20 жовтня 2025 року м. ТернопільСправа № 921/343/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
за участі секретаря судового засідання: Бега В.М.
розглянув справу
за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Прет Сервіс Енергозмін" (76019, м. Івано - Франківськ, вул. Надрічна, 4-Б, офіс 1)
до відповідача - Державного комерційного підприємства "Тернопільське експериментальне протезно-ортопедичне підприємство" (46027, м. Тернопіль, вул. Тролейбусна, будинок 10)
про стягнення боргу в сумі 218657,96 грн.
За участі від:
позивача - Кузьмічова Т.В.
відповідача - не з'явився
Зміст позовних вимог, позиція позивача.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Прет Сервіс Енергозмін" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Державного комерційного підприємства "Тернопільське експериментальне протезно-ортопедичне підприємство" про стягнення боргу в сумі 218657,96 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії споживачу №2024/83 від 15.03.2024, в частині оплати за спожиту електричну енергію.
Позиція відповідача.
Відповідач участі уповноваженого представника у судові засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву, в порядку ст. 165 ГПК України, у встановлений в ухвалі від 16.06.2025 (про відкриття провадження у справі) строк не надав.
Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норма такого ж змісту відображена і у ч.2 ст. 178 ГПК України.
Процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою суду від 16.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/343/25 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.07.2025, в якому оголошувалась перерва до 05.08.2025.
У зв'язку із перебуванням судді Шумського І.П. у відпустці та, відповідно, неможливістю проведення підготовчого засідання 05.08.2025, ухвалою суду від 29.07.2025 продовжено строк підготовчого провадження у справі №921/343/25 та призначено підготовче засідання на 22.09.2025.
Ухвалою суду від 22.09.2025 закрито підготовче провадження по справі №921/343/25 та призначено її до розгляду по суті на 20.10.2025.
Представником позивача в судовому засіданні 20.10.2025 повністю підтримано позовні вимоги.
Відповідач участі представника в судове засідання 20.10.2025 не забезпечив, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду).
Враховуючи положення ст. ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними матеріалами справи.
20.10.2025 суд ухвалив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
15.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прет Сервіс Енергозмін" (надалі - постачальником) та Державним комерційним підприємством "Тернопільське експериментальне протезно-ортопедичне підприємство" (надалі - споживачем) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 2024/83 (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору, цей договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору.
Згідно з п. 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п. 3.1 договору початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору.
У заяві-приєднання до вказаного договору початок постачання визначено з 23.03.2024.
Згідно з п. 5.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.
Відповідно до п. 5.6 договору розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов договору. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.
Відповідно до п. 5.7 договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.
У разі виникнення у споживача заборгованості за електричну енергію за цим договором споживач повинен звернутися до постачальника із заявою про складення графіка погашення заборгованості на строк не більше 12 місяців та за вимогою постачальника подати довідки, що підтверджують неплатоспроможність (обмежену платоспроможність) споживача (п. 5.9 договору).
Згідно з п. 2.1 додатку 2 до договору - Індивідуальна комерційна пропозиція «Оплата за фактом споживання електричної енергії» (надалі - додаток 2 до договору) розрахунковий період - календарний місяць (розрахунковим періодом вважається період, який починається з 01 числа поточного місяця та закінчується в останній календарний день місяця).
Згідно з п. 4 додатку 2 до договору спосіб оплати: оплата за фактично спожиту електроенергію відповідно до даних комерційного обліку (п. 4.1); термін надання рахунка за спожиту електроенергію електропостачальником протягом 3 робочих днів з моменту отримання інформації про обсяги споживання, згідно з даними комерційного обліку (п. 4.2); термін оплати рахунків - 5 робочих днів від дати отримання рахунка (п. 4.3).
Відповідно до п. 6.1 додатку 2 до договору здійснення розрахунків за спожиту електричну енергію може здійснюватись через систему онлайн-розрахунків «Персональний кабінет» на web-сайті постачальника.
Пунктом 6.3 додатку 2 до договору визначено, що онлайн-розрахунки сторони проводять в електронному вигляді, а саме: акти, рахунки, повідомлення про припинення постачання електроенергії, акти звірки та інші документи (надалі - документи), якими сторони здійснюють обмін у процесі виконання цього договору надаються сторонами в електронному вигляді через персональний кабінет. Такі електронні документи визначаються сторонами, як офіційні.
Згідно з п. 6.4 додатку 2 до договору споживач самостійно отримує рахунок на оплату електричної енергії не пізніше 10 (десятого) календарного дня наступного за розрахунковим періодом у персональному кабінеті. Якщо рахунок за електроенергію не був отриманий споживачем через персональний кабінет на 10 (десятий) календарний день наступний за розрахунковим він вважається таким, що вручений постачальником споживачу 10 (десятого) календарного дня наступного за розрахунковим місяцем та споживач вважається з ними ознайомлений. Строк оплати такого рахунку обчислюється з наступного робочого дня після його вручення.
Відповідно до п. 8.2 додатку 2 до договору договір діє з моменту набрання чинності до 31.12.2025.
