вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"17" вересня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1790/25
Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Тимошенка Д.Ю., розглянув в порядку загального позовного провадження справу за позовом
Обухівської окружної прокуратури (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Володимира Чаплінського, будинок 7) в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (01196, місто Київ, площа Лесі Українки, будинок 1, код: 00022533)
до
Товариства з обмеженою відповідальністю «Цефея ЮА» (03065, місто Київ, б. Гавела Вацлава, будинок 10, код: 44422628)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору:
Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (01601, місто Київ, вул. Руставелі Шота, будинок 9А, код: 44768034)
про розірвання договору та зобов'язання вчинити певні дії,
за участю представників учасників справи:
від прокуратури: Набок Ю.В.;
від позивача: Новицька А.О.;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився;
Обухівською окружною прокуратурою (далі по тексту - прокуратура) через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області 28.05.2025 сформовано позовну заяву в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (далі по тексту - КОДА/позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цефея ЮА» (далі по тексту - відповідач/Товариство/ТОВ «Цефея ЮА»), в якій прокурор просить суд:
1) розірвати договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 14.12.2022 № 14, укладений між ДП «Київське лісове господарство» та ТОВ «Цефея ЮА»;
2) зобов'язати ТОВ «Цефея ЮА» повернути лісову ділянку, що знаходиться у постійному користуванні Філії «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», площею 1,5000 га, яка розташована у Васильківському лісництві (квартал 35 виділ 15) на території Васильківської міської територіальної громади Обухівського району Київської області, розпоряднику земельної ділянки - Київській обласній державній адміністрації.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконує свого обов'язку по внесенню платежів за користування лісовою ділянкою, а відтак відповідачем допущено істотне порушення умов договору, що є підставою для його розірвання та повернення лісової ділянки розпоряднику земельної ділянки - КОДА в судовому порядку.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.05.2025 позовну заяву прокуратури прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/1790/25, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 09.07.2025. Цією ж ухвалою суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (далі по тексту - третя особа/ДСП «Ліси України»).
Прокуратурою через підсистему «Електронний суд» 08.07.2025 сформовано письмові пояснення щодо позову.
Підготовче судове засідання у справі неодноразово судом відкладалося та остаточно ухвалою суду від 30.07.2025 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 17.09.2025.
В судове засідання 17.09.2025 з'явились прокурор та представник позивача, які позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити.
Представники інших учасників справи в судове засідання не з'явились, при цьому про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись судом належним чином.
У відповідності до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Розпорядженням Київської обласної військової адміністрації «Про виділення у довгострокове тимчасове користування лісової ділянки» від 10.08.2022 № 489: (1) виділено ТОВ «Цефея ЮА» у довгострокове тимчасове користування лісами строком на 49 років для культурно-оздоровчих, рекреаційних цілей лісову ділянку загальною площею 1,5000 га, що знаходиться у постійному користуванні Державного підприємства «Київське лісове господарство» і розташована в кварталі 35 виділ 15 Васильківського лісництва на території Васильківської міської територіальної громади Обухівського району Київської області за межами населеного пункту; (2) установити, що лісова ділянка, зазначена у пункті 1 цього розпорядження, виділена без вилучення земельної ділянки у постійного лісокористувача Державного підприємства «Київське лісове господарство» та без зміни цільового призначення; (3) доручено Державному підприємству «Київське лісове господарство», відповідно до пункту 1 цього розпорядження укласти з ТОВ «Цефея ЮА» договір про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою відповідно до вимог законодавства.
На підставі вказаного розпорядження між Державним підприємством «Київське лісове господарство» (сторона-1) та ТОВ «Цефея ЮА» (сторона-2) 14.12.2022 укладено договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою № 14 (далі - договір), відповідно до п. 1 якого сторна-1 виділяє, а сторона-2 приймає у строкове платне довгострокове тимчасове користування (далі - користування) лісову ділянку з метою використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей.
