Справа № 128/1190/25
Іменем України
22 жовтня 2025 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі
судді Карпінської Ю.Ф.,
за участю секретаря Дусанюк Н.О.,
за відсутності учасників справи,
розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявоюОСОБА_1 до Якушинецької сільської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом та як за членом колгоспного двору,
ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою, яку обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої також входить 1/3 частка у праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , що належала померлій ОСОБА_2 як члену колгоспного двору, який станом на 15.04.1991 не втратив своє право на частку в майні двору. У зв'язку з тим, що спадковий житловий будинок належить до суспільної групи колгоспних дворів, вона не має можливості оформити свої спадкові права на нього в нотаріальній конторі. Спадкоємицею першої черги за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину, так як подала у встановлений законом строк заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори, була донька померлої ОСОБА_3 . Інші спадкоємці першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 , які прийняли спадщину, відсутні. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої також входить 2/3 частки у праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , 1/3 частка належала померлій як члену колгоспного двору, яка станом на 15.04.1991 не втратила своє право на частку в майні двору, а іншу 1/3 частку вона успадкувала після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 своєї матері ОСОБА_2 , але за життя не оформила своїх спадкових прав, а тому вона не має можливості оформити свої спадкові права в нотаріальній конторі. Вона являється спадкоємицею першої черги за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , як донька померлої, яка у встановлений законом строк подала заяву про прийняття спадщини в нотаріальну контору. Інші спадкоємці першої черги за законом після її смерті відсутні. Відповідно до записів погосподарських книг, станом на 15.04.1991 спадковий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 дійсно належав до суспільної групи колгоспних дворів і його членами на зазначену дату були троє осіб: ОСОБА_2 (її баба), ОСОБА_3 (її мати) та вона. Для того, щоб вирішити спір в досудовому порядку вона зверталася до Вінницької районної державної нотаріальної контори, але отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, через що вимушена звернутися з даним позовом до суду. Тому просить ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 своєї матері ОСОБА_2 , але за життя не оформила своїх спадкових прав (2/3 частки у праві власності на колгоспний двір), а також на 1/3 частку як за членом колгоспного двору, а загалом, визнати право власності на цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку літ. «А», веранди літ. «а», ганку, сараю літ. «Б», погребу літ. «п/Б», убиральні літ. «В», огорожі №1, воріт №2; хвіртки №3; криниці №4».
Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою судді від 14.04.2025 відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання; витребував з Вінницької районної державної нотаріальної контори (м. Вінниця, вул. Винниченка, 29) копію спадкової справи №182/2018, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 ; витребував з Державного нотаріального архіву Вінницької області (м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7) копію спадкової справи №473/1991, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
18.04.2025 на виконання вимог ухвали судді Вінницького районного суду Вінницької області від 14.04.2025 з Вінницької районної державної нотаріальної контори подано копію спадкової справи №182/2018, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .
06.05.3035 на виконання вимог ухвали судді Вінницького районного суду Вінницької області від 14.04.2025 з Державного нотаріального архіву Вінницької області подано копію спадкової справи №473/1991, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою від 12.08.2025 закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті.
У судове засідання 20.10.2025 учасники справи не з'явились, хоч про день, час та місце судового розгляду повідомлялись судом в установленому законом порядку.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Галіцина В.В. попередньо подала до суду заяву, у якій просить справу розглядати за відсутності позивача та її представника, позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити.
Представник Якушинецької сільської ради - Бабій В.М. попередньо подав заяву, в якій просить судовий розгляд проводити за відсутності представника Якушинецької сільської ради, при вирішенні справи покладається на розсуд суду.
У частині третій статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання 20.10.2025 за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Оглянувши письмові докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Майдан, Вінницького району Вінницької області померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 21.06.1991 (а.с. 8).
Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 19.09.1959, батьками ОСОБА_4 записані ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (а.с. 10).
Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу від 28.08.1977, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 28.08.1977 зареєстрували шлюб (а.с. 12).
З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 30.10.1978 убачається, що батьками ОСОБА_8 записані ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією такого свідоцтва (а.с. 11).
Згідно з копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 05.03.2025, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 06.11.1999 зареєстрували шлюб (а.с. 13).
Вінницький районний суд Вінницької області рішенням від 18.04.2017 розірвав шлюб, зареєстрований 06.11.1999 у виконкомі Майданської сілської ради Вінницького району Вінницької області між ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , що підтверджується копією такого рішення (а.с. 14).
ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Вінниця померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 04.11.2017 (а.с. 9).
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 12.05.2023, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 12.05.2023 зареєстрували шлюб (а.с. 15).
