ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.10.2025Справа № 910/4939/25
За позовомАкціонерного товариства «Українська залізниця»
до третя особа,Акціонерного товариства "Банк Інвестицій та заощаджень" яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніжинський дослідний механічний завод»
простягнення 435 381,28 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Секретар судового засідання Панасюк Ю.М.
Представники сторін:
від позивача: Станова Ю.В.;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився.
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/4939/25 за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі також - позивач, АТ «Укрзалізниця») до Акціонерного товариства "Банк Інвестицій та заощаджень" (далі також - відповідач, АТ "Банк Інвестицій та заощаджень"), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжинський дослідний механічний завод» (далі також - третя особа, ТОВ «НДМЗ») про стягнення 429 613,86 грн повної суми договірного забезпечення, 3 436,91 грн інфляційних втрат, 2 330,51 грн 3% річних.
20.05.2025 відповідач подав відзив, а 27.05.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Крім того, 28.05.2025 відповідач скористався своїм правом на подання заперечень в порядку ст. 167 ГПК України.
З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 16.10.2025.
15.10.2025 відповідачем подано клопотання про проведення судового засідання за відсутності його представника.
Третя особа, у свою чергу, 16.10.2025 подала клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи та зазначила, що проти позову заперечує, оскільки третьою особою взяті на себе зобов'язання були вили виконані належним чином, в тому числі було поставлено товар належної якості, здійснено заміну товару при виявленні виробничих дефектів у гарантійні строки.
Представник позивача в судовому засіданні 16.10.2025 наполягав на задоволенні заявленого позову.
Відповідач та третя особа явку представників у судове засідання 16.10.2025 не забезпечили.
Суд, керуючись ч. 6 ст. 202 ГПК України в судовому засіданні оголосив стислий зміст відзиву.
Крім того, зважаючи, що третьою особою не надано доказів на підтвердження поважних причин неявки в судове засідання, а для подання пояснень на підтримання або спростування позову було надано достатньо часу, то суд, відповідно до ст. 202 ГПК України відмовляє третій особі у відкладенні (перенесенні) розгляду справи.
Суд не вбачає підстав для відкладення слухання справи, а неявка представників відповідача та третьої особи в судове засідання 16.10.2025 не перешкоджає вирішенню спору по суті.
Рішення в даній справі ухвалено з урахуванням ст. ст. 219, 220, 233 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
15.03.2024 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (як покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніжинський дослідно-механічний завод» (я постачальником) за результатами процедури закупівлі (оголошення № UA 2024-02-13-008413-a, Лот № 4) укладено договір поставки за № ЦЗВ-01-00224-01.
Відповідно до розділу 1 договору постачальник взяв на себе зобов'язання поставити та передати у власність покупцю товар відповідно до Специфікації, що є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей товар на умовах договору.
Пунктом 2.1. договору передбачено, що постачальник повинен поставити покупцеві товар, якість якого відповідає нормативно-технічним документам та характеристикам, зазначеним в Специфікації до цього договору.
Відповідно до п. 2.5. договору при виявленні невідповідності, кількості та/або якості, та/або комплектності, та/або асортименту товару виклик представника постачальника для участі у прийманні товару та складанні двостороннього акта є обов'язковим.
Пунктом 2.8. договору встановлено, що постачальник зобов'язується за свій рахунок та власними силами усунути недоліки або замінити неякісний товар.
Строк усунення недоліків або заміни товару в межах гарантійних строків експлуатації та зберігання становить не більше 20 (двадцяти) робочих днів з дня їх виявлення (п. 2.9. договору).
У розділі 4 договору сторони погодили, що поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Строк поставки товару - протягом 30 календарних днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем. Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами Акта прийому-передачі товару та/або видаткової накладної.
Відповідно до п.п. 6.1., 6.3. договору, покупець оплачує поставлений товар за ціною, вказаною у Специфікації до цього договору. Загальна ціна договору становить 7 160 231, 00 грн, крім того ПДВ 20% - 1 432 046, 20 грн, а всього - 8 592 277, 20 грн.
