ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.10.2025Справа № 910/5580/24
За позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель"
до Дочірнього підприємства Державної компанії "УКРСПЕЦЕКСПОРТ" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "СПЕЦТЕХНОЕКСПОРТ"
про стягнення 20986435,75 грн
Суддя Сташків Р.Б.
Секретар судового засідання Гарашко Т.В.
Представники сторін:
від позивача - Зінченко О.М.
від відповідача - Свиридов І.Б.
Державне підприємство Міністерства оборони України "АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства Державної компанії "УКРСПЕЦЕКСПОРТ" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "СПЕЦТЕХНОЕКСПОРТ" (далі - відповідач) про стягнення 26175959,94 грн, з яких 7909729,44 грн пені, 6229685,70 грн процентів за користування коштами, 12036544,80 грн штрафу.
З урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог позивачем заявлено до стягнення з відповідача: 27913320,56 грн пені, 20986435,75 грн процентів за користування коштами, 32097452,80 грн штрафу за прострочення поставки товару.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за державним контрактом на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення № 22/2-20-EDK-23 від 27.10.2023 в частині своєчасної поставки товару.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 указаний позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 279133,21 грн пені, 320974,53 грн штрафу, 208862,09 грн процентів за користування коштами та 1058488,59 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 вказане рішення суду першої інстанції було залишено без змін.
Постановою Верхового Суду від 12.06.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 у справі №910/5580/24 у частині нарахування та стягнення процентів за користування коштами попередньої оплати скановано та направлено на новий розгляд в цій частині до суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 справу №910/5580/24 прийнято до розгляду, підготовче судове засідання призначено на 20.08.2025, в закритому судовому засіданні.
20.08.2025 відповідачем було подано додаткові пояснення у справі.
У судовому засідання 20.08.2025 було оголошено перерву до 27.08.2025.
27.08.2025 позивачем подані додаткові пояснення у справі.
Протокольною ухвалою від 27.08.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 29.09.2025.
У судовому засіданні 29.09.2025 було оголошено перерву до 08.10.2025 на прохання сторін щодо можливого мирного врегулювання спору.
У судовому засіданні 08.10.2025 представник позивача свої вимоги підтримав повністю, представник відповідача проти позову заперечив.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
27.10.2023 між Державним підприємством Міністерства оборони України "АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ" (замовник) та Дочірнім підприємством Державної компанії "УКРСПЕЦЕКСПОРТ" - Державним госпрозрахунковим зовнішньоторгівельним підприємством "СПЕЦТЕХНОЕКСПОРТ" (виконавець) укладено державний контракт на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення № 22/2-20-EDK-23(далі - Контракт), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язується поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства України, умов і вимог цього контракту товари оборонного призначення (товар), найменування, кількість, вартість (ціна) та строки поставки яких зазначені в цьому контракті та в специфікації товарів оборонного призначення (Додаток № 1 до контракту) для подальшого використання Збройними Силами України, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити товар в строки і на умовах, визначених цим контрактом.
В подальшому між сторонами укладено додаткові угоди до Контракту, зокрема: № 1 від 02.11.2023, № 2 від 07.02.2024, № 3 від 28.02.2024.
Згідно з п. 2.2 Контракту (в редакції додаткової угоди № 3 від 28.02.2024) загальна вартість (ціна) товару за цим контрактом становить 2292675200,00 грн без податку на додану вартість.
Пунктом 2.9 Контракту (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1 від 02.11.2023) передбачено, що відповідно до вимог абзаців 4,5 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070 "Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" за рішенням головного розпорядника бюджетних коштів розрахунки за товари здійснюються шляхом проведення попередньої оплати у розмірі до 97% від вартості (ціни) товару за контрактом на строк не більше як на 24 місяці з дати перерахування першої частини коштів на рахунок виконавця у такому порядку:
- 30 % від вартості товару за контрактом здійснюється замовником на підставі рахунку, наданого виконавцем після надання замовнику дозволу уповноваженого органу з експертного контролю країни, в якій розміщується постачальник товару на здійснення міжнародної передачі (транзиту) товарів та транзитних ліцензій для товару від уповноважених органів;
- 67 % від вартості кожної партії готової до відвантаження за контрактом здійснюється замовником па підставі рахунку, наданого виконавцем після отримання повідомлення про готовність до відвантаження;
- 3 % від вартості кожної отриманої партії товару, оплачується на підставі підписаного сторонами Акту приймання-передачі партії товару, з урахуванням отриманої виконавцем попередньої оплати.
