номер провадження справи 3/156/25
22.10.2025 Справа №908/2614/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом керівника Голованівської окружної прокуратури Кіровоградської області (вул. Паркова, 13, смт. Голованівськ, Кіровоградська область, 26500; ідентифікаційний код юридичної особи (ОБЛПРОКУРАТУРА) 02910025) в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах:
позивача: Вільшанської селищної ради (вул. Центральна, будинок 15, селище Вільшанка, Голованівський р-н, Кіровоградська обл., 26600; ідентифікаційний код юридичної особи 04365595)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (вул. Каховська, будинок 11А, кабінет №8, м. Запоріжжя, 69096; ідентифікаційний код юридичної особи 40308189)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - КОМУНАЛЬНЕ НЕКОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ВІЛЬШАНСЬКА ЛІКАРНЯ» ВІЛЬШАНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ (вул. Миру, будинок 30, селище Вільшанка, Голованівський р-н, Кіровоградська обл., 26600, ідентифікаційний код юридичної особи 01995114)
про стягнення коштів,
Без повідомлення (виклику) представників сторін
РУХ СПРАВИ.
26.08.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Одеського апеляційного суду до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (скорочене найменування - ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС»), про стягнення грошових коштів в розмірі вартості дизельного палива (Євро 5)у кількості 900 літрів за ціною за одинцю 50,00 грнз ПДВ в сумі 45 000,00 грн та бензину (Євро 5) у кількості 1120 л за ціною за одиницю 50,08 грн з ПДВ в сумі 61 689,60 грн, всього на загальну суму 106 689,60 грн. Судові витрати у справі зі сплати судового збору просить покласти на відповідача.
Прокурор також просив залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - КОМУНАЛЬНЕ НЕКОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ВІЛЬШАНСЬКА ЛІКАРНЯ» ВІЛЬШАНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ (скорочене найменування - КНП «ВІЛЬШАНСЬКА ЛІКАРНЯ»).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2025 справу №908/2614/25 передано на розгляд судді Педоричу С.І.
Ухвалою суду від 01.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №908/2614/25 та присвоєно справі номер провадження 3/156/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - КОМУНАЛЬНЕ НЕКОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ВІЛЬШАНСЬКА ЛІКАРНЯ» ВІЛЬШАНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ (вул. Миру, будинок 30, селище Вільшанка, Голованівський р-н, Кіровоградська обл., 26600, ідентифікаційний код юридичної особи 01995114).
До матеріалів справи долучено довідку про доставку електронного листа - ухвали суду про відкриття провадження у справі №908/2172/25 від 21.07.2025, до електронного кабінету відповідача 21.07.2025 (а.с.19).
Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).
Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання, як відзиву на позову заяву, так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПРОКУРОРА.
За результатами проведеного тендеру між третьою особою - КНП «ВІЛЬШАНСЬКА ЛІКАРНЯ» (покупець) та відповідачем (продавець) укладено договір поставки №182 від 19.12.2024, за умовами якого відповідач зобов'язався передати у власність картки/талони для отримання товару у визначений Специфікацією п.1.2 Договору номенклатурі і кількості, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити такий товар. Товар згідно Специфікації - дизельне паливо Євро 5 у кількості 900 л за ціною 50,00 грн на суму 45 000,00 грн та бензин А-95 (Євро 5) у кількості 1120 л за ціною 55,08 грн на суму 61 689,60 грн, всього на суму 106 689,60 грн.
24.12.2024 вищевказана сума повністю перерахована покупцем на рахунок відповідача, що підтверджується платіжною інструкцією №686 від 23.12.2024.
На виконання умов договорів відповідач передав покупцю паливні талони.
Утім, з 26.12.2024 у мережах АЗС відповідача товар не реалізується та покупцю відмовляють у відпуску товару.
Залишок невикористаних талонів/карток дизельного палива складає 53 шт., (номіналом 20 л 21 шт., а саме: скетч-картки УкрДТ 20л з серійними номерами - з 304622806022 по 304622806039, 304622802975, 304622806174, 304622806175 та номіналом 15 л. 32 шт., а саме скетч-картки УкрДТ 15л з серійними номерами - з 304113151954 по 304113151965, з 304113151970 по 304113151989); бензину А-95 - 62 шт. (38 шт., номіналом 20 л кожний, а саме: скетч-картки УкрА95 20л з серійними номерами з 303611581310 по 303611581327, з 303611581330 по 303611581349 та 24 шт. номіналом 15 л кожний, а саме: скетч-картки УкрА95 15л з серійними номерами -303112322442 по 303112322445,303112322550 по 303112322569).
