номер провадження справи 3/151/25
22.10.2025 Справа №908/2574/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу:
за позовом: Запорізького обласного центру зайнятості (вул. Незалежної України, 56-А, м. Запоріжжя, 69126; ідентифікаційний код юридичної особи - 03491412)
до відповідача: Лисікової Маргарити Сергіївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (вул. Госпітальна, 12Г, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код юридичної особи - 00032129)
про стягнення коштів,
без повідомлення (виклику) представників сторін
РУХ СПРАВИ.
22.08.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Запорізького обласного центру зайнятості до відповідача - Фізичної особи-підприємця Лисікової Маргарити Сергіївни, про стягнення суми мікрогранту у розмірі 247 359,00 грн.
Судові витрати у справі у вигляді судового збору в розмірі 2968,31 просить покласти на відповідача.
Одночасно позивачем заявлено клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України».
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2025 справу №908/2574/25 передано на розгляд судді Педоричу С.І.
Ухвалою суду від 27.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №908/2574/25 та присвоєно справі номер провадження 3/151/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (скорочене найменування - АТ «ОЩАДБАНК»).
За офіційними даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є АДРЕСА_1 .
Копію ухвали суду від 27.08.2025 про відкриття провадження у справі №908/2574/25 направлено на поштову адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 27.08.2025, повернуто за зворотною адресою до суду з довідкою АТ «Укрпошта» форми 20 «За закінченням терміну зберігання».
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з частиною 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Також, суд зазначає, що за змістом статей 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Запорізької області у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Крім того, ухвалу суду про відкриття провадження у справі надіслано відповідачу в електронному вигляді до електронної скриньки відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1. Документ доставлено 27.08.2025.
Відповідно до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).
Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву, так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ГПК України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Також за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань припинено державну реєстрацію фізичної особи підприємця Лисікової М.С. 28.02.2025.
Відповідно до статті 2 Закону країни «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб» під господарською діяльністю розуміється діяльність у сфері суспільного виробництва, спрямована на виробництво та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Згідно із ст. 3 Закону країни «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб» суб'єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (п.1 ч.1 ст.20 ГПК України).
У даному випадку припинення підприємницької діяльності відповідача до звернення з позовом до суду не є перешкодою для розгляду справи в порядку господарського судочинства, оскільки спірні правовідносини у цій справі виникли саме щодо виконання договору мікрогранту, укладеного між суб'єктами господарської діяльності. Тобто стороною правочину виступала фізична особа - підприємець і припинення надалі підприємницької діяльності не змінює правовий статус особи у зобов'язанні.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
Позивач - Запорізький центр зайнятості, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця Лисікової Маргарити Сергіївни, про стягнення суми мікрогранту у розмірі 247 359,00 грн.
Позов заявлено на підставі договору про надання мікрогранту, Порядку надання мікрогрантів на створення та розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 738 «Деякі питання надання грантів бізнесу», та обґрунтовано тим, що ФОП Лисіковою М.С. не створено два робочих місця, що протирічить умовам п. 4 Порядку №738, а саме: зобов'язання отримувача створити не менше двох робочих місць після отримання мікрогранту та прийняття на них працівників на умовах, визначених Порядком № 738.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідачка відзив на позов у встановлений строк не надала.
30.09.2025 від відповідачки через систему «Електронний суд» надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців.