Оплата за поставлений товар здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата за кожну партію поставленого товару за цим договором проводиться покупцем на 14 календарний день з дати поставки за умови оформлення та реєстрації податкової накладної, у відповідності до вимог законодавства України, відповідно до рахунку-фактури на поставлену партію товару, обумовлену згідно з п. 4.2. цього договору при наявності документів, зазначених у п. 5.4. цього договору (п.п. 7.1., 7.2. договору).
Пунктом 11.1. розділу 11 договору визначено, що постачальник до підписання договору зобов'язаний надати забезпечення виконання цього договору у вигляді банківської гарантії у розмірі 5 (п'ять) %, що становить 429 613, 86 грн. Строк дії забезпечення виконання цього договору у вигляді банківської гарантії повинен бути дійсним з дня укладання договору і обов'язково повинен перевищувати строк дії договору не менше ніж на 1 (один) календарний місяць.
На виконання умов розділу 11 договору ТОВ «НДМЗ» надало забезпечення виконання договору у вигляді безвідкличної та безумовної банківської гарантії від 06.03.2024 № 720/24-ГВ (Лот № 4), виданої акціонерним товариством «Банк інвестицій та заощаджень» (Банк-гарант). Строк дії Банківської гарантії до 01.02.2025 включно. Сума Банківської гарантії: 429 613, 86 грн.
Згідно з п 11.8. договору у разі порушення постачальником умов цього договору, а саме: невиконання та/або неналежного виконання ним своїх зобов'язань за цим договором, у тому числі непоставки товару у термін, встановлений п 4.2. цього договору, покупець стягує забезпечення виконання договору та/або має право в односторонньому порядку розірвати цей договір, письмово повідомивши про це постачальника.
Відповідно до умов Банківської гарантії Банк-гарант безвідклично та безумовно зобов'язується сплатити повну суму договірного забезпечення (гарантовану суму) за першою письмовою вимогою бенефіціара протягом 5 (п'яти) робочих днів після дня отримання Банком-гарантом письмової вимоги бенефіціара про сплату суми гарантії, в якій буде посилання на невиконання або неналежне виконання принципалом взятих на себе зобов'язань за договором закупівлі.
Як стверджує позивач, постачальником поставлено на адресу структурного підрозділу «Одеський Головний матеріально-технічний склад» регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» (далі - Кінцевий вантажоодержувач) товар, зокрема: 07.05.2024 - колодку чавунну типу «М» ГОСТ 30249-97 Кр. 44-52-87.0.00Н СК в кількості 1440 шт. (товарно-транспортна накладна від 03.05.2024 № 21, акт прийому-передачі від 03.05.2024 № 1, видаткова накладна від 03.05.2024 № ЗН-0000063.
Листом від 26.07.2024 № ТЧ-1-02/706 Кінцевим вантажоодержувачем повідомлено позивача, що при проведенні вхідного контролю колодки гальмівної гребневої локомотивної чавунної типу «М», ГОСТ 30249-97, креслення 44-52-87.0.00Н СК у кількості 80 шт. виробництва ТОВ «НДМЗ» виявлені недоліки.
Листом від 30.07.2024 № ЦЗВ-20/3519 філія «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця» звернулася до ТОВ «НДМЗ» з проханням направити уповноваженого представника для приймання товару та складання двостороннього акту заміни згідно з умовами договору.
Листом від 12.08.2024 № 227 ТОВ «НДМЗ» повідомило філію «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця» про комісійне приймання колодки гальмівної гребневої локомотивної чавунної типу «М», ГОСТ 30249-97, креслення 44-52-87.0.00Н СК у кількості 80 шт., з яких 10 шт. визнані непридатними до експлуатації, про що 31.07.2024 було складено акт про фактичну якість і комплектність продукції.
Листом від 25.09.2024 № ТЧ-1-02/1136 Кінцевий вантажоодержувач повідомив АТ «Укрзалізниця», що 05.08.2024 ТОВ «НДМЗ» засобами доставки «Нова пошта» здійснив заміну неякісного товару, про що складені акт заміни продукції від 06.08.2024, акт про фактичну якість і комплектність продукції від 06.08.2024 № 372/1 та протокол випробувань (вимірювань) від 06.08.2024 № 132/1.
