18 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/4138/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О. В. - головуючого, Власова Ю. Л., Погребняка В. Я.,
за участі секретаря судового засідання Громака В.О.
розглянув касаційну скаргу Державного підприємства "Український центр "Безпека"
на рішення Господарського суду міста Києва (суддя Балац С. В.) від 16.10.2024
та постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий -Кравчук Г.А., судді: Шапран В. В., Хрипун О. О.) від 28.05.2025
за позовом Державного підприємства "Український центр "Безпека"
до Державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод"
про стягнення 10 345 505 грн 73 коп.
Учасники справи:
представник позивача - Солонець І.В., Щиголь М.В., в порядку самопредставництва;
представник відповідача - не з'явився.
1. Короткий зміст вимог
1.1. У квітні 2024 Державне підприємство "Український центр "Безпека" (далі -Позивач) подало позов, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, про стягнення з Державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" (далі - Відповідач) 10 345 505 грн 73 коп., з яких 3 885 601 грн 15 коп. пені за прострочення виконання зобов'язання, 3 434 340 грн 74 коп. штрафу за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів, по 49 062 грн 01 коп. штрафу за прострочення використання попередньої оплати та штрафу за неповернення невикористаної попередньої оплати, 2 927 439 грн 82 коп. відсотків за користування коштами попередньої оплати.
1.2. Позов обґрунтований порушенням Відповідачем покладених на нього зобов'язань за укладеним між сторонами контрактом.
2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій
2.1. 16.10.2024 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення (залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2025) по відмову у задоволенні позову.
2.2. Судові рішення мотивовані допущеними Відповідачем порушеннями строків виконання робіт за контрактом, однак наявністю непереборної сили як підстави для звільнення Відповідача від відповідальності у вигляді спірних сум пені за прострочення виконання зобов'язання та штрафу за прострочення понад 30 днів. Щодо висновків про відмову в іншій частині позовних вимог судові рішення мотивовані ненастанням прострочення з боку Відповідача використання коштів попередньої оплати.
3. Встановлені судами обставини
3.1. Між Позивачем та Відповідачем укладено контракт від 27.12.2023 № 134 на виконання робіт оборонного призначення за закритими закупівлями (далі - Контракт), відповідно до умов якого Відповідач прийняв на себе зобов'язання виконати заходи, визначені Календарним планом, що є невід'ємним додатком до Контракту (далі - Календарний план), а Позивач зобов'язався оплатити виконані заходи в порядку та на умовах, визначених Контрактом (відомості щодо окремих частин Контракту, додатків та додаткової угоди до Контракту Суд не зазначає, оскільки такі відомості належать до державної таємниці, а копії зазначив документів є окремим додатком до справи зі спеціальним режимом використання та зберігання).
3.2. Відповідач зобов'язався виконати роботи та передати Позивачу їх результати на суму та у строк, що були погоджені відповідно до пункту 1.2.1 Додатку 3 Календарного плану до Контракту (в редакції додаткової угоди від 28.02.2024 № 1).
3.3. Згідно з абзацом 3 пункту 1.2 Контракту підставою для укладення контракту є зокрема наказ Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України про надання дозволу на включення до проекту контракту здійснення попередньої оплати до 3 місяців.
Здійснення фінансування за Контрактом передбачено за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до пункту 3.5 Контракту попередня оплата здійснюється відповідно до рішення головного розпорядника бюджетних коштів на строк не більше ніж 3 місяці на виконання будівельних робіт згідно з вимогами Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764.
Графіком фінансування до Контракту передбачено, що для проведення будівельних робіт Позивач перераховує Відповідачу у 2023 році попередню оплату у сумі вартості робіт, погодженої сторонами у Контракті.
3.4. Згідно з пунктом 3.8 Контракту у разі проведення попередньої оплати виконавець повинен відзвітувати перед замовником про її використання шляхом передачі замовнику виконаних робіт, вартість яких є не меншою суми попередньої оплати, у строк, який не перевищує строк попередньої оплати, але не пізніше строку виконання робіт та надати підтверджуючі документи, передбачені пунктом 3.11.
