 зно 25
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянула заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали Верховного Суду України від 24 липня 2003 року за нововиявленими обставинами і
встановила:
Як убачається зі змісту заяви та доданих до неї судових рішень, за вироком Апеляційного суду Закарпатської області від 24 квітня 2003 року, залишеним без змін Верховним Судом України 24 липня 2003 року, ОСОБА_4 було засуджено за ч. 4 ст. 152, пунктами 1, 2, 9ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України.
Не погодившись із ухвалою Верховного Суду України, ОСОБА_4 подав заяву про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами. На думку заявника, у його справі такою обставиною є факт здійснення касаційного розгляду без участі захисника. Крім того, зазначає про імовірність фальшування матеріалів справи.
Перевіривши заяву, додані до неї та наявні у Верховному Суді матеріали, колегія суддів дійшла такого висновку.
За положеннями ст. 19 Конституції України Верховний Суд діє виключно в межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений законом.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 5 березня 2003 року № 5-рп/2003 у разі надходження звернень, зміст яких не відповідає закону або виходить за межі компетенції адресата, останній не зобов'язаний задовольняти вимоги запиту або приймати пропозицію, яка міститься у зверненні.
Провадженнязанововиявленимиобставинамиврегульованоу гл. 34 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Перелікобставин, яківизнаютьсянововиявленими, міститьсяуч. 2 ст. 459 вказаногоКодексу. Проте обставина, котру засуджений вважає нововиявленою, до згаданого переліку не входить, а припущення про штучне створення доказів за відсутності судового рішення, яке би підтверджувало цей факт, теж не створює такої обставини.
Крім того, згідно з пунктами 4, 5 ч. 2 ст. 462 КПК, порушуючи питання про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами заявник має зазначити ті обставини, які не тільки могли вплинути на судове рішення, а і не були й не могли бути відомі суду та особі, котра звертається із заявою. Окресленого засуджений не врахував, адже у своєму зверненні навпаки посилався на обставину, яка була відома йому та суду на час здійснення касаційного провадження за правилами КПК 1960 року і постановлення ухвали 24 липня 2003 року.
ВідповіднодоправовоїпозиціїКасаційногокримінальногосудуВерховногоСудунововиявленіобставини-цевстановленірозслідуваннямабовирокомсуду, котрийнабравзаконноїсили, юридичніфакти, якіперебуваютьулогічномузв'язкуз елементами предметадоказуваннявкримінальномупровадженніі спростовують, черезїхневідомістьтаістотність, висновки, якімістятьсяу вирокучиухвалі, щонабрализаконноїсили, яктакі, щоневідповідаютьоб'єктивнійдійсності. Системнетлумаченняположеньгл. 34 КПКувзаємозв'язкузіншиминормами, котрівизначаютьпроцедурусудовогопровадження, указуєнате, щопереглядзанововиявленимиобставинамиєнадзвичайною(екстраординарною) процедуроюпереглядусудовихрішеньувинятковихвипадках, колипіслязавершеннярозглядукримінальноїсправив звичайномупорядку(усудахпершої, апеляційноїтакасаційноїінстанцій) виявленіобставини, котрімоглисуттєвовплинутинаприйнятісудовірішення, івнаслідокзавершеннякримінальногопровадженнярозглядцихобставинузвичайномупорядкуставнедоступним(постановавід28 квітня2021 року, справа№ 203/1981/19).
Однак, за змістом поданої ОСОБА_4 заяви, у ній не йдеться про обставини, котрі в розумінні законодавчих приписів належать саме до нововиявлених.
Також слід зауважити, що за загальним правилом згідно з приписами ч. 1 ст. 461 КПК заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом трьох місяців після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини. Однак, хоча оспорювану ухвалу було постановлено в 2003 році, засуджений, будучи обізнаним щодо обставин, які, на його думку, є нововиявленими, із цією заявою звернувся лише в жовтні 2025 року. Водночас у конкретній ситуації процесуальний строк звернення не є вирішальним, оскільки навіть за умови його додержання принцип правової визначеності в аспекті legitimate expectations вимагає не створювати для заявника невиправданих очікувань щодо позитивної перспективи вирішення його вимог по суті в разі поновлення пропущеного строку.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про відсутність наразі правових підстав для перегляду ухвали Верховного Суду України від 24 липня 2003 року за нововиявленими обставинами.
Отже, у відкритті провадження за заявою ОСОБА_4 необхідно відмовити.
Така позиція узгоджується з практикою Касаційного кримінального суду Верховного Суду (наприклад, див. постанови від 1 серпня 2019 року, 15 та 17 вересня 2020 року, 20 квітня 2021 року в справах № 1-11/10, № 1-5/2009, № 1-76/01, № 175/4663/17 відповідно; постанова об'єднаної палати цього Суду від 3 лютого 2020 року в справі № 522/141/70/17).
Керуючись ст. 464 КПК, колегія суддів
постановила:
Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_4 про перегляд ухвали Верховного Суду України від 24 липня 2003 року за нововиявленими обставинами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_5 ОСОБА_3