ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.10.2025Справа № 910/801/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. за участі секретаря судового засідання Шадури М.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Кутіна Артема Олексійовича
до Головного управління ДПС у м. Києві
про стягнення 1 800 000 грн.
за участі представників:
позивача - не з'явився;
відповідача - Неверовська А.О.
Фізична особа-підприємець Кутін Артем Олексійович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про стягнення 1 800 000 грн. компенсації моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовано неправомірністю дій та рішень відповідача, які мали наслідком душевні страждання, тривалий стрес та відчуття невизначеності позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження, встановлено строки надання учасниками заяв по суті та призначено підготовче засідання.
Відповідачем 16.02.2025 надано суду відзив, яким заперечено вимоги повністю з огляду на відсутність факту протиправних дій з його боку та порушенням позивачем вимог пункту 10 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України.
Позивачем 21.02.2025 надано суду відповідь на відзив, якою підтримано позовні вимоги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 провадження у справі №910/801/25 за позовом Фізичної особи-підприємця Кутіна Артема Олексійовича до Головного управління ДПС у м. Києві про відшкодування моральної шкоди закрито.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 про закриття провадження у справі №910/801/25 скасовано, матеріали справи передано для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.
За результатом автоматизованого розподілу судових справ між суддями 17.07.2025 матеріали справи №910/801/25 передані для розгляду судді Кирилюк Т.Ю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
У судовому засіданні 23.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено дату розгляду справи по суті.
У судовому засіданні 14.10.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Встановив
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2018 у справі №826/2472/18 визнано протиправними дії Головного управління ДФС у м. Києві з призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків-фізичної особи Кутіна Артема Олексійовича на підставі наказу № 1921 від 15.03.2017 та визнано протиправним та скасовано наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 15.03.2017 №1921, виданий Головним управлінням ДФС у м. Києві.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2020 у справі №640/23534/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2020 та постановою Верховного Суду від 15.06.2022, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 19.04.2017 р. №0002791306, №0002781306, №0002761306, №0002771306 та №0002801306, якими донараховано позивачу у даній справі податкові зобов'язання загальною сумою 17 533 995,98 грн.
Таким чином, факти неправомірної поведінки посадових осіб Головного управління ДФС у м. Києві по відношенню до позивача у даній справі встановлено судовими рішеннями (у двох справах), які набрали законної сили.
Відповідно, суд має погодитись з доводами відзиву в частині відсутності доказів протиправної поведінки саме посадових осіб відповідача, проте має відхилити наведений в останньому абзаці сторінки 3 відзиву висновок про відсутність факту протиправності дій контролюючого органу.
Відповідач у даній справі є правонаступником Головного управління ДФС у м. Києві (на час вчинення встановлених судовими рішеннями у справах №826/2472/18 та №640/23534/19 - контролюючий орган)
Головне управління ДФС у м. Києві ліквідовано Постановою Кабінету Міністрів України N 893 від 30.09.2020.
Частиною другою Постанови Кабінету Міністрів України N 893 від 30.09.2020 установлено, що права та обов'язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.
За правовими висновками Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду, наведених у постанові від 11.10.2019 у справі № 812/1408/16, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
Таким чином, відповідач у даній справі є носієм юридичних обов'язків, які стали наслідком неправомірних дій та рішень ліквідованого Головного управління ДФС у м. Києві.
Як зазначалось судом раніше, факти протиправних дій Головного управління ДФС у м. Києві по відношенню до позивача у даній справі встановлено судовими рішеннями у справах №826/2472/18 та №640/23534/19.
Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Частиною першою статті 1167 Цивільного кодексу України встановлено, шо моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Наведені позитивно-правові норми кваліфікуючими ознаками виникнення права на відшкодування моральної шкоди за рахунок Держави або її органів визначають:
- наявність протиправної поведінки (бездіяльності) органів державної влади або їх посадових осіб;
- наявність моральної шкоди у потерпілої особи;
- наявність причинно-наслідкового зв'язку.
У даному випадку, наявність фактів протиправної поведінки посадових осіб Головного управління ДФС у м. Києві, правонаступником якого є відповідач, суду доведено поза розумним сумнівом належними доказами.
Відповідно до абзаців 6 та 7 сторінки другої позовної заяви, позивач вважає, що неправомірними діями Головного управління ДФС у м. Києві йому завдано моральну шкоду, яка полягає у тривалих:
- душевних стражданнях;
- постійному стресі;
- відчутті невизначеності;
- позбавленням життєвої захищеності;
- пригніченістю тощо.
Жодного доказу на підтвердження наведених позивачем обставин матеріали справи не містять.
Суд має зазначити, що право на відшкодування моральної шкоди за нормами чинного законодавства не є матеріальною гарантією, оскільки жоден закон не встановлює імперативний обов'язок компенсації. Зазначене право на відшкодування - це процесуальна можливість довести наявність шкоди, визначити її розмір та отримати через судовий розгляд цього питання відповідну компенсацію.
Презумпція наявності моральної шкоди чинним законодавством не передбачена. Наявність моральної шкоди не визнана прямим наслідком кожної протиправної поведінки.
Відповідно, до даних правовідносин має застосовуватись загальний розподіл тягаря доказування.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд має зазначити, що у даному випадку позивач має прямий процесуальний обов'язок довести поза розумним сумнівом наявність моральної шкоди та причинний зв'язок між протиправною поведінкою та нанесеною моральною шкодою з урахуванням презумпції вини правопорушника.
Відсутність жодного доказу покладених в основу даного позову обставин зумовлює єдино можливий висновок суду (у межах вимог пункту 3 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України) про недоведеність цих обставин.
За процесуально-правовими приписами частин третьої та четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд має зазначити, що твердження позивача не підтверджені жодним доказом про завдання йому моральної шкоди не можуть бути належною підставою для задоволення вимог про стягнення грошової компенсації, яка (в свою чергу) також не підтверджується жодним розрахунком.
Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва відмовляє у задоволені даного позову повністю.
На підставі викладеного та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 22.10.2025
Суддя Т.Ю. Кирилюк