У заяві відповідачка на заперечує проти вимог позивача, визнає позовні вимоги у повному обсязі. При цьому, відповідачка вважає за необхідне звернути увагу на такі обставини. Кошти від мікрогранту витрачені на придбання обладнання для відкриття власного бізнесу (кафе, фаст-фуд) з надання послуг громадського харчування. Однак, враховуючи низьку споживчу спроможність населення, величезні витрати на оплату електро- та водопостачання, оренду приміщення, розраховані витрати на оплату праці персоналу та інші витрати, пов'язані з веденням діяльності у сфері виготовлення та реалізації харчової продукції(піца, суші, пекарські вироби тощо) впровадження діяльності виявилось нерентабельним, витрати в рази перебільшували очікуваний прибуток. Також негативним фактором є військовий стан та постійні ракетні обстріли міста окупаційними військами країни-терориста - Російською Федерацією. Неодноразові сигнали тривоги протягом дня унеможливлюють здійснення циклу приготування їжі та її реалізації, оскільки персоналу необхідно в цей час знаходитись у бомбосховищі або в іншому безпечному місці. У зв'язку з цими обставинами, відповідачем прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності та вирішення питання щодо повернення коштів позивачу. Усвідомлюючи необхідність повернення отриманих за мікрогрантом коштів, відповідач зазначає, що неодноразово зверталась до позивача усно та письмово про надання можливості повернути отримані кошті частинами. Утім, звернення залишені без задоволення. На даний час відповідачка підприємницьку діяльність не здійснює, мешкає у Сумській області, де проходить військову службу її чоловік. Також повідомляє про те, що все обладнання, яке було придбане за отримані кошти від мікрогранту та за власні кошти, наразі виставлено на реалізацію у мережі Інтернет через додатки «ОЛХ». Кошти від реалізації обладнання планує спрямувати на погашення зобов'язань перед позивачем. При цьому зазначає, що у приватному порядку вже реалізовані деякі придбані раніше для кафе розхідні матеріали, на загальну суму близько 50 000 грн. Ці кошти також будуть спрямовані на погашення заборгованості перед позивачем.
Просить врахувати обставини, які не залежали від неї особисто, що унеможливили здійснення підприємницької діяльності та працевлаштування найманих працівників, відсутність бажання присвоїти отримані кошти за договором мікрогранту та намагання повернути частинами кошти позивачеві поза судовими провадженнями, та беручи до уваги ці обставини, просить надати розстрочку виконання рішення суду на 12 місяців.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЯСНЕНЬ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача (АТ «ОЩАДБАНК») просить врахувати надані пояснення та ухвалити рішення відповідно до чинного законодавства. Розгляд справи просили здійснювати без участі представника банку.
Банк вказує, що 29.08.2024 кошти мікрогранту в сумі 247 359,00 грн зараховані на спеціальний рахунок ФОП Лисікової М. С. в АТ «Ощадбанк» з призначенням платежу «Зарахування коштів мікрогранту згідно Постанови КМУ №738 від 21.06.2022».
27.09.2024 ФОП Лисіковою М. С. за цільовим призначенням використані кошти мікрогранту в сумі 247 359,00 грн.
03.03.2025 рахунок мікрогранту № НОМЕР_2 було закрито автоматично (через 6 місяців з моменту першого дня зарахування цільових коштів на рахунок НОМЕР_3 ), згідно умов обслуговування за тарифним пакетом «Мікрогрант».
З урахуванням викладеного зазначає про відсутність порушень зі сторони Банку, у зв'язку з цим дії АТ «Ощадбанк» повністю відповідають положенням діючого законодавства та жодним чином не порушують прав учасників справи.
ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення про стягнення суми мікрогранту у розмірі 247 359,00 грн, отриманої на підставі договору про надання мікрогранту та Порядку надання мікрогрантів на створення та розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 №738 «Деякі питання надання грантів бізнесу».
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов'язки виникли між сторонами, чи мало місце порушення будь-яких зобов'язань з боку відповідача, які саме зобов'язання порушені відповідачем, які наслідки порушення зобов'язання відповідачем.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Фізична особа-підприємець Лисікова Маргарита Сергіївна (відповідачка) засобами Порталу «Дія» подала заяву №FKA706 на отримання гранту на власну справу в сумі 247 359,00 грн для придбання меблів та обладнання для ведення господарської діяльності, а також транспортних засобів для комерційних та виробничих цілей. У заяві зазначено адресу місця реєстрації ФОП Лисікової М.С.: АДРЕСА_2 ; адресу фактичного місця провадження діяльності: м. Запоріжжя, вул. Героїв 93-ї бригади, буд. 26, та електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1
Відповідно до наказу Державного центру зайнятості від 19.07.2024 №128 «Про надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу», на підставі Порядку надання мікрогрантів на створення та розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 738 «Деякі питання надання грантів бізнесу», та заяви на отримання гранту, відповідно до протоколу Державного центру зайнятості від 19.07.2024 №45 відповідачу надано мікрогрант у сумі 247 359,00 грн.