Всупереч зазначеним умовам Договору №182 від 19.12.2024 постачальник взяті на себе договірні зобов'язання в частині отоварювання талонів не виконав, що, в свою чергу, позбавило покупця можливості отримати оплачене ним паливо.
Звернення покупця до відповідача з вимогою поставити пальне або повернути кошти не дало результатів.
Щодо звернення прокурора в інтересах органу місцевого самоврядування обґрунтовано таким.
Фінансування закупівлі, проведеної КНП «ВІЛЬШАНСЬКА ЛІКАРНЯ», здійснювалося за рахунок коштів місцевого бюджету.
Неефективне використання бюджетних коштів порушує зазначені державні інтереси, оскільки створює загрозу економічній безпеці держави, порушує порядок надходження, акумулювання та використання бюджетних коштів, що може призвести до неможливості фінансування видатків бюджетів, у т. ч. захищених.
Неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань, внаслідок чого він отримав бюджетні кошти за непоставлений товар, беззаперечно вказує на наявність порушень державних інтересів, що надає право прокурору для їх захисту в судовому порядку.
У свою чергу, використання бюджетних коштів становить значний суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб, зокрема у даному випадку мешканців Вільшанської громади.
Звернення прокурора із вказаним позовом спрямовано на захист і відновлення зазначених інтересів, оскільки стягнення відповідних коштів за неналежне виконання договірних зобов'язань сприятиме своєчасному фінансуванню нагальних потреб Вільшанської селищної ради в умовах воєнного стану, дисциплінуватиме постачальник до належного виконання покладених па них обов'язків, а отже - і сприятиме укріпленню держави в умовах збройної відсічі агресора.
Таким чином, за переконанням прокурора, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.
Унаслідок невжиття Вільшанською селищною радою належних заходів інтереси держави залишаються незахищеними.
Підсумовуючи наведене, прокурор вказує, що у нього виникло не тільки право, а й обов'язок відреагувати на порушення шляхом пред'явлення до суду цього позову.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
Позивач (Вільшанська селищна рада) письмових пояснень щодо суті справи не надала.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач відзив на позов не надав.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ.
Третя особа письмових пояснень щодо предмета спору не надала.
ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом цього судового розгляду є вимоги прокурора про стягнення боргу у вигляді вартості непоставленого товару за договором поставки №182 від 19.12.2024, а саме: дизельного палива (Євро 5)у кількості 900 літрів за ціною за одинцю 50,00 грн з ПДВ в сумі 45 000,00 грн та бензину (Євро 5) у кількості 1120 л за ціною за одиницю 50,08 грн з ПДВ в сумі 61 689,60 грн, всього на загальну суму 106 689,60 грн.
Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов'язки виникли між сторонами (чи був укладений договір, чи був поставлений товар, на яку суму; в які строки і якому розмірі мав бути поставлений товар), чи мало місце порушення будь-яких зобов'язань з боку відповідача, які саме зобов'язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов'язань боржником.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
19.12.2024 між КПН «ВІЛЬШАНСЬКА ЛІКАРНЯ» (покупець, третя особа у справі) та ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» відповідачем (продавець) укладено договір поставки №182 від 19.12.2024 (далі - Договір), за умовами якого (п.1.1, п.1.2) відповідач зобов'язався передати у власність картки/талони для отримання товару у визначений Специфікацією п.1.2 Договору номенклатурі і кількості, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити такий товар. Товар згідно Специфікації - дизельне паливо Євро 5 у кількості 900 л за ціною 50,00 грн на суму 45 000,00 грн та бензин А-95 (Євро 5) у кількості 1120 л за ціною 55,08 грн на суму 61 689,60 грн, всього на суму 106 689,60 грн.
Факт приймання-передачі карток/талонів на отримання товару документально оформлюється видатковою накладною та/або актом приймання передачі, які підписуються уповноваженими представниками обох сторін (п.1.3 Договору).
Загальна вартість договору становить 106 689,60 грн (п.2.1 Договору).
За умовами п. 3.1 Договору продавець зобов'язується поставити покупцю товар у кількості та строки встановлені цим Договором.
Відповідно до п.3.2 Договору з метою належного виконання своїх зобов'язань щодо фактичної передачі Товару Покупцю, Постачальник залучає необхідну кількість третіх осіб-пІдприємств/Емітентів Карток(Талонів), які мають відповідні права на експлуатацію АЗС і на виконання договірних відносин з Постачальником забезпечують фактичну передачу Товару Покупцю, за умови пред'явлення останнім діючих Талонів/Карток на пальне.