У разі проведення попередньої оплати товар поставляється не пізніше строку поставки товару, зазначеного у специфікації.
Датою виконання виконавцем зобов'язань щодо поставки партії товару є дата підписання сторонами Акта приймання-передачі партії товару за контрактом (п. 3.3 контракту в редакції додаткової угоди № 2 від 02.11.2023).
Відповідно до пункту 4.1 Контракту виконавець зобов'язаний поставити товар згідно з умовами цього контракту не пізніше строку, визначеному в специфікації.
Згідно із специфікацією товарів оборонного призначення, що є додатком № 1 до додаткової угоди № 1 від 02.11.2023 до Контракту, сторони погодили найменування, кількість, вартість (ціну) та строки поставки товару за контрактом. Зокрема, відповідно до специфікації, товар повинен бути поставлений:
- 6000 одиниць, вартістю за одиницю 28658,44 грн у строк - "ТО + 1 міс.";
- 10000 одиниць, вартістю за одиницю 28658,44 грн у строк - "ТО + 3 міс.";
- 10000 одиниць, вартістю за одиницю 28658,44 грн у строк - "ТО + 6 міс.";
- 10000 одиниць, вартістю за одиницю 28658,44 грн у строк - "ТО + 9 міс.";
- 10000 одиниць, вартістю за одиницю 28658,44 грн у строк - "ТО + 12 міс.";
- 10000 одиниць, вартістю за одиницю 28658,44 грн у строк - "ТО + 15 міс.";
- 10000 одиниць, вартістю за одиницю 28658,44 грн у строк - "ТО + 18 міс.";
- 10000 одиниць, вартістю за одиницю 28658,44 грн у строк - "ТО + 21 міс.";
- 4000 одиниць, вартістю за одиницю 28658,44 грн у строк - "ТО + 24 міс.".
При цьому, сторонами визначено, що "ТО" - дата отримання виконавцем попередньої оплати згідно з п. 2.9 Контракту.
Відповідно до підпункту 1 п. 7.2 Контракту у разі порушення строків поставки товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.
Згідно з підпунктом 4 п. 7.2 Контракту у разі порушення виконавцем зобов'язань щодо строків поставки товару, за умови здійснення замовником попередньої оплати, виконавець зобов'язаний сплатити на користь замовника проценти за користування коштами попередньої оплати (в частині вартості простроченого товару) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від дня порушення строку поставки товару до дня виконання виконавцем обов'язку щодо поставки товару, визначеного згідно з абзацом першим пункту 3.3 цього Контракту.
У п. 11.1 сторони погодили, що контракт набирає чинності з дати підписання додаткової угоди про взяття бюджетних зобов'язань а діє до 31.01.2026, а в частині виконання гарантійних зобов'язань - до повного виконання.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконанням умов п. 2.9 Контракту позивач 14.02.2024 здійснив передоплату у розмірі 30% від вартості контракту, що підтверджується платіжною інструкцією № 22 на суму 687802560 грн та не заперечується сторонами.
За твердження позивача, відповідач мав поставити першу партію товару у строк до 14.03.2024 та другу партію товару у строк до 14.05.2024.
Звертаючись до суду з позовом позивач зазначив про порушення відповідачем зобов'язань з поставки першої та другої партії товару, у зв'язку з чим позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 27913320,56 грн пені, 20986435,75 грн процентів за користування коштами, 32097452,80 грн штрафу за прострочення поставки товару.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 позов Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 279133,21 грн пені, 320974,53 грн штрафу, 208862,09 грн процентів за користування коштами та 1058488,59 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Так, суд першої інстанції встановив факт порушення відповідачем строку поставки товару, а також встановив, що фактично позивач нарахував пеню з 15.03.2024 та з 15.05.2024, а не з 14.03.2024 та з 15.05.2024, а тому розрахунок пені в сумі 12 036544,80 грн та в сумі 10890207,20 грн (всього 27913320,56 грн) є обґрунтованим та арифметично вірним.
Крім того, задовольняючи решту вимог позову, суд зменшив суми пені, штрафу та проценти за користування коштами на 99%.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 вказане рішення суду першої інстанції було залишено без змін.
Постановою Верхового Суду від 12.06.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 у справі №910/5580/24 у частині нарахування та стягнення процентів за користування коштами попередньої оплати скановано та направлено на новий розгляд в цій частині до суду першої інстанції. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи, що рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 частково набрало законної сили, встановлені обставини і факти, окрім предмету спору щодо нарахування процентів за користування коштами, судом повторного встановлення не потребують.