06.08.2024 відповідачка підписала заяву про приєднання до Договору про надання мікрогранту (далі - договір), згідно з якою приєдналася до умов договору про надання мікрогранту, який оприлюднено на офіційному сайті ДЦЗ в мережі «Інтернет», вільний доступ до якого здійснюється за адресою (доменним ім'ям). Укладання договору внаслідок приєднання отримувача до його умов передбачає надання мікрогранту в розмірі 247 359,00 грн. Мікрогрант перераховується на вказаний у заяві рахунок отримувача. Відповідачка зобов'язалася прийняти 2 працівників.
Відповідно до платіжної інструкції №682-35537 від 29.08.2024 на рахунок ФОП Лисікової М.С. зараховано кошти мікрогранту в сумі 247 359,00 грн.
03.03.2025 позивачем направлено лист відповідачці від 24.02.2025 за вих.№575/03/04-20 «Про надання інформації» щодо виконання обов'язкової умови договору мікрогранту та граничного терміну створення робочих місць та працевлаштування на них працівників за адресою зареєстрованого місцезнаходження ФОП Лисікової М.С. ( АДРЕСА_3 ) та фактичного місця провадження діяльності (69114, м. Запоріжжя, вул. Героїв 93-ї бригади, буд. 26), а також на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка вказана в заяві на отримання гранту на власну справу.
Актом Запорізької філії Запорізького обласного центру зайнятості №137 перевірки/огляду дотримання умов договору мікрогранту від 21.03.2025 зафіксовано неможливість встановлення факту цільового використання мікрогранту за місцем провадження господарської діяльності отримувача мікрогранту ФОП Лисікової М.С.
Так, при відвідуванні спеціалістами Запорізької філії Запорізького обласного центру зайнятості фактичної адреси місця провадження господарської діяльності: м. Запоріжжя, вул. Героїв 93-ї бригади, буд. 26, з'ясовано наступне: фізична особа-підприємець Лисікова М.С. за місцем провадження господарської діяльності відсутня, доступ до приміщення представникам Запорізької філії Запорізького обласного центру зайнятості не надано, відтак не можливо встановити факт цільового використання коштів. Здійснено телефонний дзвінок за номером телефону НОМЕР_4 в ході якого, фізична особа - підприємець Лисікова М.С. проінформувала, що станом на 21.03.2025 знаходиться в м. Суми. На дату перевірки ФОП Лисіковою М.С. на електронну пошту Запорізької філії Запорізького обласного центру зайнятості були надані копії наступних документів: рахунку на оплату №10329 від 06.09.2024 до Договору №11503/03-24 від 01.08.2024, платіжної інструкції №1 від 24.09.2024, видаткової накладної № 8958 від 17.10.2024 до Договору №№11503/03-24 від 01.08.2024, що підтверджують факт використання коштів мікрогранту у сумі 247 359,00 грн (двісті сорок сім тисяч триста п'ятдесят дев'ять гривень 00 копійок). Також, за даними Єдиної інформаційно-аналітичної системи (ЄІАС) (довідник ПОУ (ЄДРС) встановлено, що ФОП Лисікова М.С. в порушення вимог п. 20 Порядку №738 не створено протягом шести місяців з дня зарахування коштів мікрогранту на рахунок два робочих місця та не працевлаштовані на них працівники. Крім того, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що відносно ФОП Лисікова М.С. проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця «за власним рішенням» з 28.02.2025, про що, всупереч вимог п. 20 Порядку №738, не попереджено службу зайнятості.