У п. 3.5 Договору передбачено, що Продавець зобов'язаний фактично передавати Покупцю Товар протягом терміну (строку) дії Талонів/Карток, у строки визначені цим Договором.
Згідно з п. 3.8 Договору за невиконання або неналежне виконання умов Договору Сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до п. 5.10 Договору Продавець зобов'язаний передати придбаний Покупцем Товар/Талонів/Карт. Видача товару здійснюється на АЗС (автозаправній станції) згідно переліку АЗС, який доводиться до відома Покупця шляхом розміщення та оновлення (змінюється в односторонньому порядку) Продавцем шляхом надання Покупцю в письмовій формі актуального переліку, чинного на дату вимоги.
Кінцевий строк, до якого Покупець може отримати пальне за Талоном, вказаний на самому талоні або узгоджується сторонами окремо {… (п. 5.12).
Договір набирає чинності з дати підписання і діє до 31 грудня 2024 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами свої зобов'язань за Договором (п.10.1 Договору).
Покупець - КНП «Вільшанська лікарня», у повному обсязі оплатив товар на загальну суму 106 689,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №686 від 23 грудня 2024 року.
На виконання умов договору, згідно з видатковою накладною №0008/0002564 від 26.12.2024 та специфікацією №0008/0002564-С відпущених скрет-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної №0008/0002564, ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» передало Покупцю паливні талони бензину А-95 на 1120 літрів загальною вартістю 61 689,60 грн з ПДВ та дизельного палива на 900 літрів загальною вартістю 45 000,00 грн з ПДВ.
Як зазначає прокурор, на підставі отриманих талонів, згідно вищевказаних видаткових накладних, на АЗС відповідача, починаючи із 26.12.2024 та станом на даний час, Покупцю - КНП «Вільшанська лікарня» відмовляють у відпуску пального, у зв'язку із чим відповідачем не поставлено КНП «Вільшанська лікарня» 1120 літрів бензину А-95 на суму 61 689,60 грн та 900 літрів дизельного пального на суму 45 000,00 грн.
Тобто, за даними прокурора, які не спростовані відповідачем, останнім не поставлено жодного літра пального відповідно до умов Договору.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині передачі товару стало підставою звернення прокурора до суду про стягнення сплачених за товар коштів в розмірі 106 689,60 грн.
Доказів погашення суми позову відповідач на час розгляду справи суду не надав.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.
Щодо повноважень прокурора.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
З положень статті 1311 Конституції України слідує, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Статтею 4 ГПК України унормовано, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді до юрисдикції якого вона віднесена законом.
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина третя статті 4 ГПК України).
Згідно з частиною 3 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до частин четвертої ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
За приписами статті 53 ГПК України господарський суд порушує справи за заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення її інтересів, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №923/35/19, від 23.07.2020 у справі №925/383/18).
Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси Держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів.
З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
При встановленні наявності або відсутності порушень або загрози порушень інтересів держави необхідно виходити з того, що ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зазначає про порушення або загрозу порушення «інтересів держави», якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти до висновку що «інтереси держави» (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів).
Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади є частинами одного цілого - «інтересів держави», про які зазначено в ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
У силу ч. ч. 3, 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Статтями 142 Конституції України та ст. ст. 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Держава бере участь у формуванні доходів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.
У статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зокрема закріплено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю.
Відповідно до частини першої статті 10 цього Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно зі ст. 145 Конституції України права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.
Право на звернення прокурора в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування підтверджене у постанові Великої Плати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №32/563 (провадження №12-172гс18).
У позовній заяві прокурор зазначив, що порушення інтересу держави у спірних правовідносинах відбулося внаслідок недобросовісних дій відповідача, а саме невиконання зобов'язань щодо поставки товару покупую - КНП «Вільшанська лікарня», який був попередньо оплачений за бюджетні кошти.
Суд зазначає, що Вільшанська сільська рада є представницьким органом місцевого самоврядування, який наділений правом представляти інтереси територіальної громади, приймати від її імені рішення та здійснювати в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування.
Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності, належного виконання передбачених законом повноважень.
Для реалізації наданих повноважень ради мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 5 Бюджетного кодексу України бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України бюджетна система України ґрунтується на таких принципах: ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
Відповідно до п. 13 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова є розпорядником бюджетних коштів.
Згідно з положеннями ст. 22 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету, зобов'язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.
Частиною 5 ст. 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.
Статтею 26 Бюджетного кодексу України встановлено, що контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень (пункт 3 частини 1 статті 26).