У користування виділяється лісова ділянка загальною площею 1,5000 (гектарів), яка розташована у Васильківському лісництві, квартал 35, виділ 15 на території Васильківської міської територіальної громади Обухівського району Київської області за межами населеного пункту (п. 2 договору).
Пунктом 18 договору передбачено, що за користування лісовою ділянкою сторона-2 сплачує збір за спеціальне використання лісових ресурсів, розмір якого встановлено відповідно до рішення Київської обласної ради від 14.12.2017 № 371-19-VIІ і становить 689,21 грн у рік, який згідно пункту 19 договору вноситься у строки та в порядку, визначені чинним законодавством незалежно від фактичного користування лісовою ділянкою.
Згідно з п. 23 договору сторона-2 зобов'язана, серед іншого, у 10-денний термін з дати приймання лісової ділянки стати на облік в органах податкової служби; своєчасно вносити плату за користування лісовою ділянкою.
Відповідно до пункту 24 договору, його укладено строком на 49 років, що діє з 14.12.2022 до 14.12.2071 включно.
Дія договору припиняється у випадку систематичного невиконання стороною-2 обов'язків, що передбачені цим договором та законом (пункт 29 договору).
Згідно підписаного обома сторонами акта приймання-передачі від 14.12.2022 Товариство прийняло у платне довгострокове тимчасове користування лісову ділянку загальною площею 1,5000 га, яка розташована у Васильківському лісництві, квартал 35, виділ 15 ДП «Київське лісове господарство» на території Васильківської міської територіальної громади Обухівського району Київської області згідно з планом-схемою.
З інформаційних листів Головного управління ДПС у Київській області від 22.11.2024 № 23426/5/10-36-19-03-07 та від 11.03.2025 № 4947/5/10-36-19-04-01 щодо сплати «Рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів (крім рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування) по тимчасовим землекористувачам» вбачається, що ТОВ «Цефея ЮА» рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів за період часу з 2023 по 2024 роки не сплачувалась.
У листі Головного управління ДПС у Київській області від 23.01.2025 № 2134/5/10-36-04-11 зазначено, що рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів сплачується лісокористувачами щокварталу рівними частинами від суми рентної плати, зазначеної в спеціальних дозволах, виданих у відповідному календарному році; чинним законодавством не передбачено особливостей нарахування та стягнення заборгованості з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів (крім рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування) під час дії правового режиму воєнного стану в Україні.
Відповідно до листа Філії «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України» від 25.03.2025 № 5911/40.1.7-2025 плата за довгострокове тимчасове користування лісовими ділянками згідно договору від 14.12.2022 № 14, укладеного Державним підприємством «Київське лісове господарство» із ТОВ «Цефея ЮА» визначена в розмірі 689,21 гривень в рік.
Звертаючись до суду із розглядуваним позовом прокурор зазначив, що відповідач упродовж тривалого часу не сплачує плату за довгострокове користування лісами, відтак постійний лісокористувач та Київська обласна державна адміністрація не отримували тих благ, на які розраховували при видачі розпорядження від 10.08.2022 № 489 «Про виділення у довгострокове тимчасове користування лісової ділянки» та укладенні договору.
У зв'язку з чим, посилаючись на умови договору та приписи п. д ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, ст. 651 Цивільного кодексу України прокурор вважає, що наявні підстави для розірвання укладеного договору та повернення лісової ділянки розпоряднику земельної ділянки - КОДА в судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
Щодо підстав представництва прокурором держави у суді в інтересах КОДА, суд дійшов наступних висновків.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої).
Отже, відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
У відповідності до ч. ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 дійшла висновків про те, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Звертаючись до суду із розглядуваним позовом прокурор зазначив, що відповідач систематично не виконує договірні умови щодо плати за користування лісовою ділянкою, що свідчить про те, що постійний лісокористувач та Київська обласна державна адміністрація не отримували тих благ, на які розраховували при видачі розпорядження від 10.08.2022 № 489 «Про виділення у довгострокове тимчасове користування лісової ділянки» та укладенні договору, тому в діях відповідача вбачається істотне порушення договірних зобов'язань.
