21 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 526/1687/22
провадження № 51 - 3057 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Гадяцького районного суду Полтавської області від 10 березня 2025 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 04 червня 2025 року щодо нього,
встановив:
Завироком Гадяцького районного суду Полтавської області від 10 березня 2025 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 3 ст. 286-1 Кримінального кодексу України (далі - КК) та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 9 років.
Вирішено питання про процесуальні витрати та речові докази у провадженні.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 04 червня 2025 року вказаний вирок місцевого суду залишений без змін.
Відповідно до встановлених у вироку обставин, 26 квітня 2022 року близько 18:55 ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем BMW 750і (д.н.з. НОМЕР_1 ), рухався зі швидкістю 117,7-124,4 км/год по вул. Полтавській у м. Гадяч, що суттєво перевищує допустиму швидкість у межах населеного пункту (50 км/год). Не переконавшись у безпечності руху, не врахувавши дорожні умови, ОСОБА_4 навпроти будинку №70 змінив напрямок руху, виїхав за межі проїзної частини та зіткнувся з електроопорами.
Своїми діями водій ОСОБА_4 грубо порушив вимоги 10.1 Правил дорожнього руху України, що знаходиться у причинному зв'язку з даною дорожньо-транспортною пригодою, внаслідок якої пасажиру автомобіля BMW 750і, ОСОБА_5 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя на момент спричинення, що призвели до його смерті.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 , посилаючись на істотне порушення та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржувані судові рішення та закрити кримінальне провадження .
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про наявність причинного зв'язку між його діями та наслідками дорожньо-транспортної пригоди, не врахувавши можливе втручання пасажира в керування автомобілем. Вказує, що відсутність відбитків пальців потерпілого на кермі не виключає фізичного втручання останнього. Крім того, засуджений зазначає про, те що докази перебування його у стані сп'яніння є неналежними та недопустимими, оскільки він не надавав згоди на забір крові, а медична картка стаціонарного хворого містить істотні недоліки оформлення після доставлення його до лікарні у непритомному стані, що ставить під сумнів достовірність внесених у неї відомостей.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи та дослідивши долучені до скарги копії судових рішень, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.
За приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений перевіряти лише правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Тобто, при перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених попередніми судами.
Більшість доводів скарги засудженого ОСОБА_4 зводиться до його незгоди з фактичними обставинами, встановленими судами, та з оцінкою доказів, що не є підставами для перегляду судових рішень у касаційному порядку.
Разом із тим, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК, зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі досліджених доказів, яким надано належну правову оцінку відповідно до ст. 94 КПК.
Так, місцевий суд обґрунтовано послався, зокрема, на показання: обвинуваченого ОСОБА_6 , який хоча вину і не визнав але у своїх поясненнях зазначав, що ОСОБА_5 попросив його підвезти, після чого вони сіли до автомобіля BMW та поїхали по вул. Полтавській у напрямку Малих Будищ. Проїхавши перехрестя, на затяжному повороті автомобіль, за його словами, став некерованим, оскільки пасажир схопився за кермо, хоча цього моменту безпосередньо не бачив, після чого сталася ДТП. Стверджував, що був тверезим, автомобіль був технічно справний, однак на повороті кермо заблокувалося, і він не міг запобігти пригоді. Також вважав, що швидкість понад 100 км/год не вплинула на виникнення ДТП; потерпілого ОСОБА_7 , який показав суду, що від матері дізнався про смерть батька. Повідомив, що батько не був водієм і ніколи б не схопився за кермо, за життя не спілкувався з обвинуваченим. Претензій до обвинуваченого не має; свідка ОСОБА_8 , яка вказала, що того дня вона рухалася на автомобілі по місту Гадяч і в районі «великого кругу» на світлофорі помітила, як сіра машина з великою швидкістю проїхала на забороняючий сигнал світлофора; свідка ОСОБА_9 яка показала суду, що прибула на місце ДТП у складі бригади швидкої допомоги, в розбитому автомобілі, перебував чоловік без ознак життя, зажатий між пасажирським та водійським сидінням, відкритих ран, переломів не було видно. Дочекалась прибуття співробітників ДСНС, поки його витягли з автомобіля та констатувала смерть чоловіка. Також в автомобілі був ще один чоловік на вид років за 50; свідка ОСОБА_10 , яка повідомила, що виїжджала з бригадою швидкої на місце ДТП: один чоловік був без ознак життя, інший - без свідомості, але живий. У кареті швидкої приводила його до тями. У лікарні дружина назвала його ОСОБА_4 . Записи в талоні та карті виїзду, а також попередній діагноз "алкогольне сп'яніння" робила вона особисто, зазначивши, що відчувала запах алкоголю, але діагноз потребував уточнення; свідка ОСОБА_11 , який показав суду, що того дня він їхав у своїх справах, бачив, як БМВ сірого кольору летить на червоний сигнал світлофора на значній швидкості, він від'їхав в бік, щоб уникнути ДТП. Водій БМВ своєю стороною зачепив бордюр і його відкинуло на зустрічну смугу руху, потім авто вскочило у рівчак і його відкинуло на електроопори; свідкаОСОБА_12 , що зазначив, що 26 квітня 2022 року він знаходився поблизу магазину «Гостинчик», почув звук гальмування, потім удар, побачив ДТП; свідківОСОБА_13 та ОСОБА_14 , працівників ДСНС, які повідомили, що за вказівкою поліції тіло потерпілого деблокували та витягли через задні двері, після чого автомобіль знеструмили. Водія на місці не було - його забрала швидка медична допомога.
