Справа № 129/3950/24
Провадження по справі № 2/129/482/2025
"21" жовтня 2025 р. Гайсинський районний суд Вінницької області
в складі: головуючої судді Бондар О.В.,
розглянув без участі сторін та їх представників в місті Гайсині цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пінг Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
установив:
16.12.2024 р. позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 1887148 від 07.03.2020 р. в розмірі 16055 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 6500 грн., прострочена заборгованість за відсотками 8775 грн., заборгованість за комісіює 780 грн.; позовні вимоги обґрунтовані наступним.
7.03.2020 р. між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про надання кредиту (кредитний договір) № 1887148 від 7.03.2020 р. в розмірі 6500 грн. на 30 днів, ОСОБА_1 (позичальнику) було надано кредитні кошти шляяхом перерахування їх на його платіжну картку, договір підписано електронним підписом відповідача (позичальника), відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» надало відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту 6500 грн., строк кредитування 30 днів з 07.03.2020 р. по 06.04.2020 р.; ТОВ «МІЛОАН» свої зобов'язання виконав; свої зобов'язання по поверненню кредитних коштів та процентів за користування кредитом відповідач не виконав по час звернення позивача до суду, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 16055 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 6500 грн., прострочена заборгованість за відсотками 8775 грн., заборгованість за комісіює 780 грн. 09.10.2020 р. між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ Фінанс» укладено договір факторингу №03/10, відповідно до якого ТОВ «ДІДЖИ Фінанс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 відповідно до реєстру боржників та розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором № 1887148 від 7.03.2020 р. в розмірі 16055 грн.; ТОВ «ДІДЖИ Фінанс» передало право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 1887148 від 7.03.2020 р. ТОВ «ПІНГ ПОНГ» відповідно до договору факторингу №1/15 від 24.01.2022 р.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в поданій до суду позовній заяві просив справу розглянути без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав повністю, проти ухвалення заочного рішення не заперечив.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву до суду не подавав, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в порядку ст. 128 ЦПК України, позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення, що дає підстави суду провести заочний розгляд справи в порядку ст. 280 ЦПК України.
З урахуванням позицій сторін, дослідження матеріалів справи та вимог закону суд визнає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково з таких підстав.
Встановлено, що .03.2020 р. між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про надання кредиту (кредитний договір) № 1887148 від 7.03.2020 р. в розмірі 6500 грн. на 30 днів, ОСОБА_1 (позичальнику) було надано кредитні кошти шляяхом перерахування їх на його платіжну картку, договір підписано електронним підписом відповідача (позичальника), відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» надало відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту 6500 грн., строк кредитування 30 днів з 07.03.2020 р. по 06.04.2020 р.; ТОВ «МІЛОАН» свої зобов'язання виконав; свої зобов'язання по поверненню кредитних коштів та процентів за користування кредитом відповідач не виконав по час звернення позивача до суду, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 16055 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 6500 грн., прострочена заборгованість за відсотками 8775 грн., заборгованість за комісіює 780 грн. 09.10.2020 р. між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ Фінанс» укладено договір факторингу №03/10, відповідно до якого ТОВ «ДІДЖИ Фінанс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 відповідно до реєстру боржників та розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором № 1887148 від 7.03.2020 р. в розмірі 16055 грн., в свою чергу ТОВ «ДІДЖИ Фінанс» передало право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 1887148 від 7.03.2020 р. ТОВ «ПІНГ ПОНГ» відповідно до договору факторингу №1/15 від 24.01.2022 р.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина першій статті 634 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
У ч.2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
В абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3).
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року в справі №404/502/18, від 07.10.2020 року в справі №127/33824/19.
Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно зі ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до положень ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; у ч.1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України).
За змістом ч.ч.1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 1887148 від 7.03.2020 р. (а.с.17-18) заборгованість позичальника складає: 6500 гривень - основний борг (тіло кредиту); 8775 гривень - відсотки, разом 15275 грн.
Враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем (позичальником) кошти в сумі 6500 грн., сума заборгованості за відсотками 8775 грн. за кредитним договором № 1887148 від 7.03.2020 р. в добровільному порядку позивачу відповідачем не повернуті, то з метою захисту законних інтересів позивача борг з відповідача у розмірі 15275 грн. необхідно стягнути рішенням суду.
Щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією суд зазначає наступне.
За положеннями абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).
Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
Такий правовий висновок, викладений Верховним Судом України в постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16.
Також Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеними у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22), правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).
Відтак, у частині стягнення заборгованості за комісією 780 грн. необхідновідмовити.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 6000 грн. суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілуміж сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Ураховуючи складність справи, кількість судових засідань з участю адвоката та виконані адвокатом роботи, принципи співмірності судових витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.
У ст. 265 ЦПК України закріплено, що у рішенні суду зазначаються розподіл судових витрат. Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до ст. 141 ЦПК України. Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги задоволено частково в розмірі 15275 грн., таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог (95%) 2301,28 грн. судового збору та 2850 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. 258, 259, 263, 264, 265, 267, 271-273 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПІНГ ПОНГ» (код ЄДРПОУ 43657029, місце реєстрації 07406 м.Бровари Київської області вул. Симона Петлюри, 21/1): заборгованість за кредитним договором № 4367614 від 07.03.2020 в розмірі 15275 грн. (п'ятнадцять тисяч двісті сімдесят п'ять гривень), а також 2301,28 грн. судового збору та 2850 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: