ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.10.2025Справа № 910/11228/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ФОРСАЖ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРРОТ ГРУП БЕТОН"
про стягнення 12 174,27 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
О.Ю. Мороз
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ФОРСАЖ" (далі - позивач, ТОВ "КОМПАНІЯ "ФОРСАЖ") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРРОТ ГРУП БЕТОН" (далі - відповідач, ТОВ "КЕРРОТ ГРУП БЕТОН") про стягнення 12 174,27 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов Договору поставки № 1п15033 від 28.03.2025 щодо оплати товару, поставленого позивачем за видатковою накладною № 2204 від 03.04.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2025 позовну заяву ТОВ "КОМПАНІЯ "ФОРСАЖ" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.
15.09.2025 до суду від позивача надійшло клопотання на виконання вимог ухвали суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2025 позовну заяву ТОВ "КОМПАНІЯ "ФОРСАЖ" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/11228/25, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/11228/25.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заву та додані до неї докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд
Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
28.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕРРОТ ГРУП БЕТОН" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ФОРСАЖ" (далі - постачальник) укладено Договір поставки № 1п15033 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, за цим договором постачальник зобов'язується передавати у власність покупцю, а покупець зобов'язується приймати і сплачувати мастильні матеріали та Товари для автомобілів (далі - Товар), на умовах, визначених цим Договором
Згідно п. 1.2 Договору, поставка Товару здійснюється партіями. Кількість, номенклатура, ціна Товару в партії визначаються, виходячи з замовлення покупця та з урахуванням наявності Товару на складі постачальника. Кількість, номенклатура, ціна Товару в партії та термін сплати вказуються у рахунку-фактурі і накладних, які надає постачальник на кожну партію Товару, що є невід'ємною частиною цього Договору.
Пунктом 2.3 Договору визначено, що приймання Товару здійснюється за накладною представником покупця, який має відповідні повноваження, підтверджені документально. Уповноважуючи певну особу на прийняття Товару від продавця покупець автоматично уповноважує таку особу підписувати відповідні Товарно-супровідні документи на Товар.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У ч. 2 ст. 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 36 546,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 2204 від 03.04.2025.
Товар було прийнято відповідальними особами покупця без зауважень та заперечень, а вказана вище видаткова накладна містять підпис представника відповідача.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до п. 3.1 Договору, продаж Товару за домовленістю сторін здійснюється на умовах попередньої оплати або на умовах оплати в день поставки Товару або на умовах відстрочення платежу. У разі продажу Товару на умовах відстрочення платежу, термін сплати зазначається у накладній або у Додатку до цього Договору.
Суд встановив, що у видатковій накладній № 2204 від 03.04.2025 сторони погодили термін оплати: до 03.05.2025.
Згідно з п. 3.2 Договору, оплата Товару здійснюється безготівковим переказом на поточний рахунок постачальника
Судом встановлено, що відповідач за поставлений позивачем Товар 03.04.2025 сплатив кошти у розмірі 6 546,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 597 від 03.04.2025.
16.06.2025 позивач надіслав відповідачу Претензію № 2, в якій повідомив останнього про наявність боргу у розмірі 30 000,00 грн та вимагав негайно сплатити вказану заборгованість.
Після отримання претензії, відповідач частково сплатив наявну заборгованість на загальну суму 20 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1175 від 12.06.2025 на суму 5 000,00 грн, платіжною інструкцією № 1345 від 30.06.2025 на суму 5 000,00 грн, платіжною інструкцією № 1422 від 04.07.2025 на суму 5 000,00 грн, платіжною інструкцією № 1441 від 10.07.2025 на суму 5 000,00 грн.
11.08.2025 позивач надіслав відповідачу Претензію №1, в якій повторно вимагав сплатити непогашену заборгованість.
Відповідач залишив претензію без відповіді та задоволення. Докази протилежного матеріали справи не містять.
