адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
21.10.2025 Справа № 917/1255/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши матеріали справи
за позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Польська, 2а, м. Полтава, Полтавська область, 36008
до відповідача Фізичної особи - підприємця Тельнюка Андрія Борисовича, АДРЕСА_1
про стягнення 91 471,96 грн.,
Секретар судового засідання Ісенко М.В.
Без виклику учасників справи,
установив :
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
25.06.2025 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до відповідача Фізичної особи - підприємця Тельнюка Андрія Борисовича про стягнення 91 471,96 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов Індивідуального Договору про надання послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, з яких : 78 846,20 грн основна заборгованість за період з 01.11.2022 року по 31.03.2025 року, 156,81 грн пеня, 2 648,35 грн 3% річних та 9 820,40 грн інфляційні втрати.
Правовими підставами позову зазначено ст. 526, 625 Цивільного кодексу України та ст. 193, 222 Господарського кодексу України.
На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази: копію типового Індивідуального договору № 5055 про надання послуги з постачання теплової енергії; копії рахунків; копії рішень ПОР від 30.09.2022 року № 477, № 669 від 28 липня 2023 року, № 687 від 26 вересня 2023 року, № 854 від 30 серпня 2024 року "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго"; відомості про фактичні покази засобів обліку теплової енергії, встановлені в житловому будинку; копії актів перевірки системи теплопостачання як докази підключення споживача на початку опалювального сезону та відключення будинків після закінчення сезону; копію свідоцтва про повірку засобів вимірювальної техніки, встановленого в житловому будинку; Інформацією з реєстру речових прав на нерухоме майно; копію договору купівлі-продажу приміщення; копію витягу із технічного паспорту; пояснення щодо обсягів теплової енергії на потреби опалення приміщень; інформацію про розмір опалювальних площ житлових будинків; розрахунок боргу, штрафних та фінансових санкцій та ін.
Відповідач у відзиві на позов (вх. № 9220 від 11.07.2025) заперечує проти позовних вимог, зокрема, не погоджується з тим, що ПОКВПТ "Полтаватеплоенерго" застосовує тарифи, які встановлені Полтавською обласною радою до правовідносин з виробництва та продажу тепла, яке виробляється на Кременчуцькій ТЕЦ, оскільки повноваження на встановлення тарифу на виробництво теплової енергії законом віднесено до компетенції НКРЕКП, а не органів місцевого самоврядування.
Позивач у відповіді на відзив на позов (вх. № 438 від 16.07.2025) зазначив, що формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води регламентується Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 (зі змінами).
Пунктом 4 Порядку № 869 визначено, що під час формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води суб'єктами господарювання, що перебувають у спільній власності територіальних громад, вимоги цього Порядку в частині формування тарифів для кожної окремої територіальної громади (у разі провадження ліцензованої діяльності та надання комунальних послуг у декількох територіальних громадах) на таких суб'єктів господарювання не поширюються.
Інших заяв по суті спору не надходило.
2. Процесуальні питання, вирішені судом.
25.06.2025 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до відповідача Фізичної особи - підприємця Тельнюка Андрія Борисовича про стягнення 91 471,96 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов Індивідуального Договору про надання послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, з яких : 78 846,20 грн основна заборгованість за період з 01.11.2022 року по 31.03.2025 року, 156,81 грн пеня, 2 648,35 грн 3% річних та 9 820,40 грн інфляційні втрати.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2025 справу № 917/1255/25 розподілено судді Ківшик О.В.