Відповідно до пункту 3.10 Контракту у разі прострочення виконання робіт на строк більше ніж один календарний день з дати закінчення строку попередньої оплати або зазначених у контракті строків виконання робіт в цілому або окремого етапу робіт, виконавець зобов'язаний протягом одного робочого дня повернути за письмовою вимогою замовника отриману попередню оплату за роботи (етапи), надання яких прострочено. Повернення попередньої оплати здійснюється виконавцем протягом 1 робочого дня з моменту направлення вимоги замовником. Вимога направляється змовником на електронну адресу виконавця, вказану в розділі 14 контракту та листом з описом вкладення на поштову адресу виконавця, вказану в розділі 14 контракту.
Відповідно до пункту 3.11 Контракту підтвердженням передачі замовнику виконаних робіт є Акт здачі-приймання виконаних робіт за формою, яка наведена в додатку № 4 до контракту та/або видаткова накладна.
Одночасно з підписанням відповідного документу, зазначеного в пункті 3.11 цього контракту, виконавець передає замовнику результат робіт (пункт 4.1. Контракту).
Передача виконавцем та приймання замовником виконаних робіт в цілому та їх окремих етапів оформляється актами, зазначеними в пункту 3.11 Контракту. Датою виконання робіт у цілому або окремого їх етапу є дата підписання замовником актів, зазначених в пункті 3.11 контракту (пункт 4.2 Контракту).
Згідно з пунктом 5.1 Контракту строк виконання робіт у цілому та кожного етапу визначається у календарному плані (Додаток 3 до Контракту).
3.5. Пунктом 7.1 Контракту погоджено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим контрактом у разі настання обставин непереборної сили, які не існували під час укладення цього контракту та виникли незалежно від волі Сторін.
Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим контрактом внаслідок обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом десяти днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншій стороні в письмовій формі (пункт 7.2 Контракту).
Відповідно до пункту 7.3 Контракту сторони усвідомлюють, що цей контракт укладається під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, а тому сам факт дії воєнного стану в Україні не буде вважатися обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами) /істотною зміною обставин, крім випадків настання конкретних подій / обставин (окупація агресором території, де виконуються роботи, виготовляються матеріали, конструкції, вироби; знищення безпосередньо виконаних робіт виконавця, виготовлених матеріалів, конструкцій, виробів, а також обставин, що унеможливлюють своєчасне виконання робіт, такі як припинення енергопостачання (блекаут), повітряні тривоги тощо) під час дії правового режиму воєнного стану, що буде підтверджено документами, які видаються органами державної влади (місцевого самоврядування).
Пунктом 7.3 Контракту встановлено, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими регіональними Торгово-промисловими палатами.
3.6. Згідно з пунктом 8.1 Контракту сторони у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за контрактом несуть відповідальність відповідно до закону та контракту.
Відповідно до пункту 8.2 Контракту у разі порушення строку виконання робіт, та/або терміну виправлення дефектів, виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % від вартості робіт, строк надання/термін виправлення дефектів яких порушено, за кожний день прострочення. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язання за контрактом.
Згідно з пунктом 8.3 Контракту у разі порушення строку виконання робіт, та/або терміну виправлення дефектів понад тридцять календарних днів з Виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вартості робіт, строк надання/термін виправлення дефектів яких порушено.
Відповідно до пункту 8.4 Контракту у разі прострочення строку використання одержаної попередньої оплати на виконання робіт та на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів у строк більше ніж 1 календарний день, виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 0,1 % від суми одержаної попередньої оплати, яка не використана, не підтверджена відповідними первинними документами та сплачує на користь замовника проценти за користування коштами попередньої оплати (в частині вартості прострочених робіт, непридбаних і непоставлених необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів за яким надавалась попередня оплата) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від дня порушення строку виконання робіт до дня виконання виконавцем обов'язку щодо виконання робіт. У разі не повернення отриманої попередньої оплати за роботи (етапи), надання яких прострочено у строк більше ніж 1 календарний день, виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 0,1 % від суми неповерненої отриманої попередньої оплати, яка не використана, не підтверджена відповідними первинними документами.
