20 жовтня 2025 року м. Миколаїв Справа № 915/1064/25
Господарський суд Миколаївської області у складі:
судді Л.М. Ільєвої
при секретарі судового засідання І.С. Степановій
за участю представників:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - Курбанова А.В.,
розглянувши у підготовчому засіданні справу за позовом фізичної особи - підприємця Шевченка Олександра Олександровича до Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у продовженні оренди земельної ділянки,-
Фізична особа - підприємець Шевченко Олександр Олександрович звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 30.01.2025 р. № 40/231 про відмову позивачу у продовженні оренди земельної ділянки по проспекту Богоявленському ріг вул. Південної в Інгульському районі м. Миколаєва (тимчасова споруда).
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що між відповідачем та позивачем 18.02.2010 р. укладено договір оренди землі № 7409, за умовами п. 1.1, 2.1 та 3.1. якого позивачу передана в оренду земельні ділянки загальною площею 36 кв.м, у тому числі 10 кв.м під спорудами, 26 кв.м під проїздами та площадками, без права передачі в суборенду для розміщення та подальшого обслуговування зупинкового комплексу з торговим кіоском по пр-ту Жовтневому (нова назва - Богоявленський) ріг вул. Південна, без права оформлення свідоцтва на право власності на нерухоме майно. Наразі позивач зазначає, що за умовами договору орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний письмово повідомити про це орендодавця за 6 (шість) місяців до спливу строку договору оренди землі. В подальшому, 26.07.2019 року між відповідачем та позивачем укладено додаткову угоду №16/У-19 до договору оренди землі, згідно з якою договір поновлено на 3 роки до 15.09.2021 р. Так, 05.07.2021 р. (не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору) позивачем була подана заява щодо продовження договору оренди землі. За ствердженням позивача, листом від 21.01.2022 р. відповідач повідомив його, що питання оформлення правових документів на земельну ділянку знаходиться на розгляді.
Разом з тим, як вказує позивач, що в травні 2025 р. отримав від відповідача лист від 13.04.2025 р. № 9430/02.02.01-22/12/3/25, яким повідомлено що рішенням Миколаївської міської ради від 30.01.2025 року №40/231 позивачу відмовлено продовженні договору оренди землі від 10.03.2010 року №7409, який був укладений на земельну ділянку площею 36 кв.м, для тимчасового розміщення та обслуговування зупинкового комплексу з вбудованим торговим кіоском по пр. Богоявленському ріг вул. Південна. Відтак, позивач вважає, що вказане рішення прийнято незаконно, тому з метою відновлення порушеного права позивача є необхідність у його скасуванні.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.07.2025 р. вказану позовну заяву фізичної особи - підприємця Шевченка Олександра Олександровича (вх. № 10136/25 від 08.07.2025р.) залишено без руху, оскільки заявником, у якого відсутній код РНОКПП, в порушення вимог ч. 3 ст. 162, ч. 1 ст. 164 ГПК України не вказано номер та серію паспорта та не надано його копію до позовної заяви; не наведено норму права, яка визначає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права; не наведено обґрунтування звернення за захистом порушених прав саме в господарському судочинстві з огляду на правовий статус відповідача у спірних правовідносинах, який не виступає рівноправним суб'єктом господарювання, а також не надано доказів сплати судового збору за поданий позов у встановленому законом порядку і розмірі.
07.08.2025 р. від позивача - ФОП Шевченка О.О. поштою до господарського суду надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 11520/25), до якої заявником надано копію паспорту, а також на підтвердження доплати судового збору надано копію платіжної інструкції № 1.246843319.1 від 04.08.2025 р. на суму 2228,00 грн. Також в заяві позивач зазначає, що оскільки рішення відповідача про відмову у продовженні строку дії оренди для розміщення павільйону, який знаходився на цій орендованій земельній ділянці більше 10 років, буде мати наслідком втрату позивачем права власності на належне йому майно (павільйон), то позивач змушений був звернутися до суду з позовом про захист права власності і обґрунтовувати свої вимоги конституційними нормами права, які регулюють захист прав власника.
Щодо підсудності даного позову Господарському суду Миколаївської області позивач, із посиланням на правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 р. у справі № 804/8507/15 вказує, що правовідносини, що склалися в даному випадку між сторонами, враховуючи характер спору, суб'єктний склад правовідносин, предмет й підстави заявлених вимог, не мають ознак публічно-правового спору, та не можуть бути предметом розгляду в адміністративному процесі, оскільки порядок вирішення цього спору визначений положеннями Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.08.2025 р. вказану позовну заяву фізичної особи - підприємця Шевченка Олександра Олександровича прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1064/25, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 19.09.2025 р. о 09:00.
Ухвала про відкриття провадження від 18.08.2025 була направлена судом на адресу місця реєстрації позивача, та була вручена йому 06.09.2025, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
04.09.2025 р. від представника відповідача - Курбанової А.В. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 12647/25), згідно з яким відповідач вважає, що доводи позовної заяви є необґрунтованими та безпідставними, а тому такі вимоги не підлягають задоволенню.