У спірних правовідносинах головним розпорядником бюджетних коштів є Вільшанська селищна рада. Рада є уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому означена особа є належним позивачем у цій справі. Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 №904/123/22; від 26.1.12022 у справі №904/5558/20 та від 21.12.2022 у справі №904/8332/21.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та відповідно до статуту КНП «Вільшанська лікарня» Вільшанська селищна рада є засновником комунального підприємства.
Майно лікарні є власністю Вільшанської селищної ради (п. 1.2 Статуту).
Відповідно до 5.2 Статуту майно джерелами формування майна та коштів лікарні, зокрема, є кошти місцевого бюджету.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 55, частини першої статті 63 Господарського кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» комунальне підприємство, створене органом місцевого самоврядування, є господарською організацією, учасником господарських відносин, що діє на основі комунальної власності територіальної громади.
Оскільки засновником лікарні та власником її майна є територіальна громада селища Вільшанка в особі Вільшанської селищної ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов'язана контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема, законність та ефективність використання лікарнею коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, суд дійшов висновку про те, що селищна рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі. Схожі висновки викладені у постановах Велика Палата Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі №905/1907/21, КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).
Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено правовий висновок, відповідно до якого прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Прокурор за певних обставин може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 та постановах Верховного Суду від 08.12.2020 у справі №908/1664/19, від 19.01.2021 у справі № 925/1133/18.
Незалежно від причин неможливості самостійно звернутись до суду з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів, сам факт незвернення до суду місцевої ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів відповідної територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Прокурор на виконання вимог, установлених абз. 4 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», листом від 08.05.2025 за №54/02-2684ВИХ-25 та 16.07.2025 за №54/02-4060ВИХ-25 повідомляв Вільшанську селищну раду про виявлені порушення при виконанні договору поставки №182 від 19.12.2024 на суму 106 689,60 грн.
Крім того, прокурором перед Вільшанською селищною радою поставлено питання чи вживались ними заходи до усунення виявлених порушень та чи планується вжиття таких заходів у подальшому.
Згідно з відповіддю Вільшанської селищної ради остання самостійно заходів на усунення порушень, окрім направлення претензій відповідачу, не виживала та звернулась із проханням до прокурора здійснити представництво інтересів держави.
Зазначене свідчить про нездійснення Вільшанською селищною радою захисту порушених інтересів держави та територіальної громади селища Вільшанка і наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для їх представництва.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку про наявність законних підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі позивача - Вільшанської селищної ради.
Щодо суми основного боргу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного договору №182 від 19.12.2024, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
Згідно частини першої статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 655 ЦК України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно зі ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Судом встановлено, що після оплати відповідачем ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» передало Покупцю паливні талони бензину А-95 на 1120 літрів загальною вартістю 61 689,60 грн з ПДВ та дизельного палива на 900 літрів загальною вартістю 45 000,00 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №0008/0002564 від 26.12.2024 та специфікацією №0008/0002564-С відпущених скрет-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної №0008/0002564.
Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п.3 Правил).
Згідно з п.9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Згідно з п.3 Інструкції талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п.п.10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.
Тож, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
За умовами Договору (п. 1.2, п.5.10) видача товару (пального) здійснюється на АЗС відповідача на підставі талонів, отриманих від Постачальника.
Проте, як вказує прокурор, починаючи із 26.12.2024 та станом на даний час, Покупцю - КНП «Вільшанська лікарня», відмовляють у відпуску пального, у зв'язку із чим відповідачем не поставлено КНП «Вільшанська лікарня» 1120 літрів бензину А-95 на суму 61 689,60 грн та 900 літрів дизельного пального на суму 45 000,00 грн.
Тобто, за даними прокурора, які не спростовані відповідачем, останнім не поставлено жодного літра пального відповідно до умов Договору.
Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до приписів ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Відповідно до ч. 1 ст. 667 ЦК України якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов'язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення. Необхідні для цього витрати покупець зобов'язаний відшкодувати продавцеві, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 у справі № 5011-42/13539-2012/3-30гс13.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.
З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку із недоотриманням пального КПН «Вільшанська лікарня» зверталась до відповідача з претензією щодо неможливості отримання пального на АЗС відповідача від 27.01.2025 №01/66-25, від 13.03.2025 №01/200-25, а також з вимогою від 23.05.2025 №01/433-25, від 09.09.2025 №01/479-25 про виконання обов'язку за договором або повернення отриманих коштів в сумі 106 689,60 грн.
Проте вимоги лікарні залишені відповідачем без реагування.