3.7. 29.12.2023 Позивач здійснив попередню оплату (аванс) для виконання Заходу, перерахувавши на рахунок Відповідача всю погоджену сторонами в Контракті та Графіком фінансування до Контракту суму попередньої оплати, зі строком її використання, який також погоджений в Контракті та у Графіку фінансування до Контракту (пункти 3.2, 3.3 цієї постанови).
3.8. Відповідач листом від 27.03.2024 № 38/734-128 повідомив Позивача про істотну зміну обставин за Контрактом (з наданням висновку від 11.03.2024 № 03.4/227 Запорізької Торгово-промислової палати про настання істотної зміни обставини) і просив Позивача врахувати інформацію про подальші роботи.
3.9. Листом від 03.04.2024 за вих. № 38/734-151 Відповідач з посиланням на свій попередній лист від 27.03.2024 № 38/734-128 звернувся до Позивача з проханням підготувати додаткову угоду про подовження (перенесення) терміну звітування за отриману попередню оплату на виконання будівельних робіт за Контрактом до вересня 2024 року і направити її Відповідачу для підписання.
3.10. Зазначені обставини визнані сторонами.
3.11. Відповідач, в обґрунтування причин порушення строків виконання робіт посилається на наступні обставини:
- простої у роботі Відповідача, які викликані загрозою ракетних ударів зі сторони країни агресора (під час повітряної тривоги працівники зобов'язані припинити роботу та перебувати у сховищі), що підтверджується копією наказу "Про роботу підприємства під час повітряної тривоги" та статистичні дані кількості тривог;
- ракетні ураження території Виконавця (Відповідача) з боку російської федерації, що сталися 07.12.2023, 08.12.2023 та 07.02.2024 на території підприємства Відповідача, в результаті чого зазнали значних пошкоджень та руйнувань біля 7-ми будівель та споруд підприємства Відповідача, також постраждало 6 осіб та одна людина загибла внаслідок ракетного обстрілу території підприємства 08.12.2023 (витяги з ЄРДР у кримінальних провадженнях);
- необхідність відновити пошкоджені будівлі і споруди підприємства після ракетних обстрілів, які знаходяться біля об'єкту будівництва (довідка щодо необхідності подовження терміну звітування за отриману попередню оплату за Контрактом).
3.12. Відповідач надав Сертифікат Запорізької Торгово-промислової палати від 05.06.2024 № 03.3/506, який засвідчує дію форс-мажорних обставин (ракетний обстріл підприємства, що призвів до пошкоджень виробничих будівель, тривалі повітряні тривоги), що унеможливлюють своєчасне виконання Контракту, з періодом дії форс-мажорних обставин: дата настання: з 07.02.2024; дата закінчення - тривають станом на 05.06.2024 (далі - Сертифікат).
3.13. Відповідач виконав частково будівельні роботи, визначені Контрактом, на суму 937 989 грн 37 коп.
Сума невикористаної попередньої оплати, яка мала бути використана в термін до 27.03.2024, на день подання позовної заяви до суду становила 49 062 010 грн 63 коп.
3.14. Станом на 28.03.2024 Відповідач не передав Позивачу в повному обсязі результати Заходів, передбачених Календарним планом до Контракту, акти приймання-передачі не підписані.
3.15. У зв'язку з порушенням строків виконання проведення будівельних робіт, Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Відповідача невикористаної/неповернутої попередньої оплати та штрафних санкцій у сумі 49 600 348 грн 58 коп.
3.16. Після подачі позовної заяви до суду Відповідач виконав свої зобов'язання, передбачені Календарним планом до Контракту на суму, що перевищує суму здійсненої Позивачем попередньої оплати. Факт виконання робіт на відповідну суму, що мали бути виконані до дати, погодженої в Контракті, підтверджується Актами здачі-приймання виконаних робіт: № 2/Дефектоскопія від 29.04.2024, № 3/Дефектоскопія від 29.05.2024, № 4/Дефектоскопія від 24.06.2024 та № 5/дефектоскопія від 15.07.2024.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4.1. 30.06.2025 Позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну предмету позову, поклавши на Відповідача витрати зі сплати судового збору.
5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5.1. Згідно з аргументами в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі є положення пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди, відмовивши у задоволенні позовних вимог, неправильно застосували норми пунктів 4, 7 частини п'ятої статті 22 Бюджетного кодексу України, яким визначено повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070 "Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" (далі -Постанова № 1070) та абзацу 2 пункту 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764 (далі - Порядок № 1764) у поєднанні із застосуванням підпункту 2 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 № 1275 "Деякі питання здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану" (надалі - Постанова № 1275), яким визначено, що період дії правового режиму воєнного стану не зараховується до строку, на який державними замовниками у сфері оборони була здійснена попередня оплата за державними контрактами (договорами), тоді як відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах.
5.2. Згідно з аргументами в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі також є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди неправильно застосували статтю 617 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без урахування висновків, наведених у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17, а також у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
6.1. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу заперечує вимоги та обґрунтування, наведені в касаційній скарзі з підстав, що загалом аналогічні мотивам в оскаржуваних судових рішеннях, наголошуючи на тому, що:
- до порядку обрахунку (відліку) строків користування попередньою оплатою (авансом), наданою Позивачем на виконання заходу, передбаченого календарним планом до Контракту, має застосовуватися спеціальна норма підпункту 2 пункту 3 Постанови № 1275 (яка передбачає, що період дії правового режиму воєнного стану не зараховується до строку, на який державними замовниками у сфері оборони була здійснена попередня оплата), оскільки ця норма у період дії правового режиму воєнного стану має пріоритет як за принципом переваги спеціальної норми, так і за принципом переваги наступного нормативно-правового акту перед попередніми - абзацом 4 пункту 1 Постанови № 1070 та перед абзацом 2 пункту 19 Порядку №1764, щодо максимально можливого встановленого законом строку у 3 місяці користування попередньою оплатою, перебіг якого розпочнеться лише після скасування в Україні режиму воєнного стану;
- безпідставність аргументів скаржника про можливість застосування до нього санкцій за порушення ним як розпорядником бюджетних коштів бюджетного законодавства, оскільки такі санкції Державною казначейською службою України, не зважаючи на стверджуване скаржником порушення, яке відбулось півтора роки тому, до скаржника не застосовувались, що свідчить про відсутність з боку Позивача порушень бюджетного законодавства.
7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Щодо прострочення виконання зобов'язань за контрактом за державним замовленням в період дії воєнного стану внаслідок форс-мажорних обставин
7.1. Спір у справі стосується заявлених Позивачем до стягнення з Відповідача сум пені, штрафів, нарахованих за прострочення виконання Відповідачем заходів (робіт) за державним контрактом, у тому числі понад 30 днів, а також штрафів за прострочення використання Відповідачем отриманої від Позивача попередньої оплати та за неповернення ним невикористаної частини попередньої оплати, а також відсотків за користування своєчасно неповернутої суми коштів попередньої оплати, проти обставин чого Відповідач не заперечує, однак обґрунтовує пропуск відповідних строків настанням форс-мажорних обставин, як підстави для звільнення Відповідача від відповідальності у спірних правовідносинах.
7.2. На правовідносини за наслідками порушення виконання зобов'язань за контрактом за державним замовленням поширюються відповідні положення і Господарського кодексу України (далі - ГК України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин), і Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що застосовуються з урахуванням спеціальних норм, що регулюють правовідносини у зв'язку з виконанням зобов'язань за державним замовленням.
