20 жовтня 2025 року м. Миколаїв Справа № 916/3538/25
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ільєвої Л.М., розглянувши матеріали позовної заяви (вх. № 13522/25 від 23.09.2025) Заступника керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Дмитрівська, 63; код ЄДРПОУ 0352855230) в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 40477150), Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 45а; код ЄДРПОУ 37472282), Кілійського міжрайонного управління водного господарства (68300, Одеська область, Ізмаїльський район, м. Кілія, вул. Богдана Хмельницького, 78; код ЄДРПОУ 01034165) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (54017, м. Миколаїв, вул. Погранична, 39/1; код ЄДРПОУ 42129888) про визнання недійсними додаткових угод та повернення безпідставно сплачених коштів у сумі 2312912,47 грн., -
Заступник керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, Кілійського міжрайонного управління водного господарства до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія", в якій просить:
- визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 31.08.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 18.02.2021 № 100/60, укладену між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія";
- визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 21.10.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 18.02.2021 № 100/60, укладену між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія";
- визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 17.11.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 18.02.2021 № 100/60, укладену між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія";
- визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 06.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 18.02.2021 № 100/60, укладену між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія";
- визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 22.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 18.02.2021 № 100/60, укладену між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія";
- визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 23.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 18.02.2021 № 100/60, укладену між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія";
- визнати недійсною додаткову угоду № 8 від 27.01.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 18.02.2021 № 100/60, укладену між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія";
- визнати недійсною додаткову угоду № 9 від 29.03.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 18.02.2021 № 100/60, укладену між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія";
- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія» (код ЄДРПОУ 42129888) на користь Кілійського міжрайонного управління водного господарства (код ЄДРПОУ 01034165) кошти в сумі 2312912,47 грн.
В обґрунтування позову прокурор посилається на порушення відповідачем вимог Закону України “Про публічні закупівлі» при укладенні додаткових угод № 1 від 31.08.2021, № 2 від 21.10.2021, № 3 від 17.11.2021, № 4 від 06.12.2021, № 5 від 22.12.2021, № 6 від 23.12.2021, № 8 від 27.01.2022, № 9 від 29.03.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 18.02.2021 № 100/60, оскільки вказані додаткові угоди укладені за відсутності коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, при наявності зменшення середньо ринкової ціни за одиницю товару, а також перевищують 10% поріг, визначений п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі», що свідчить про порушення принципів максимальної економії, ефективності та пропорційності, що передбачені законодавством про публічні закупівлі. За ствердженнями прокурора, внаслідок підвищення цін на електричну енергію на підставі вказаних додаткових угод позивачем було надмірно сплачено 2312912,47 грн. Відтак, вказані додаткові угоди, на думку прокурора, підлягають визнанню недійсними, а безпідставно сплачені позивачем кошти в сумі 2312912,47 грн. - поверненню.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.09.2025 р. позовну заяву заступника керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, Кілійського міжрайонного управління водного господарства до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" про визнання недійсними додаткових угод та повернення безпідставно сплачених коштів у сумі 2312912,47 грн. передано за встановленою підсудністю до Господарського суду Миколаївської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2025 р. справу №916/3538/25 передано на розгляд судді Ільєвій Л.М.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.09.2025 вказану позовну заяву Заступника керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області (вх. № 13522/25 від 23.09.2025) залишено без руху, оскільки заявником в порушення вимог ст.ст. 53, 162 ГПК України, не обґрунтовано належним чином наявність правових підстав для звернення з даним позовом в особі Кілійського міжрайонного управління водного господарства. При цьому вказаною ухвалою суду прокурору встановлено 10-денний строк для усунення виявлених недоліків при поданні позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Згідно з абз. 2 ч. 6 названої статті Кодексу, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Вказана ухвала суду була доставлена 01.10.2025 о 10:42 год. заявнику - Ізмаїльській окружній прокуратурі Одеської області до наявного зареєстрованого в підсистемі “Електронний суд» електронного кабінету в порядку ч.ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України згідно з довідкою Господарського суду Миколаївської області про доставку документа в кабінет електронного суду від 01.10.2025.