На виконання умов договору за період з жовтня 2024 року до лютого 2025 року позивач поставив відповідачу електричну енергію в обсязі фактичного споживання.
У порушення договірних зобов'язань відповідач не оплатив вартість спожитого обсягу електричної енергії, внаслідок чого, станом на 11.06.2025, утворилась заборгованість в сумі 218657,96 грн, на підтвердження існування якої позивачем долучено до позову виставлені відповідачу:
- рахунки за електроенергію: № 6120002483241019 від 08.11.2024 за спожиту у жовтні 2024 року електроенергію обсягом 4391 кВт*год. на суму 44576,23 грн; № 6120002483241119 від 06.12.2024 за спожиту у листопаді 2024 року електроенергію обсягом 9761 кВт*год. на суму 99588,91 грн; № 6120002483241219 від 09.01.2025 за спожиту у грудні 2024 року електроенергію обсягом 16009 кВт*год. на суму 171773,93 грн; № 6120002483250119 від 12.02.2025 за спожиту у січні 2025 року електроенергію обсягом «- 9230 кВт*год.» (- 12271 кВт*год. закупівля е/е - корекція + 3041 кВт*год. постачання е/е» на суму «- 98617,27 грн»; № 6120002483250219 від 10.03.2025 за спожиту у лютому 2025 року електроенергію обсягом 120 кВт*год. на суму 1336,16 грн;
- акти про використану електричну енергію: за жовтень 2024 року на суму 44576,23 грн; за листопад 2024 року на суму 99588,91 грн; за грудень 2024 року на суму 171773,93 грн; за січень 2025 року на суму 0 грн; за лютий 2025 року на суму 1336,16 грн.
20.03.2025 позивачем додатково направлено відповідачу цінним листом з описом вкладення у поштове відправлення з присвоєним штрихкодовим ідентифікатором 0505274765946, супровідний лист №665 від 19.03.2025, з доданими до нього переліченими вище рахунками та актами за період жовтень 2024 року - лютий 2025 року.
За даними відстеження, отриманих із інтернет ресурсу за адресою https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html, відправленням із штрихкодовим ідентифікатором 0505274765946 вручено одержувачу (адресату) 21.03.2025.
Присвоєння поштовому відправленню штрихкодового ідентифікатора надає споживачу поштових послуг можливість відслідковувати в системі АСРК поштове відправлення та отримувати інформацію через інтернет на офіційному сайті АТ "Укрпошта" (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 29.07.2021 у справі №925/418/20).
У відповідь на звернення позивача, Акціонерним товариством «Тернопільобленерго» з супровідним листом №2295/44 від 30.05.2025 надано інформацію щодо фактичних обсягів споживання електричної енергії відповідачем за період з жовтня 2024 року до лютого 2025 року - деталізацію звіту щодо фактичного звітного корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) по споживачу Державне комерційне підприємство "Тернопільське експериментальне протезно-ортопедичне підприємство" постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю "Прет Сервіс Енергозмін".
Відповідно до вищевказаної деталізації звіту позивачем здійснено фактичний корисний відпуск електроенергії відповідачу у жовтні 2024 року обсягом 4391 кВт*год., у листопаді 2024 року - 9761 кВт*год., у грудні 2024 року - 16009 кВт*год., у січні 2025 року - «- 9230 кВт*год.», у лютому 2025 року - 120 кВт*год.
Матеріали справи містять відповідь №1471666 від 12.06.2025 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, сформованого на відповідача у справі - Державне комерційне підприємство "Тернопільське експериментальне протезно-ортопедичне підприємство" (ідентифікаційний код 14053827, місцезнаходження: 46027, м. Тернопіль, вул. Тролейбусна, будинок 10). Його зміст вказує на те, що відповідач як юридична особа з 11.02.2025 перебуває в стані припинення на підставі внесення рішення засновників щодо припинення юридичної особи, номер запису 1006461100003014303, строк для заявлення вимог - 12.04.2025, голова комісії з припинення або ліквідатор Гусар Іван Олексійович.
28.03.2025 позивач надіслав голові комісії з припинення (ліквідатору) Державного комерційного підприємства "Тернопільське експериментальне протезно-ортопедичне підприємство" Гусару Івану Олексійовичу цінним листом з описом вкладення у поштове відправлення з присвоєним штрихкодовим ідентифікатором 0505279852510 заяву №697 від 27.03.2025 з кредиторськими вимогами до боржника/відповідача, в якій просив визнати та включити вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Прет Сервіс Енергозмін" до реєстру вимог кредиторів, сплатити заборгованість у розмірі 218657,96 грн до дати завершення процедури припинення (ліквідації) на рахунок UA883226690000026033300476995, надати письмову відповідь щодо розгляду заяви з кредиторськими вимогами у 30-денний строк.
При цьому ним зазначено, що у разі відмови або невиконання заяви з кредиторськими вимогами залишає за собою право звернення до суду з метою захисту порушених прав та інтересів.
За даними відстеження, отриманих із інтернет ресурсу за адресою https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html, відправленням із штрихкодовим ідентифікатором 0505279852510 вручено одержувачу (адресату) 31.03.2025.