7.3. Зокрема, статтями 610, 612 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
7.4. Водночас, статтею 617 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Частиною другою статті 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з частиною четвертою статті 219 ГК України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
7.5. У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (висновки сформульовані у пункті 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
7.6. Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов'язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.
Відповідно до частин першої, другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.
Наведений в частині другій статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" перелік обставин, що можуть бути визнані форс-мажором (обставинами непереборної сили), до яких належить у тому числі військові дії, є невичерпним.
7.7. Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за конкретних умов господарської діяльності.
Тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність (подібні за змістом висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16).
Тож, для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтею 617 ЦК України та статтею 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.
При цьому, для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов'язання були порушені/невиконані та причину такого невиконання, а також зв'язок між ними.
7.8. У постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 Верховний Суд також виснував, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов'язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 07.06.2023 у справі № 906/540/22).
7.9. У застосуванні положень статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України та статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Суд зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку (висновки сформульовані постанови Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 на які також посилається скаржник).
У постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 (на яку також посилається скаржник) Верховний Суд також зазначив, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
7.10. Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу: постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 (пункт 77), постанова Верховного Суду від 02.04.2024 у справі №910/9226/23 (пункт 8.80).
Близькі за змістом правові висновки викладено і у постанові Верховного Суду від 25.06.2024 у справі № 904/4103/23.
7.11. Наведений підхід у застосуванні положень статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України та статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" відповідає сталій і чинній правовій позиції Верховного Суду у спорах про відповідальність у господарських правовідносинах за наявності форс-мажорних обставин, висновки щодо якої сформульовані, зокрема в постановах від 25.06.2024 у справі № 904/4103/23, від 20.05.2025 у справі № 904/685/24, від 27.05.2025 у справі № 904/1147/24, від 09.07.2025 у справі № 904/975/24, від 22.07.2025 у справі № 904/2351/24, від 29.07.2025 у справі № 904/2344/24, від 19.08.2025 у справі № 910/15229/24.
7.12. Суд зазначає, що вищенаведені висновки Верховного Суду, зокрема, щодо підтвердження наявності форс-мажорних обставин, мають загальний характер та підлягають застосуванню у тому числі й щодо спірних правовідносин, а тому відповідні докази оцінюються за загальними правилами статті 86 ГПК України.
7.13. Отже, у спірних правовідносинах Відповідач має довести об'єктивну неможливість виконання ним умов Контракту у зв'язку із тими обставинами, які були визначені ним як форс-мажорні та зазначені у відповідному Сертифікаті Торгово-промислової палати України, оскільки за умовами пункт 7.3 Контракту, який був укладений під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, про що прямо зазначено в Контракті, сам факт дії воєнного стану в Україні не вважається обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами) / істотною зміною обставин, крім випадків настання конкретних подій / обставин, що виникли у зв'язку дією воєнного стану в Україні (за переліком, що не є вичерпним), за умови що це буде підтверджено документами, які видаються органами державної влади (місцевого самоврядування), зокрема сертифікатом, який видається Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими регіональними Торгово-промисловими палатами (пункт 3.5 цієї постанови).
А тому саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно обставини, які зазначив Відповідач, у тому числі з посиланням на Сертифікат, є надзвичайними і невідворотними саме стосовно виконання ним Контракту, а тому об'єктивно унеможливили належне виконання ним свого обов'язку зі своєчасного виконання передбачених Контрактом зобов'язань.
7.14. Натомість суди, ухвалюючи оскаржувані судові рішення та відмовляючи у позовних вимогах в частині покладення на Відповідача відповідальності за несвоєчасне виконання ним робіт за Контрактом, не врахували наведені висновки Верховного Суду.