Суд ухвалою від 30.06.2025 року відкрив провадження у справі № 917/1255/25 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) У даній ухвалі встановлено відповідачу строк для подання суду відзиву на позов - до 15 днів з дня вручення даної ухвали. Позивачу встановлено строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст.166 ГПК України - 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд також зазначає, що з урахуванням умов воєнного стану в Україні, загальної ситуації в Україні та особливого режиму роботи суду, спрямованого на необхідності збереження життя і здоров'я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, суд здійснює розгляд справи №917/1255/25 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
Фізична особа-підприємець Тельнюк Андрій Борисович (далі - відповідач) має у власності нежитлове приміщення (магазин) за адресою м. Кременчук, вулиця Університетська (Першотравнева), будинок 27, загальна площа 549,2 кв.м, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Нежитлове приміщення Фізичної особи-підприємця Тельнюка Андрія Борисовича має підключення від внутрішньобудинкової системи опалення житлового будинку № 27 по вулиці Університетська. Житловий будок оснащено вузлом комерційного обліку теплової енергії (ВКО/ТЕ).
Нежитлове приміщення (магазин) відповідача не оснащено індивідуальним розподільним приладом обліку теплової енергії.
Станом на 01.11.2022 співвласники багатоквартирного будинку № 27 за адресою: м.Кременчук, вул. Університетська, не повідомили ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" про прийняття рішення щодо вибору моделі договірних відносин і не уклали з підприємством відповідні договори на послугу з постачання теплової енергії та послугу з постачання гарячої води.
Взаємовідносини між співласниками вищезазначеного багатоквартирного будинку за зазначеною адресою, починаючи з 01.11.2022 врегульовано Індивідуальними договорами про надання послуги з постачання теплової енергії та про надання послуги з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання і опубліковані на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/.
Виходячи з викладеного, взаємовідносини між ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" та фізичною особою-підприємцем Тельнюка Андрієм Борисовичем, як із власником нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку врегульовано Індивідуальним Договором №5055 про надання послуга з постачання теплової енергії, до нежитлового приміщення площею 549,2 кв.м. за адресою : місто Кременчук, вулиця Університетська,27. (далі - Індивідуальний договір). (копія договору наявна у матеріалах справи, а.с. 14-15).
Позивач вказує, що ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" забезпечує вказаний багатоквартирний житловий будинок послугами з постачання теплової енергії та гарячої води, а тому його співвласники зобов'язані сплачувати за їх обсяг.
Оскільки нежитлове приміщення (магазин) ФОП Тельнюк А.Б. знаходиться у багатоквартирному будинку №27 по вулиці Університетській в місті Кременчуці, на відповідача покладено обов'язок нести витрати з утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир та нежитлових приміщень цього будинку.
За умовами п.1 Індивідуального договору про надання послуги від 01 листопада 2022, він являється публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії та гарячої води. Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 2 вказаного договору він є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/.
Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги (п. 4 Договору).
Згідно пункту 17 Індивідуального договору зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії здійснюється виконавцем щомісяця.
Відповідно до умов п. 30 Договору, споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з : плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 (Офіційний вісник України, 2019, № 71, ст. 2507), в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya- potreb-nshih-spozhivachv/. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
Вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya-potreb-nshih-spozhivachv/. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов'язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному сайті. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу (п. 31 Договору).
Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно (п. 32 Договору).
Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів (п. 33 Договору).
Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34 Договору).
Пунктами 51, 52, 55 Індивідуального договору врегульовано, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 листопада 2022 і діє в частині постачання Т/Е (опалення) по 31 грудня 2022 (згідно частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України), а в частині розрахунків до їх повного здійснення. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк. Припинення дії цього договору не звільняє сторони від обов'язку виконання зобов'язань, які на дату такого припинення залишилися невиконаними.
Про факт надання послуги позивачем та отримання послуги відповідачем у період з 01.11.2022 по 31.03.2025 свідчать наявні у матеріалах справи копія Акту про початок опалювального сезону від 06.11.2022; Копія Акту про закінчення опалювального сезону від 31.03.2023; Копія Акту про початок опалювального сезону від 31.10.2023; Копія Акту про закінчення опалювального сезону від 28.03.2024; Копія Акту про початок опалювального сезону від 05.11.2024; Копія Акту про закінчення опалювального сезону від 31.03.2025; Свідоцтво про повірку загальнобудинкового лічильника від 07.12.2023; Свідоцтво про повірку лічильника від 16.07.2021; Відомості про фактичні покази засобів обліку теплової енергії; копія Актів зняття показників приладу обліку теплової енергії.
