Справа № 145/1190/25
Провадження № 2/145/870/2025
22.10.25 с-ще Тиврів
Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Іванця В. Д. ,
за участю секретаря Урсуляк Ю.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" звернулося до суду з позовом, в якому вказує, що 15.02.2024 між ТОВ "Слон Кредит" (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено договір № 1442793 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит в розмірі 3900,00 грн, строком на 360 днів: з 15.02.2024 по 09.02.2025, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, стандартна процентна ставка 2,5 % в день.
ТОВ "Слон Кредит" виконало свої зобов'язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушила умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом.
24.12.2024 згідно умов договору факторингу № 24122024 ТОВ "Слон Кредит" відступило право вимоги за кредитними договорами на користь ТОВ "ФК" Фінтраст Капітал", в тому числі і за договором № 1442793 від 15.02.2024, укладеного з відповідачем. Таким чином, позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 29280,07 грн, з якої: заборгованість з тіла кредиту - 3560,93 грн, заборгованість за процентами - 23769,14 грн, штрафні санкції - 1950,00 грн.
Станом на дату укладання договору факторингу № 24122024 від 24.12.2024, строк дії договору № 1442793 від 15.02.2024 не закінчився, а тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" у період з 25.12.2024 по 09.02.2024 (47 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 4183,94 грн.
Просить стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості в розмірі 31514,01 грн, з яких: сума кредиту - 3560,93 грн, сума процентів за користування кредитом 23769,14 грн, нараховані проценти ТОВ "ФК" Фінтраст Капітал" за 47 календарних днів - 4183,94 грн, понесені судові витрати та здійснити нарахування інфляційних втрат та 3 % річних з дати набрання рішенням законної сили і до дня його виконання.
Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 26.08.2025 справу прийнято до свого провадження суддею Іванцем В.Д. та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім цього, відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Крім того, витребувано із АТ КБ "Приватбанк" інформацію.
11.09.2025 до суду надійшла витребовувана із АТ КБ "Приватбанк" інформація.
Відповідачка ОСОБА_1 про розгляд справи була належно повідомлена, що стверджується розпискою про вручення рекомендованого повідомлення (Ф.119) відповідно до якої копію ухвали про відкриття провадження остання отримала 30.09.2025. Правом подати відзив на позовну заяву відповідач не скористалась.
Оскільки Тиврівським районним судом Вінницької області не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 272 ЦПК України.
У зв'язку з тим, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Судом установлено, що 15.02.2024 між ТОВ "Слон Кредит" та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту по продукту "Комфортний" №1442793 (а.с.23-27). Цього ж дня сторони погодили додаток №1 до договору про надання споживчого кредиту № 1442793 від 15.02.2024, таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с.27зворот).
Відповідно до умов договору № 1442793 відповідач отримала кредит в розмірі 3900,00 грн (п.1.3), строком на 360 днів (п.1.4). Тип процентної ставки - фіксована (п.1.5). За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 Договору (п.1.5.1); знижена процентна ставка 0,375 % в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо споживач до 16.03.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою. У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки (п.1.5.2). Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає (п.1.10): за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 39000,00 грн (п.1.10.1); за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 36513,75 грн (п.1.10.2).
Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє протягом строку, вказаного в п. 1.4 договору (включно), а у випадку, якщо після закінчення вказаного строку, за договором будуть наявні невиконані грошові зобов'язання, договір продовжує діяти до повного виконання споживачем зобов'язань за ним (п.9.2).
Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором - В052.
Відповідачу кредитні кошти були перераховані в обсязі та у строк, визначені умовами договору, що підтверджено листом ТОВ "ПЕЙТЕК" від 15.01.2025 № 20250115-589 (ас17), та витребуваною із АТ КБ "Приват Банк", інформацією, відповідно до якої на ім'я ОСОБА_1 було емітовано банківську карту НОМЕР_1 на яку 15.02.2024 надійшло зарахування коштів в сумі 3900,00 грн (а.с.101).
Отже, ТОВ "Слон Кредит" умови договору виконало в повному обсязі, а відповідач, умов договору належним чином не виконала, коштів не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість.
24.12.2024 згідно з умовами договору факторингу № 24122024 (а.с.74-77) ТОВ "Слон Кредит" відступило право вимоги за кредитними договорами на користь ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал", в тому числі і за договором № 1442793 від 15.02.2024, укладеного з ОСОБА_1 .
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 21122024 від 24.12.2024 позивач набув права вимоги до відповідача за спірним кредитним договором у розмірі 29280,07 грн, з яких: 3560,93 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 23769,14 грн - сума заборгованості за відсотками, 1950,00 грн - сума заборгованості за пенею (а.с.36).