Заборгованість відповідача за поставлений позивачем Товар відповідно до Договору поставки № 1п15033 від 28.03.2025 становить 10 000,00 грн.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження оплати відповідачем у повному обсязі за поставлений позивачем Товар.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ФОРСАЖ" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРРОТ ГРУП БЕТОН" 10 000,00 грн заборгованості за Договором поставки № 1п15033 від 28.03.2025 є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Окрім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 983,57 грн та 3% річних у розмірі 190,70 грн.
За змістом ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Згідно з ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Відповідно до п. 5.1 Договору, покупець за порушення строку оплати Товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З наданого позивачем розрахунку, судом встановлено, що пеня та 3% річних нараховані на заборгованість враховуючи часткові оплати відповідача.
Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наданого позивачем розрахунку пені у сумі 1 983,57 грн, судом встановлено, що обґрунтованим є стягнення з відповідача пені в сумі 1 944,94 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені (38,63 грн) належить відмовити, оскільки при здійсненні відповідного розрахунку позивачем допущеного арифметичну помилку.
Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних у сумі 190,70 судом встановлено, що обґрунтованим є стягнення з відповідача 3% річних в сумі 188,23 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені (2,47 грн) належить відмовити, оскільки при здійсненні відповідного розрахунку позивачем допущеного арифметичну помилку.
За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 12 174,27 грн, з яких: 10 000,00 грн основного боргу, 1 983,57 грн пені та 190,70 грн 3% річних підлягають частковому задоволенню.
З Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРРОТ ГРУП БЕТОН" на корить Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ФОРСАЖ" підлягає стягненню 10 000,00 грн основного боргу, 1 983,57 грн пені та 188,23 грн 3% річних. В частині стягнення з відповідача пені у розмірі 38,63 грн та 3% річних у розмірі 2,47 грн позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 3 028,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.
Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позивачем було подано позовну заяву у даній справі в електронній формі, отже розмір судового збору, що підлягає сплаті, підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8 та має становити 2 422,40 грн.
В той же час, позивач за звернення до Господарського суду міста Києва з позовом сплатив судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2057511 від 02.09.2025.
Тобто позивачем при зверненні до суду із позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 605,60 грн за подання позовної заяви.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Позивач не звертався до суду з клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 9 ст.129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
3 огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 2 422,40 грн покладається на відповідача.
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу, позивачем надано копії:
- Договору про надання правової допомоги адвокатом від 02.06.2025;
- довіреність в порядку передоручення від 19.09.2024;
- акту наданих послуг від 25.08.2025;
- прибуткового касового ордеру № 114 від 04.06.2025 на суму 2 000,00 грн;
- прибуткового касового ордеру № 121 від 28.08.2025 на суму 6 000,00 грн.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Суд звертає увагу, що за змістом ст. 126, 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).
Згідно з ч.4 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до положень ч. 5 ст 126 ГПК України визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові від 07.08.2018 Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 916/1283/17.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Суд, дослідивши матеріали справи, щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, вважає, що заявлена позивачем сума є необґрунтованою.
Аналогічна правова позиція щодо застосування критерію необґрунтованості та неспівмірності заявленої до стягнення суми витрат із реальністю таких витрат, з посиланням зокрема, на незначний обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду у господарському суді та на тривалість судових засідань міститься у Додатковій ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.07.2020 у справі 915/1654/19.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне зменшити заявлену до відшкодування суму за надання правничої допомоги позивачу до 2 000,00 грн.
Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРРОТ ГРУП БЕТОН" (Україна, 04050, місто Київ, вул.Іллєнка Юрія, будинок 12; ідентифікаційний код: 45203534) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ФОРСАЖ" (Україна, 04114, місто Київ, ВУЛИЦЯ АВТОЗАВОДСЬКА, будинок 76; ідентифікаційний код: 36871919) 10 000,00 грн (десять тисяч гривень 00 коп.) основного боргу, 1 944,94 грн (одну тисячу дев'ятсот сорок чотири гривні 94 коп.) пені, 188,23 грн (сто вісімдесят вісім гривень 23 коп.) 3% річних, 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) судового збору та 2 000,00 (дві тисячі гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 22.10.2025.
Суддя Оксана ГУМЕГА