Відтак, з огляду на положення пункту «д» частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, відповідно до якого однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати, нявні підстави для розірвання договору в судовому порядку та повернення лісової ділянки Київській обласній державній адміністрації та у користування Філії «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України».
Тому, як вказує прокурор, порушення відповідачем умов договору є наслідком порушення інтересів держави, які полягають у не надходженні до бюджету коштів за користування лісами. Водночас, раціональне в економічному аспекті використання лісових ресурсів, як складової частини державних фінансових ресурсів, є запорукою стабільності економіки держави.
Отже, інтереси держави у даному спорі, за доводами прокурора, полягають у забезпеченні додержання законодавчо визначеного порядку використання лісових ресурсів та отриманні максимального доходу від використання, що забезпечує розвиток важливих соціальних сфер, а звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення державної, а також суспільної потреби у припиненні неналежного використання лісових ресурсів та повернення їх державі.
Як вбачається матеріалів справи, відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Прокуратура звернулась до КОДА з листом від 09.04.2025 № 56/1-3371вих-25, в якому повідомлено про те, що прокуратурою встановлено, що ТОВ «Цефея ЮА» порушило істотні умови договору в частині своєчасного та повного внесення плати за довгострокове тимчасове користування лісами. Тому Прокуратура, з метою встановлення наявності підстав для застосування представницьких повноважень, у термін до 28.04.2025 просила надати відомості про вжиті заходи КОДА спрямовані на захист інтересів держави щодо розірвання договору та повернення лісової ділянки - пред'явлення відповідної позовної заяви або чи буде вживати такі заходи в подальшому.
У відповідь на вказаний лист КОДА листом від 24.04.2024 № 2798/08/09.02-№/2025 повідомила Прокуратуру про те, що: позбавлена можливості самостійно встановлювати порушення законодавства та не має законодавчих підстав для проведення відповідних перевірок; не володіє відомостями та підтверджуючими документами, що містять достатню інформацію щодо спірної земельної ділянки, як і відповідними доказами, що підтверджують обставини, які стосуються спірних правовідносин і необхідні для підготовки позовної заяви; КОДА не вживала заходів претензійно-позовного характеру щодо розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 14.12.2022 № 14 та повернення лісової ділянки.
Повідомленням від 16.05.2025 № 56/1-4605вих-25 Прокуратура повідомила КОДА про намір звернення до суду в інтересах держави в особі КОДА з позовом про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою та повернення лісової ділянки площею 1,5 га.
В свою чергу, жодного вивчення наявності підстав для захисту інтересів держави уповноважений орган самостійно не здійснив.
Таким чином, з моменту повідомлення Прокуратурою КОДА щодо порушення інтересів держави, останньою жодних дій з метою захисту інтересів держави не вжито.
Надавши оцінку доводам прокурора щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в особі КОДА у суді, суд дійшов висновку про те, що прокурор у цій справі обґрунтував неналежне здійснення КОДА інтересів держави у спірних правовідносинах та наявність підстав для їх представництва, виконання вимог статей 23 Закону України «Про прокуратуру», 53 Господарського процесуального кодексу України та належним чином обґрунтував підстави для представництва інтересів держави у суді у розглядуваних правовідносинах, адже визначив, у чому, на його думку, полягає порушення інтересів держави, обґрунтував необхідність їх захисту, а також зазначив орган, який, хоч і уповноважений державою здійснювати такий захист, але у спірних правовідносинах відповідні заходи не вжив, що стало обґрунтованою підставою для звернення прокурора з відповідним позовом.
Щодо суті спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно з ч. 4 ст. 1 Лісового кодексу України лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.
Статтею 16 Лісового кодексу України визначено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.
Відповідно до ст. 18 Лісового кодексу України об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності.
Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим - терміном від одного до п'ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року.
Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.
Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.
Частиною 2 статті 20 Лісового кодексу України передбачені обов'язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового користування: 1) приступати до використання лісів у строки, встановлені договором; 2) виконувати встановлені обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та договором; 3) дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; 4) вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, сприяти формуванню екологічної мережі; 5) своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів; 6) не порушувати прав інших лісокористувачів.
Законом та договором можуть бути передбачені й інші права та обов'язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового користування.
Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.09.2012 № 551 затверджено Примірний договір довгострокового тимчасового користування лісами.
Відповідно до п. 23 Примірного договору довгострокового тимчасового користування лісами передбачено обов'язок лісокористувача своєчасно вносити плату за користування лісовою ділянкою.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З наведеного вбачається, що однією з істотних умов договору на право довгострокового тимчасового користування лісами є визначення плати за таке користування, умови та порядок її внесення. Обов'язок вносити плату передбачено як умовами договору, так і наведеними вище нормами Лісового кодексу України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як стверджує прокурор та вбачається з матеріалів справи, відповідач допустив порушення умов договору в частині обов'язку по сплаті за користування лісовою ділянкою, що призвело до факту наявності у відповідача заборгованості у розмірі 1378,42 гривень за два повних роки користування ділянкою, що в перебігу розгляду справи відповідачем не заперечувалось та не спростовано належними та допустимими доказами.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, доводи прокурора про наявність у нього заборгованості не спростував, доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про те, що надані прокурором докази на підтвердження заявлених вимог в їх сукупності, підтверджують викладені ним у позовній заяві обставини факту систематичного порушення відповідачем умов договору в частині внесення плати за договором.
Згідно із пунктом "д" статті 141 Земельного кодексу України, підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Як встановлено судом пунктом 29 договору передбачено, що дія договору припиняється у випадку систематичного невиконання стороною-2 обов'язків, що передбачені цим договором та законом (пункт 29 договору).
Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Тож іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 920/418/19).
Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 у справі № 183/262/17.
Аналіз положень статті 141 Земельного кодексу України та статті 651 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що вказані положення Закону, які регулюють спірні правовідносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати плати за користування лісовою ділянкою, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору, а також докази того, чого позивач був позбавлений у значній мірі із-за істотності допущеного порушення відповідачем.
Судом встановлено, що відповідач протягом 2-х років зобов'язання за договором в частині плати за користування лісовою ділянкою не виконує належним чином, внаслідок чого у відповідача за договором утворилась заборгованість в загальному розмірі 1378,42 гривень.
Суд зазначає, що наведене порушення умов договору з боку відповідача є істотним, оскільки позбавляє іншу сторону права отримувати кошти за передану в користування лісову ділянку, що й було основною метою укладення договору довгострокового тимчасового користування лісовою.
Таким чином, суд дійшов висновку, що систематична несплата відповідачем плати за користування лісовою ділянкою є достатньою підставою для позивача вимагати дострокового розірвання договору та повернення лісової ділянки розпоряднику земельної ділянки в судовому порядку відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокурора підлягають задоволенню в повному обсязі.
А саме суд приймає рішення про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 14.12.2022 № 14 та зобов'язання ТОВ «Цефея ЮА» повернути лісову ділянку.
Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Обухівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації задовольнити повністю.
2. Розірвати договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 14.12.2022 № 14, укладений між Державним підприємством «Київське лісове господарство» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цефея ЮА» (код: 44422628).
3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Цефея ЮА» (код: 44422628) повернути лісову ділянку площею 1,5000 га, яка розташована у Васильківському лісництві (квартал 35 виділ 15) на території Васильківської міської територіальної громади Обухівського району Київської області, розпоряднику земельної ділянки - Київській обласній державній адміністрації.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цефея ЮА» (03065, місто Київ, б. Гавела Вацлава, будинок 10, код: 44422628) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бул. Л. Українки, 27/2, код: 02909996) 4844,80 гривень судового збору.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено та підписано 22.10.2025.
Суддя Р.М. Колесник