Наказом Запорізького обласного центру зайнятості від 27.05.2025 № 417-о «Про повернення коштів мікрогранту отримувачем фізичною особою-підприємцем Лисіковою Маргаритою Сергіївною», згідно абз. 8, 15 п. 20, п. 21 Порядку № 738, п.п. 5 п. 2 розділу VI «Права та обов'язки сторін» Договору про надання мікрогранту, з урахуванням акту перевірки/огляду дотримання умов договору мікрогранту №137 від 21.03.2025, вирішено вжити заходи по поверненню ФОП Лисіковою М.С. коштів мікрогранту в сумі 247 359,00 грн на рахунок уповноваженого банку, з якого здійснювалось перерахування коштів мікрогранту.
Як зазначено в наказі, згідно з даними Єдиної інформаційно-аналітичної системи станом ФОП Лисікова М.С. не створила 2 робочих місця та не працевлаштувала на них працівників.
30.05.2025 позивач надіслав відповідачці претензію на суму 247 359,00 грн.
У відповідь на претензію відповідачка просила про розстрочення повернення мікрогранту.
Утім наказом Державного центру зайнятості №126 від 27.06.2025 (додаток 2) ФОП Лисіковій М.С. відмовлено в розстрочці повернення коштів за Договором про надання мікрогранту.
Оскільки відповідачка не задовольнила вимоги позивача, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення коштів мікрогранту у розмірі 247 359,00 грн на рахунок уповноваженого банку, з якого здійснювалось перерахування мікрогранту.
Відповідачка позов визнала повністю. Просить надати їй розстрочку на повернення коштів мікрогранту рівними частинами протягом 12 місяців.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.
Правовідносини між сторонами врегульовані Законом України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» та Порядком надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 №738.
Відповідно п. 1 Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 №738 (надалі в редакції, яка діяла на момент укладення договору від 04.05.3024), цей Порядок визначає: умови, критерії, механізм надання безповоротної державної допомоги фізичним особам, суб'єктам господарювання (далі - отримувач) у формі мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу (далі - мікрогрант); механізм використання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття для надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу та коштів, передбачених Мінекономіки за бюджетною програмою «Надання грантів для створення або розвитку бізнесу» для надання безповоротної державної допомоги отримувачу у формі мікрогранту. Метою надання безповоротної державної допомоги у формі мікрогрантів є сприяння зайнятості населення, створення або розвиток власного бізнесу.
Згідно з п. 2 Порядку розпорядником коштів Фонду є Державний центр зайнятості.
Розмір мікрогранту, який надається одному отримувачу, визначається відповідно до його запиту, але не менше 50000 гривень та не перевищує: 150000 гривень включно у разі зобов'язання отримувача створити одне робоче місце після отримання мікрогранту та прийняття на нього працівника на умовах, визначених цим Порядком; 250000 гривень включно у разі зобов'язання отримувача створити не менше двох робочих місць після отримання мікрогранту та прийняття на них працівників на умовах, визначених цим Порядком (пункт 4).
Згідно з п.п. 6 - 8 Порядку надання мікрогрантів здійснюється Мінекономіки через АТ «Ощадбанк» (далі - уповноважений банк) на підставі рішень Державного центру зайнятості, включених до подання про надання мікрогрантів (далі - подання), відповідно до договору про взаємодію між Мінекономіки, уповноваженим банком та Державним центром зайнятості (далі - договір про взаємодію). Для виплати мікрогрантів отримувачам Мінекономіки відкриває в Казначействі реєстраційний рахунок загального фонду та спеціального фондів державного бюджету (далі - рахунки). Заяву на отримання мікрогранту (далі - заява) подають отримувачі, зокрема фізичні особи - підприємці - громадяни України.
Відповідно до п. 12 Порядку Державний центр зайнятості для надання мікрогрантів подає в Казначейство платіжну інструкцію на перерахування коштів з рахунка Фонду на спеціальний рахунок, відкритий в уповноваженому банку відповідно до договору про взаємодію 2, для подальшого перерахування коштів уповноваженим банком на рахунки отримувачів. Уповноважений банк в установленому порядку та строках перераховує кошти на рахунки отримувачів згідно з договором про взаємодію. Мікрогрант надається у безготівковій формі.
Згідно з абз. 1, 2 п. 20 Порядку для отримання мікрогранту отримувач укладає договір мікрогранту у відділенні уповноваженого банку шляхом підписання заяви про приєднання. У договорі мікрогранту обов'язково зазначаються цілі використання мікрогранту з переліку, визначеного пунктом 5 цього Порядку, умови, невиконання або неналежне виконання яких може призвести до повернення отримувачем отриманих коштів. Обов'язковою умовою договору мікрогранту є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 цього Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту. У разі призову отримувача на військову службу під час мобілізації, що підтверджується відповідними документами та заявою на ім'я керівника регіонального центру зайнятості, виконання обов'язкової умови договору мікрогранту тимчасово зупиняється та продовжується після демобілізації отримувача.
Наказом Міністерства економіки України від 06.07.2022 № 1969 (редакція договором від 08.01.2024) затверджено форму договору про надання мікрогранту.
Умови договору доводяться до відома отримувачів шляхом оприлюднення на сайті Державного центру зайнятості.
У ч. 1 ст. 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до абз. 1, 3, 4, 5 п. 21 Порядку державний центр зайнятості через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості здійснює моніторинг та контроль виконання умов договору мікрогранту, зокрема шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача протягом трьох років з дня укладення отримувачем договору мікрогранту або до повного виконання обов'язкової умови договору, визначеної абзацом третім пункту 20 цього Порядку. У разі неможливості встановлення факту цільового використання мікрогранту або встановлення факту нецільового використання мікрогранту під час моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту, який здійснюється центром зайнятості, кошти в сумі, що дорівнює сумі коштів мікрогранту, використаної не за цільовим призначенням, протягом одного місяця повертаються отримувачем на спеціальний рахунок, відкритий в уповноваженому банку, для подальшого їх перерахування на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту. Рішення про повернення мікрогранту приймаються регіональними центрами зайнятості. Неповернуті отримувачем кошти стягуються з нього відповідно до вимог законодавства. У разі несвоєчасного та/або неповного виконання пунктів 20 і 21 цього Порядку сума мікрогранту вважається заборгованістю, стягнення якої здійснюється Державним центром зайнятості та/або регіональним центром зайнятості у судовому порядку.
Як встановлено судом, уповноваженим банком АТ «Ощадбанк» зараховано 29.08.2024 на рахунок відповідачки кошти мікрогранту в сумі 247 359,00 грн.
За результатами проведеної фахівцями ЗФ Запорізького обласного центру зайнятості перевірки було зафіксовано неможливість встановлення факту цільового використання мікрогранту за місцем провадження господарської діяльності відповідачки, а також відсутність відповідачки за фактичним місцем провадження господарської діяльності; встановлено, що ФОП Лисікова М.С. протягом шести місяців з дня зарахування коштів мікрогранту на її рахунок не створила два робочих місця та не працевлаштувала на них працівників.
Абзацом 8 пункту 20 Порядку встановлено, що у разі невиконання обов'язкової умови договору мікрогранту, зокрема нестворення отримувачем робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів на його рахунок та непрацевлаштування на них осіб згідно з умовами цього Порядку, сума мікрогранту протягом одного місяця після закінчення такого шестимісячного періоду повертається отримувачем у повному обсязі уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту.
За приписами п. 1 розділу V договору про надання мікрогранту, до якого приєдналася відповідачка 06.08.2024, обов'язковою умовою договору є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 Порядку.