Позивач зазначає, що протягом періоду 01.11.2022 по 31.03.2025 на адресу відповідача направлялися рахунки на оплату. Доказів у спростування викладеного суду не надано.
За даними позивача, відповідач за вказані послуги не розрахувався, з огляду на що заявив до стягнення з відповідача 91 471,96 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 01.11.2022 року між сторонами Індивідуального Договору № 5055 про надання послуги з постачання теплової енергії, з яких: 78 846,20 грн. основна заборгованість за період з 01.11.2022 по 31.03.2025 року, пені 156,81 грн, розмір збитків від інфляції 9 820,40 грн., 3 % річних 2 648,35 грн.
4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
За приписами ст. 509 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст. 173 ГК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
В силу положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України унормовано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 7 ст. 179 ГК України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду (ч. 1 ст. 630 ЦК України).
Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається оскільки вказане призведе до порушення прав інших суб'єктів імперативно визначених відносин.
Частиною 6 ст. 633 ЦК України передбачено, що умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору є нікчемними.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 1 ст. 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Основним напрямком діяльності Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" є забезпечення тепловою енергією для потреб опалення та приготування гарячої води житлового фонду, комунально-побутових та інших об'єктів на території м. Полтави, м. Кременчука, м. Решетилівки, смт. Машівки, смт. Котельва Полтавської області.
Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача вартості наданих послуг постачання теплової енергії та гарячої води за Ідивідуальним договором №5055 від 01.11.2022.
Судом встановлено, що спірні правовідносини за період з листопада 2022 по березень 2025 року, які виникли між сторонами у даній справі регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (№2189-VІІІ від 09.11.2017), який введено в дію з 01.05.2019 та він є чинним.
Цим Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (№2189-VІІІ від 09.11.2017) регулюються основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки,).
За наведеним у п. 2, 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 2189-VІІІ визначенням :
житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;
виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;
індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2189-VІІІ предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами.
За приписами ч. 1 ст. 4 Закону №2189-VІІІ законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг. До повноважень Кабінету Міністрів України належать: затвердження правил надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та послуг з управління багатоквартирним будинком; затвердження типових договорів про надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та послуг з управління багатоквартирним будинком.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 затверджено "Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типові договори про послуг з постачання теплової енергії" (далі також - Правила), які набули чинності з 04.09.2019, відповідно до яких, ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати. Надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до ст. 14 Закону (п. 13 Правил).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 14 Закону № 2189-VІІІ за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним ст.6 цього Закону: 1) кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір); 2) від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір); 3) об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем. Співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначену частиною першою цієї статті, за кожним видом комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії).
Згідно із Законом України №2189-VІІІ договори за новими правилами мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постанов Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022 та №1023.
Відповідно до Правил у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022:
- індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем;
- індивідуальний договір з власником індивідуальних (садибних) житлових будинків вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги (фактичне виконання робіт із відключення будинку);
- фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
- у разі зміни права власності або користування приміщенням у багатоквартирному будинку, з попереднім власником (користувачем) якого було укладено індивідуальний договір, договір з новим власником (користувачем) вважається укладеним із дня такої зміни.
- споживачі у багатоквартирному будинку, які отримують послугу за іншою моделлю договірних відносин, у разі прийняття рішення про припинення такого договору можуть приєднатися до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, вчинивши дії, що засвідчують їх бажання укласти такий договір, відповідно до абзацу шостого цього пункту.
Форма індивідуального договору про надання комунальної послуги, затверджена постановами Кабінету Міністрів України № 1022, 1023 від 08.09.2021.
Відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону №2189-VІІІ (у редакції змін внесених Законом №1060-ІХ) договори про надання комунальних послуг, укладені до введення його в дію, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.
