ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
21.10.2025Справа № 910/3256/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Коткова О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранзит"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фопіел"
про стягнення грошових коштів
без повідомлення учасників справи
До Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранзит" (далі - ТОВ "Автотранзит", позивач) надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фопіел" (далі - ТОВ "Фопіел", відповідач) про стягнення основного боргу у сумі 57 703,86 грн., інфляційних втрат у сумі 28 177,28 грн., 3 % річних у сумі 5 264,49 грн., що разом становить 91 145,63 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за заявкою-договором № 0598 від 13.01.2022 на організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.04.2025 за вказаним позовом було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до правил, визначених ст. ст. 12, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК). Цією ж ухвалою сторонам наданий строк, передбачений законом, для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов'язків.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, відзиву не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Отже, розглянувши позовні вимоги та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Установлено, що на підставі заявки-договору № 0598 від 13.01.2022 року позивач надав відповідачу транспортні послуги з перевезення вантажу за маршрутом: Понінка (Україна) - Фонтевіво (Італія), дата завантаження вантажу - 20.01.2022, узгоджений строк доставки вантажу до місця призначення - 26.01.2022, загальною вартістю 1800,00 євро по курсу НБУ на день завантаження; умови розрахунку: вартість перевезення зазначено у п. 2.9 даного договору-заявки (п. 5.1), оригінали документів (ЦМР, рахунок-фактура, акт виконаних робіт) для оплати відправляти не пізніше 7 днів після вивантаження (п. 5.2), що підтверджується міжнародною накладною № 22HU72400019616E74.
Так, одним із основних міжнародних документів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 р., яка набрала чинності для України 17.05.2007 р. (далі - Конвенція). Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін (ст. 1 Конвенції).
Відповідно до ст. 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.
Згідно із ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
Отже, виходячи з приписів наведених норм чинного законодавства, судом встановлено, що згідно з міжнародною товарно-транспортною накладною (MRN) № 22HU72400019616E74 сторони уклали договір перевезення у спрощений спосіб. За таких обставин у його сторін виникли взаємні господарські зобов'язання, з погодженою сторонами оплатою послуг протягом 7 календарних днів після вивантаження.
Як свідчать матеріали справи, 24.01.2022 ТОВ «Автотранзит» здійснило перевезення вантажу за маршрутом: Понінка (Україна) - Фонтевіво (Італія) на загальну суму 57 703,86 грн., тобто позивач належним чином виконав свої зобов'язання.
Позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000062 від 24.01.2022 року про оплату послуг за договором № 0598 на загальну суму 57 703,86 грн.
Також матеріали справи містять акт здачі-прийняття робіт № ОУ-0000061 від 24.01.2022 року на суму 57 703,86 грн та податкову накладну № 55 від 24.01.2022 року на суму 57 703,86 грн.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до частини 1 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідач доказів, які б підтверджували оплату ним вартості наданих послуг позивачу або спростували доводи останнього, суду не надав. Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення боргу в сумі 57 703,86 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.
Також за прострочення зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 28 177,25 грн. та 3% річних в сумі 5 264,49 грн. за період з 07.02.2022 по 21.02.2025.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вищевказане є способами захисту майнового права позивача та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (ст. 625 ЦК України).
За результатами здійсненої перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення індексу інфляції та 3% річних судом встановлено, що їх розмір відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства і є арифметично вірним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 28 177,25 грн. та 3% річних в сумі 5 264,49 грн. підлягають задоволенню, тобто, у сумах, заявлених позивачем.
За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Автотранзит» підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача. У даному випадку судові витрати складаються з витрат по сплаті судового збору у сумі 3 028,00 грн.
Керуючись ст. ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранзит» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фопіел" про стягнення заборгованості у сумі 91 145,63 грн. задовольнити.
2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Фопіел" (02068, м. Київ, проспект Бажана Миколи, буд. 1-м, оф. 17; ідентифікаційний код 44117078) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранзит» (89936, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, с. Кленовець, вул. Локоти, буд. 1; ідентифікаційний код 37637435) основний борг у сумі 57 703 (п'ятдесят сім тисяч сімсот три) грн 86 коп., інфляційні втрати у сумі 28 177 (двадцять вісім тисяч сто сімдесят сім) грн 28 коп., 3% річних в сумі 5 264 (п'ять тисяч двісті шістдесят чотири) грн 49 коп. та судовий збір у сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 21 жовтня 2025 року.
Суддя Котков О.В.