16.09.2025 р. від представника відповідача - Курбанової А.В. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 13181/25), згідно з якою відповідач просить відкласти слухання справи в зв'язку із відпусткою представника відповідача.
У підготовче засідання, призначене на 19.09.2025 р., представники сторін не з'явились.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.09.2025 у справі № 915/1064/25 підготовче засідання відкладено на 20 жовтня 2025 року о 11:30, з огляду на неявку представників сторін у підготовче засідання. Водночас, вказаною ухвалою викликано учасників справи у підготовче засідання.
10.10.2025 від позивача - ФОП Шевченка О.О. на адресу господарського суду надійшла заява про забезпечення позову (вх. №14358/25), у якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову у справі 915/1064/25 шляхом заборони Миколаївський міській раді до набрання чинності рішенням суду вчиняти дії щодо демонтажу павільйону «Play» біля зупинкового комплексу, по проспекту Богоявленському в місті Миколаєві, зупинка громадського транспорту «Південна» (у напрямку вул. Театральна), власник ФОП Шевченко О.О.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.10.2025 у справі № 915/1064/25 у задоволенні заяви фізичної особи - підприємця Шевченка Олександра Олександровича про забезпечення позову у справі № 915/1064/25 (вх. 14358/25 від 10.10.2025 р.) відмовлено.
У підготовче засідання, призначене на 20.10.2025 р., позивач не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, жодних заяв з цього приводу від позивача до суду не надходило. При цьому направлена на адресу позивача, що вказана в позовній заяві: « 57210, Миколаївська область, Миколаївський район, смт. Воскресенське, вул. Зоряна, 26А» та значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копія ухвали суду від 19.09.2025 повернута до суду без вручення з відміткою Укрпошти “адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто на адресу вказану у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
При цьому сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Неотримання вищенаведених ухвал у даній справі відповідачем та повернення їх до суду з відповідними відмітками є наслідками дій (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання та повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.10.2024 у справі № №914/3445/23).
Отже, позивач як ініціатор даного судового провадження, не вчинив всіх належних дій для отримання кореспонденції, що направлялася судом, та не повідомляв суд про зміну свого місцезнаходження, за такого суд вважає, що позивач був повідомлений про розгляд справи належним чином.
Між тим з огляду на неявку у підготовче засідання позивача, який вважається повідомлений судом належним чином, суд вважає неможливим подальший розгляд справи.
Згідно з ч. 1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
За приписами ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Наразі позивач не надав доказів поважності причин нез'явлення представника, будь-яких клопотань або заяв про розгляд справи за його відсутності від позивача не надходило, при цьому строк підготовчого провадження у даній справі закінчився.
Поряд з цим суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно ст. 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною першою статті 8 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Водночас порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права ГПК України.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини першої статті 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
Відповідно до п.2 ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; і разом з тим учасники справи зобов'язані з'явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов'язковою, а також зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 183 ГПК України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими ст. 196-205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою. Суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: 1) визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу; 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.
Підстави для відкладення розгляду справи у судовому засіданні або підготовчому засіданні передбачені частиною 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 4 статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Однак, в даному випадку підстави для відкладення розгляду справи у підготовчому засіданні суду 20.10.2025, передбачені частиною 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, з підстав неявки представника позивача, відсутні.
У випадку якщо позивач має намір взяти участь у судовому засіданні, однак не має можливості взяти участь у першому засіданні, він має повідомити суд про причини неявки і у випадку визнання таких причин поважними, суд може відкласти розгляд справи. До такого правового висновку дійшла об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19.
Отже, учасник справи має право: а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника); б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов'язковою.
Наразі суд зазначає, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, а процесуальна бездіяльність позивача як ініціатора позову не може ставити під сумнів здійснення судочинства господарським судом відповідно до вимог процесуального закону. Також за усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку суд застосовує як джерело права, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 41 рішення ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, заява № 3236/03).
Так, слід зазначити, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов'язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 р. зі справи “Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Як зазначалось вище, позивач належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, втім явку свого представника у підготовчі засідання господарського суду, які були призначені на 18.08.2025 р. та 19.09.2025 р. позивач не забезпечив.
До того ж, позивач не повідомляв суд, зокрема шляхом подання відповідної письмової заяви або клопотання про розгляд справи за відсутності свого представника.
Відповідно до частини 4 статті 202 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
За своєю конструкцією вказані процесуальні норми є імперативними та не передбачають право розсуду суду у їх застосуванні: суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач не з'явився у підготовче засідання або не повідомив про причини неявки.
Водночас, якщо позивач подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, суд вправі залишити позов лише у випадку, коли нез'явлення позивача перешкоджає вирішенню спору.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.
Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез'явлення позивача у підготовче засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання: 1) належне повідомлення судом позивача про час і місце засідання суду; 2) неявка позивача в підготовче засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в засідання суду; 3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.
При цьому зміст частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України свідчить про те, що передбачена цими нормами процесуального права така процесуальна дія суду як залишення позову без розгляду з підстави нез'явлення позивача у підготовче засідання та неповідомлення про причини своєї неявки не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов'язковою.
Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05 червня 2020 року у справі № 910/16978/19.
В постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.01.2022 у справі №905/458/21 здійснено аналіз положень частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України за методом правового регулювання цих норм (див. п. 8.4, 8.5).
У теорії права одним з критеріїв, за яким прийнято розрізняти норми права, є метод правового регулювання правових норм. За цим критерієм норми права можуть бути імперативними та диспозитивними.
Імперативні (зобов'язуючі) норми права характеризуються категоричністю приписів. Такі норми реалізуються виконанням, дотриманням або застосуванням. Диспозитивні норми реалізуються використанням, яке, як правило, передбачає його реалізацію на власний розсуд.
Проаналізувавши положення частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив про те, що у цих нормах законодавець не застосував слова “може», “має право», “за власної ініціативи» та інші подібні у своєму значенні слова. Зазначені норми процесуального права не передбачають можливості інших варіантів дій суду, окрім залишення позовної заяви без розгляду.
Формулювання “суд залишає позов без розгляду», що міститься у частині четвертій статті 202 Господарського процесуального кодексу України, та формулювання “суд залишає позов без розгляду», що міститься у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, виражає імперативну вказівку суду (судді) щодо заборони продовження розгляду справи, щодо завершення судового провадження без винесення рішення. З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що повноваження суду залишити позов без розгляду, передбачені цими нормами процесуального права відносяться до імперативних.
Господарський суд, розглядаючи господарські справи, зобов'язаний вчиняти лише ті процесуальні дії і ухвалювати ті процесуальні рішення, які прямо встановлені процесуальним законом, і не може посилатися на те, що у процесуальному законі відсутня пряма чи “імперативна» заборона на вчинення певної процесуальної дії чи ухвалення певного процесуального рішення у вигляді формулювання, що суд не має права продовжити розгляд справи, якщо позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Отже, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив про те, що норми, закріплені у частині четвертій статті 202 та у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, за методом правового регулювання є імперативними, що означає те, що відповідно до цих норм процесуального права у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов'язок залишити позов без розгляду.
Належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи є передумовою застосування до позивача процесуальної дії залишення позову без розгляду. Це випливає з частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої будь-які питання наслідків неявки у підготовче засідання будь-якого учасника справи розглядаються за умови, що він був належним чином повідомлений про дату, час і місце цього засідання. Неявка у підготовче засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання є безумовною підставою для відкладення розгляду справи відповідно до пункту 1 частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України. Здійснене судом повідомлення про дату, час і місце у підготовчого засідання слід вважати належним, якщо при цьому були дотримані вимоги статей 121, 122, 242 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і якщо його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
У разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, нормами ст.ст. 202, 226 Господарського процесуального кодексу України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто, право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім в засіданні суду кореспондується з його обов'язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності. Такі ж правові висновки наведені у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19, від 16.10.2020 у справі № 910/8816/19.
Разом з тим, зміст частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що передбачена цими нормами процесуального права така процесуальна дія суду як залишення позову без розгляду з підстави нез'явлення позивача у підготовче засідання або неповідомлення про причини своєї неявки не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов'язковою. Подібний за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.03.2023 у справі №910/17906/21, ухваленій у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду.
При цьому положення ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України не пов'язують залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з'явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, будучи належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто, оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов'язково надаватись судами у разі, якщо позивач не з'явився на виклик суду, але звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.09.2019 у справі №916/3616/15).
До того ж слід зауважити, що законодавець не пов'язує такий імперативний процесуальний обов'язок суду із кількістю судових засідань та не позбавляє суд можливості залишення позову без розгляду у підготовчому засіданні, що відбулось вдруге, зокрема у разі належного повідомлення позивача про розгляд справи та відсутності від останнього заяви про розгляд справи за відсутності свого представника.
Поряд з цим слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 січня 2023 року по справі № 9901/278/21 акцентувала увагу на тому, що ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.
Враховуючи усе вищенаведене та те, що позивач не з'явився у підготовче засідання, не повідомив суд про причини неявки та не подав заяву про розгляд справи за його відсутності, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для залишення без розгляду позову фізичної особи - підприємця Шевченка Олександра Олександровича до Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у продовженні оренди земельної ділянки на підставі статті 185, частини 4 статті 202, пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
Наразі суд зауважує, що згідно з частиною 4 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Суд звертає увагу позивача, що залишення позову без розгляду не обмежує позивача у доступі до правосуддя та не перешкоджає повторному зверненню до суду у загальному порядку після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду.
Залишення позовної заяви без розгляду через неявку позивача в засідання суду у разі ненадання ним заяви про розгляд справи за його відсутності не призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.
Керуючись ст. 185, п. 4 ч. 1 ст. 226, ст. 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов фізичної особи - підприємця Шевченка Олександра Олександровича до Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у продовженні оренди земельної ділянки залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня підписання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали підписано 21.10.2025 року.
Суддя Л.М. Ільєва