Так, попри встановлені судами у цій справі обставини:
- погодження сторонами в пунктах 7.1- 7.3 Контракту правил, умов та підстав звільнення сторін від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим контрактом у разі настання обставин непереборної сили (пункт 3.5 цієї постанови);
- неодноразового повідомлення Відповідачем про істотну зміну обставин за Контрактом, прохання про продовження (перенесення) терміну звітування за отриману попередню оплату, зазначення інших причин порушення Відповідачем строків виконання робіт, надання Сертифікату на підтвердження (непереборних) форс-мажорних обставин, які: 1) настали 07.02.2024, тобто саме у межах строку виконання Відповідачем зобов'язань за Контрактом, 2) тривали станом на 05.06.2024, 3) були заявлені Відповідачем як такі, що стали причиною неможливості виконати вчасно, а відповідно і причиною затримки у строках виконання Відповідачем відповідних зобов'язань (пункти 3.8, 3.9, 3.11, 3.12);
- повідомлення Відповідачем Позивача про зазначені обставини (що були визнані сторонами), хоча і з порушенням строків, узгоджених сторонами в пункті 7.2 Контракту, однак за відсутності в Контракті застережень щодо наслідків таких порушень, зокрема у вигляді позбавлення сторони, що порушила відповідний обов'язок, права посилатися на непереборні обставини (пункти 3.5, 3.8- 3.10);
суди між тим не надали оцінки тим встановленим судами обставинам, що протягом дії зазначених Відповідачем та визначених в Сертифікаті непереборних обставин, що виникли 07.02.2024 (після укладення Контракту та здійснення Позивачем Відповідачу попередньої оплати у грудні 2023 року), тривали станом на 05.06.2024, були і стверджені Відповідачем, і визначені судами у цій справі як форс-мажорні у спірних правовідносинах, Відповідач при цьому продовжував виконувати передбачені Контрактом завдання (роботи), хоча і поза межами погодженої сторонами в Контракті дати, однак регулярно (кожного місяця) і до 15.07.2024, тобто протягом дії зазначених судами на підставі Сертифікату форс-мажорних обставин, та на суму, що перевищує перераховану йому Позивачем суму авансу (що саме і зумовило зменшення Позивачем суми позовних вимог у спірних правовідносинах), на що вказують встановлені судами обставини підписання сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт (пункти 3.1, 3.2, 3.3, 3.7, 3.16).
7.15. Тож, виходячи з висновків в пункті 38 постанови від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20, згідно з якими Верховний Суд зауважив, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, залишили поза увагою фактичні обставини виконання Відповідачем своїх зобов'язань за Контрактом, а саме виконання робіт у період дії для Відповідача форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
При цьому, суди не дослідили відповідні докази та не встановили взаємозв'язку між стверджуваними Відповідачем, визначеними як в Сертифікаті, так і відповідно до інших доказів та пояснень Відповідача (пункт 3.11) непереборними обставинами та неможливістю Відповідача належним чином (у межах встановленого Контрактом строку) виконати договірні зобов'язання, а саме передбачені Контрактом завдання (роботи).
Зокрема, суди належним чином не дослідили та не перевірили, чи мають такі обставини необхідні ознаки абсолютності, надзвичайності, непередбачуваності та невідворотності саме стосовно неможливості виконання робіт за Контрактом в установлені строки, зважаючи все ж на обставини регулярного виконання Відповідачем своїх зобов'язань за Контрактом поза межами погодженого в Контракті строку (пункт 3.2, 3.16) у період дії для Відповідача форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що в такому разі не виключає відсутність причинно-наслідкового зв'язку між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання.
Крім цього суди не досліджували як змінились обставини (та які саме) у спірний період (період дії для Відповідача форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили)) та, відповідно, як така зміна (якщо вона відбулась) вплинула (впливала) на можливість Відповідача виконувати свої договірні зобов'язання з виконання завдань (робіт) за Контрактом саме у межах передбаченого ним строку.
Врахування зазначеного є необхідним з огляду на зміст договірних правовідносин сторін, зокрема, узгодження в пунктах 8.1, 8.2, 8.3 підстав для відповідальності сторін за Контрактом. Важливим у цьому аспекті дослідження є недопустимість зловживання правом.
