ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.10.2025Справа № 910/15868/24 (910/748/25)
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада-Житлосервіс» (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 11А. кім.400, код ЄДРПОУ 35758649)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада-Будівництво» (код ЄДРПОУ 41030047)
про стягнення 7 852,34 грн.
В межах справи № 910/15868/24
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК «Тріада»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада-Будівництво» (код ЄДРПОУ 41030047)
про банкрутство
Суддя Чеберяк П.П.
Представники сторін:
Від позивача не з'явились
Від відповідача Луценко Н.О. - представник
В провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа №910/15868/24 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК «Тріада» про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада-Будівництво» на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.03.2025.
До Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада-Житлосервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада-Будівництво» про стягнення 7 852,34 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.01.2025 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків.
05.02.2025 до Господарського суду м. Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.02.2025 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.04.2025 матеріали справи №910/748/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада-Житлосервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада-Будівництво» про стягнення 7 852,34 грн. передано за підсудністю до Господарського суду м. Києва для розгляду в межах справи №910/15868/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада-Будівництво».
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.04.2025 матеріали справи № 910/15868/24 (910/748/25) передано на розгляд судді Чеберяку П.П.
Ухвалою Господарського суду м. Києва 19.05.2025 прийнято справу №910/749/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада-Житлосервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада-Будівництво» про стягнення 7 852,34 грн. до розгляду в межах справи №910/15868/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада-Будівництво», постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено розгляд справи на 23.07.2025.
У судовому засіданні 23.07.2025 було оголошено перерву до 06.10.2025.
01.10.2025 до Господарського суду м. Києва надійшли пояснення відповідача.
У судовому засіданні 06.10.2025 представник відповідача заявив про часткове визнання позовних вимог.
Представник позивача у судове засідання не з'явився.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та дослідивши докази, суд
05.05.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аркада-Житлосервіс» (далі - позивач, підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аркада-Будівництво» (далі - відповідач, генпідрядник) укладено Договір підряду №234/15-НБ2 (далі - договір).
Згідно із пунктом 1.1. договору генпідрядник доручає, а підрядник зобов'язується виконати власними та/або залученими силами та засобами, з дотриманням вимог діючих законодавчих та нормативних актів, вимог державних будівельних норм, вимог цього договору та задати генпідряднику комплекс будівельно-монтажних робіт по об'єкту будівництва, передати завершені будівництвом об'єкти генпідряднику за актом готовності об'єкта до експлуатації, ліквідувати недоробки і дефекти, що виявлені в ході приймання робіт або в період гарантійної експлуатації об'єктів.
Розрахунки за цим договором між сторонами будуть відбуватися виключно в національній валюті України - гривні. Перерахування коштів в якості фінансування робіт за цим договором здійснюватиметься генпідрядником шляхом виплати авансу та оплати за фактично виконані роботи на рахунки підрядника, зазначені в цьому договорі. (п.5.1 договору).
Згідно п.5.2 договору генпідрядник до 10 числа кожного місяця перераховує Підряднику аванс на виконання робіт у розмірі не більше 70% від запланованого на звітний місяць обсягу виконання робіт.
Відповідно до п.5.3. договору підрядник надає генпідряднику до 20 числа звітного місяця довідку форми КБ-3 і акти форми КБ-2в за звітний місяць, складені в програмному комплексі.
Згідно п. 5.4. договору генпідрядник сплачує підряднику вартість виконаних робіт протягом 10 банківських днів з моменту підписання обома сторонами довідок форми КБ-3 та актів форми КБ-2в, оформлених відповідно до умов договору, з урахуванням перерахованого підряднику авансу та відрахувань до гарантійного фонду.
Підрядник щомісячно сплачує генпідряднику кошти за послуги генпідряду в розмірі 0,5% від вартості виконаних і прийнятих робіт і витрат на підставі Акту здачі-приймання наданих послуг. (п.5.6 договору).
Так, позивач здійснив повний комплекс будівельно-монтажних робіт, передбачених умовами договору, за результатами якого було складено довідку форми КБ-3 від 31.12.2019 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2019 року та Акт №1 форми КБ-2в від 31.12.2019 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року, які були підписані сторонами, і згідно яких відповідач прийняв готовий об'єкт і зобов'язаний був доплатити позивачу 2 495,72 грн. (з ПДВ).
Всупереч вимог п. 5.4. договору, ні в 10 денний термін, ні станом на момент подання даної позовної заяви відповідачем зазначена сума доплачена не була.
За таких умов, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем по договору становить 2 495,72 грн.
Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст.626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. (ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
У письмових поясненнях відповідач зазначає, що визнає наявну заборгованість в розмірі 2 495,72 грн.
У зв'язку із невиконанням умов договору і, як наслідок, виникненням заборгованості, позивачем здійснювались досудові заходи врегулювання спору, а саме, на адресу відповідача надіслано лист №93 від 18.03.2024 з вимогою оплатити наявну заборгованість в розмірі 2 495,72 грн.
Листом за вих.№25/03/24-1 від 25.03.2024 позивач отримав відповідь відповідача, в якій останній зазначив, що підтверджує факт наявності заборгованості та просить відстрочити погашення заборгованості до закінчення військового стану та призупинення нарахування додаткових платежів та штрафних санкцій.
Позивач, в свою чергу, листом за вих.№120 від 04.02.2024 зазначив про неможливість відстрочення платежів, однак запропонував укласти договір реструктуризації заборгованості. Відповідач відповіді не надав.
В подальшому, позивач направив на адресу відповідача вимогу за вих.№339 від 27.08.2024, в якій просив погасити наявну заборгованість за договором в розмірі 2 495,72 грн.
Відповідач зворотної відповіді на вказану вимогу не надав, заборгованість не погасив.
Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем за виконані роботи складає 2 495,72 грн.
Отже, аналізуючи викладене в сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за Договором підряду №234/15-НБ2 від 05.05.2015 у розмірі 2 495,72 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 364,00 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 1586,72 грн., суд зазначає наступне.
Пунктом 11.1 договору встановлено, що сторони несуть майнову та іншу відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань згідно договору та чинного законодавства України.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі №905/600/18.
Згідно з імперативними вимогами ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідач, в свою чергу, заперечує щодо нарахування позивачем інфляційних втрат у розмірі 1586,72 грн. та 3% річних у розмірі 364,00 грн.
Пунктом п.15.1. договору передбачено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 30.12.2016, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання гарантійних зобов'язань, прострочених зобов'язань та від відповідальні соті за невиконання своїх обов'язків. Строк дії договору можу бути продовжено за письмовою угодою сторін.
В постанові від 10.02.2021 у справі №908/288/20 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов'язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов?язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом.
Так, на думку відповідача, строк дії договору укладеного між сторонами закінчився 30.12.2016 (п.15.1. договору). Будь-яких змін чи доповнень до договору (як передбачено п.п.9.6., 9.7. договору) сторонами внесено не було.
Водночас, предметом спору є стягнення заборгованості за актом приймання виконаних робіт за грудень 2019 року, складеного 31.12.2019, тобто через 3 роки після закінчення строку договору.
Так, відповідач зазначає, що складенням акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року від 31.12.2019 сторони засвідчили наявність між ними договірних правовідносин у спрощений спосіб.
Згідно з ч.2 ст.184 Господарського кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин та до втрати чинності 28.08.2025) укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.
Враховуючи оформлення правовідносин у спрощений спосіб шляхом підписання акту приймання виконаних будівельних робіт, сторони не встановили строків виконання зобов?язань відповідача щодо оплати за надані позивачем послуги.
Положеннями ч. 2 ст.530 Цивільного кодексу України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як зазначено в позовній заяві, із вимогою про погашення заборгованості в розмірі 2 495,72 грн. позивач звернувся до відповідача листом №93 від 18.03.2024.
Отже, відповідач вважає за можливе обраховувати семиденний строк виконання зобов'язання для боржника згідно положень ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України з 19.03.2024.
За викладених вище умов, зобов'язання відповідача щодо оплати виконаних робіт виникло з 26.03.2024.
Таким чином, враховуючи невиконання зобов?язання з боку відповідача в семиденний строк з моменту звернення з вимогою, позивач має право на отримання суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми за період з 26.03.2024 (день, що слідує за закінченням семиденного строку після направлення вимоги) по 19.11.2024 (день, по який здійснено розрахунки позивачем).
Як вбачається з наданих відповідачем розрахунків, за період з 26.03.2024 - 19.11.2024 розмір інфляційних втрат складає 227,61 грн. та 3% річних у розмірі 48,90 грн.
Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань наданих сторонами, суд вважає розрахунки відповідача обґрунтованими та такими, що не суперечить положенням чинного законодавства, у зв'язку з чим з відповідача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 48,90 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 227,61 грн.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 3 405,90 грн. суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин та до втрати чинності 28.08.2025), учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 Господарського кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач щодо стягнення пені в розмірі 3 405,90 грн. заперечує в повному обсязі, оскільки, на думку останнього, у зв'язку із закінченням строку дії договору - відсутні правові підстави для нарахування пені.
Однак, як вже зазначалось вище, відповідач зазначив, що шляхом підписання акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року від 31.12.2019 сторони засвідчили наявність між ними договірних правовідносин у спрощений спосіб.
Відповідно до таких правовідносин, крім стягнення інфляційних витрат та 3 % річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України, також застосовуються положення ст. 230 Господарського кодексу України щодо стягнення штрафних санкцій у вигляді пені.
Оскільки, відповідач обраховує семиденний строк виконання зобов'язання відповідно до положень ч.2 ст. ст.530 Цивільного кодексу України з 19.03.2024, відтак нарахування пені проводиться по закінчення вказаного строку, а саме, з 26.03.2024.
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню за період з 26.03.2024 по 26.09.2024 в розмірі 337,67 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно із ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Отже, зважаючи на викладене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, враховуючи приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 199,08 грн.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада-Будівництво» (01001, м. Київ, вул. Ольгинська, буд. 3; код ЄДРПОУ 34882504) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада-Житлосервіс» (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 11А. кім.400, код ЄДРПОУ 35758649) заборгованість в розмірі 2 495 (дві тисячі чотириста дев'яносто п'ять) грн. 72 коп., інфляційні втрати в розмірі 227 (двісті двадцять сім) грн. 61 коп., 3 % річних в розмірі 48 (сорок вісім) грн. 90 коп., пеню в розмірі 337 (триста тридцять сім) грн. 67 коп., судовий збір в розмірі 1 199 (одна тисяча сто дев'яносто дев'ять) грн. 08 коп.
3. В іншій частині позов залишити без задоволення.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Копію рішення направити сторонам та розпоряднику майна.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 16.10.2025.
Суддя П.П. Чеберяк