адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
про відмову у відкритті провадження у справі
21.10.2025 р. Справа № 917/1820/25
Суддя господарського суду Полтавської області Білоусов С.М., при секретарі судового засідання Мацко О.В., розглянувши матеріали
за заявою ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
24.09.2025 року до господарського суду Полтавської області через систему "Електронний суд" надійшла заява ОСОБА_1 від 23.09.2025 року про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність (вх. № 1888/25).
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2025 року справі присвоєно єдиний унікальний номер 917/1820/25 та визначено головуючим суддю Білоусова С.М.
Суд, ухвалою від 29.09.2025 року, заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність залишив без руху та встановив заявнику для усунення недоліків 3-денний строк з дня вручення даної ухвали суду.
07.10.2025 року ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" надіслала заяву від 06.10.2025 року (вх. № 12771) про усунення недоліків, визначених ухвалою суду від 29.09.2025 року.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 10.10.2025 року заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність прийнято до розгляду у підготовчому засіданні суду на 21.10.2025 р. на 11:15.
За приписами ч. 1 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, дослідивши додані до заяви матеріали та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
За приписами ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи (преамбула до КУзПБ).
Відповідно до абз. 13 ч. 1 ст. 1 КУзПБ, під неплатоспроможністю слід розуміти неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви (абз. 5 ч. 1 ст. 1 КУзПБ).
Отже, обов'язком суду при вирішенні питання про наявність грошового зобов'язання та визначенні неплатоспроможності є встановлення прострочених грошових зобов'язань боржника перед кредиторами станом на час подання відповідної заяви до суду. Перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні.
Стаття 113 КУзПБ передбачає, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи наведені в ч. 2 ст. 115 цього Кодексу, згідно з якою боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:
- боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців;
- у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
- існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
До складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції (ч. 3 ст. 115 КУзПБ).
Право боржника звернутися із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не стоїть у залежності від наявності у сукупності всіх підстав, передбачених ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
Тобто, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи достатньо навіть однієї або більше однієї підстави у будь-яких комбінаціях, наведених у ч. 2 ст. 115 КУзПБ, оскільки законодавцем імперативно не визначено обов'язковим існування сукупності всіх підстав, як умови для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи (постанова Верховного Суду від 29.07.2021 року у справі № 909/1028/20).
Системний аналіз ст. 113, ч. 1, ч. 2 ст. 116, ч. 1 ст. 119 КУзПБ дає можливість дійти висновку, що наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку повинна визначатись судом з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (на момент звернення до суду з відповідною заявою) або загрозу її неплатоспроможності (у визначений зобов'язанням строк або в майбутньому).
Разом з тим, способи та засоби доведення підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність визначені законодавцем шляхом наведення у ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства переліку документів, що мають додаватись до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та підтверджувати її зміст.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 119 КУзПБ, у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви.
Підготовче засідання проводиться у порядку, передбаченому цим Кодексом. За наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
З урахуванням викладеного та положень ч. 3 ст. 13, ст.ст.74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, розглядаючи заяву боржника у підготовчому засіданні, суд повинен перевірити відповідність поданої заяви вимогам до її форми та змісту відповідно до ст. 116 КУзПБ та з'ясувати на підставі поданих боржником доказів наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, визначених ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
На думку заявника, підставами для відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність є наявність невиконаних прострочених зобов'язань на загальну суму 641 515,21 грн., погасити яку, вона не має фінансової можливості.
Виниклі грошові зобов'язання ОСОБА_1 в зазначеному розмірі перед 31 кредитором обґрунтовує наявністю обов'язків за наступними правочинами:
- кредитним договором на інші споживчі цілі від 02.07.2025 року №: TOP1431319, укладеним з ТОВ "ФК "ТОП1";
- кредитним договором на інші споживчі цілі від 25.06.2025 року №: 893445, укладеним з ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС" ;
- кредитним договором для розвитку бізнесу від 22.06.2025 року №: 521655-КС-004, укладеним з ТОВ "БІЗПОЗИКА";
- договором позики від 22.06.2025 року №: 7973, укладеним з ТОВ "ФК "СУПЕРІУМ";
- кредитним договором на інші споживчі цілі № 22.06.2025-100001626 від 22.06.2025 року, укладеним з ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР";
- договором позики №: 2290891 від 21.06.2025 року, укладеним з ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП";
- договором позики №: 2243166 від 08.06.2025 року, укладеним з ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП";
- кредитним договором на інші споживчі цілі №: 255429 від 21.06.2025 року, укладеним з ТОВ "ІННОВА ФІНАНС";
- кредитним договором на інші споживчі цілі №: 00-10435934 від 21.06.2025 року, укладеним з ТОВ "МАКС КРЕДИТ";
- кредитним договором №: 00-10407618 від 04.06.2025 року, укладеним з ТОВ "МАКС КРЕДИТ";
- кредитним договором на інші споживчі цілі № a708f7cb-3521-4732-b87b-e4efbf42d6d7 від 21.06.2025 року, укладеним з ТОВ "ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ";
- договором позики №: 1430576 від 19.06.2025 року, укладеним з ТОВ "ФІНТАРГЕТ" ;
- договором позики №: 31734 від 15.06.2025 року, укладеним з ТОВ "ГРОШІ 247";
- кредитним договором на інші споживчі цілі №: 81.31797.0625.1 від 12.06.2025 року, укладеним з АТ "ЮНЕКС БАНК";
- кредитним договором на інші споживчі цілі №: 35391 від 12.06.2025 року, укладеним з ТОВ "ФК "ПРОЦЕНТ";
- договором позички №: 531146LP від 11.06.2025 року, укладеним з ТОВ "ФК "АБЕКОР";
- договором позички №: 1547788 від 04.03.2025 року, укладеним з ТОВ "ФК "АБЕКОР";
- договором позики №: 7779588 від 11.06.2025 року, укладеним з ТОВ "АЛЕКСКРЕДИТ";
- кредитним договором на інші споживчі цілі №: 2331305 від 11.06.2025 року, укладеним з ТОВ "СЛОН КРЕДИТ";
- кредитним договором на інші споживчі цілі №: 1562-0851 від 09.06.2025 року, укладеним з ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" ;
- кредитним договором на інші споживчі цілі №: KPI4248051 від 06.06.2025 року, укладеним з ТОВ "КРЕДИТПРОМІНВЕСТ";
- кредитним договором на інші споживчі цілі №: 1900636 від 05.06.2025 року, укладеним з ТОВ "ФК "НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ";
- договором позики №: 9289625 від 05.06.2025 року, укладеним з ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ";
- договором позики №: f5685c6b-df1c-41d7-344e-08dd98c2e7e8 від 22.05.2025 року, укладеним з ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ";
- договором позики №: 94151c13-5289-41cc-fc5c-08dda379328e від 05.06.2025 року, укладеним з ТОВ"СІРОКО ФІНАНС";
- кредитним договором на інші споживчі цілі №: 977882 від 04.06.2025 року, укладеним з ТОВ "ФК "КІФ";
- кредитним договором на інші споживчі цілі №: 20250067974 від 03.06.2025 року, укладеним з ТОВ "СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ";
- кредитним договором на інші споживчі цілі №: 20250063343 від 29.01.2025 року, укладеним з ТОВ "СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ";
- договором позики №: 2338350 від 30.05.2025 року, укладеним з ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ";
- кредитним договором на інші споживчі цілі №: TechnoFin78922 від 28.05.2025 року, укладеним з ТОВ "ФК "ТЕХНОФІНАНС";
- кредитним договором на інші споживчі цілі № 5ec63895-8628-4440-b069-20c599178843 від 21.05.2025 року, укладеним ТОВ "СМАРТІВЕЙ ЮКРЕЙН";
- кредитним договором на інші споживчі цілі №: 101207588 від 21.05.2025 року, укладеним з ТОВ "МІЛОАН";
- кредитним договором на інші споживчі цілі №: 9200224 від 28.03.2025 року, укладеним з ТОВ "МІЛОАН";
- кредитним договором на інші споживчі цілі №: 6503769 від 18.03.2025 року, укладеним з ТОВ "МІЛОАН";
- договором позики №:137033 від 16.05.2025 року, укладеним з ТОВ "ФК "АВІРА ГРУП";
- кредитним договором на інші споживчі цілі №: 10200000010899577 від 07.04.2025 року, укладеним з АТ "ПУМБ";
- кредитним договором на інші споживчі цілі №: 1028529503 від 12.11.2024 року, укладеним з АТ "ПУМБ";
-кредитним договором на інші споживчі цілі №: 5424512 від 31.03.2025 року, укладеним з ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА";
- кредитним договором на інші споживчі цілі № 35197498 від 09.05.2024 року, укладеним з АТ "А-БАНК";
- кредитним договором на інші споживчі цілі № 36027032 від 29.04.2024 року, укладеним з АТ "А-БАНК".
Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади від 06.10.2025 року ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
В заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 зазначає, що вона працює в Товаристві з обмеженою відповідальністю "МАРКЕТОПТ". Проте, з долучених до матеріалів справи документів: декларацій про майновий стан, скан-копії трудової книжки, відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків тощо, вбачається що заявниця працює продавцем продовольчих товарів у ФОП Грицай Олени Володимирівни.
Як зазначає ОСОБА_1 , вона має родинні зв'язки з наступними особами:
- матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- двоюрідним братом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
- тіткою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Стосовно свого матеріального становища заявник вказує на відсутність зареєстрованих за нею на праві власності транспортних засобів та нерухомого майна, яке могло б бути реалізоване для задоволення вимог кредиторів.
Зобов'язання перед 31 кредитором на суму 641 515,21 грн., на погляд заявника, підтверджуються Кредитною історією, що складена Українським бюро кредитних історій.
Поряд із цим, заявник зазначає про те, що нею не надано належних доказів в частині всіх копій договорів, квитанцій, банківських виписок тощо, що підтверджують суми грошових вимог кредиторів, (заборгованості за основним зобов'язанням та неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором, через їх відсутність або втрату.
З даного приводу суд зазначає наступне.
17.10.2019 року набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України, змінено назву статті 79 ГПКз "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Мова йде про достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.
Усталеною є практика Європейського суду з прав людини, в якій суд посилається на balance of probabilities (баланс ймовірностей) для оцінки обставин справи. Наприклад, у рішенні BENDERSKIY v. Ukraine 15.11.2007 року, суд застосовує баланс ймовірностей. У рішенні J.K. AND OTHERS v. Sweden 23.08.2016 року суд вказує, що цей стандарт притаманний саме цивільним справам.
Правові, організаційні засади формування та ведення кредитних історій, права суб'єктів кредитних історій та користувачів бюро кредитних історій, порядок діяльності таких бюро встановлено нормами Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" (далі - Закон № 2704-IV).
Статтею 3 Закону № 2704-IVвизначено його термінологію, зокрема:
"бюро кредитних історій" - це юридична особа, виключною діяльністю якої є збір, зберігання, використання інформації, яка складає кредитну історію (надалі - Бюро);
"ведення кредитної історії" - це діяльність бюро із збирання, оброблення, зберігання, захисту, використання інформації, яка складає кредитну історію;
"кредитна історія" - це сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов'язань за кредитними правочинами, іншої відкритої інформації відповідно до Закону,
"користувач Бюро" - це юридична або фізична особа - суб'єкт господарської діяльності, яка укладає кредитні правочини та відповідно до договору надає та має право отримувати інформацію, що складає кредитну історію (надалі - Користувач);
"Положення Бюро" - правила формування і ведення кредитних історій, які затверджуються виконавчим органом Бюро та погоджуються Уповноваженим органом;
"кредитний звіт" - це сукупність інформації про суб'єкта кредитної історії, яка є повним або частковим відображенням його кредитної історії;
"кредитний правочин" - правочин, за яким виникає, змінюється або припиняється зобов'язання фізичної або юридичної особи щодо сплати грошових коштів Користувачу протягом певного часу в майбутньому (в тому числі договір страхування або купівлі-продажу майна з відстроченням платежу);
"суб'єкт кредитної історії" - будь-яка юридична або фізична особа, яка звернулася до Користувача з метою укладення кредитного правочину або вже уклала кредитний правочин та щодо якої формується кредитна історія.
Наведені норми свідчать про відмінність понять "користувач" та "суб'єкт кредитної історії". Так, користувачем може бути юридична або фізична особа - суб'єкт господарської діяльності, яка укладає кредитні правочини, тобто кредитор. Відповідно фізична особа, яка не є суб'єктом господарської діяльності з видачі кредитів, не може мати статусу "Користувач" у розумінні Закону № 2704-IV. Тобто суб'єктом кредитної історії у таких правовідносинах може бути фізична або юридична особа, яка є боржником за такими кредитними правочинами.
Отже, фізична особа-боржник, яка звернулася до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність, у розумінні Закону № 2704-IVє суб'єктом кредитної історії.
Відповідно до ст. 5 Закону № 2704-IV джерелами формування кредитних історій є відомості, що надаються користувачем до Бюро та відомості державних реєстрів, інформація з інших баз даних публічного користування, відкритих для загального користування джерел.