7.16. Таким чином, суди попередніх інстанцій фактично обмежилися посиланнями на наявність передбачених нормами чинного законодавства форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та не врахували вищевказаних правових висновків Верховного Суду (пункти 7.6- 7.11 цієї постанови), припустившись при цьому помилок у застосуванні до спірних правовідносин статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні", приписів частини першої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України, що призвело до передчасності висновків судів попередніх інстанцій в частині рішення стосовно відповідальності Відповідача за несвоєчасне виконання ним завдань (робіт) за Контрактом.
Дійшовши наведених висновків, Суд погоджується з аналогічними аргументами скаржника у відповідній частині (пункт 5.2), і відхиляє протилежні аргументи Відповідача у відповідній частині (пункт 6.1).
Щодо повернення попередньої оплати
7.17. Щодо оскаржуваних судових рішень в частині висновків про відповідальність, пов'язану з використанням Відповідачем попередньої оплати за Контрактом, Суд зазначає про таке.
Здійснюючи кваліфікацію погоджених сторонами в пунктах 8.1, 8.2, 8.3, 8.4 Контракту видів, підстав та умов відповідальності, Суд зазначає, що відповідальність Відповідача як виконавця умовно можна поділити на два види залежно від допущеного правопорушення: відповідальність за невиконання (несвоєчасне виконання) визначених Контрактом завдань (робіт) (пункти 8.2, 8.3 Контракту) та відповідальність за порушення Відповідачем строку використання одержаної від Позивача за Контрактом попередньої оплати (пункт 8.4 Контракту).
При цьому Суд зазначає, що у спірних правовідносинах зазначені види відповідальності Відповідача за своїм змістом, підставами та умовами її покладення є взаємовиключними з огляду на таке.
Контракт за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, правове регулювання якого охоплюється зокрема положеннями глави 61 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно зі статтею 854 цього Кодексу якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Таким чином, виконання підрядних робіт здійснюється: 1) за кошти підрядника, що в подальшому йому відшкодовуються замовником під час здійснення оплати за договором; 2) за кошти (повністю або частково) замовника, як попередня оплата (аванс).
Згідно з нормами частини третьої статті 849 ЦК України, якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.
Виконання договору підряду має юридичну та матеріальну мету, зокрема створення матеріального об'єкту, виконання робіт та їх передача від підрядника замовнику. Аванс чи попередня оплата є грошовим засобом досягнення мети договору підряду та відповідного результату за ним (створення матеріального об'єкту тощо).
Таким чином, у разі виконання договору підряду з порушенням умов щодо строку його виконання у замовника є право вимагати належного виконання договору або відмовитися від нього.
Відмова від договору підряду означає, що замовник втрачає інтерес до отримання результату, визначеного договором підряду, і за наявності здійсненого авансу разом з фактом невиконання зобов'язання, за яке передавався аванс, має право на його повернення; а якщо мало місце часткове виконання, - то вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. В протилежному випадку, якщо замовник зберігає інтерес до отримання результату за договором підряду, то він має право вимагати його належного виконання шляхом призначення підрядникові строку для усунення недоліків.
Між тим вимога замовника і про повернення авансу, і про належне виконання договору підряду направлені на протилежні результати, тобто мають в собі конфлікт волевиявлення замовника, а відтак виключають одна одну. Тоді як за протилежного висновку це призводить до безоплатності договору підряду, коли замовник зберігає право і на повернення попередньої плати за результат договору підряду, і отримує власне результат за ним.
Правильність наведених висновків узгоджується з правовою позицією, відповідно до якої аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс.
У цих висновках Суд звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих в постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, сформульованих з посиланням на висновки Верховного Суду постанови Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17, а також до відповідних висновків Верховного Суду від 16.09.2022 у справі №913/703/20).