Крім того, суд враховує положення ч. 5 ст. 310 ГПК України де вказано, що висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Скасовуючи вказані рішення Верховний Суд у своїй постанові зазначив:
- «суди попередніх інстанцій вважаючи, що заявлена позивачем до стягнення сума процентів нарахованих згідно зі статтею 693 ЦК України належить до окремого виду відповідальності в силу відповідного договірного регулювання, помилково застосували положення статті 551 ЦК України та статті 231 ГК України (врахування яких можливе при зменшенні неустойки, а також процентів річних та інфляційних втрат згідно зі статті 625 ЦК України див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18) зменшили її розмір на 99% поряд з пенею та штрафом»;
- «зважаючи на положення підпункту 4 пункту 7.2. спірного контракту суд зауважує, що правовідносини у відповідній частині регулюються саме приписами статті 536 та частини третьої статті 693 ЦК України»;
- «з огляду на те, що проценти за користування грошовими коштами є способом захисту майнового права та інтересу кредитора передбачають отримання від боржника компенсації (плати) за користувач коштами, що отримані ним як попередня оплата, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо відсутності правових підстав для стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у конкретних правовідносинах»;
- «судами у цій справі також не встановлено, чи звертався позивач до відповідача з вимогами про повернення попередньої оплати та чи реалізована така вимога до моменту звернення до суду в період одночасного нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару, що має значення для правильного застосування статті 693 ЦК України».
Таким чином, вирішуючи на новому розгляді спір про стягнення 20986435,75 грн процентів за користування коштами, які нараховані на суму попередньої оплати за Договором, суду слід встановити такі обставини:
- здійснення замовником попередньої оплати та її розмір;
- прострочення виконання зобов'язання виконавцем щодо строків поставки товару;
- вартість простроченого товару;
- чи звертався позивач до відповідача із заявою про повернення суми попередньої оплати здійсненої на виконання вимог Договору.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.02.2024 позивач здійснив на рахунок відповідача передоплату у розмірі 30% від вартості Контракту, що підтверджується платіжною інструкцією № 22 на суму 687802560 грн;
У рішенні Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 у справі №910/5580/24, яке в частково залишено в силі, встановлено факт, який підтримано апеляційною та касаційною інстанціями, що відповідно до пункту 2.9 Контракту (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1 від 02.11.2023) передбачено, що відповідно до вимог абзаців 4,5 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070 "Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" за рішенням головного розпорядника бюджетних коштів розрахунки за товари здійснюються шляхом проведення попередньої оплати у розмірі до 97% від вартості (ціни) товару за контрактом на строк не більше як на 24 місяці з дати перерахування першої частини коштів на рахунок виконавця.
Тобто, у п. 2.9 Контракту сторонами не конкретизовано розміру попередньої оплати, яку повинен сплатити позивач, а визначено лише приблизну межу такої оплати, а тому у позивача відсутній обов'язок здійснити попередню оплату у розмірі, що становить саме 97% від вартості (ціни) товару.
Виходячи з положень пункту 2.9 Контракту передоплата за товар у розмірі до 97 % здійснюється на строк не більше як на 24 місяці з дати перерахування першої частини коштів (30 % від загальної вартості товару за контрактом), а отже за цими умовами увесь товар повинен бути поставлений у строк не пізніше 24 місяців з дати перерахування першої частини коштів (першої частини передоплати у розмірі 30 % від вартості всього товару).
При цьому, оскільки умови специфікації передбачають строки поставки дев'яти партій товару в строки, які обраховуються, виходячи із "Т0" +1 міс., +3 міс., +6 міс., +9 міс., +12 міс., +15 міс, +18 міс, +23 міс., а увесь товар повинен бути поставлений не пізніше 24-ти місяців з дати перерахування першої частини коштів, то суд доходить висновку, що під "Т0" сторонами визначається саме дата перерахування першої частини коштів на рахунок виконавця, тобто саме здійснення позивачем передоплати у розмірі 30 % від вартості усього товару за контрактом.
Умова пункту 2.9 Контракту про здійснення попередньої оплати у сумі 67 % від вартості кожної партії готової до відвантаження, жодним чином не змінює строки поставки вказані вище, а лише вказує про те, що ця передоплата повинна бути здійснена до поставки кожної партії Товару, після отримання від відповідача повідомлення про готовність до відвантаження товару, та на підставі виставленого відповідачем рахунку.
Враховуючи викладене, оскільки 14.02.2024 позивач здійснив на рахунок відповідача передоплату у розмірі 30% від вартості контракту - 687802560,00 грн, то першу партію товару, вартістю 171950640,00 грн, відповідач повинен був поставити у строк до 14.03.2024 включно, а другу партію товару, вартістю 286584400,00 грн - у строк до 14.05.2024 включно.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, з 15.03.2024 відповідач є таким, що прострочив поставку першої партії товару на суму 171950640 грн та з 15.05.2024 відповідач є таким, що прострочив поставку другої партії товару на суму 286584400 грн.
Підпунктом 4 п. 7.2 Контракту встановлено, що у разі порушення виконавцем зобов'язань щодо строків поставки товару, за умови здійснення замовником попередньої оплати, виконавець зобов'язаний сплатити на користь замовника проценти за користування коштами попередньої оплати (в частині вартості простроченого товару) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від дня порушення строку поставки товару до дня виконання виконавцем обов'язку щодо поставки товару, визначеного згідно з абзацом першим пункту 3.3 цього контракту.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 3 та частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частини друга та третя статті 6 Цивільного кодексу України).
Наведені положення закону визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором. За змістом частини третьої статті 6 Цивільного кодексу України сторони у договорі на власний розсуд можуть урегулювати у договорі відносини, диспозитивно врегульовані в актах цивільного законодавства та не можуть відступати від імперативних його положень.
Укладаючи Контракт сторони були обізнані про його умови та наслідки не виконання зобов'язань.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/14180/18, суд розглядав питання про дійсність/недійсність умови договору, як такої, що передбачає подвійну відповідальність у вигляді стягнення пені, та виснував, що передбачені статтею 536 та частиною третьої статті 693 ЦК України проценти мають зовсім іншу правову природу, ніж неустойка (пеня, штраф), виступають способом захисту прав та інтересів покупця який, здійснивши оплату продукції на умовах попередньої її оплати, набув також статусу кредитора за договором по відношенню до продавця до моменту передання йому такої продукції.
Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі частиною третьою статті 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. У статті 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Положення статті 536, частини третьої статті 693 ЦК України передбачають можливість для покупця нарахування на суму сплаченої ним продавцю попередньої оплати процентів за користування грошовими коштами, що узгоджується із загальним правилом про оплатний характер договору купівлі-продажу. Порушення продавцем обов'язку щодо передачі товару, який був попередньо оплачений, надає покупцеві можливість стягнути з продавця проценти за користування чужими грошовими коштами.
Отже, за своєю правовою природою проценти є винагородою (платою) за користування грошовими коштами, а неустойка (зокрема, пеня) є видом забезпечення виконання зобов'язання та за своєю правовою природою є штрафною санкцією, яка може застосовуватися до боржника у разі порушення ним зобов'язання та виконання його на користь іншої сторони.
Верховний Суд також зазначав, що проценти, передбачені частиною третьою статті 693 ЦК України, не можуть бути ототожнені з неустойкою та процентами, передбаченими частиною другою статті 625 ЦК України, а правова природа передбаченої договором плати за користування чужими грошовими коштами не залежить від встановленого сторонами у договорі способу обчислення такої плати.
Обов'язок відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати з підстав неможливості виконати зобов'язання безумовно є грошовим, і пеня може бути нарахована відповідно до статті 549 ЦК України за весь період наявного прострочення, якщо відсутні підстави для застосування інституту форс-мажору.
Що ж до процентів, то їх покупець може нарахувати до пред'явлення вимоги про повернення суми попередньої оплати відповідно до частини третьої статті 693 ЦК України як плату за користування чужими грошовими коштами, оскільки до цього моменту користування продавцем грошовими коштами попередньої оплати буде вважатися правомірним, на які покупець як кредитор може правомірно нараховувати проценти за користування. Після пред'явлення такої вимоги покупцем за умови не поставки продавцем покупцю товару та неповернення суми попередньої оплати у продавця виникає грошове зобов'язання з повернення суми попередньої оплати, а користування продавцем цими коштами буде неправомірним.
У такому випадку покупець втрачає право на нарахування продавцю на суму цих коштів процентів, передбачених частиною третьою статті 693 ЦК України, та разом з цим набуває право на нарахування та стягнення з продавця процентів, передбачених частиною другою статті 625 цього Кодексу що нараховуються внаслідок прострочення боржником (у цьому випадку - продавцем) грошового зобов'язання (з повернення попередньої оплати) та які є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання на відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима.