З метою досудового врегулювання спору, враховуючи первинно факт неналежного виконання постачальником зобов'язань за договором, а саме: поставку товару неналежної якості, філія «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця» звернулося до ТОВ «НДМЗ» із претензією від 22.01.2025 № ЦЗВ-20/383 (далі - Претензія) щодо сплати штрафних санкцій (штрафу) у зв'язку з поставкою товару неналежної якості.
ТОВ «НДМЗ» визнало факт неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за договором в частині поставки товару неналежної якості та задовольнило Претензію АТ «Укрзалізниця», сплативши 29.01.2025 штраф на рахунок позивача.
У зв'язку з фактом неналежного виконання постачальником умов договору в частині поставки товару належної якості, що є гарантійним випадком відповідно до умов Банківської гарантії, позивач пред'явив до відповідача вимогу від 30.01.2025 № ЦЗВ-20/626 (далі - Вимога) про сплату повної (гарантованої) суми договірного забезпечення в розмірі 429 613,86 грн.
Вимога позивача отримана відповідачем до закінчення строку дії Банківської гарантії, а саме: 31.01.2025, про що свідчить відмітка представника банку про отримання вимоги, скріплена печаткою.
Зважаючи на дату отримання Вимоги, останнім днем для сплати відповідачем (Банком-гарантом) на користь позивача (бенефіціара) суми гарантії є 07.02.2025.
03.03.2025 позивач отримав від відповідача лист від 24.02.2025 № 05-2/02/894, в якому зазначено, що на виконання вимог ст. 564 Цивільного кодексу України, 31.01.2025 Банком-гарантом до принципала направлено повідомлення-вимогу про отримання письмової вимоги бенефіціара по Банківській гарантії. В листі від 24.02.2025 № 05-2/02/894 відповідач зазначив, що у відповідь на Повідомлення-вимогу ТОВ «НДМЗ» листом від 04.02.2025 № 71 просило Вимогу позивача залишити без задоволення, наголошуючи на виконанні своїх зобов'язань за договором в повному обсязі та відсутності порушень умов договору.
Окрім того, відповідач зазначив про неможливість задоволення Вимоги позивача у зв'язку з розглядом Господарським судом м. Києва справи № 910/1900/25 за позовом ТОВ «НДМЗ» до АТ «Укрзалізниця» про визнання Банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню.
Враховуючи, що вимога АТ «Укрзалізниця» від 30.01.2025 № ЦЗВ-20/626 залишена з боку АТ «БІЗ Банк» без задоволення, позивач змушений був звернутися за захистом своїх законних прав та порушених інтересів до Господарського суду м. Києва.
Заперечуючи проти заявленого позову відповідач посилався, здебільшого, на наступне:
- АТ «Банк Інвестицій та Заощаджень» від бенефіціара було отримано Вимогу про настання гарантійного випадку саме 03.02.2025 року, тобто, поза межами строку дії банківської гарантії № 720/24-ГВ від 06.03.2024 року, кінцевий строк дії якої є 31.01.2025 року включно, тому, бенефіціар пропустив строк вказаний у банківській гарантії, а сама Вимога мала неналежне представлення та не відповідала умовам Положення «Про порядок здійснення банками та фінансовими компаніями операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах» затвердженого постановою Національного банку України № 639 від 15.12.2004 року;
- ТОВ «Ніжинський дослідний механічний завод» повідомляв, що претензій від замовника щодо постачання товару неналежної якості принципал не отримував, тому, вважає, що направлена Вимога є безпідставною;
- відмовляючи у задоволенні Вимоги про сплату коштів та настання гарантійного випадку, АТ «Банк Інвестицій та Заощаджень» діяв виключно в межах діючого законодавства.