7.18. Тож, враховуючи встановлені судами обставини зменшення Позивачем розміру позовних вимог з підстав виконання Відповідачем завдань (робіт) за Контрактом (на суму, що перевищує отриману ним від Позивача попередню оплату) та прийняття Позивачем такого виконання шляхом підписання актів здачі-приймання виконаних робіт (пункти 1.1, 3.16), Суд дійшов висновку, що Позивач зберіг інтерес до отримання результату за Контрактом, що, однак, позбавляє його права на вимогу до Відповідача щодо повернення отриманої від Позивача попередньої оплати за Контрактом, яка була використана Відповідачем для виконання завдань (робіт) за Контрактом. У зв'язку з цим Суд дійшов висновку, що Позивач у спірних правовідносинах втратив право вимоги до Відповідача, що пов'язані з поверненням отриманої ним попередньої оплати за Контрактом.
7.19. Дійшовши цього висновку, з огляду на втрату Позивачем права на основну вимогу - про повернення попередньої оплати, Позивач також втрачає право і на похідні від основної вимоги, а саме на вимоги про покладення на Відповідача передбаченої Контрактом відповідальності за порушення Відповідачем строку повернення цієї оплати (у відповідному розмірі) та строку її використання, а саме щодо стягнення заявлених у цій справі сум штрафів за прострочення використання попередньої оплати та за неповернення невикористаної попередньої оплати, а також відсотків за користування своєчасно неповернутої суми коштів попередньої оплати.
7.20. Враховуючи викладене, Суд, за наведених мотивів, погоджується з оскаржуваними судовими рішеннями в частині відмови у позові про стягнення з Відповідача штрафів за прострочення використання попередньої оплати та за неповернення невикористаної попередньої оплати, а також відсотків за користування своєчасно неповернутої суми коштів попередньої оплати, у зв'язку з чим підлягають зміні мотиви оскаржуваних рішень щодо відмови у задоволенні позову у відповідній частині.
7.21. Дійшовши такого висновку, Суд зазначає про відсутність необхідності застосування у спірних правовідносинах як підстави для звільнення Відповідача від відповідальності за Контрактом (у вигляді штрафів за прострочення використання попередньої оплати та за неповернення невикористаної попередньої оплати, а також відсотків за користування своєчасно неповернутої суми коштів попередньої оплати) положень підпункту 2 пункту 3 Постанови № 1275 щодо особливостей перебігу у період дії правового режиму воєнного стану строку, на який державними замовниками у сфері оборони була здійснена попередня оплата за державними контрактами (договорами), з урахуванням положень абзацу 4 пункту 1 Постанови № 1070 та абзацу 2 пункту 19 Порядку № 1764 щодо граничного (тримісячного) строку використання авансу з моменту його отримання з обов'язком повернути замовнику по закінченні такого терміну невикористаних сум авансу.
У зв'язку з цим Суд відхиляє аргументи скаржника (пункт 5.1) про необхідність формулювання Верховним Судом у спірних правовідносинах висновку щодо застосування зазначених положень Постанови № 1070, Порядку № 1764, Постанови № 1275, які на думку скаржника неправильно застосовані судами під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.
7.22. Таким чином, враховуючи викладене, визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, та з урахуванням положень пункту 2 частини першої статті 308, пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, Суд доходить висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню в частині рішення про покладення на Відповідача відповідальності за несвоєчасне виконання ним робіт за Контрактом, а саме щодо пені, штрафів, нарахованих за прострочення виконання зобов'язань (завдань, робіт за Контрактом), у тому числі понад 30 днів, з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції; а в іншій частині - залишенню без змін з мотивів, викладених в цій постанові.
7.23. Дійшовши висновку про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, судові витрати у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Український центр "Безпека" задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 у справі № 910/4138/24 скасувати в частині відмови у позові про стягнення 3 885 601 грн 15 коп. пені за прострочення виконання зобов'язання та 3 434 340 грн 74 коп. штрафу за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів.
В скасованій частині справу № 910/4138/24 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 у справі № 910/4138/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Васьковський
Судді Ю. Л. Власов
В. Я. Погребняк