ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову у видачі судового наказу
м. Київ
21.10.2025Справа № 910/12826/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Літвінової М.Є., розглянувши заяву
Товариства з обмеженою відповідальністю «Супермаш» про видачу судового наказу за вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІНАС» про стягнення заборгованості в розмірі 7 938, 24 грн за Договором оренди нерухомого майна № 421.01.-742-96 від 31.03.2025.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Супермаш» звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу за вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІНАС» про стягнення заборгованості в розмірі 7 938, 24 грн за Договором оренди нерухомого майна № 421.01.-742-96 від 31.03.2025.
Розглянувши подану заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу, з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 147 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Наказне провадження - це самостійний, особливий, спрощений вид судового провадження під час розгляду господарських справ про стягнення грошової заборгованості за договором, спрямований на швидкий та ефективний захист прав заявника, в якому суд в установлених законом випадках за заявою особи без судового засідання і виклику сторін на підставі достатніх, допустимих і належних доказів видає судовий наказ, який одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом.
За загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість вимог заявлених стягувачем по суті (пункт 7 частини 1 статті 155 Господарського процесуального кодексу України).
Вимоги щодо форми та змісту судового наказу встановлені статтею 150 Господарського процесуального кодексу України.
Пунктом 4 частини 3 статті 150 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Так, в обґрунтування заявлених вимог заявник зазначає, що боржником не сплачено орендну плату з травня 2025 - по липень 2025 (включно), яка складає 7 938, 24 грн.
В обґрунтування заявлених вимог, заявник, зокрема посилається на рахунки на оплату №1000022 від 31.05.2025 на суму 1 984, 56 грн; № 12065 від 30.06.2025 на суму 1 984, 56 грн та рахунок № 140550 від 31.07.2025 на суму 1 984, 56 грн.
У той час заявником було долучено до заяви рахунки на оплату за Договором № 421.01.-742-96 від 31.03.2025 на суму 5 953, 68 грн (1984, 56 +1 984, 56+ 1 984, 56 =5 953, 68 грн).
Як вбачається з аналізу вищенаведених норм законодавства, судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.
Відтак, безспірні вимоги мають бути підтверджені відповідними доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до ст. 74 ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
При цьому достовірними доказами є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявником, в порушення пункту 4 частини 3 статті 150 Господарського процесуального кодексу України, не надано усіх документів або їх копій, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.
Також, пунктом 8 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Враховуючи наведене, оскільки заявником не додано до заяви документів або їх копій, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимог, зокрема рахунків на оплату на суму 7 938, 24 грн, і відповідно не підтверджено виникнення права грошової вимоги на вищевказану суму, Господарський суд на підставі пунктів 1, 8 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України відмовляє у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Супермаш» до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІНАС».
Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (частини 2 статті 152 Господарського процесуального кодексу України).
Суд звертає увагу заявника, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини 1 статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (частина 1 статті 153 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 152, 154, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Супермаш» у видачі судового наказу за вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінас» про стягнення заборгованості в розмірі 7 938, 24 грн за Договором оренди нерухомого майна № 421.01.-742-96 від 31.03.2025.
Ухвала набирає законної сили 21.10.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Суддя М.Є. Літвінова