Згідно з копією свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння № НОМЕР_6 від 16.05.1989, ціле домоволодіння, що складається з одного житлового будинку, розташованого у АДРЕСА_2 , належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_2 (а.с. 19).
Відповідно до копії технічного паспорту від на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами від 09.12.2024, будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований у АДРЕСА_3 , складається із житлового будинку літ. «А», веранди літ. «а», ганку, сараю літ. «Б», погребу літ. «п/Б», убиральні літ. «В», огорожі №1, воріт №2, хвіртки №3, криниці №4 (а.с. 22-26).
Згідно з копією довідки про надання інформації, виданої державним нотаріусом Вінницької районної державної нотаріальної контори Вінницької області, №291/02-14 від 20.02.2025, єдиним спадкоємцем за законом, яка прийняла спадщину, відповідно до спадкової справи, є дочка померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 - ОСОБА_14 ; відповідно до спадкової справи, єдиним спадкоємцем за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 була її дочка ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав (а.с. 34).
З копії довідки №57 від 10.03.2020, виданої сільським головою Якушинецької сільської ради Романюком В.С., убачається, що спадкоємці першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 відсутні, окрім дочки померлої ОСОБА_3 , що підтверджується копією такої довідки (а.с. 35).
Відповідно до копії довідки №56 від 10.03.2020, виданої сільським головою Якушинецької сільської ради Романюком В.С., донька померлої ОСОБА_3 , яка постійно проживала та була зареєстрована в спадковому будинку АДРЕСА_4 , фактично прийняла спадщину з моменту смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 своєї матері ОСОБА_2 ; зробила в будинку поточний ремонт: пофарбувала вікна, двері, відремонтувала дах, огорожу, розпорядилася речами покійної матері, у неї на руках знаходились особисті та правовстановлюючі документи матері ОСОБА_2 (а.с. 36).
Згідно з копією довідки №55 від 10.03.2020, виданої сільським головою Якушинецької сільської ради Романюком В.С., на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 37).
Відповідно до копії довідки №54 від 10.03.2020, виданої сільським головою Якушинецької сільської ради Романюком В.С., на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 38).
У довідці №59 від 10.03.2020, виданій сільським головою Якушинецької сільської ради Романюком В.С., зазначено, що згідно з даними Якушинецької сільської ради, ОСОБА_3 за життя володіла, користувалася та розпоряджалася будинковолодінням АДРЕСА_4 , що підтверджується копією такої довідки (а.с. 39).
Згідно з копією довідки №58 від 10.03.2020, виданої сільським головою Якушинецької сільської ради Романюком В.С., на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 разом з нею постійно проживала та була зареєстрована за однією адресою донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у АДРЕСА_4 (а.с. 40).
Відповідно до копії довідки №60 від 10.03.2020, виданої сільським головою Якушинецької сільської ради Романюком В.С., в погосподарській книзі №3 за 1991-1995 роки, особовий рахунок № НОМЕР_7 , у с. Майдан, Вінницького району Вінницької області зроблено запис: голова домогосподарства - ОСОБА_2 , дочка - ОСОБА_3 , внучка - ОСОБА_8 (а.с. 41).
Згідно з копією постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії №437/02-31 від 18.03.2025, державний нотаріус Вінницької районної державної нотаріальної контори Каблучко Ю.В. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадковий житловий будинок після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 матері ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 своєї матері ОСОБА_2 , у зв'язку із тим, що спадковий будинок належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_2 , а тому неможливо визначити розмір частки спадкодавця у праві власності на будинок (а.с. 49).
З копії спадкової справи №182/2017 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 убачається, що спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 була ОСОБА_15 ; на частину спадкового майна ОСОБА_1 оформила право власності (а.с. 65-100).
З копії спадкової справи №473/91 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 убачається, що спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 була ОСОБА_3 ; на частину спадкового майна ОСОБА_3 оформила право власності (а.с. 102-105).
З копії погосподарської книги за 1991-1995 роки убачається, що житловий будинок, розташований у АДРЕСА_4 , відносився до суспільної групи колгоспного двору та станом на 15.04.1991 його членами були ОСОБА_2 - голова сім'ї, ОСОБА_8 - внучка, ОСОБА_3 - дочка (а.с. 114-116).
У наказі №02-06/456/1 від 20.02.2025 Якушинецької сільської ради зазначено про присвоєння адреси об'єкту нерухомості (житловий будинок садибного типу), а саме: АДРЕСА_3 , що підтверджується копією такого наказу (а.с. 48).
Згідно зі статтею 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
У статті 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У частинах першій та другій статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.
Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
У частині першій статті 1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
У частині першій статті 1296 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (частина перша статті 1297 ЦК України).
Отже, для оформлення спадкових прав після померлого необхідно звернутися до державної нотаріальної контори за місцем його проживання (реєстрації), оскільки відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Установлено, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований у АДРЕСА_3 , станом на 15.04.1991 відносився до категорії колгоспних дворів. Членами колгоспного двору значилися ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_15 .
Згідно з вимогами статті 7 Конституції СРСР (в редакції 1936 року), колгоспним двором є родинно-трудове об'єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.
Відповідно до затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року №11215 «Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів», визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.
Надалі порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року №5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року №69.
Згідно з п. 9 зазначених Вказівок, окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство.
У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» визначено, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
Відповідно до статей 120, 123 ЦК України (в редакції 1963 року, чинного на час існування колгоспних дворів), майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору.
Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.
Тобто усі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови від 24.06.1983 №4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» та в підпункті «г» пункту 6 постанови від 22.12.1995 №20 «Про судову практику у справах права приватної власності», правила статті 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.
З вищенаведеного та з матеріалів даної справи убачається, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування (житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_3 ), мали ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_15 у рівних частках, оскільки станом 15.04.1991 вони були єдиними його членами.
Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до якої входить 1/3 частка житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_3 , що належала померлій як члену колгоспного двору, який не втратив право на майно двору станом на 15.04.1991.
Спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 прийняла дочка померлої ОСОБА_3 , так як на момент смерті спадкодавця вона постійно проживали з нею та була зареєстрована за однією адресою, а також подала у нотаріальну контору відповідну заяву про прийняття спадщини, але за життя не оформили своїх спадкових прав на частину спадкового житлового будинку.
Тобто після смерті ОСОБА_2 її спадкоємиця ОСОБА_3 успадкувала 1/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_3 .
Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до якої входить 2/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_3 , що належала померлій як члену колгоспного двору, який не втратив право на майно двору станом на 15.04.1991 (1/3 частка) та як спадкоємиці за законом після смерті матері ОСОБА_2 (1/3 частка).
Спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 прийняла дочка померлої ОСОБА_1 , так як у встановлений законом строк подала в нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини. Інші спадкоємці після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 відсутні.
Тобто після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 її спадкоємиця ОСОБА_1 успадкувала 2/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_3 .
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Особа має право звернутися до суду з відповідним позовом, якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами, тобто передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.01.2021 (справа №2-7055/12) вказано, що «з позовом про визнання права власності може звернутися особа, яка вже є власником майна, проте її права не визнаються іншої особою (особами). Стаття 392 ЦК України, у якій регламентується, зокрема, визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності. Тобто право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Оскільки відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статті 392 цього Кодексу».
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Тобто визнання права в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадщини у нотаріальному порядку, у зв'язку з чим, виникає цивільно-правовій спір.
Судом установлено, що позивачу ОСОБА_1 , виходячи з рівності часток членів колгоспного двору, належить 1/3 частка житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_3 . Крім того, позивач ОСОБА_1 , являючись єдиним спадкоємцем за законом, прийняла спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_3 , подавши заяву про прийняття спадщини, на 2/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_3 , що належала померлій як члену колгоспного двору, який не втратив право на майно двору станом на 15.04.1991 (1/3 частка) та як спадкоємиці за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 (1/3 частка), але за життя не оформила своїх спадкових прав.
Оформити свої спадкові права на спадкове майно після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_3 позивач ОСОБА_1 не має можливості через відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.
Іншого способу захисту своїх спадкових прав, окрім судового, у позивача немає, тому суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява №4909/04).
Керуючись статтями 328, 392, 1216-1218, 1261, 1268-1270, 1296 ЦК України, статтями 4, 12, 76-82, 89, 95, 211, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Якушинецької сільської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом та як за членом колгоспного двору - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ) право власності на 1/3 частку як за членом колгоспного двору та на 2/3 частки в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_3 , яка фактично прийняла спадщину, але не оформила свої спадкові права після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 , а загалом на цілий житловий будинок садибного типу у АДРЕСА_3 , загальною площею 55,4 кв.м, житловою площею 22,1 кв.м, що складається з житлового будинку літ. «А», веранди літ. «а», ганку, сараю літ. «Б», погребу літ. «п/Б», убиральні літ. «В», огорожі №1, воріт №2, хвіртки №3, криниці №4.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Позивач ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач Якушинецька сільська рада, адреса місцезнаходження: с. Якушинці, вул. Новоселів, 1А, Вінницького району Вінницької області.
Дата складення повного судового рішення - 22.10.2025.