Разом з тим, пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2189-VIII передбачено, що не пізніш як протягом одного року з дня введення в дію цього Закону (тобто не пізніше 01.05.2020) співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком зобов'язані прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електричної енергії та природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з ч. 1 ст. 14 цього Закону, а виконавці комунальних послуг - укласти із такими співвласниками договори про надання відповідних комунальних послуг відповідно до обраної співвласниками моделі організації договірних відносин.
Водночас, п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2189-VIII передбачено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги протягом строку, визначеного в п. 4 цього розділу, між виконавцем та кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги відповідно до ч. 7 ст. 14 цього Закону.
Наведені вище положення спеціального законодавства у сфері надання комунальних послуг свідчать про те, що законодавець унормував обов'язок підприємства теплопостачання з 01.05.2019 (тобто з дати, коли набрав чинності Закон №2189-VІІІ у новій редакції) укладати договори на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за новими правилами, які в силу вимог Закону мали бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг та споживачами цих послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022, з урахуванням волевиявлення споживача щодо обрання моделі договірних відносин. Водночас, за відсутності волевиявлення співвласників багатоквартирних будинків щодо прийняття рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг ініціатива щодо його укладення надається безпосередньо виконавцям таких послуг, що мало місце у цій справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі №908/3233/20, від 14.12.2023 у справі №908/2078/22 та від 09.04.2024 у справі №908/710/23).
Матеріалами справи підтверджується, що 01.11.2022 між сторонами було укладено Індивідуальний договір № 5055 про надання послуги з постачання теплової енергії від 01 листопада 2022 року за адресою приміщення споживача вул. Університетська, 27, в м. Кременчук.
Крім цього, факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку № 27 по вул. Університетська в м. Кременчук, в якому знаходиться нежитлове приміщення відповідача, підтверджуються Актом про початок опалювального сезону від 06.11.2022; Актом про закінчення опалювального сезону від 31.03.2023; Актом про початок опалювального сезону від 31.10.2023; Актом про закінчення опалювального сезону від 28.03.2024; Актом про початок опалювального сезону від 05.11.2024; Актом про закінчення опалювального сезону від 31.03.2025; Свідоцтвом про повірку лічильника; Відомостями про фактичні покази засобів обліку теплової енергії; Актами зняття показників приладу обліку теплової енергії.
Зважаючи на наведене, договір є обов'язковим для виконання сторонами, у тому числі і щодо своєчасної та повної оплати відповідачем наданих позивачем послуг.
Розрахунки виконано відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року № 315, зі змінами в редакції Наказу наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28.12.2021 № 358 (далі - Методика).
Пунктом 6 статті 10 Закону України "Про комерційний облік" передбачено, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.
Згідно пункту 14 Правил № 830, відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньо-будинкових систем опалення будівлі/будинку.
Обсяг наданих комунальних послуг проведено відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів, спожитих у будівлі, комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 зі змінами в редакції наказу Міністерства розвитку громад на території України від 28.12.2021 року №358 (далі - Методика).
Загальний обсяг спожитої у будинку теплової енергії на опалення визначається за показниками ВКО Т/Е у кожному розрахунковому періоді і розподіляється між усіма споживачами (власниками житлових, нежитлових приміщень, приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом) у відповідності до Методики.