Згідно з п.п. 2, 5, 6 розділу VІ договору отримувач зобов'язався: виконати обов'язкову умову, визначену Порядком; повернути до Уповноваженого банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту, суму отриманого мікрогранту в повному обсязі в разі невиконання обов'язкової умови; повернути кошти в сумі, що дорівнює сумі коштів мікрогранту, використаної не за цільовим призначенням, протягом одного місяця до Уповноваженого банку у разі неможливості встановлення факту цільового використання або встановлення факту нецільового використання мікрогранту за результатами здійснення ДЦЗ моніторингу та контролю за додержанням умов цього договору.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судом, обов'язкова умова договору мікрогранту щодо створення робочих місць відповідачкою не виконана.
Згідно з ч. 1 ст. 610, ч. 1 ст. 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом
Враховуючи викладене, умови договору щодо правових наслідків у вигляді повернення коштів мікрогранту в повному обсязі в разі невиконання обов'язкової умови договору підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін, оскільки станом на час розгляду справи обов'язкова умова договору відповідачем не виконана.
Факт невиконання відповідачем умов договору про надання мікрогранту зафіксовано в акті перевірки Запорізької філії Запорізького обласного центру зайнятості №137 від 21.03.2025.
Наказом Запорізького обласного центру зайнятості від 27.05.2025 № 417-о «Про повернення коштів мікрогранту отримувачем фізичною особою-підприємцем Лисіковою М.С.» вирішено вжити заходів щодо повернення відповідачем коштів мікрогранту в сумі 247 359,00 грн.
Відповідачка позов визнала повністю.
Таким чином, позов задовольняється судом повністю в зв'язку з його доведеністю та обґрунтованістю.
ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Обставини, на які посилається позивач, доводяться заявою №FKА706 на отримання гранту (а.с.36-38), наказом Державного центру зайнятості №128 від 19.07.20324 про надання мікрогрантів (а.с.32-35), Заявою про приєднання до Договору про надання мікрогранту від 06.08.2024 (а.с.31), листом про надання інформації від 24.02.2025 (а.с.29); актом перевірки/огляду дотримання умов договору мікрогранту від 21.03.2025 (а.с.25-28), довідкою АТ «Ощадбанк» від 02.05.2025 (а.с.15); наказом Запорізького обласного центру зайнятості №417-о від 27.05.2025 про повернення коштів мікрогранту (а.с.20-21), наказом Державного центру зайнятості №126 від 27.06.2025 про відмову у розстроченні повернення мікрогранту (додаток 2) (а.с.22-23), претензією від 30.05.2025 (а.с.16-19).
Обставини, на які посилається відповідач, доводяться податковою декларацією (а.с.70-73), докази використання коштів мікгрогранту на закупівлю обладнання (а.с.75-76), листування з Державним центром зайнятості (а.с.74), скрін екрану щодо розміщення оголошення про продаж обладнання (66-69).
ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Враховуючи вище встановлені обставини, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, визнання відповідачем позову, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.
Щодо розстрочення виконання судового рішення.
Відповідачка у заяві від 30.09.2025 просить розстрочити виконання рішення на 12 місяців шляхом здійснення щомісячних платежів рівними частинами.
Відповідачка зазначає, що впровадження діяльності кафе виявилось нерентабельним, витрати в рази перебільшували очікуваний прибуток. Також негативним фактором є військовий стан та постійні ракетні обстріли міста окупаційними військами країни-терориста - Російською Федерацією. Неодноразові сигнали тривоги протягом дня унеможливлюють здійснення циклу приготування їжі та її реалізації, оскільки персоналу необхідно в цей час знаходитись у бомбосховищі або в іншому безпечному місці. У зв'язку з цими обставинами, нею було ухвалено рішення про припинення підприємницької діяльності та вирішення питання щодо повернення коштів позивачу. Усвідомлюючи необхідність повернення отриманих за мікрогрантом коштів, відповідачка неодноразово зверталась до позивача усно та письмово про надання можливості повернути отримані кошті частинами. На даний час відповідачка підприємницьку діяльність не здійснює, мешкає у Сумській області, де проходить військову службу її чоловік. Також просить звернути увагу, що все обладнання, яке було придбане за отримані кошти від мікрогранту та за власні кошти, наразі виставлено на реалізацію у мережі Інтернет через додатки «ОЛХ». Кошти від реалізації обладнання планує спрямувати на погашення зобов'язань перед позивачем. При цьому зазначає, що у приватному порядку вже реалізовані деякі придбані раніше для кафе розхідні матеріали, на загальну суму близько 50 000 грн. Ці кошти будуть спрямовані на погашення заборгованості перед позивачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Суд зазначає, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки повинні визначатись господарським судом.
Питання про задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
При цьому господарський суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника і для стягувача.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
На підтвердження своїх доводів, відповідачка надає: податкову декларацію, докази використання коштів мікгрогранту на закупівлю обладнання, листування з Державним центром зайнятості, скрін екрану щодо розміщення оголошення про продаж обладнання.
Вирішуючи питання надання відповідачу розстрочки виконання рішення суду у даній справі, проаналізувавши надані відповідачем докази та письмові пояснення в їх сукупності, беручи до уваги матеріальний стан відповідачки та воєнний стан в Україні, зважаючи на те, що відповідачка борг визнає, зверталась у досудовому порядку до позивача щодо повернення коштів мікрогранту частинами, враховуючи баланс інтересів обох сторін, суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідачки та розстрочення виконання рішення суду у даній справі щодо стягнення 247 359,00 грн на 12 (дванадцять) місяців з дня ухвалення рішення у даній справі шляхом сплати відповідачем коштів у розмірі 247 359,00 грн рівними частинами за наступним графіком: до 22.11.2025 - 20 613,25 грн; до 22.12.2025 - 20 613,25 грн; до 22.01.2026 - 20 613,25 грн; до 22.02.2026 - 20 613,25 грн; до 22.03.2026 - 20 613,25 грн; до 22.04.2026 - 20 613,25 грн, до 22.05.2026 - 20 613,25 грн, до 22.06.2026 - 20 613,25 грн, до 22.07.2026 - 20 613,25 грн, до 22.08.2026 - 20 613,00 грн, до 22.09.2026 - 20 613,25 грн, до 22.10.2026 - 20 613,25 грн.
При цьому, сума судового збору не підлягає розстроченню.
Керуючись положеннями Цивільного кодексу України, ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Лисікової Маргарити Сергіївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на рахунок уповноваженого банку, з якого здійснювалося перерахування мікрогранту за наступними реквізитами: Отримувач: АТ «Ощадбанк»; Код отримувача: 00032129, Надавач платіжних послуг отримувача: АТ «Ощадбанк»; Рахунок отримувача: UA683004650000029093142000001, Призначення платежу: Повернення коштів мікрогранту ПІБ отримувача, РНОКПП (або серія та номер паспорту у разі відсутності коду) суму мікрогранту у розмірі 247 359,00 грн (двісті сорок сім тисяч триста п'ятдесят дев'ять гривень 00 копійок). Видати наказ.
Розстрочити виконання рішення стоком на дванадцять місяців з дня ухвалення рішення у даній справі шляхом сплати відповідачем коштів у розмірі 247 359,00 грн рівними частинами за наступним графіком: до 22.11.2025 - 20 613,25 грн; до 22.12.2025 - 20 613,25 грн; до 22.01.2026 - 20 613,25 грн; до 22.02.2026 - 20 613,25 грн; до 22.03.2026 - 20 613,25 грн; до 22.04.2026 - 20 613,25 грн, до 22.05.2026 - 20 613,25 грн, до 22.06.2026 - 20 613,25 грн, до 22.07.2026 - 20 613,25 грн, до 22.08.2026 - 20 613,00 грн, до 22.09.2026 - 20 613,25 грн, до 22.10.2026 - 20 613,25 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Запорізького обласного центру зайнятості (вул. Незалежної України, 56-А, м. Запоріжжя, 69126; ідентифікаційний код юридичної особи - 03491412) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2968,31 грн (дві тисячі дев'ятсот шістдесят вісім гривень 31 коп.). Видати наказ.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 22.10.2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя С.І. Педорич