8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"22" жовтня 2025 р. Справа № 922/3170/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
при секретарі судового засідання Пугачові Д.І.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова (адреса: 61099, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 36-А; код ЄДРПОУ 02910108) в особі Харківської міської ради (адреса: 61003, м. Харків, м.-н, Конституції, буд. 7; код ЄДРПОУ 04059243)
до Фізичної особи-підприємця Аванесян Лусіне Владиславівни (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 60244,27 грн.
за участю представників сторін:
прокурор - Клейн Л.В. (службове посвідчення № 072868 видане 01.03.2023);
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
Немишлянська окружна прокуратура міста Харкова (далі - прокурор) звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Харківської міської ради (далі - позивач), в якій просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця Аванесян Лусіне Владиславівни (далі - відповідач) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 60 244,27 грн.
Позов обґрунтовано з посиланням на те, що відповідач без правовстановлюючих документів в період з 17.08.2021 по 28.02.2022 використовувала земельну ділянку з кадастровим номером 6310138500:08:011:0014 за адресою: м. Харків, вул. Харківських девізій, 29 з метою обслуговування належного їй нежитлового приміщення, внаслідок чого відповідач зберігає кошти, не сплачуючи орендної плати за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, тим самим збільшує вартість власного майна, а позивач втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження коштів у розмірі орендної плати за рахунок позивача.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.09.2025 позовну заяву залишено без руху та надано прокурору п'ятиденний строк з дня вручення копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Прокурор звернувся до суду з заявою про усунення недоліків (вх. № 20652 від 09.09.2025).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.09.2025 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі; справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 06.10.2025; встановлено сторонам строк для подання заяв по суті спору.
В процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 22 жовтня 2025 року о 14:00 год.
У судове засідання 22.10.2025 прибув прокурор, який підтримав вимоги, викладені у позові, просить суд їх задовольнити у повному обсязі.
Позивач та відповідач у судове засідання 22.10.2025 своїх уповноважених представників не направили, про причини неприбуття суд не повідомили, хоча судом вжито передбачених законом заходів з метою їх повідомлення про дату, час та місце проведення судового засідання.
Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Прокурор та позивач були повідомлені судом про розгляд справи шляхом направлення копії відповідних ухвал до їх електронних кабінетів в системі «Електронний суд».
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи та надання останньому можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв'язку на його юридичну адресу, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлено копії ухвал від 10.09.2025, від 06.10.2025, проте всі вони повернулися на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою». Відомостей про наявність у відповідача іншої адреси матеріали справи не містять.
Згідно з вимогами п. п. 5-6 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення сторін про розгляду справи, а останні в розумінні вимог ст. 120, п. п. 5-6 ст. 242 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про такий розгляд.
Оскільки неявка у судове засідання представників відповідача та позивача не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останніх, за наявними в матеріалах справи документами.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.
Щодо повноважень прокурора на звернення до суду з позовом у даній справі.
Частиною 2 ст. 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
З урахуванням положень статей 4, 42, 44, 46 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, є процесуальним правом.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.
Згідно ч. 3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до п. З ст. 131-1 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках та порядку, що визначені законом.
Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що організація і порядок діяльності органів прокуратури визначається законом.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної економічної інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що “інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Крім того, основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідності дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено у статті 1, зокрема вказано на потребі дотримання обґрунтованої пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.
При цьому, Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення.
Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов'язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі “Трегубенко проти України» від 02.11.2004 зазначив, що “правильне застосування законодавства незаперечно становить “суспільний інтерес».
Прокурор звертається до суду з метою захисту інтересів держави, в основі яких завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій та програм.
Інтереси держави охоплюються здійсненням її функцій, діяльністю її органів, які законодавчо наділені певними повноваженнями.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.
Бюджетна система України - сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права (п. 5 ч. 1 ст. 2 БК України).
Бюджети місцевого самоврядування - бюджети сільських, селищних, міських територіальних громад, а також бюджети районів у містах (у разі утворення районних у місті рад) (п. 2 ч. 1 ст. 2 БК України).
