Справа № 137/1265/25
"20" жовтня 2025 р.
Літинський районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Верещинської Я.С.,
за участю секретаря судового засідання Хижук Л.І.,
позивачки ОСОБА_1 ,
свідка ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в с-щі Літин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,
Позиція позивача
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до Літинської селищної ради про встановлення юридичного факту, про те, що рішення 2 сесії 22 скликання Літинської селищної Ради народних депутатів від 21.10.1994, яким передано земельну ділянку, площею 0,1221 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_3 (так у документі), належить ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . А також, просить визнати за нею право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,1221 га, - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0522455100:00:003:2265, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування заявлених вимог позивачка посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , яка до дня смерті проживала і була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , одиноко. За життя, спадкодавець склала заповіт, яким заповідала позивачці ОСОБА_1 все своє майно, яке належало їй на день смерті, де б воно не було і з чого б воно не складалося. Вона вчасно звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця та оформила право власності на житловий будинок з прибудовою, господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Крім вищезгаданого житлового будинку, який вона успадкувала, до кола спадкового майна входить ще й земельна ділянка, на якій він побудований, за тією ж адресою, площею 0,1221 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка передана, згідно рішення Літинської селищної Ради народних депутатів від 21.10.1994 спадкодавцю ОСОБА_3 (так у документі), з урахуванням внесення часткової зміни рішенням №7712 Літинської селищної ради від 16.04.2025, яким уточнено площу земельної ділянки у відповідності до фактичних розмірів визначених в натурі (на місцевості). Вона претендує на вищевказану земельну ділянку, але не може оформити право власності в порядку спадкування в нотаріальній конторі, так як на її заяву про прийняття спадщини отримала роз'яснення, що документом, який підтверджує право власності, не може бути надана нею копія Архівного витягу з рішення 2 сесії 22 скликання Літинської селищної Ради Літинського району Вінницької області від 21.10.1994, яким передано ОСОБА_3 безкоштовно у приватну власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд,загальною площею 1221 кв.м., що розташована по АДРЕСА_1 . Виявлені розбіжності в особових відомостях спадкодавця в свідоцтві про її смерть із особовими даними, зазначеними в рішенні 2 сесії 22 скликання від 21.10.1994, спонукає її в судовому порядку встановити факт належності правовстановлюючого документа спадкодавцю, який несе для неї юридично-правові наслідки, і визнання за нею права власності на спадкову земельну ділянку.
Рух справи в суді
Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області 25.03.2025 провадження у справі відкрито у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Розгляд справи
Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.
Від відповідача Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області надійшов лист, в якому просять справу розглядати без участі представника, позовні вимоги селищна рада визнає.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з'явилися у судове засідання.
Згідно із ч.3, 4 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1, 2, 4 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Враховуючи, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд приймає визнання позову відповідачем та вважає за можливе за результатами підготовчого провадження ухвалити рішення у даному судовому засіданні за наявними у справі доказами.
Встановлені судом обставини
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 06.11.2001 Відділом реєстрації актів цивільного стану Літинського районного управління юстиції Вінницької області (а.с.15).
Згідно довідки Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області №389 від 04.03.2025 (а.с.16), ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день смерті була зареєстрована і проживала за адресою: АДРЕСА_1 , одна.
За життя ОСОБА_3 склала заповіт, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, заповіла ОСОБА_1 , що підтверджується заповітом від 15.08.2001, зареєстрованим в реєстрі за №409 та посвідченим приватним нотаріусом Ролінським В.С. (а.с.17).
Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с.18), після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведено спадкову справу №2181045, номер у нотаріуса 311-2002.
ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до підтверджується довідкою №181/02-14, виданою 04.03.2025 Літинською державною нотаріальною конторою Вінницької області (а.с.19).
За ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину №1267, виданого 20.06.2002 Літинською державною нотаріальною конторою Вінницької області, зареєстровано право власності на житловий будинок з прибудовою, господарськими будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав №358953677 від 19.12.2023 (а.с.20).
Рішенням 2 сесії 22 скликання Літинської селищної Ради народних депутатів від 21.10.1994 (а.с.21), вирішено передати ОСОБА_3 (так у документі) земельну ділянку, площею 0,1221 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішенням Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області №857 49 сесії 6 скликання від 16.09.2015 Про перейменування вулиць смт Літина (а.с.24), вирішено перейменувати вулиці в смт. Літин, Літинського району Вінницької області, а саме, вулицю «Крупської» перейменовано на вулицю «Ринкова».
На замовлення ОСОБА_1 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 виготовлено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 0,1221га, якій присвоєно кадастровий номер 0522455100:00:003:2265 (а.с.26-30).
Рішенням Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області №7712 54 сесії 8 скликання від 16.04.2025 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та внесення часткових змін в попередні рішення сесії стосовно безоплатної передачі громадянам земельних ділянок у власність в межах населених пунктів Літинської селищної територіальної громади (а.с.22,23), затверджено ОСОБА_1 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,1221га, що розташована в межах селище Літин Вінницького району Вінницької області, яка була передана у власність спадкодавцю ОСОБА_3 (нині покійна), в тому числі земельна ділянка кадастровий номер 0522455100:00:003:2265 площею 0,1221га, по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Також, внесено часткову зміну в рішення 2 сесії 22 скликання Літинської селищної Ради від 21.10.1994 р. «Про приватизацію земельних ділянок», в пункт 38. виклавши його у такій редакції: «Передати ОСОБА_3 безоплатно у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,1221га, що розташована в межах селище Літин Вінницького району Вінницької області, кадастровий номер 0522455100:00:003:2265 по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд».