Відповідно до пояснень представника позивача в судовому засіданні 20.10.2025 відповіді від комісії отримано не було.
Позов до Державного комерційного підприємства "Тернопільське експериментальне протезно-ортопедичне підприємство" та судове рішення з цього приводу потрібне для підтвердження заборгованості та подальшого звернення з грошовими вимогами до комісії з припинення (ліквідації).
Згідно з доводами позивача, неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно договору та невиконання ним вимог заяви з кредиторськими вимогами, стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про відновлення його порушених прав.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.
Відповідно до частини 1 статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.
Статтею 105 ЦК України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.
Таким чином, кожна вимога кредитора має бути розглянута та прийняте рішення, яке надсилається кредитору.
Згідно з частиною 8 статті 111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державне комерційне підприємство "Тернопільське експериментальне протезно-ортопедичне підприємство"/відповідач з 11.02.2025 перебуває у стані припинення.
Статтею 112 ЦК України передбачено, що у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; 2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності; 3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів); 4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги. Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги. Черговість задоволення вимог кредиторів за договорами страхування визначається законом. У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.
Виходячи із змісту статті 112 ЦК України, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право звернутися до суду.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 25.11.2021 у справі № 922/2194/21 Верховний Суду зазначив:
"29. З урахуванням змісту оскаржуваних судових рішень та доводів касаційної скарги, Верховному Суду необхідно вирішити питання щодо належності та ефективності обраного позивачем способу захисту у справі за позовом про стягнення грошової суми до відповідача, який перебуває у стані припинення.
…
67. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).
68..
69. Водночас, законодавством передбачений спеціальний порядок задоволення кредиторами своїх вимог до особи, яка припиняється шляхом звернення із відповідними вимогами до ліквідаційної комісії такої особи. Такого способу захисту порушеного особою, що припиняється, права стягувача (кредитора) як звернення із вимогами саме про стягнення заборгованості норми статей 104-112 ЦК України не передбачають.
70. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20.01.2020 у справі № 922/416/19.
71. Також у вказаній постанові міститься посилання на висновки Верховного Суду у постанові від 03.05.2018 у справі № 924/478/16, згідно яких суд погодився з висновками місцевого та апеляційного господарського судів щодо того, що позивачем відповідно до вимог статті 112 ЦК та з урахуванням приписів частини другої статті 16 ЦК України обраний не вірний спосіб захисту, оскільки жодна норма цивільного законодавства не вимагає додаткового звернення кредитора до суду з позовом про стягнення заборгованості до звернення з позовом про включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу боржника. Належним способом захисту прав кредитора у такому випадку є вимога про зобов'язання включення до проміжного ліквідаційного балансу боржника визнаних ним вимог, а не про стягнення з боржника грошових коштів. Звернення кредитора з позовом про стягнення заборгованості з боржника не вирішить спору щодо наявності чи відсутності підстав для включення цих вимог до ліквідаційного балансу особи, що припиняється.
72. Вочевидь, прийняття судом рішення про задоволення позову про стягнення з боржника, який перебуває в стані припинення, грошових коштів не свідчить про можливість ефективного захисту порушеного права позивача, оскільки не виключає необхідності в подальшому звернутись до ліквідаційної комісії відповідача щодо визнання його кредиторських вимог, та, у випадку відмови у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду, повторного звернення до суду".
У постанові від 20.01.2020 у справі № 922/416/19 Верховний Суд дійшов такого правового висновку: "законодавством передбачений спеціальний порядок задоволення кредиторами своїх вимог до особи, яка припиняється шляхом звернення із відповідними вимогами до ліквідаційної комісії такої особи. Такого способу захисту порушеного особою, що припиняється, права стягувача (кредитора) як звернення із вимогами саме про стягнення заборгованості норми статей 104-112 ЦК України не передбачають".
У пункті 101 постанови від 26.10.2022 у справі № 910/406/21 Верховний Суд наголосив на тому, що виходячи зі змісту статті 112 ЦК України, у разі відмови у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право звернутися до суду. У постановах Верховного Суду від 20.01.2020 у справі № 922/416/19, від 03.05.2018 у справі № 924/478/16 зазначено, що належним способом захисту прав кредитора є вимога про зобов'язання включення до проміжного ліквідаційного балансу боржника кредиторських вимог.
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.
Оскільки позивач у цій справі обрав спосіб захисту порушеного права, заявивши позов про стягнення грошової суми до відповідача, який перебуває в стані припинення, у той час як законодавством передбачений спеціальний порядок задоволення кредиторами своїх вимог до особи, яка припиняється, шляхом звернення із відповідними вимогами до ліквідаційної комісії такої особи, суд дійшов висновку про обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови в позові, а належним способом захисту прав позивача є вимога про зобов'язання включення до проміжного ліквідаційного балансу боржника кредиторських вимог.
Висновки такого ж змісту наведено у постанові Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №909/101/21.
Розподіл судових витрат.
В порядку ст. ст. 123, 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, -
1.В задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.
Повне рішення складено 22 жовтня 2025 року.
Суддя І.П. Шумський