З викладених обставин достовірно вбачається не виконання відповідачем умов договору щодо поставки товару та виникнення у нього зобов'язання із компенсації позивачу вартості талонів, що не були отоварені.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Суд відзначає, що відповідачем не спростовано, як переліку невикористаних лікарнею талонів, так і не надано власного розрахунку суми грошових коштів, що підлягає компенсації, відтак перевіривши наданий прокурором розрахунок, суд погоджується із загальною вартістю товару, який фактично не може бути отриманий та підлягає сплаті на користь місцевого бюджету, вважає його обґрунтованим та арифметично правильним.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено умови договору поставки, укладеного за результатами закупівлі, оскільки покупцем не було отримано 1120 літрів бензину А-95 на суму 61 689,60 грн та 900 літрів дизельного пального на суму 45 000,00 грн за договором, а відтак у відповідача виник обов'язок з повернення до місцевого бюджету всього 106 689,60 грн за пальне, вартість якого сплачена.
Оскільки матеріалами справи підтверджено, що покупцем (лікарнею) оплачено вартість товару, однак відповідач визначений договором товар покупцю не передав, доказів на спростування обставин, наведених у позові, не надав, тому вимоги прокурора про стягнення вартості непоставленого відповідачем палива на суму 106 689,60 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Обставини, на які посилається прокурор доводяться Договором поставки №182 від 19.12.2025 (а.с.52-54), документацією щодо закупівлі (а.с.44-47), копією запиту прокуратури від 10.03.2025 №54/02-1312ВИХ-25 (а.с.48-49); копією відповіді №01/210-25 від 17.03.2025 (а.с.50-51); копією платіжної інструкції №686 від 23.12.2024 (а.с.55); копією видаткової накладної №0008/0002564 від 26.12.2024 (а.с.56); копіями листів до ТОВ «ІНКАМ ФЇНАНС» та відповіді (а.с.57-59); копією запиту прокуратури від 08.05.2025 №54/02-2682ВИХ-25 (а.с.72-73); копією відповіді №01/390-25 від 12.05.2025 (а.с.74-76); копією додаткової відповіді №01/435-25 від 26.05.2025 (а.с.77); копією специфікації №0008/0002564-С (а.с. 79); копіями невикористаних талонів (а.с.80-87); копією листа-претензії КНП «Вільшанська лікарня» від 23.05.2025 №01/433-25 (а.с.88-89); копією запита прокуратури від 18.06.2025 №54/02-3449ВИХ-25 (а.с.90-91); копією відповіді №01/548-25 від 03.07.2025 (а.с.92); Актами про неможливість отримання товару з фото (97-107); копією листа-претензії від 09.06.2025 №014/479-25 з доказами направлення та отримання(а.с.93-96); копією запиту прокуратури від 08.05.2025 №54/02-2684ВИХ-25 та підтвердження отримання запиту (а.с.105-107); копією листа Вільшанської селищної ради №01-19/262/1 від 12.05.2025 (а.с.108); копією запиту прокуратури від 16.07.2025 №54/02-4060ВИХ-25 та підтвердження отримання запиту (а.с.109-111); копіями листів Вільшанської селищної ради №01-19/433/2 та №01-19/435/2 від 21.07.2025 (а.с.112-113); копією повідомлення від 28.07.2025 за №54/2-4241вих-25 та підтвердження отримання повідомлення (а.с.114-116).
ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, доказів виконання зобов'язання і перерахування на користь місцевого бюджету заявленої до стягнення суми боргу не надав.
Ураховуючи вище встановлені обставини, приписи ст. ст. 74, 76, 77-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню повністю в розмірі 106 689,60 грн.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі в розмірі 3028,00 грн покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись положеннями Цивільного кодексу України, ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (вул. Каховська, буд.11А, м. Запоріжжя, 69096; ідентифікаційний код юридичної особи 40308189) на користь місцевого бюджету Вільшанської селищної ради на розрахунковий рахунок UA668999980314040544000011513, Банк отримувача: ГУК у Кіров.обл./тг с-ще Вільш/24060300, грошові кошти в розмірі вартості не отриманого пального на суму 106 689,60 грн (сто шість тисяч шістсот вісімдесят дев'ять гривень 60 коп.). Видати наказ.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (вул. Каховська, буд.11А, м. Запоріжжя, 69096; ідентифікаційний код юридичної особи 40308189) на користь Кіровоградської обласної прокуратури судовий збір в розмірі 3028 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.) (код ЄДРПОУ 02910025, банк - Державна Казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, розрахунковий рахунок UA848201720343100001000004600, код класифікації видатків бюджету - 2800). Видати наказ.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний 22.10.2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя С.І. Педорич