Справа № 129/3486/25
Провадження по справі № 1-кп/129/633/2025
22.10.2025 року Гайсинський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у м. Гайсині кримінальне провадження № 62025240040002821 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
Встановив:
Прокурор заявив письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів, оскільки 31.10.2025 року строк тримання його під вартою закінчується, а обставини і ризики, що були підставою його взяття під варту продовжують існувати, а закінчити розгляд справи до 31.10.2025 року неможливо, при цьому судовий розгляд по справі ще не розпочато та усі докази у справі не досліджено.
Клопотання прокурора також обгрунтовано тим, що причетність ОСОБА_5 до вчинення вказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними доказами, зокрема показаннями свідків, актом службового розслідування та іншими матеріалами у своїй сукупності.
У той же час, ризики, передбаченні ст. 177 КПК України які слугували підставою для застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний час продовжують існувати та жодним чином не зменшилися.
Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину вчиненого в умовах воєнного стану, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, усвідомивши невідворотність покарання, останній без застосування запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, може зникнути та переховуватись від суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також існує високий ступінь ризику того, що ОСОБА_5 буде незаконно впливати на свідків, оскільки згідно ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Без продовження строку тримання під вартою, ОСОБА_5 перебуваючи на волі матиме можливість незаконно впливати на свідків з метою створення сприятливих для себе умов, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, враховуючи те, що ОСОБА_5 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, без продовження тримання під вартою останній може вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відтак, необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, згідно ст. ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд; з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись віл слідства.
Крім цього, у рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.
Так, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов'язків, попередження та своєчасне припинення вчинення ним незаконного впливу на свідків, вчинення інших кримінальних правопорушень.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_4 заперечили проти клопотання прокурора про продовження строку утримання обвинуваченого під вартою ще на 60 днів, просили застосувати до обвинуваченого інший запобіжний захід не пов'язаний із обмеженням свободи обвинуваченого.
З урахуванням позиції учасників розгляду справи та її матеріалів суд визнає, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого підлягає до задоволення.
Встановлено, що 03.09.2025 року ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн., в разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти з покладенням на нього обов'язків: прибувати за кожною вимогою слідчого, який здійснює це кримінальне провадження, прокурора та суду під час його розгляду, не відлучатися із місця свого проживання та не змінювати його без дозволу слідчого, прокурора та суду, утриматися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, зі строком дії в частині тримання під вартою по 31.10.2025 р. включно.
За змістом ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких заходів не зможе запобігти ризикам, зокрема, створення перешкод кримінальному провадженню переховуванням від органів досудового слідства та суду і вчинення інших кримінальних правопорушень (ст.177 КПК України).
Оскільки до обвинуваченого ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк його тримання під вартою закінчується 31.10.2025 р., однак передбачені ст. 177 КПК України ризики і обставини, які враховувались судом при обранні ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не змінились, тому що існують передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовані ризики невиконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а саме ризик передбачений п. 1) ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватись від суду, що підтверджується тим, що ОСОБА_5 , загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, а також він обвинувачується у вчиненні злочину в умовах воєнного стану та будь-яких мір для повернення до військової частини не вчиняв; також існує високий ступінь ризику того, що ОСОБА_5 буде незаконно впливати на свідків, оскільки згідно ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно та без продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 , перебуваючи на волі матиме можливість незаконно впливати на свідків з метою створення сприятливих для себе умов, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3) ч. 1 ст. 177 КПК України; крім того, враховуючи те, що ОСОБА_5 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, без продовження тримання під вартою останній може вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також до обвинуваченого не можливо застосувати інший більш м'який запобіжний захід, так як ч.8 ст. 176 КПК України, передбачено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою, а це в своїй сукупності перешкоджає суду зробити безспірний висновок про гарантоване ним виконання процесуальних обов'язків у разі перебування на волі, а також на даний час судом судовий розгляд цього кримінального провадження завершити до 31.10.2025 р. неможливо, а тому за таких встановлених обставин у їх сукупності суд дійшов висновку, що строк тримання під вартою обвинуваченому необхідно продовжити ще на 60 днів.
Окрім того, на теперішній час стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 продовжує діяти альтернативний запобіжний захід у виді застави у сумі 60560 грн. (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, після внесення якої останній підлягає звільненню з-під варти, який застосовано до нього ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 03.09.2025 року.
Ухвалюючи рішення про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, крім зазначеного, суд враховує також те, що суду не надано переконливих доказів, які б могли свідчити, про те, що обвинувачений у разі перебування на волі чи під домашнім арештом буде належно виконувати свої процесуальні обов'язки.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 36, 131, 132, 176-178, 183, 184, 194, 350, 314-316 КПК України, -
Постановив:
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Хліборобне Пологівського району Запорізької області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, військовослужбовця Збройних Сил України, несудимого, - у виді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів, із можливістю внесення застави, встановленої 03.09.2025 року ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області у розмірі 20-ти прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 60560 грн. (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, в разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти з покладенням на нього обов'язків: прибувати за кожною вимогою слідчого, який здійснює це кримінальне провадження, прокурора та суду під час його розгляду, не відлучатися із місця свого проживання та не змінювати його без дозволу слідчого, прокурора та суду, утриматися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, строк дії ухвали в частині застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою з 22.10.2025 року 16 год. 00 хв. по 20.12.2025 року 16 год. 00 хв. включно.
Копію цієї ухвали надіслати сторонам кримінального провадження та до Вінницької установи виконання покарань №1 для виконання.
Ухвала може бути оскаржена в частині застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу протягом семи днів до Вінницького апеляційного суду, обвинуваченим, який перебуває під вартою - в той самий строк з моменту вручення йому копії цієї ухвали.
Суддя: