Справа № 134/1292/25
2/134/532/2025
Іменем України
14 жовтня 2025 року селище Крижопіль
Крижопільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Швець Л.В.,
при секретарі судового засідання Томашенко О.М.,
за участю: представника позивача адвоката Лукавського А.В.,
розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі суду селища Крижопіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,
встановив:
ОСОБА_1 , в інтересах та від мені якої діє адвокат Лукавський А.В., звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Вінниця Вінницька область, Україна, на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Свої вимоги мотивує тим, що в АДРЕСА_1 , проживали її батьки - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Згідно довідки-виписки із погосподарської книги № 333 від 18 червня 2025 року господарство по АДРЕСА_1 відносилося до суспільної групи - колгоспного двору і станом на 15 квітня 1991 року в господарстві були зареєстровані та проживали: ОСОБА_4 - голова двору, ОСОБА_3 - дружина.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько ОСОБА_4 , спадкоємцями першої черги після смерті батька були: дружина - ОСОБА_3 , та її рідна сестра - ОСОБА_2 . За спільною згодою між ними, спадщину після смерті батька, на належну йому земельну ділянку, оформила ОСОБА_2 , а вона із матір'ю участі у спадкуванні земельної ділянки не брали. В будинку далі продовжувала проживати мати - ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Вінниця померла її мати - ОСОБА_3 , яка була зареєстрована по АДРЕСА_1 , однак за станом здоров'я перебувала під її доглядом за її місцем проживанням. Після смерті якої відкрилась спадщина на належне їй майно. В установлений законом термін вона звернулася до нотаріуса для оформлення спадкових прав, та нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, яка належала її матері. На житловий будинок по АДРЕСА_1 спадщина не оформлялась, оскільки відсутні правовстановлюючі документи. Відповідачка від спадщини на земельну ділянку відмовилась. Оскільки в позасудовому порядку вона не може оформити право власності на спадкове майно із-за відсутності правовстановлюючих документів на житловий будинок, тому вона змушена звернутися до суду для захисту своїх прав як спадкоємиця.
Ухвалою суду від 03 вересня 2025 року відкрито провадження у справі за даним позовом, призначено підготовче засідання, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов. Вирішено питання витребування доказів.
Ухвалою суду від 30 вересня 2025 року було повторно витребувано докази.
02 жовтня 2025 на адресу суду із Крижопільської державної нотаріальної контори надійшла копія спадкової справи № 268/2014, яка заведена до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4
09 жовтня 2025 року від відповідачки ОСОБА_2 засобами поштового зв'язку на адресу суду надійшла заява про визнання позову.
13 жовтня 2025 року на адресу суду від приватного нотаріуса Тульчинського районного нотаріального округу Носова В.В. надійшла копія спадкової справи № 76/2021, яка заведена до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3
14 жовтня 2025 року представник позивача через канцелярію суду подав для приєднання до матеріалів справи довідку про склад сім'ї на день смерті ОСОБА_4 .
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав із підстав зазначених у позовній заяві та наголосив, що іншого способу оформити право власності на житловий будинок не має можливості, оскільки за життя батьки не оформили на нього право власності у передбачений законом спосіб та просив їх задовільнити в підготовчому судовому засіданні із огляду на те, що відповідачка визнала позов.
Відповідач в судове засідання не з'явилася. На адресу суду надала заяву про визнання позову та слухання справи у її відсутність.
Суд, дослідивши та оцінивши докази у справі, встановив наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
Так, судом встановлено, що відповідно до Довідки-виписки № 333 від 18 червня 2025 року, яка видана Городківською сільською радою Тульчинського району Вінницької області згідно записів погосподарської книги Вільшанської сільської ради № 1 за 1991-1995 роки особовий рахунок № НОМЕР_1 , житловий будинок АДРЕСА_1 відноситься до суспільної групи колгоспних дворів. Станом на 15 квітня 1991 року склад домогосподарства слідуючий: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - голова двору та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - дружина.
Як вбачається із довідки № 514-275 від 16 травня 2025 року, виданої КП «Тульчинське МБТІ» згідно архівних даних станом на 31.12.2012 року право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано.
ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Вільшанка Крижопільського (нині Тульчинського) району Вінницької області помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , яке видано 14 грудня 2012 року виконкомом Вільшанської сільської ради Крижопільського району Вінницької області.
03 листопада 2014 року до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 державним нотаріусом Крижопільської державної нотаріальної контори Деревянчук А.В. заведена спадкова справа. Спадщину на земельну ділянку із кадастровим номером 0521985500:02:001:0065, яка належала останньому на підставі Державного акту про право власності на землю серії ВН № 191876 прийняла його донька ОСОБА_2 , про що державним нотаріусом видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на вказану земельну ділянку. Дана спадкова справа заяв інших спадкоємців про прийняття спадщини не містить. Як вбачається із спадкової справи спадщина на належну частину житлового будинку по АДРЕСА_1 як члену колишнього колгоспного двору ніким не успадковувалася та не оформлялася.
Як вбачається із Довідки № 484 від 08 жовтня 2025 року, яка видана Городківською сільською радою Тульчинського району Вінницької області згідно погосподарської книги № 8 Вільшанської сільської ради Крижопільського (Тульчинського) району Вінницької області за 2011-2015 року, в АДРЕСА_1 , на день смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис № 40 від 14 грудня 2012 року, який був зареєстрований та проживав за вказаною адресою також була зареєстрована та проживала його дружина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відповідно до роз'яснень, даних в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», до правовідносин, які виникли до 15 квітня 1991 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про власність», застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватись за нормами, що регулювали власність цього двору, зокрема: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберігалось після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні; розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних; згідно зі ст.4 Постанови ВРУ «Про введення в дію Закону «Про власність» загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 01 липня 1990 року.
Відповідно до положень ч.1 ст.120 ЦК УРСР 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності.
Колгоспний двір - це родинно-трудове об'єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і сімейних потреб.
Відповідно до ч.2 ст.123 цього Кодексу розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
У відповідності до ст.125 ЦК УРСР при поділі колгоспного двору його майно ділиться між дворами, що знов утворюються, відповідно до часток їх членів і з врахуванням господарських потреб кожного з дворів. Право вимагати поділу колгоспного двору мають повнолітні члени двору, що є членами колгоспу. Поділ майна, належного колгоспному дворові і збереженого після припинення колгоспного двору, провадиться за правилами статей 123 і 126 цього Кодексу.
В силу вимог ст.126 ЦК УPCP працездатний член колгоспного двору втрачає право на частку в майні двору; якщо він не менше трьох років підряд не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору. Це правило не застосовується, якщо член двору не брав участі у веденні господарства в зв'язку з призовом на строкову військову службу, навчанням в учбовому закладі або хворобою.
Згідно довідки, яка міститься в матеріалах справи житловий будинок АДРЕСА_1 відноситься до суспільної групи колгоспних дворів тому члени даного колишнього колгоспного двору, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_3 мали право на рівні частки у майні двору, а саме по 1/2.
Як вбачається із вище зазначеного ОСОБА_3 , як дружина та яка на день смерті проживала разом із ОСОБА_4 прийняла його частку (1/2) житлового будинку АДРЕСА_1 у спадщину, як спадкоємиця, що проживала на день смерті із спадкодавцем відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , яке видано 24 травня 2021 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис 2425. Після смерті останньої відкрилась спадщина на майно, яке належало ОСОБА_3 15 вересня 2021 року була заведена приватним нотаріусом Тульчинського районного територіального округу Носовим В.В. спадкова справа № 76/2021 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Як вбачається із матеріалів справи із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 до нотаріуса звернулася ОСОБА_1 (донька). Разом з тим, в матеріалах спадкової справи міститься нотаріально посвідчена заява ОСОБА_2 про те, що вона відмовляється від спадщини після смерті матері ОСОБА_3 на користь своєї сестри - ОСОБА_1 13 грудня 2021 року нотаріусом було видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку із кадастровим номером 0521985500:02:001:0748, яка належала померлій ОСОБА_3 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВН № 191875 від 21.11.2003 року.
Разом з тим, після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина і на житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 , який належав померлій.
Як вбачається із Довідки № 104/01-16 від 26.06.2025 року, виданої приватним нотаріусом Тульчинського районного нотаріального округу Питель М.С. видати свідоцтво про право на спадщину на зазначений житловий будинок ОСОБА_1 не представляється можливим, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на зазначене майно.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.