Листом №367/01-16 від 14.05.2025 (а.с.25), Літинською державною нотаріальною конторою Вінницької області роз'яснено ОСОБА_1 щодо оформлення спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначено, що пунктом 4.20 глави 10 розділу II. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться на підставі документів, оформлених відповідно до статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та витягу з Державного земельного кадастру. Таким документом не може бути надана копія Архівного витягу з рішення 2 сесії 22 скликання Літинської селищної Ради народних депутатів Літинського району Вінницької області від 21 жовтня 1994 року, яким передано ОСОБА_3 в приватну власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку загальною площею 1221 кв. м. в АДРЕСА_1 . Враховуючи вищевикладене, свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку - кадастровий номер 0522455100:00:003:2265, площею 0,1221 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована в АДРЕСА_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 можна отримати за наявності всіх відповідних документів у будь-який робочий час згідно графіку роботи державної нотаріальної контори. Роз'яснено право звернутися до суду за захистом своїх майнових прав та інтересів.
Із показань свідка ОСОБА_2 , допитаної в судовому засіданні, встановлено, що вона добре знала ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки є її сусідкою. Підтвердила, що остання проживала по АДРЕСА_1 , по день смерті у своєму будинку, який розташований на земельній ділянці, яку їй було надано під приватизацію у власність для будівництва. Нині там проживає ОСОБА_1 , яка є її спадкоємицею.
Оцінка суду та мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.293 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
В силу ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено підстави, за наявності яких у порядку окремого провадження розглядаються такі справи: 1) згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; 2) чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; 3) заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; 4) встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Дослідивши матеріали справи, врахувавши позицію сторін та показань свідка, даних у судовому засіданні, суд вважає за необхідне позов в частині встановлення юридичного факту задовольнити та встановити юридичний факт що рішення 2 сесії 22 скликання Літинської селищної Ради народних депутатів від 21 жовтня 1994 року, яким передано земельну ділянку, площею 0,1221 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_3 (так у документі), належить ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки позивачка у інший спосіб не може довести вказаний факт і позивачкою надано достатньо доказів для підтвердження такого факту та доведено мету його встановлення - оформлення спадщини.
Крім того, згідно зі ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За змістом частин четвертої та п'ятої Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004 року відносини спадкування регулюються нормами ЦК України 2004 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 01 січня 2004 року), або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, то до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК Української РСР 1963 року.
Спадкові відносини виникають з моменту відкриття спадщини.
Як частина друга статті 1220 ЦК України, так і стаття 525 ЦК Української РСР визначають, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Таким чином, за змістом указаних норм, відносини спадкування регулюються нормами ЦК України 2004 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року, а у разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 01 січня 2004 року), або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК Української РСР 1963 року.
У справі, встановлено, що спадкодавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ЦК Української РСР 1963 року.
Відповідно до статті 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Статтею 527 ЦК Української РСР визначено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народжені після його смерті.
За змістом статей 548, 549 ЦК Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або із застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Встановлено, що позивачка є спадкоємцем за заповітом та прийняла спадщину, подавши нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Згідно ч.1 ст.120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Аналіз змісту норм статті 120 Земельного кодексу України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщенні.
Зазначені норми закріпляють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
Таким чином, за загальними правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа яка набула право власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 13 квітня 2016 року в справі №6-253цс16.
При застосуванні положень ст.120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.
Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 04 лютого 2019 року в справі № 463/1696/15-ц.
Тобто, до набувача права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розташованих на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні в силу закону, незалежно від волі попереднього користувача земельної ділянки та органу, уповноваженого розпоряджатися землею (у випадку належності земельної ділянки до земель державної або комунальної власності) переходить право користування земельною ділянкою, на якій розміщенні відповідні об'єкти нерухомості, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Згідно з пунктом «г» частини першої статті 81 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Частиною першою статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом «а» частини третьої статті 152 ЗК України.
Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення частина перша статті 1225 ЦК України).
Відповідно до абз. 2 п.1 розділу Х «Перехідні положення» Земельного Кодексу України, рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
З правового аналізу зазначених вище положень ЗК України слідує, що в разі, якщо земельна ділянка належала спадкодавцю на праві власності, то спадкоємець в порядку спадкування набуває право власності на це майно.
Державний акт на земельну ділянку спадкодавцем за життя не виготовлений, що є перешкодою для видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину на спірну земельну ділянку.
Згідно п.7 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи вищевикладене, а також визнання позовних вимог відповідачем, суд вважає, що позивачем беззаперечно доведено, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , належало право на оформлення спірної земельної ділянки, яке увійшло до складу спадщини. В зв'язку з відсутністю необхідних правовстановлюючих документів позивачка не може отримати свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку в нотаріальному порядку, а тому, з метою захисту майнових прав позивачки, позов необхідно задовольнити і в цій частині та визнати за нею право власності на земельну ділянку в порядку спадкування.
Щодо судових витрат
Розподіл судових витрат у справі, слід здійснити у порядку, визначеному ст.141 ЦПК України та, з урахуванням відповідної позиції позивачки, судові витрати слід залишити за останньою.
Керуючись ст.2, 4, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 206, 259, 263-265, 268, 294, 315, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Встановити юридичний факт, що Рішення 2 сесії 22 скликання Літинської селищної Ради народних депутатів від 21 жовтня 1994 року, яким передано земельну ділянку, площею 0,1221 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_3 (так у документі), належить ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,1221 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0522455100:00:003:2265, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 21.10.2025.
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Літинська селищна рада Вінницького району Вінницької області, код ЄДРПОУ 04325963, адреса: вул. Соборна, 32, смт. Літин, Вінницького району Вінницької області.
Суддя : Верещинська Я. С.