Слід зазначити, що бюджетна система України ґрунтується, зокрема, на принципах єдності бюджетної системи, збалансованості, повноти, обґрунтованості, справедливості та неупередженості.
Статтею 95 Конституції України визначено, що бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.
Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Відповідно до ст. 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні».
Частиною 1 ст. 24 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону.
Статтею 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Дійсним власником коштів місцевого бюджету є саме територіальна громада, тому орган місцевого самоврядування має право розпоряджатись майном територіальної громади лише в межах повноважень та виключно у спосіб, передбачений чинними нормативно-правовими актами.
Розпорядження органом місцевого самоврядування бюджетними коштами в порушення вказаних положень не може вважатись вираженням волі дійсного власника.
Як свідчать матеріали справи, в спірних правовідносинах таким представницьким органом є Харківська міська рада.
Як зазначає прокурор в позовній заяві, пред'явлення ним позову у даному випадку зумовлено очевидним завданням шкоди інтересам держави у бюджетній сфері, яке полягає в порушенні відповідачем прав держави щодо неможливості покриття щомісячних (постійних) видатків місцевого бюджету.
Прокурор зазначає, що теперішній час Харківська міська рада не забезпечила належного захисту майнових прав територіальної громади, у тому числі у судовому порядку.
Прокурор вказує, що бездіяльність зазначеного органу в частині нездійснення заходів щодо стягнення з відповідача до місцевого бюджету грошових коштів у зв'язку з несплатою плати за користування земельною ділянкою порушує економічні інтереси держави та беззаперечно становить суспільний або публічний інтерес, що повинен захищатися державою.
Як свідчать матеріали справи, повідомлення про намір звернення до суду з даним позовом в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор надіслав на адресу Харківської міської ради лист № 51-105-4494вих-25 від 01.09.2025.
Таким чином, як свідчить зміст позовної заяви, прокурор виконав вимоги ст. 53 ГПК України та належним чином обґрунтував наявність підстав для звернення до суду з позовом у межах даної справи.
Розглянувши спір по суті суд встановив такі обставини.
Головним спеціалістом Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту земельних відносин Харківської міської ради Денисюк О.В. відповідно до ч. 2 ст. 83 та ст. 187 Земельного кодексу України 30.05.2025 проведено комплекс перевірочних заходів щодо додержання земельного законодавства при використанні земельної ділянки (кадастровий номер: 6310138500:08:011:0014), яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Харківських Дивізій, 29.
За результатами комплексного вивчення наявних матеріалів, а також проведеного обстеження земельної ділянки встановлено, що рішенням Харківської міської ради від 30.09.2009 № 214/09 ФОП Шендируку А.В. надано в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 6310138500:08:011:0014) площею 0,2099 га за адресою: м. Харків, вул. Харківських Дивізій, 29, для експлуатації і обслуговування нежитлових приміщень під швацьке виробництво строком до 01.09.2014.
На підставі вказаного рішення між Харківською міською радою та ФОП Шендируком А.В. укладено договір оренди землі від 06.04.2011, зареєстрований в Управлінні Держкомзему у місті Харків в Державному реєстрі земель від 26.05.2011 за № 631010004000339.
Відповідно до п.п. 1, 2, 3, 8, 15 договору оренди землі орендодавець (Харківська міська рада) надає, а орендар (ФО-П Шендирук А.В.) приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,2099 га, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Харківських Дивізій, 29.
На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна - нежитлова будівля: літ. «О-1».
Договір укладено строком до 01.09.2014 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Земельна ділянка передається в оренду для експлуатації і обслуговування нежитлових приміщень під швацьке виробництво.
В подальшому, вищевказану земельну ділянку прийнято до земель запасу міста та право оренди за ФОП Шендируком А.В. припинено 15.11.2021 (інше речове право: 45103251 від 15.11.2021, припинено 15.11.2021 на підставі акту приймання-передачі земельної ділянки до земель запасу міста від 08.11.2021 № 431/21).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на нежитлову будівлю літ. «О-1» загальною площею 227,8 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Харківських Дивізій, 29 зареєстровано:
- з 06.09.2006 по 16.08.2021 за Шендируком А.В. на підставі договору купівлі- продажу від 29.08.2006 № 2826;
- з 17.08.2021 по теперішній час за Аванесян Л.В. на підставі договору купівлі- продажу від 17.08.2021 № 1270.