Тому прийнявши у спадщину частину спадкового майна, позивачка вважається такою, що прийняла всю спадщину після смерті спадкодавця, в тому числі і на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії технічного паспорту, виготовленого на замовлення позивачки ОСОБА_1 ФОП « ОСОБА_5 » 20 травня 2025 року за результатами технічної інвентаризації житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , до складу входять: «А» - житловий будинок із загальною площею будинку 68,6 кв. м, житловою площею - 29,9 кв. м, «а» - веранда, «а1» - вхідний майданчик, «Б» - господарська будівля, «В» - господарська будівля, «В/п» - погріб, «в» - сарай, «Г» - сарай, «г» - сарай, «Д» - сарай, «Ж» - сарай, «ж» -навіс, «1-3» - огорожа.
ФОП « ОСОБА_6 » надав ОСОБА_1 висновок від 04 червня 2025 року № 082/25 про оцінку вартості житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 , яка складає 83277,00 гривень.
Відповідно до п.23 постанови пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно зі ст. 3 зазначеного Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.
Таким чином, виникнення права власності на житлові будинки, споруди, в тому числі на житлові будинки, які відносились до колгоспного двору, не залежить від державної реєстрації цього права.
При вирішенні спорів щодо майна колишнього колгоспного двору, яке придбане до 15 квітня 1991 року, належить застосовувати норми, що регулювали власність цього двору до вказаної дати, зокрема, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
При розгляді справ про визнання права власності на спадкове майно суду належить встановити: факт смерті спадкодавця, коло спадкоємців, наявність (відсутність) заповіту, факт прийняття спадщини, наявність спадкового майна.
Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Вінниця Вінницької області помела ОСОБА_3 . Судом встановлено, що ОСОБА_3 за життя, належав житловий будинок (1/2 частина як члену колишнього колгоспного двору та 1/2 частина - спадкування після смерті чоловіка) за адресою: АДРЕСА_1 . Свідоцтво про право власності на зазначений житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами ОСОБА_3 за життя не встигла оформити. Враховуючи те, що даний житловий будинок ОСОБА_3 за життя набула у встановленому законом порядку, суд дійшов висновку, що за позивачкою в порядку спадкування за законом, як спадкоємці першої черги, належить визнати право власності на вказане нерухоме майно. Як вбачається із матеріалів спадкової справи: позивачка ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_3 ; інші спадкоємці не подали заяви про право на спадщину, чи обов'язкову частку у спадковому майні померлої ОСОБА_3 .
В матеріалах справи міститься заява від відповідачки ОСОБА_2 про визнання позову.
Як вбачається із матеріалів справи позивачка є спадкоємцем за законом, однак позбавлена можливості вирішити питання оформлення спадщини у позасудовому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання шляхом звернення до суду за захистом свого права з позовом про визнання такого права. Відповідно ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб - спадкоємців.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно: до ст. 1217 ЦК України - спадкування здійснюється за заповітом або за законом; до ст. 1222 ЦК України - спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу); до ст. 1223 ЦК України Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1261 ЦАК України - у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Факт родинного споріднення між позивачкою та спадкодавцем підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 ОСОБА_7 , де в розділі «Батьки» зазначена наступна інформація: батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_3 . Прізвище позивачка « ОСОБА_8 » змінила на « ОСОБА_9 » після укладення шлюбу, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 , яке видано повторно 09.04.2021 року Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).
Відповідно до частини 1 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Судом встановлено, що позивачка прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_3 та отримала на частину спадкового майна свідоцтво про право на спадщину за законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, суд у разі визнання відповідачем позову, за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Однак судом не встановлено, що визнання позову суперечить чи порушує права інших осіб. А тому позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону і підлягають задоволенню.
Оскільки визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, який має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, враховуючи те, що нотаріусом відмовлено у вчинені нотаріальної дії щодо видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок після смерті матері (довідка 104/01-16 від 26.06.2025 року, видана приватним нотаріусом Тульчинського районного нотаріального округу Питель М.С.), суд беручи до уваги вищезазначене, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню, а саме: визнання за нею право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 83, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Вінниця Вінницька область, Україна, на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , до складу входять: «А» - житловий будинок із загальною площею будинку 68,6 кв. м, житловою площею -29,9 кв. м, «а» - веранда, «а1» - вхідний майданчик, «Б» - господарська будівля, «В» - господарська будівля, «В/п» - погріб, «в» - сарай, «Г» - сарай, «г» - сарай, «Д» - сарай, «Ж» - сарай, «ж» -навіс, «1-3» - огорожа.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Найменування сторін.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення суду складено 22 жовтня 2025 року.
Суддя