В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до відповідача із заявою про повернення попередньої оплати.
У письмових поясненнях поданих на новому розгляді, позивач підтвердив, що не звертався до відповідача із заявою про повернення попередньої оплати.
З наведеного вбачається, що позивач мав право нараховувати проценти за користування коштами саме на підставі умови Підпунктом 4 п. 7.2 Контракту, а не на підставі ст. 625 ЦК України.
Відповідач зазначає, що сумою попередньої оплати він не користувався, ні для власних потреб чи інтересів, а відразу після зарахування цих коштів закупив іноземну валюту для викупу продукції у іноземних партнерів з якими було заключні відповідні договори, за для виконання Контракту та поставки позивачу товару.
Разом з тим, зарахування коштів на рахунок контрагента означає, що ці кошти були використані іншою стороною, яка тепер ними володіє.
Враховуючи, що позивач розраховував на отримання свого товару у погоджені умовами Контракту строки, сплаченою ним сумою попередньої оплати за товар який вчасно не було передано, він не міг користуватися, ані перерахованими коштами, ані товаром.
У зв'язку із чим, з моменту прострочення строків поставки товару відповідач є таким, що безпідставно користується перерахованим ним авансом, а тому на ці кошти умовами Контракту нараховуються за відсотки користування ними саме з моменту прострочення поставки товару.
Так, позивачем було нараховано в порядку умов п.п. 4 п. 7.2 Контракту відсотки за користування коштами попередньої оплати у сумі 12 952 675,45 грн за період з 15.03.2024 по 21.06.2024 та у сумі 8033760,30 грн за період з 15.05.2024 по 21.05.2024.
Перевіряючи розрахунок заявлених до стягнення сум, судом встановлено, що позивач нараховує відсотки за користування коштами попередньої оплати на всю суму вартості непоставленого товару.
Разом з тим, позивачем було перераховано попередню оплату у розмірі 30 % від вартості усього товару за Контрактом, а тому нарахування відсотків за користування коштами попередньої оплати має вираховуватися із 30% від суми непоставленої вчасно партії товару.
Так, перша партія вартує 171950640 грн (30% від суми =51585192 грн), друга партія товару вартує 286584400 грн (30% від суми = 85975320 грн).
Здійснивши перерахунок відсотків за користування коштами попередньої оплати суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню за першу поставку 3874527,13 грн та за другу поставку 2391335,40 грн, що разом у сумі складає 6265862,53 грн відсотків за користування коштами попередньої оплати.
У решті заявленої до стягнення суми відсотків за користування коштами попередньої оплати суд відмовляє у задоволенні.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В порядку ст. 129 ГПК України суд вирішує питання щодо покладення судових витрат понесені на стадії апеляційного та касаційного розгляду справи в межах скасованої частини рішення, а також витрати з урахування прийняття нового рішення на новому розгляді.
Понесені позивачем витрати за розгляд справи першою інстанцією останньому вже були відшкодовані рішенням суду від 07.11.2024, яке в частині було залишено в силі, оскільки ним присуджено до стягнення максимальний розмір судового збору з урахуванням відмови у стягненні частини позовних вимог.
Судом встановлено, що за подання апеляційної скарги позивачем було сплачено 1443388,30 грн судового збору, що підтверджується копією платіжної інструкції №4673 від 06.12.2024, за подання касаційної скарги позивачем було сплачено 1695680 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції №7528 від 23.04.2025.
Враховуючи, що рішення від 07.11.2024 частково було залишено в силі, а цим рішенням суд частково задовольнив вимоги позву, то на відповідача покладається 112785,34 грн судового збору сплаченого позивачем за подання апеляційної скарги та 132499,24 грн судового збору сплаченого позивачем за подання касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Дочірнього підприємства Державної компанії "УКРСПЕЦЕКСПОРТ" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "СПЕЦТЕХНОЕКСПОРТ" (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, будинок 7, ідентифікаційний код 30019335) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ" (04074, м. Київ, вулиця Автозаводська, будинок 2, ідентифікаційний код 44725823) 6265852 (шість мільйонів двісті шістдесят п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят дві) грн 53 коп. процентів за користування коштами, 112785 (сто дванадцять тисяч сімсот вісімдесят п'ять) грн 34 коп. судового збору за подання апеляційної скарги та 132499 (сто тридцять дві тисячі чотириста дев'яносто дев'ять) грн 24 коп. судового збору за подання касаційної скарги.
У решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення підписано 22.10.2025.
Суддя Р.Б. Сташків