Як свідчать матеріали справи, на підставі договору купівлі-продажу № 1270 від 17.08.2021 Аванесян Лусіне Владиславівна придбала нежитлову будівлю літ. «О-1» загальною площею 227,8 кв. м. за адресою: м. Харків, вул. Харківських Дивізій, 29 у Шендрук А.В.
Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань фізична особа - підприємець Аванесян Лусіне Владиславівна (далі - ФО-П Аванесян Л.В.) зареєстрована з 28.04.2021. Основний вид економічної діяльності - роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами.
Таким чином, ФОП Аванесян Лусіне Владиславівна з 17.08.2021 по 16.01.2024 використовувала земельну ділянку з кадастровим номером 6310138500:08:011:0014 площею 0,2099 га за адресою: м. Харків, вул. Харківських Дивізій, 29, без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.
Обстеженням на місцевості встановлено, що на земельній ділянці (кадастрові номери: 6310138500:08:011:0061, 6310138500:08:011:0062) загальною площею 0,2099 га за адресою: АДРЕСА_2 , розташована нежитлова будівля літ. «О-1», право власності на яку на теперішній час зареєстроване за Аванесян Л.В.
Водночас, земельна ділянка, площею 0,2099 га, з кадастровим номером 6310138500:08:011:0014, що розташована на території Немишлянського району м. Харкова за адресою: м. Харків, вул. Харківських Дивізій, 29, сформована та здійснено 05.06.2007 державну реєстрацію, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
Згідно інформацій ГУ ДПС у Харківській області від 09.05.2025, 27.08.2025 встановлено, що у період з 01.08.2021 по 31.12.2021 земельний податок або орендна плата за використання земельної ділянки площею 0,2099 га, з кадастровим номером 6310138500:08:011:0014, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Харківських Дивізій, 29, не нараховувались та не сплачувались Аванесян Л.В.
Рішенням 36 сесії Харківської міської ради 8 скликання «Про затвердженнядокументації із землеустрою та надання земельних ділянок» від 24.02.2025 № 779/25 затверджено Аванесян Лусіне Владиславівні проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок комунальної власності, утворених шляхом поділу земельної ділянки площею 0,2099 га (кадастровий номер 6310138500:08:011:0014) на земельну ділянку 1 площею 0,1981 га (кадастровий номер 6310138500:08:011:0061) та земельну ділянку 2 площею 0,0118 га (кадастровий номер 6310138500:08:011:0062) зі зміною цільового призначення земельних ділянок на «для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування» для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «О-1» (побутові послуги), вул. Харківських Дивізій, 29 (Немишлянський район).
Відповідно до інформації, отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності, на земельні ділянки за адресою: вул. Харківських Дивізій, 29, у м. Харкові з кадастровим номером 6310138500:08:011:0014 площею 0,2099 га, з 24.02.2025 утворених шляхом поділу з кадастровими номерами 6310138500:08:011:0061 площею 0,1981 га та 6310138500:08:011:0062 площею 0,0118 га право власності у Аванесян Л.В. відсутнє.
Відповідно до інформації, які є у розпорядженні ГУ ДПС Аванесян Л.В. не зареєстрована платником земельного податку або орендної плати за користування вищезазначеними земельними ділянками.
Таким чином, ФОП Аванесян Л.В. не сплачувала грошові кошти до бюджету у вигляді плати за землю.
Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності або користування на земельну ділянку під об'єктом нерухомого майна - нежитловою будівлею літ. «О-1» з 17.08.2021 по 28.02.2022 за ФО-П Аванесян Л.В. не зареєстровано.
Таким чином, ФОП Аванесян Л.В. з часу набуття права власності на нерухоме майно (нежитлову будівлю) з 17.08.2021 використовувала вищевказану земельну ділянку без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав та, відповідно, не сплачувала платежів за її використання, згідно із встановленим законодавчими актами розміром.
У зв'язку з цим, Інспекцією з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту земельних відносин Харківської міської ради здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання ФО-П Аванесян Л.В. вищезазначеної земельної ділянки без правовстановлюючих документів.
Так, розрахунок безпідставно збережених коштів за використання ФОП Аванесян Л.В. земельної ділянки площею 2099 кв.м. (0,2099 га), кадастровий номер 6310138500:08:011:0014, у період з 17.08.2021 по 31.12.2021 складає 41091,09 грн., з 01.01.2022 по 28.02.2022 складає 19153,18 грн., всього в сумі 60244,27 грн.
З огляду на викладене прокурор вказує, що ФОП Аванесян Л.В. у період з 17.08.2021 по 28.02.2022 не сплачено плату за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі, а саме, у сумі 60244,27 грн., внаслідок чого остання зберегла у себе майно-грошові кошти.
Обставини щодо стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених грошових коштів у розмірі 60244,27 грн стали підставами для звернення керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова до суду з позовом у даній справі.
Надаючи правову кваліфікацію існуючим між сторонами правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як вбачається з положень ст. 120 ЗК України, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.
Водночас, за змістом ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Зважаючи на ці положення, новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.
Однак, ФОП Аванесян Л.В., володіючи на праві власності нежитловою будівлею: літ. «О-1» загальною площею 227,8 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Харківських Дивізій, 29, та використовуючи земельну ділянку (кадастровий номер 6310138500:08:011:0014) з метою обслуговування цієї нежитлової будівлі, належним чином не оформила право користування земельною ділянкою, та не уклала з Харківською міською радою відповідного договору оренди.
Суд також враховує, що відповідно до витягу з технічної документації про нормативнку грошову оцінку земельної ділянки з державного земельного кадастру щодо земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Харківських Дивізій, 29, площею 0,2099 га (кадастровий номер 6310138500:08:011:0014) цільове призначення зазначеної земельної ділянки є: за кодом 03.15 Для будівництва та обслуговування будівель громадської забудови.
Земельна ділянка, площею 0,2099 га, з кадастровим номером 6310138500:08:011:0014, що розташована на території Немишлянського району м. Харкова за адресою: м. Харків, вул. Харківських Дивізій, 29, сформована та здійснено 05.06.2007 державну реєстрацію, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
Відповідно до ст. 206 ЗК використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Як вбачається з матеріалів справи ФОП Аванесян Л.В. не є та не була ані власником, ані постійним землекористувачем земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Харківських Дивізій, 29, площею 0,2099 га (кадастровий номер 6310138500:08:011:0014), а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 ПК України).
У справі, яка розглядається, Керівник Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова звертаючись до суду з відповідним позовом, як на правову підставу своїх вимог посилається на положення статей 1212-1214 ЦК, а обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення 60244,27 грн, зауважує, що ця сума є сумою несплаченої ФОП Аванесян Л.В. орендної плати за використання земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності без укладення договору оренди за період з 17.08.2021 по 28.02.2022, внаслідок чого місцевий бюджет позбавлений можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду.
Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Стаття 1212 ЦК досить широко визначає підстави виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
За змістом п. 4 ч. 3 ст. 1212 ЦК положення глави 83 ЦК застосовується також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди (ст. ст. 22, 1166 ЦК України) таке відшкодування є мірою відповідальності. Разом з тим обов'язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових втрат - він зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав). На відміну від зобов'язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за п. 4 ч. 3 ст. 1212 ЦК вина не має значення, оскільки, важливий сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
У п. 65 постанови від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Згідно з п. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
З аналізу змісту норм ст. ст. 1212-1214 ЦК України, абз. 4 ч. 1 ст. 144, абз. 5 ч. 1 ст. 174 ГК України випливає, що зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов'язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.
З матеріалів справи вбачається, що в даному разі наявні усі три названі ознаки.
По-перше, судом встановлено, що ФОП Аванесян Л.В. дійсно зберегла (заощадила) у себе майно - грошові кошти у вигляді несплаченої орендної плати, що нараховується за володіння і користування земельною ділянкою за адресою: м. Харків, вул. Харківських Дивізій, 29, площею 0,2099 га (кадастровий номер 6310138500:08:011:0014).
Суд зауважує, що збереження (заощадження) цього майна почалося з моменту набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю за зазначеною адресою. Це є проявом правової природи нерухомого майна. Набута відповідачем будівля будучи згідно ст. 181 ЦК України нерухомим майном (об'єктом, розташованим на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення) є органічно і нерозривно пов'язаною з цією земельною ділянкою. Тому передача відповідачеві права власності на будівлю автоматично призвела до фактичного набуття відповідачем і майнових прав володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташована ця будівля.
Відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. У результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.
По-друге, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно з ст. 206 ЗК України, п. п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні. Так само відсутні правові підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю тощо.
По-третє, ФОП Аванесян Л.В. зберегла майно саме за рахунок Харківської міської ради. Судом встановлено, що власником відповідної земельної ділянки є територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради.
Згідно ст. 206 ЗК України, п. п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради. Таким чином, збереження (заощадження) ФО-П Аванесян Л.В. коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у неї за рахунок їх неодержання Харківською міською радою.
Незалежно від наявності вини в поведінці ФОП Аванесян Л.В., сам факт несплати останньою за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату Харківською міською радою майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію виправдане очікування, що є загальновизнаною в т. ч. в практиці визначення Європейського суду з прав людини.
Кваліфікація спірних правовідносин як зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст. ст. 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.
Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеної в постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.
Також аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18, від 09.02.2021 у справі № 922/3617/19, від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19, від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, від 20.09.2022 у справі № 922/3684/20 та від 28.09.2022 у справі № 925/1370/20.
З огляду на викладене, позовні вимоги Керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області про стягнення з ФОП Аванесян Л.В. грошових коштів у розмірі орендної плати за період з 17.08.2021 по 28.02.2022 суд визнає такими, що ґрунтуються на вимогах Закону.
Інспекцією з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту земельних відносин Харківської міської ради здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування ФО-П Аванесян Л.В. вищезазначеною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.
Так, розрахунок безпідставно збережених коштів за використання ФОП Аванесян Л.В. земельної ділянки площею 0,2099 га, кадастровий номер 6310138500:08:011:0014, за адресою: м. Харків, вул. Харківських Дивізій, 29, у період з:
з 17.08.2021 по 31.12.2021 складає 41091,09 грн;
з 01.01.2022 по 28.02.2022 складає 19153,18 грн.
Зазначений розрахунок ФОП Аванесян Л.В. не спростований, доказів необґрунтованості цього розрахунку матеріали справи також не містять.
Зазначене зумовлює прийняття судом рішення про задоволення позову та стягнення з ФОП Аванесян Л.В. на користь Харківської міської ради безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 60244,27 грн за період користування земельною ділянкою з 17.08.2021 по 28.02.2022.
З урахуванням вимог ст. ст. 123, 129 ГПК України, за наслідками розгляду справи з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 2 422,40 грн судового збору.
Керуючись ст. ст. 13, 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 231-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Аванесян Лусіне Владиславівни (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської ради (адреса: 61003, м. Харків, м.-н Конституції, буд. 7; код ЄДРПОУ 04059243; з зарахуванням за реквізитами: код класифікації доходів бюджету - 24062200, номер рахунку (IBAN) - UA 69899998031409061, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37874947, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), отримувач - ГУК Харків обл./МТГ Харків) 60244,27 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Харківських Дивізій, 29, площею 0,2099 га (кадастровий номер 6310138500:08:011:0014) за період з 17.08.2021 по 28.02.2022
Стягнути з фізичної особи-підприємця Аванесян Лусіне Владиславівни (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Харківської обласної прокуратури (адреса: 61002, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4; код ЄДРПОУ 02910108; банк отримувача - Державна казначейська служба України, м. Київ, код 820172, рахунок - 35212041007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) 2 422,40 грн. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя О.І. Байбак