Перелік інформації, що містить кредитна історія, визначений статтею 7 Закону № 2704-IV, відповідно до пункту 2 частини 1 якої це відомості про грошове зобов'язання суб'єкта кредитної історії: відомості про кредитний правочин (номер і дата укладання правочину, сторони, вид правочину), суму зобов'язання за укладеним кредитним правочином, вид валюти зобов'язання, строк і порядок виконання кредитного правочину, відомості про розмір погашеної суми та остаточну суму зобов'язання за кредитним правочином, дату виникнення прострочення зобов'язання за кредитним правочином, його розмір та стадія погашення, відомості про припинення кредитного правочину та спосіб його припинення (у тому числі за згодою сторін, у судовому порядку, гарантом тощо), відомості про визнання кредитного правочину недійсним і підстави такого визнання.
Статтею 11 Закону № 2704-IV визначено підстави та порядок надання кредитного звіту, зокрема: бюро надають інформацію з кредитних історій у формі кредитних звітів; кредитні звіти містять усю інформацію з кредитної історії, якщо інші обсяги інформації не передбачені Положенням бюро або договором (частина перша); бюро надають інформацію, яка складає кредитні історії, виключно користувачам та іншим бюро на підставах, передбачених цим Законом (частина третя); бюро надають кредитні звіти користувачам за їх запитами на паперовому або електронному носіях на умовах, передбачених цим Законом та договором (частина четверта); кредитні звіти надаються користувачам без права передачі їх або інформації, що міститься в них, третім особам (частина п'ята).
Водночас, у статті 13 Закону № 2704-IV передбачені права суб'єктів кредитної історії, зокрема: суб'єкт кредитної історії має право ознайомитися з інформацією, що міститься у його кредитній історії, а саме: 1) кредитним звітом; 2) інформацією з реєстру запитів (частина перша); суб'єкт кредитної історії має право ознайомитися з інформацією, що передбачена частиною першою цієї статті, шляхом звернення до Бюро у порядку, визначеному Положенням Бюро (частина друга); суб'єкт кредитних історій має право безоплатно ознайомитися з інформацією, що передбачена частиною 1 цієї статті, один раз протягом календарного року, а також у разі отримання відмови Користувача від укладення кредитного правочину (частина третя); Бюро зобов'язане надати суб'єкту кредитної історії інформацію, що зазначена у частині першій цієї статті, протягом двох робочих днів з дня отримання від нього відповідного запиту (частина четверта).
Системний аналіз статей11,13 Закону № 2704-IV дає підстави для висновку, що право на отримання (у визначених цим Законом випадках) кредитного звіту (інформації, що міститься у кредитній історії) будь-якого суб'єкта кредитної історії мають користувачі та інші бюро, а суб'єкти кредитної історії мають таке право виключно щодо своєї кредитної історії.
Законодавчо визначений порядок надання кредитного звіту користувачам чи іншим бюро передбачає їх надання на паперовому або електронному носіях (частина четверта статті 11 Закону № 2704-IV), натомість чіткого порядку надання кредитного звіту суб'єкту кредитної історії норми цього Закону не містять.
Крім того, норми Закону № 2704-IV не містять положень щодо порядку формування, форми та обов'язкових реквізитів кредитного звіту, наявність яких надавала б можливість ідентифікувати особу, яка відповідальна за його формування та відповідність даних самій кредитній історії.
Водночас, пунктом "б" частини третьої статті 15 Закону № 2704-IV визначено, що Положення Бюро, зокрема, повинно містити правила надання кредитних звітів.
Згідно з публічною інформацією на офіційному сайті Бюро (https://www.ubki.ua/) розміщено Положення Бюро, затверджене Директором ТзОВ "Українське бюро кредитних історій" 15.05.2017 року та погоджене розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 01.06.2017 року № 2185.
Пунктом 2.3 Положення Бюро передбачено, що Бюро здійснює збір інформації із автоматизованих систем Користувачів до автоматизованого інформаційно-аналітичного комплексу Бюро за допомогою електронно - програмних засобів із застосуванням системи захисту відповідно до вимог чинного законодавства, що виключає можливість несанкціонованого доступу до інформації, яка збирається.
Пунктом 6 Положення Бюро визначено порядок надання кредитних звітів, згідно з якого Бюро у своїй діяльності по наданню кредитних звітів керується Законом України "Про організацію формування та обігу кредитних історій", іншими нормативно-правовими актами, договорами про надання інформаційних послуг, укладеними із користувачами, договорами про порядок та умови надання інформації, яка складає кредитну історію, укладеними із іншими Бюро кредитних історій, даним Положенням та внутрішніми документами Бюро (пункт 6.1); надання інформації, яка складає кредитну історію, Бюро здійснює у формі кредитних звітів (пункт 6.2); кредитні звіти розрізняються за обсягом інформації (стандартний кредитний звіт, кредитний звіт з рекомендованим кредитним рішенням). Структура кредитних звітів встановлюється внутрішніми положеннями Бюро та чинним законодавством (пункт 6.3); Бюро надає кредитні звіти суб'єктам кредитних історій за їх зверненням в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про організацію формування та обігу кредитних історій", іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням та внутрішніми документами Бюро (пункт 6.10).
Системний аналіз пунктів Положення Бюро свідчить, що збір, опрацювання, коригування та передавання інформації щодо суб'єкта кредитних історій (зокрема й сама кредитна історія) здійснюється за допомогою електронно-програмних засобів та зберігається на сервері Бюро, тобто така інформація представлена (складається) в електронній формі.
Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16.11.2022 року у справі № 917/1604/21 вказано, що створений за допомогою електронно-програмних засобів кредитний звіт є електронним документом, який надається суб'єктам звернення (користувачам, іншим бюро та суб'єктам кредитних історій) у електронній формі або у паперовій (паперовій копії електронного документа).
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
Частиною другою статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги" (частина перша); електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом (частина п'ята); копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (частина шоста).
Згідно з наказом державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" від 01.07.2020 року №144 з 01.09.2021 року набрав чинності Національний стандарт ДСТУ 4163:2020 "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів" (далі - Національний стандарт ДСТУ 4163:2020).
Пунктом 1.1 Національного стандарту ДСТУ 4163:2020, серед іншого, визначено, що цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи незалежно від носія інформації (далі - документи).
Згідно з пунктом 4.4 Національного стандарту ДСТУ 4163:2020 документи, що їх створюють юридичні особи, обов'язково повинні мати такі реквізити: найменування юридичної особи (04); назва виду документа (09) (не зазначають на листах); дата документа (10); реєстраційний індекс документа (11); заголовок до тексту документа (19); текст документа (20); підпис (для електронних документів - електронний підпис або електронна печатка в разі відсутності електронного підпису) (22).
Таким чином, оригіналом кредитного звіту (як електронного документа) є його електронний примірник, що містить обов'язкові реквізити, серед яких електронний підпис або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
Пунктом 5.32 Національного стандарту ДСТУ 4163:2020 визначено, що у разі створення примірника електронного документа з паперовим носієм інформації на ньому проставляють штрих-код або QR-код, що містить: скорочене найменування юридичної особи, дату реєстрації, реєстраційний індекс. QR-код також має містити відомості про підписувача електронного документа або накладання електронної печатки, а саме: прізвище, ім'я, по батькові підписувача або найменування юридичної особи (для електронної печатки), номер сертифіката і строк його дії. Окрім того, QR-код додатково має містити дати накладання кваліфікованих електронних підписів і печаток на електронний документ, що беруть із кваліфікованих електронних позначок часу. Для актів додатково зазначають дані про погодження.
Оскільки роздруківка кредитного звіту у текстовому режимі, отримана боржником (суб'єктом кредитних історій) через web-інтерфейс на офіційному сайті Бюро (https://ubki.ua/), містить QR-код, то таку роздруківку слід визнати примірником електронного документа з паперовим носієм інформації.
Суд також зазначає, що за загальним правилом оформлення документації в частині підтвердження відповідності інформації, яку містить певний (конкретний) документ, відомостям, на підставі яких такий документ складений, відповідним належним підтвердженням є підписання документа відповідальною посадовою особою.
Судом встановлено, що роздруківка кредитної історії, яка надана ОСОБА_1 в підтвердження наявності договірних зобов'язань, не підписана ані письмово, ані електронним цифровим підписом відповідною посадовою особою Бюро, а тому не може вважатися доказом у справі, який би підтверджував наявність кредитних зобов'язань, як про те стверджує боржник.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08.11.2022 року у справі № 909/937/21.
Отже, подання боржником при зверненні до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність кредитного звіту, а також не в повному обсязі кредитних договорів, на які посилається ОСОБА_1 у конкретизованому списку кредиторів як на підставу виникнення боргу, є недостатніми для належного підтвердження розміру заборгованості (в тому числі за основним зобов'язанням), підстав виникнення зобов'язань і строків їх виконання, та, як наслідок, встановлення судом наявності підстав для відкриття провадження у такій справі. Подібна позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16.11.2022 року у справі № 917/1604/21.
З зазначеного вбачається, що ОСОБА_1 наведено підстави, передбачені ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, та самостійно визначено кредиторів та суми грошових вимог за правочинами, тобто не підтверджено належними доказами підстави звернення із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність.
Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Слід зауважити, що боржник сама визначає докази, які на її думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство.
Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 року зі справи № 910/4994/18).
Розрахунок заборгованості складений в односторонньому порядку сам по собі не є первинним документом в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", адже не відповідає вимогам встановленим наведеною нормою для первинних документів. Тому за відсутності первинних документів не може вважатися доказом, який підтверджує суму видачі банком кредиту позичальнику, суми траншів кредиту, дату коли саме та яка сума кредитних коштів була повернута позичальником банку за відображеним у ньому періодом і як наслідок загальну суму боргу тощо (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.06.2022 року у справі № 917/1384/20).
Крім того, ОСОБА_1 до заяви не подано доказів отримання кредитних коштів, що унеможливлює здійснення їх аналізу для досягнення мети підготовчого засідання, а саме: підтвердження наявності кредитних зобов'язань та заборгованості на суму 641 515,21 грн.
В свою чергу, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що вказані боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози відповідно до вищезазначених положень ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
Водночас при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність простроченої заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом (загроза неплатоспроможності) має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Такими доказами, серед іншого, можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, довідки) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
Крім того Верховний Суд у постанові № 917/1604/21 від 16.11.2022 року зазначив, що у справах про банкрутство (у т.ч. неплатоспроможність фізичних осіб) стадія відкриття провадження має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у такій категорії справ поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.
Таким чином, оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні вищезазначені правові наслідки, то на фізичну особу-боржника (як єдиного суб'єкта звернення із заявою про відкриття провадження у такій справі) покладається обов'язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру.
Такий правовий висновок вбачається обґрунтованим також з тих підстав, що лише фізична особа-боржник (яка є єдиним суб'єктом звернення із відповідною заявою) наділена правом на подання відповідних доказів у підтвердження обставин своєї неплатоспроможності чи її загрози. Тому відсутність на цій стадії інших учасників справи, які мають право подати свої доводи чи заперечення щодо таких обставин чи доказів, зумовлює необхідність добросовісного виконання боржником своїх процесуальних обов'язків щодо доказування наявності обставин для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
ОСОБА_1 також не надано суду інформацію щодо витрачання коштів отриманих від кредиторів та щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами, як і не надано пояснень що не за своїм неправомірним умислом потрапила у стан неплатоспроможності.
У своїй заяві про відкриття провадження у справі остання зазначає, що у 2020 році змушена була придбати телефон дитині, у 2022 році - планшет для старшої доньки, у 2023 році купила холодильник, а у 2024 році зламалася пральна машина. ЇЇ матеріальне становище погіршилося у зв'язку з пандемією коронавірусної хвороби, у зв'язку з чим 7 липня 2023 року здійснила останній платіж за кредитами.
Проте, відповідно до долученого до матеріалів справи конкретизованого списку кредиторів і боржників основна маса кредитів була отримана ОСОБА_1 у червні 2025 року, а заявник посилається на внесення останнього платежу по кредитам 01.07.2023 року, що ставить під сумнів добросовісність поведінки останньої.
Вказане вище не може залишатись поза судовим контролем, оскільки господарський суд не позбавлений можливості надавати оцінку поведінці боржника у разі розгляду судом заяви боржника про його неплатоспроможність у підготовчому засіданні: чи є вона відкритою, зрозумілою, своєчасною та добросовісною чи, навпаки, недобросовісною, такою, що містить ознаки ухилення від виконання зобов'язань, маючи на меті лише фактичне списання заборгованості перед кредиторами, що свідчить про зловживання правом боржника на доступ до суду зі зверненням із заявою про неплатоспроможність.
Проте, проаналізувавши матеріали заяви та обставини, на які посилається ОСОБА_1 звертаючись до суду з заявою про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність, судом зроблено наступні висновки:
- з початку виникнення заборгованості не відстежується вчинення жодних дій з боку боржника для її погашення;
- відсутності у ОСОБА_1 дієвого прагнення до компромісу з кредиторами.
Суд зазначає, що постійне отримання кредитів та їх витрачання на задоволення власних потреб, не спростовує презумпцію про те, що заявник не за своїм неправомірним умислом потрапила у стан неплатоспроможності.
Окрім зазначеного, відповідно до п. 11 ч. 3, ч. 5 ст. 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються декларації про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства. Декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду. До членів сім'ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
З поданих заявницею декларацій вбачається не відповідність їх формі затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5, зокрема, п. 9 Приміток не передбачає поставлення відмітки "Члени сім'ї не надали інформації".
Водночас, заявницею у відповідності до п. 8 Приміток не додано доказів звернення до відповідних офіційних джерел щодо отримання інформації про всіх членів сім'ї, яка необхідна для заповнення розділів IV-ХIV декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, зокрема доказів звернення до органів, які здійснюють реєстрацію транспортних засобів, морських, річкових суден, спеціальної техніки, іншого цінного рухомого майна, об'єктів інтелектуальної власності, отримання відомостей з відкритих державних реєстрів (джерел) щодо зазначеного майна та нематеріальних активів, тощо.
Такі реєстри та інформація знаходяться, зокрема, але не вичерпно на таких ресурсах:
- https://data.gov.ua/dataset/06779371-308f-42d7-895e-5a39833375f0 (Відомості про транспортні засоби та їх власників);
- https://e-driver.mvs.gov.ua/login (Кабінет водія);
- https://ukrpatent.org/uk/articles/bases2 (Бази даних та інформаційно-довідкові системи щодо охорони інтелектуальної власності);
- https://data.gov.ua/dataset/d3aee671-a29b-494e-877f-29f78a3e4581/resource/99f84a43-f4a2-488f-907f-f9435dd9471a (Державний судновий реєстр України);
- https://data.gov.ua/dataset/6698a32c-560c-40ad-bdc9-f6ee0b2abc3a (Державний реєстр технічних засобів для агропромислового комплексу України);
- https://data.gov.ua/dataset/0ec928d3-8657-4628-aca8-73b8e4078daa (Державний реєстр свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір);
- Державний реєстр обтяжень рухомого майна.
При цьому, саме на боржникові у справі про неплатоспроможність фізичної особи лежить обов'язок якнайповнішого розкриття суду та його кредиторам інформації про свій майновий стан та стан осіб, зазначений боржником у декларації (постанова Верховного Суду від 03.08.2023 року у справі № 926/2987-б/20).
Інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.
Саме тому реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи.
Подання декларації про майновий стан надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміки розміру активів за відповідний період (постанови Верховного Суду від 22.09.2021 року у справі № 910/6639/20, від 01.09.2021 у справі № 917/2088/19).
Попередня перевірка декларацій про майновий стан боржника є ключовою частиною процедур банкрутства, яка покладається не лише на арбітражного керуючого, а й на суд, що зобов'язаний на етапі відкриття провадження переконатися у відповідності таких декларацій формальним і змістовним вимогам Кодексу України з процедур банкрутства. Суд повинен забезпечити, щоб подані документи містили повну, достовірну інформацію, достатню для об'єктивної оцінки майнового стану боржника, яка дозволяє відкрити провадження у справі про неплатоспроможність та ефективно реалізувати мету процедур банкрутства - реструктуризацію зобов'язань та задоволення вимог кредиторів.
За змістом приписів Книги четвертої КУзПБ законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов'язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.
Стаття 124 КУзПБ встановлює загальні вимоги до плану реструктуризації боргів боржника, серед яких є вимоги до умов, що мають бути зазначені у цьому плані (частина друга), а частиною четвертою цієї статті КУзПБ також визначені загальні вимоги до виконання плану реструктуризації боргів боржника - пропорційно за рахунок коштів, отриманих від виконання плану реструктуризації боргів, у черговості, визначеній цим Кодексом. У разі реалізації в процедурі реструктуризації боргів майна боржника, яке є предметом забезпечення, план реструктуризації боргів має передбачати позачергове задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які таке майно забезпечує. Кошти, що залишилися після реалізації майна боржника, яке є предметом забезпечення, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів згідно із затвердженим господарським судом планом реструктуризації боргів у черговості, визначеній цим Кодексом (частина четверта статті 124 КУзПБ).
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 року у справі № 910/6639/20 зауважив на тому, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема, у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України.
Тому до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
У свою чергу розроблення проекту плану реструктуризації має відбуватися відповідно до вимог ст. 124 КУзПБ, зокрема, щодо форми і змісту проекту плану, це дасть можливість зборам кредиторів оцінити перспективу відновлення платоспроможності боржника та дасть можливості прийняття рішення про його схвалення та подання на затвердження господарському суду або відхилення і прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів.
Отже, при поданні до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, обов'язком боржника є складення реального (виконуваного) проекту плану реструктуризації, який після розгляду господарським судом грошових вимог та формування реєстру кредиторів розробляється, уточнюється та погоджується з кредиторами.
До заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 долучено проект плану реструктуризації боргів.
Так, дослідивши наданий заявником проект плану реструктуризації, господарським судом встановлено, що боржник вказує дохід, який отримує - 13 633,10 грн., що включає в себе:
- 6 532,46 грн. - заробітна плата;
- 2 000,00 грн. - допомога від родичів;
- 5 100,64 грн. - інші виплати.
З цих коштів планує щомісячно виділяти на погашення вимог кредиторів - 63,10 грн. впродовж 5 років, оскільки, витрати останньої становлять 13 570,00 грн., що включають в себе:
- 3 028,00 грн. прожиткового мінімуму;
- 6 392,00 грн. - прожитковий мінімум на дітей 6-18 років;
- 2 450,00 грн. - витрати на дітей (школа, садок, репетитори);
- 1 700,00 грн. - плата за комунальні послуги.
До заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 в якості понесених витрат на комунальні послуги долучає рахунки -квитанції, дослідивши які, суд зазначає, що платником наданих послуг є ОСОБА_6 , а не ОСОБА_1 , адреса наданих послуг - АДРЕСА_2 , а не: АДРЕСА_1 .
Також судом враховується, що ОСОБА_1 у своїй заяві зазначає про укладення з арбітражним керуючим Белінською Н.О. Договору про оплату праці, винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 28.08.2025 року, проте, у плані реструктуризації взагалі не враховано винагороду арбітражного керуючого в розмірі 4 542,00 грн. щомісячно протягом 10 місяців (п. 3.3. договору).
Доданий до заяви план реструктуризації боргів боржника не містить доказів на підтвердження наведених нею обставин, які спричинили її неплатоспроможність, інформації щодо заходів, спрямованих на покращення майнового стану боржника та джерел доходів боржника для задоволення вимог кредиторів.
Запропонований план реструктуризації боргів фактично передбачає сплату боржником 3 786,00 грн. і списання заборгованості в розмірі 637 729,21 грн., він не містить умови відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
Суд зауважує, що право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Вказані висновки узгоджуються з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 року у справі № 910/2629/20, від 19.11.2020 року у справі № 910/726/20, від 19.11.2020 року у справі № 927/203/20.
При цьому, суд повторно зазначає, що основна маса кредитних договорів з фінансовими установами була укладена ОСОБА_1 у червні 2025 року, а з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність остання звернулася у вересні 2025 року, що знову ж таки ставить під сумнів добросовісність поведінки останньої.
З огляду на положення ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, за якими визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України, суд при здійсненні провадження у справах про неплатоспроможність зобов'язаний застосовувати положення Господарського процесуального кодексу України, якими визначений порядок подання доказів.
Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 ст. 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 - 4 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви.
Підготовче засідання проводиться у порядку, передбаченому цим Кодексом.
За наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність (ч. 3 ст. 119 КУзПБ).
Господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо, зокрема, відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд дійшов до висновку про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , оскільки зазначені заявницею обґрунтування підстав для відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність в розумінні положень ст. 115 КУзПБ не знайшли свого документального підтвердження та не доведені належними та вірогідними доказами.
Беручи до уваги, що судом відмовлено у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , заява арбітражного керуючого Белінської Наталії Олександрівни про участь у справі про неплатоспроможність залишається судом без розгляду.
З урахуванням ч. 7 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, відмова у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність за наявності підстав, встановлених цим Кодексом.
Керуючись ст. ст. 1, 113-119 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Відмовити у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
2. Заяву арбітражного керуючого Белінської Наталії Олександрівни про участь у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 залишити без розгляду.
3. Копію ухвали надіслати представнику заявника та арбітражному керуючому через систему "Електронний суд".
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття (оголошення) та може бути оскаржена до апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її підписання.
Ухвалу складено та підписано 22.10.2025 року.
Суддя Білоусов С. М.