Третя особа проти позову також заперечувала та наголошувала, що свої зобов'язання з поставки товару виконала належним чином, у тому числі в межах гарантійного строку здійснила заміну товару.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Стаття 560 Цивільного кодексу України визначає, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Частиною 1 статті 200 Господарського кодексу України визначено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
Як встановлено судом, відповідач видав банківську гарантію від 06.03.2024 № 720/24-ГВ.
Строк дії Банківської гарантії до 01.02.2025 включно.
Відповідно до ст. 562 Цивільного кодексу України, зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
Гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов'язок гаранта сплатити кредитору-бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантій, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією. Тобто, гарантія створює зобов'язання тільки для гаранта.
Згідно із ч. 1 ст. 563 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 563 ЦК України вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Судом встановлено, що позивач пред'явив до відповідача вимогу від 30.01.2025 № ЦЗВ-20/626 про сплату повної (гарантованої) суми договірного забезпечення в розмірі 429 613, 86 грн.
Вимога позивача отримана відповідачем до закінчення строку дії Банківської гарантії, а саме 31.01.2025, про що свідчить відмітка представника Банку-гаранта про отримання Вимоги, скріплена печаткою.
Право гаранта на відмову в задоволенні вимоги кредитора встановлено ст. 565 ЦК України, згідно з частиною першою якої гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги.
Як встановлено судом, відповідач, отримавши вимоги позивача про сплату коштів у встановленому Гарантією порядку відповіді на неї надав, але вимоги не задовольнив.
Водночас, третя особа належними та допустимими доказами не довела виконання належним чином договору поставки № ЦЗВ-01-00224-01 від 15.03.2024. Факт поставки товару не належної якості підтверджено наданими позивачем доказами.
Доказів визнання Банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню також суду не подано.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, дослідивши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що достатньою умовою для сплати коштів бенефіціару (позивачу) за безумовною Гарантією є факт отримання гарантом вимоги із зазначенням про порушення зобов'язань за договором. Тобто гарант може перевіряти лише належність представлення і достовірність вимоги, але не перебирати на себе функції судових органів чи арбітражу; закон та Положення не надають гаранту права на власний розсуд оцінювати обставини виконання договору, забезпеченого гарантією. В іншому разі зміст і значення безумовної гарантії, як надійного та оперативного засобу забезпечення, були би нівельовані.
Крім того, ні діюче законодавство, ні умови самої гарантії не передбачають можливість звільнення гаранта від обов'язку щодо сплати гарантійного платежу в разі неналежного виконання принципалом своїх зобов'язань, внаслідок дій обставин непереборної сили. Гарантія є безумовною, тобто такою, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов'язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов.
Тому доводи відповідача з цього приводу безпідставні.
Більше того, на долученій позивачем копії Вимоги наявна печатка банку про отримання вхідного документа 31.01.2025 (до закінчення строку дії Гарантії), а у відповіді на вимогу Банк-гарант повідомив про неможливість задоволення Вимоги, проте жодним чином не наводив як підставу для відмови пропуск бенефіціаром строку пред'явлення такої Вимоги.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, факт порушення відповідачем зобов'язань за Банківською гарантією належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем належними засобами доказування не спростований.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 429 613, 86 грн боргу за банківською гарантією є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також за прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано до стягнення з відповідача 2 330, 51 грн 3% річних та 3 436, 91 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Здійснивши перевірку заявлених до стягнення позивачем 2 330, 51 грн 3% річних та 3 436, 91 грн інфляційних втрат, судом задовольняються вказані вимоги в межах поданого розрахунку, оскільки вказані розрахунки є вірними.
Зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, відповідно до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 219, 207, 220, 232, 233, 237, 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Банк Інвестицій та заощаджень" (04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 83-Д; код ЄДРПОУ 33695095) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; код ЄДРПОУ 40075815) повну суму договірного забезпечення в розмірі 429 613,86 грн, інфляційні втрати в розмірі 3 436,91 грн, 3% річних в розмірі 2 330,51 грн та судовий збір в розмірі 5 224,57 грн.
3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 22.10.2025 року.
Суддя Ю.О.Підченко