Таким чином, перебіг встановленого позивачу десятиденного строку для усунення недоліків позовної заяви розпочався з 02.10.2025 р., а кінцевий строк - до 13.10.2025 (з урахуванням припадання останнього дня строку на 11.10.2025, що є вихідним днем).
Так, 08.10.2025 від Ізмаїльської окружної прокуратури до господарського суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява про усунення недоліків (вх. №14249/25), в якій прокурор зазначає, що при поданні позовної заяви у даній справі № 916/3538/25 прокурором усунуто зазначене в ухвалі суду у справі № 916/478/23 порушення та належним чином обґрунтовано підстави представництва інтересів держави у суді саме в інтересах КМУВГ на сторінках 32-34 позовної заяви, та наведено відповідне цитування позовної заяви. Разом з цим, прокурор зазначає, що як вбачається з офіційного сайту Судової влади України у провадженні Господарського суду Миколаївської області чи іншого суду відсутня справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Крім того, відсутні рішення чи ухвала суду, що набрало законної сили, про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Прокурор стверджує, що хоча справа № 916/478/23, яка розглядалася раніше, і є аналогічною даній справі № 916/3538/25, однак не є тотожною, що узгоджується з правовою позицією, що викладена у постанові Верховного Суду від 04.09.2024. Також прокурор посилається на висновок в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 520/8065/19, згідно з яким прокуратура уповноважена звертатись до суду в інтересах держави в особі державних організацій, наділених повноваженнями щодо управління об'єктами державної власності, що належать до сфери їх управління, тобто на основі законодавства здійснює управлінські функції.
Разом з цим суд зазначає, що предметом позову у даній справі є вимоги прокурора щодо визнання недійсними додаткових угод № 1-6, 8, 9 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 18.02.2021 № 100/60 та стягнення коштів у розмірі 2312912,47 грн.
Водночас, як було встановлено судом, та про що зазначено прокурором у позовній заяві, у провадженні Господарського суду Миколаївської області була справа №916/478/23, предметом якої були вимоги Одеської обласної прокуратури про визнання недійсними додаткових угод №2-6, 8 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 18.02.2021 року №100/60 та стягнення надмірно сплачених коштів у розмірі 1144370,54 грн.
Так, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.08.2023 у справі № 916/478/23 позов заступника керівника Одеської обласної прокуратури в частині представництва інтересів держави в особі Кілійського міжрайонного управління водного господарства залишено без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, оскільки Кілійське міжрайонне управління водного господарства не є суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження із захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, а тому прокурор не вправі був підписувати позов від імені позивача - Кілійського міжрайонного управління водного господарства.
Вказана ухвала суду не була оскаржена прокурором та є чинною.
Водночас, у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 у справі № 916/478/23 судом апеляційної інстанції зазначено, що КМУВГ фактично втратило процесуальний статус позивача у справі (учасника справи) у зв'язку із залишенням Господарським судом Миколаївської області ухвалою від 28.08.2023 позову прокурора без розгляду в частині представництва інтересів держави в особі КМУВГ з мотивів відсутності підстав для представництва інтересів держави в особі КМУВГ, оскільки останнє не є суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження із захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.
Наведені обставини були зазначені в ухвалі суду від 29.09.2025 та не спростовані прокурором у поданій заяві про усунення недоліків.
Щодо доводів прокурора про наявність у нього підстав для звернення з позовом в інтересах держави в особі КМУВГ з посиланням на висновок в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 520/8065/19 суд зазначає наступне.
Так, висновок, наведений у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 520/8065/19, стосується випадку представництва прокурором інтересів держави в особі НАН України, яка є державною установою, що наділена повноваженнями щодо управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління, тобто на основі законодавства здійснює управлінські функції. Натомість Кілійське міжрайонне управління водного господарства не є державною установою, а є бюджетною неприбутковою організацією з правом одержання власних надходжень, підпорядковується Державному агентству України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм. В свою чергу вищенаведений висновок Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 520/8065/19 неревалентний відносно даних спірних правовідносин.
До того ж Велика Палата Верховного Суду у цій постанові від 10.04.2024 у справі №520/8065/19 виснувала, що чинне законодавство України не містить визначення поняття «державна компанія» як окремої організаційно-правової форми господарювання, а Державний класифікатор «Класифікація організаційно-правових форм господарювання» розмежовує такі організаційно-правові форми господарювання, як «державна організація (установа, заклад)» та «державна акціонерна компанія». Державна організація (установа, заклад) - утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Натомість державна акціонерна компанія (товариство) - акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі; метою її діяльності, окрім публічних функцій, є отримання прибутку; відповідальність має не публічно-правовий, а приватноправовий характер; компанія є незалежною від держави у сфері господарської діяльності, проте перебуває в інституційній залежності з питань управління.
Також Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що якщо законодавцем виключено можливість представництва прокурором державних компаній, то така норма не може тлумачитись у спосіб розширення обсягу процесуальної заборони на інших суб'єктів господарювання, зокрема державних організацій (установ).
Отже, Великою Палатою Верховного Суду визначено два критерії, за умови існування яких не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави, а саме: 1) представництво інтересів держави в особі державних компаній; 2) позивач не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень.
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватися суб'єктом саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
Під владними управлінськими функціями, що здійснюються на основі законодавства, зокрема, на виконання делегованих повноважень, слід розуміти будь-які владні повноваження в рамках діяльності держави чи місцевого самоврядування, що не належать до законодавчих повноважень чи повноважень здійснювати правосуддя. (п. 8.22 постанова ВП ВС від 02.08.2023 № 925/1741/21
Враховуючи викладене, Кілійське міжрайонне управління водного господарства не є суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження із захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, у яких, до речі, воно виступає рівноправною стороною, про що також було зазначено в ухвалі Господарського суду Миколаївської області від 28.08.2023 у справі № 916/478/23.
В свою чергу у повторно заявленому прокурором позові не усунуті недоліки, у зв'язку з якими Господарським судом Миколаївської області у справі № 916/478/23 було постановлено ухвалу від 28.08.2023 про залишення без розгляду позову заступника керівника Одеської обласної прокуратури в частині представництва інтересів держави в особі Кілійського міжрайонного управління водного господарства на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України. Також прокурором не усунуто виявлені судом недоліки, про які вказано в ухвалі суду від 29.09.2025 у даній справі.
При цьому суд звертає увагу на те, що в постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 у справі № 916/478/23, якою підтверджено неможливість здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі Кілійського міжрайонного управління водного господарства з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія», також зазначено, що у вказаному позові заінтересованої особи, яка не є стороною оспорюваних додаткових угод, про визнання останніх недійсними, як відповідачі мають залучатись всі сторони цих правочинів, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваних додаткових угод, а не одна із них. Проте, наведене не було враховано прокуратурою під час повторного звернення до суду із даним позовом.
Частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Так, на думку суду, звернення прокурора до суду з тими ж вимогами, що вже були предметом розгляду у даній справі, є зловживання процесуальними правами, оскільки жодних нових підстав або нових обставин прокурором у вказаній позовній заяві не наведено.
Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (ч. 4 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Натомість прокурор, повторно заявивши такий самий позов в інтересах держави в особі Кілійського міжрайонного управління водного господарства до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія», жодним чином не спростував наведені Господарським судом Миколаївської області та Південно-західним апеляційним господарським судом в межах справи № 916/478/23 висновки.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що прокуратурою фактично не усунуто виявлених судом недоліків поданої позовної заяви в межах даного провадження, про які вказано в ухвалі суду від 29.09.2025 р.
Відповідно до ч.ч. 4, 6, 7 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.
Враховуючи те, що у встановлений строк заступником керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області не усунуто недоліки позову, і вказаний строк сплив, господарський суд вважає, що позовна заява заступника керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, Кілійського міжрайонного управління водного господарства до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" про визнання недійсними додаткових угод та повернення безпідставно сплачених коштів у сумі 2312912,47 грн. підлягає поверненню.
При цьому суд зазначає, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню заявника з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Оскільки позовна заява надійшла до суду у вигляді електронного документа через підсистему "Електронний суд", заявнику надсилається лише копія ухвали про повернення позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Повернути позовну заяву заступника керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, Кілійського міжрайонного управління водного господарства до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" про визнання недійсними додаткових угод та повернення безпідставно сплачених коштів в сумі 2312912,47 грн.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.
Ухвалу підписано 20.10.2025 року.
Суддя Л.М. Ільєва