З 01.11.2022, відповідно до п. 2 розділу II Методики, загальний обсяг, спожитої у будинку, теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на :
- обсяг спожитої теплової енергії на забезпечення загальнобудинкових потреб (Qоп.збп.) (визначається спрощено та складає 25% від загального обсягу, спожитої будинком теплової енергії, згідно п. 8, розділу IV Методики, (ст. 7) та розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будинку (Sзбл.буд.) (ст. 4), (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням) пропорційно до загальних/ опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень (ст. 3), згідно п. 12, розділу IV Методики;
- обсяг спожитої теплової енергії на забезпечення безпосередньо опалення житлових та нежитлових приміщень (Qприм) визначається як різниця загального обсягу, спожитої у будинку теплової енергії (Qоп.буд) та обсягу теплової енергії донарахованої до мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії на опалення приміщень (Qдон.пр), обсягу спожитої теплової енергії приміщень з транзитними мережами внутрішньобудинкової системи опалення (Qвідкл) та обсягу теплової енергії, спожитої на забезпечення загальнобудинкових потреб (Qоп.збп.), (ст. 11 = ст. 6 - ст. 8 - ст. 10 - ст. 7); розподіляється на площі житлових/нежитлових приміщень, підключених до ЦСО (ст. 5), пропорційно до площі кожного приміщення.
Розраховані обсяги теплової енергії, що припадають на нежитлове приміщення Фізичної особи-підприємця Тельнюка Андрія Борисовича за період з 01.11.2022 по 31.03.2025 наведені в таблиці "Інформація щодо обсягів теплової енергії, відпущеної на потреби опалення приміщення".
Відповідно до статті 13 Закону з 01.12.2021 споживачам послуги щомісяця проводиться нарахування плати за абонентське обслуговування. Розмір плати за абонентське обслуговування за послугу з постачання теплової енергії у розрахунку на одного абонента (з урахуванням витрат на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку) становить 29,38 грн/міс (з ПДВ).
Згідно з положенням Правил надання послуг з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182, та Правил № 830, споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуги або у разі відсутності фактичного споживання ним послуги або у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.
Частиною 1 статті 9 Закону № 2189-VIII встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
При цьому, суд зазначає, що нежитлові приміщення відповідача є невід'ємною частиною житлового будинку по вулиці Університетській, 27 в місті Кременчуці. Об'єктом теплопостачання є житловий будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Вказані приміщення не підпадають під термін неопалювальне приміщення.
Протягом спірного періоду діяли наступні тарифи, встановлені рішеннями Полтавської обласної ради, а саме :
- № 477 від 30.09.2022 року "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго";
- № 669 від 28 липня 2023 року "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго";
- № 687 від 26 вересня 2023 року "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго";
- № 854 від 30 серпня 2024 року "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго".
Інформація про тарифи є загальнодоступною та перебуває у вільному цілодобовому доступі на сайті Полтавської обласної ради https://oblrada-pl.gov.ua/ та на сайті ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" http://te.pl.ua/ в розділі "ТАРИФИ", далі "Тарифи для потреб інших споживачів" (за посиланням http://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya-potrebnshih- spozhivachv/).
Згідно з п. 33 Договору про надання послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води від 01.11.2022 виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.
Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
Згідно п. 32 Правил №830, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
Пунктом 34 цих Правил визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Позивачем на підтвердження надання відповідачу послуг з постачання теплової енергії та гарячої води за укладеним між сторонами індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії та гарячої води від 01.11.2022, за період з 01.11.2022 року по 31.03.2025 року надано рахунки на оплату послуг з постачання теплової енергії за відсутності письмового заперечення споживача (копії наявні у матеріалах справи).
Зазначені рахунки на оплату наданих послуг містять детальну інформацію здійсненого нарахування: за послугу з постачання теплової енергії (умовно-змінна частина двоставкового тарифу, умовно-постійна частина), а також нарахування абонентської плати за період з 01.11.2022 року по 31.03.2025 року.
Суд звертає увагу, що наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату, оскільки такий обов'язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку. За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №920/1343/21 від 29.04.2020).
Вказані вище рахунки підписані лише зі сторони виконавця (позивача) та відповідно не містять підписів зі сторони замовника (відповідача).
Разом з тим, у постанові від 22.08.2023 у cправі №910/14570/21 Верховний Суд зазначив, що факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами в їх сукупності, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (надання послуг).
Таким чином, передання і прийняття товарів (робіт, послуг) на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального надання товарів (робіт, послуг) за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття товарів (робіт, послуг) у строк, визначений договором.
За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно продажу товару, надання послуг/виконання робіт, як зі сторони покупця (замовника), так і продавця (виконавця), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані товари (послуги, роботи) з прив'язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє покупця (замовника) від обов'язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то продаж товару (надання послуг чи виконання робіт), є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.
Водночас, неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання покупцем (замовником) актів приймання-передачі без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (поставці товару, наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальна поставка товару, надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження звернення відповідача до позивача з претензіями щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості.
Відтак, враховуючи реальність отриманих відповідачем послуг, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем за поставлену теплову енергію та гарячу воду за період з 01.11.2022 року по 31.03.2025 року у загальному розмірі 78 846,20 грн.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором ч.1 ст. 901 ЦК України).
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України).
З урахуванням приписів п. 34 Договору, строк оплати спожитої послуги з постачання теплової енергії та плати за абонентське обслуговування, за період з 01.11.2022 року по 31.03.2025 року, є таким, що настав.
Доказів сплати відповідачем заборгованості суду не надано, або будь-яких інших доказів на спростування вищезазначеного відповідачем не надано.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок вартості наданих послуг, суд дійшов висновку, що цей розрахунок відповідає передбаченим законодавством порядку та способу нарахування, відтак є обґрунтованим.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиту послугу з постачання теплової енергії в загальному розмірі 78 846,20 грн.
Суд не оцінює як правомірні доводи відповідача щодо неправомірності застосування позивачем тарифу, встановленого рішеннями Полтавської обласної ради №477, № 669 та №854, з огляду на наступне.
Згідно норм ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
За приписами ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Тарифи, які встановлювались Полтавською обласною радою для ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго", що діяли протягом спірного періоду, протиправними та нечинними не визнавались, тому вони в силу приписів законодавства є обов'язковими до застосування.
При цьому, суд зазначає, що докази відповідності нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування, під ознаки якого підпадають Рішення Полтавської обласної ради "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго", не відносяться до юрисдикції господарських судів згідно ст. 20 ГПК України, а тому в даному провадженні позивач не повинен доводити правомірності прийняття Рішення органу самоврядування.
Інші доводи відповідача спростовуються наведеним.
Крім того, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Відповідно п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.
Позивач заявив до стягнення з відповідача збитків від інфляції 9 820,40 грн, 3 % річних 2 648,35 грн.
Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, не виявив завищення їх розміру з боку позивача, вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 ЦК України та ст. 199 ГС України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 ГС України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 ГС України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГС України). Пунктом 6 ст. 232 ГС України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно із ст. 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Згідно п.45 індивідуального договору від 01.11.2022 про надання послуги у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01% суми боргу за кожен день прострочення.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 156,81 грн пені (з урахуванням моменту виникнення обов'язку з оплати послуг за кожний місяць).
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 156,81 грн, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи, зокрема, є: позовна заява; відзив на позовну заяву.
Відповідач контррозрахунку ціни позову не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.
Згідно з приписами частини 4 статті 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 78 846,20 грн основного боргу; пені 156,81 грн, збитків від інфляції 9 820,40 грн, 3 % річних 2 648,35 грн, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При пред'явленні даного позову позивачем платіжною інструкцією № 1696138537 від 11.06.2025 було сплачено судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
Зарахування вказаної суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується відповідною випискою.
З огляду на задоволення позову у повному обсязі та враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 2 422,40 грн.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Тельнюк Андрія Борисовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (36008, м. Полтава, вул.Польська,2А, код ЄДРПОУ 03338030, UА НОМЕР_2 АБ Укргазбанк МФО 320478) 78 846,20 грн. основного боргу; 156,81 грню пені, 9 820,40 грн. збитків від інфляції, 2 648,35 грн. 3 % річних та 2 422,40 грн судового збору.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
3. Копію рішення направити учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Рішення підписане 21.10.2025 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Суддя О.В.Ківшик