Крім вказаних показів, суд врахував і ряд письмових доказів, а саме: дані протоколу огляду місця дорожньо - транспортної пригоди, схему ДТП та фото таблиці до нього від 26 квітня 2022 року;висновок експерта №32 від 27 травня 2022 року щодо тілесних ушкоджень на трупі ОСОБА_5 , згідно якого між виявленими тілесними ушкодженнями та настанням смерті вбачається прямий причинний зв'язок; протокол від 14 червня 2022 року про відібрання зразків крові у ОСОБА_4 ; висновки експерта № 770 від 16 травня 2022 року, № 773 від 17 червня 2022 року,№ 772 від 17 червня 2022 року, № 771 від 17 червня 2022 року,№ 926 від 14 червня 2022 року; судову експертизу технічного стану транспортного засобу від 23 травня 2022 року № СЕ-19/117-22/5174-ІТ; судову експертизу технічного стану транспортного засобу від 29 червня 2022 року № СЕ-19/117-22/6993-ІТ; судову інженерно-транспортну експертизу від 30 травня 2022 № СЕ-19/117-22/5175-ІТ; протокол огляду предмету від 16 червня 2022 року;комплексні експертизи відео-, звукозапису, фототехнічної та авто технічної експертизи від 14 липня 2022 № КСЕ-19/117-22/8430 за зображеннями, зафіксованими на камерах спостереження міста; копію карти виїзду швидкої допомоги № 583 від 26 квітня 2022року; копію карти виїзду швидкої допомоги № 5911 від 26 квітня 2022 року; медична картка стаціонарного хворого ОСОБА_4 , 1960 р.н; висновок судово-медичної експертизи № 762 від 27 червня 2022 року; компакт-диск «TITANUM» CD-R 80 min 700 Mb із написом «Відео «Безпечне місто» вул. Полтавська, Гадяч, ДТП, 26 квітня 2022»
На думку колегії суддів, місцевий суд обґрунтовано визнав, що досліджені у судовому засіданні докази є послідовними, узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у їх достовірності та об'єктивно підтверджують винуватість ОСОБА_4 у порушенні Правил дорожнього руху, що спричинило смерть пасажира керованого ним автомобіля.
Вирок місцевого суду є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 374 КПК.
Переглянувши вирок місцевого суду за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 , доводи якої є аналогічними його касаційній скарзі, апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновками місцевого суду в допустимості покладених в основу обвинувального вироку доказів та доведеності винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК.
Що стосується доводів засудженого про можливе втручання пасажира в процес керування, то вони були належним чином перевірені судами та обґрунтовано визнані такими, що не знайшли свого підтвердження. Зокрема, засуджений сам не бачив, щоб пасажир торкався керма, а потерпілий у суді підтвердив, що його батько (загиблий) не мав водійських навичок і ніколи б не схопився за кермо. Встановлені у справі докази, а саме результати експертизи від 30 травня 2022 року, свідчать про те, що водій мав можливість уникнути ДТП, однак грубо порушив п. 10.1 ПДР, що і стало причиною аварії.
Доводи засудженого ОСОБА_4 про відсутність доказів стану сп'яніння також є необґрунтованими.
Так, місцевий суд правомірно врахував положення Інструкції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 №1452/735, відповідно до якої огляд на стан сп'яніння є обов'язковим у разі ДТП з потерпілими, а у випадку, коли водій перебуває у непритомному стані, відбір зразків біологічного матеріалу здійснюється у закладі охорони здоров'я.
Факт перебування ОСОБА_4 у непритомному стані після ДТП підтверджено, як і те, що його син ОСОБА_15 надав добровільну згоду на проведення відповідних досліджень. Медичний працівник швидкої допомоги ОСОБА_10 підтвердила наявність запаху алкоголю від обвинуваченого та зазначила, що вказівку про алкогольне сп'яніння внесла в медичну документацію на підставі об'єктивних ознак.
Наявність у крові ОСОБА_4 алкоголю у концентрації 2,1 проміле підтверджується висновком токсикологічного дослідження №925 та судово-медичної експертизи №762. У медичній картці зафіксовано час і дату взяття крові (26 квітня 2022 о 20:15), що підтверджено власноручним підписом медичної сестри.
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали, що незазначення прізвища медичної сестри, яка здійснювала забір крові, не є підставою для визнання доказу недопустимим, з огляду на наявність її підпису та відповідність процедури вимогам законодавства.
Крім того, матеріали провадження за касаційною скаргою не містять жодних даних, які б ставили під сумнів, що об'єктом токсикологічного дослідження була саме кров ОСОБА_4 , а встановлений рівень алкоголю (2,1 проміле) спростовує доводи засудженого та свідчить про його небажання визнати очевидне.
Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Таким чином, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Гадяцького районного суду Полтавської області від 10 березня 2025 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 04 червня 2025 року щодо нього.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_16 ОСОБА_2 ОСОБА_3