Відповідно до розрахунків заборгованості за договором № 1442793 від 15.02.2024 ТОВ "Слон Кредит" (а.с.33) та ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" (а.с.34), заборгованість ОСОБА_1 становить 31514,01 грн, з яких: 3560,93 грн - заборгованість за кредитом, 23769,14 грн - проценти нараховані первісним кредитором, 4183,94 грн - нарахованих процентів ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" за 47 календарних днів, 1950,00 грн - штрафні санкції.
Разом з тим, позивач не заявляє вимоги про стягнення з відповідача 1950,00 грн штрафних санкцій.
Між сторонами склалися правовідносини з приводу виконання зобов'язання щодо кредитної заборгованості, які врегульовані нормами Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи положення вказаних статей, ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" є новим кредитором у зобов'язаннях з відповідачем ОСОБА_1 .
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування.
Водночас суд зазначає, що ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження (п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України), не подала, як і жодних доказів на спростування факту укладення договору, використання кредитних коштів чи розміру заборгованості.
Разом з тим подані позивачем докази підтверджують, що ОСОБА_1 уклала кредитний договір № 1442793 від 15.02.2024, отримала кредит, користувалась кредитними коштами й допустила прострочення виконання грошового зобов'язання.
Крім того, з розрахунку заборгованості (а.с.33) вбачається, що ОСОБА_1 здійснювала погашення кредитної заборгованості, що свідчить про визнання нею боргу за кредитним договором і обов'язків, які виникли з цього договору.
Оскільки ОСОБА_1 в добровільному порядку не виконувала свої зобов'язання перед товариством, що є істотним порушенням договору, внаслідок якого позивач позбавлений можливості отримати суму кредиту, відсотків за користування кредитними коштами, на що розраховував при укладенні договору, а тому суд вважає, що в цій частині позов є обґрунтований та доведений належними доказами, тому підлягає задоволенню.
Щодо застосування приписів частин десятої та одинадцятої статті 265 ЦПК України.
Відповідно до частин 10, 11 ст. 265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Таке нарахування суд може здійснити лише на підставі процесуального клопотання позивача. Питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України, суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності.
Нарахування пені або відсотків у порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання зобов'язання. Тобто це ті самі заходи відповідальності, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов'язання не виконується.
Передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3 % річних охоплюються приписами частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України за умови, що позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3 % річних за порушення виконання зобов'язання та суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цієї вимоги.
Вказане відповідає висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові № 910/14524/22 від 05.06.2025.
Разом з тим, згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 на території України оголошено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який діє на даний момент.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову в частині застосування приписів частин десятої та одинадцятої статті 265 ЦПК України.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на оплату витрат на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1-5 ст. 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також, чи була їх сума обґрунтованою (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як убачається з матеріалів справи, між ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" та адвокатом Столітнім М.М. 10.12.2024 укладений договір про надання правничої допомоги № 10/12-2024 (а.с.72-73). До позову додано заявку № 9908 від 14.07.2025 на виконання доручення до договору №10/12-2024 від 10.12.2024 (а.с.19-20), акт № 9908 від 12.08.2025 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору № 10/12-2024 від 10.12.2024 (а.с.35), рахунок на оплату № 9908-12/08-2025 від 12.08.2025 (а.с.32).
Вищенаведені документи судом можуть бути оцінені як належні та достатні у розумінні положень статей 77-80 ЦПК України, оскільки підтверджують факт понесених (здійснених) позивачем ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" витрат на професійну правничу допомогу.
Одночасно з цим, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі не є співмірним зі складністю справи (справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб, має невеликий обсяг досліджуваних доказів та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову), а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, ціни позову, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають складати 4000,00 грн.
За таких обставин суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у сумі 4000,00 грн, тим самим частково задовольнивши дану вимогу.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі грн 2422,40 грн, всього стягнути судових витрат 6422,40 грн (4000,00+2422,40).
Керуючись ст. 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 615, 625, 638, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 7, 10, 12, 13, 75-79, 81, 137, 141, 263, 265, 273 ЦПК України, суд, -
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінпром Маркет" суму заборгованості за кредитним договором № 1442793 від 15 лютого 2024 року в розмірі: 3560,93 грн - сума кредиту, 23769,14 грн - проценти за користування кредитом, 1183,94 грн - нараховані ТОВ "ФК "Фінпром Маркет" проценти за 47 календарних днів, всього стягнути 31514 (тридцять одну тисячу п'ятсот чотирнадцять) гривень 01 копійку.
У решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінпром Маркет" судові витрати в сумі 6422 (шість тисяч чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі, тобто з 22 жовтня 2025 року.
Учасник справи, якому повне судове рішення не буде вручено в день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу на рішення буде подано протягом 30 днів з дня отримання повної копії судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна", код ЄДРПОУ 44559822, адреса: вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2, м. Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя Іванець В. Д.