номер провадження справи 3/161/25
22.10.2025 Справа № 908/2677/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Комунального закладу спеціалізованої мистецької освіти «Музична школа №3» Криворізької міської ради (вул. Іллі Гайдука, 11, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50069; ідентифікаційний код юридичної особи 02216477)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (вул. Каховська, будинок 11А, кабінет №8, м. Запоріжжя, 69096; ідентифікаційний код юридичної особи 40308189)
про стягнення коштів,
без повідомлення (виклику) представників сторін
РУХ СПРАВИ.
28.08.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Комунального закладу спеціалізованої мистецької освіти «Музична школа №3» Криворізької міської ради (скорочене найменування - КЗСМО «Музична школа №3» КМР) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (скорочене найменування - ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС»), про стягнення заборгованості за непоставлений товар за договором поставки №СК/62 від 27.10.2023 в розмірі 14 000,00 грн, 6601,68 грн пені, 693,86 грн 3% річних, 2657,37 грн інфляційних втрат.
Судові витрати у справі зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу просить покласти на відповідача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2025 справу №908/2677/25 передано на розгляд судді Педоричу С.І.
Ухвалою суду від 02.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №908/2677/25 та присвоєний справі номер провадження 3/161/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
До матеріалів справи долучено довідку про доставку електронного листа - ухвали суду про відкриття провадження у справі №908/2677/25 від 02.09.2025, до електронного кабінету відповідача 02.09.2025 17:47 (а.с.138).
В установлений ухвалою суду строк відзив до суду від відповідача не надійшов.
Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).
Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання, як відзиву на позову заяву, так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
Між позивачем (Покупець) та відповідачем (Постачальник) укладено договір поставки №СК7/62 від 27.10.2023.
Відповідно до вказаних Відповідач зобов'язався поставити Позивачу паливно-мастильні матеріали (бензин А-95) за скретч-картками.
Позивач, відповідно до рахунку-фактури №0007/0000137 від 10.11.2023, перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в загальній сумі 14 000,00 грн, в тому числі ПДВ 2333,33 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №415 від 10.11.2023.
Відповідач передав позивачу скретч-картки на 250 літрів бензину А-95, що підтверджується видатковою накладною №0007/0000108 від 10.11.2023 на суму 14 000,00 грн.
Через відсутність палива на АЗС Авіас, про що позивачем складено відповідний акт, позивач не використав скретч-картки на 250 літрів бензину А-95 на суму 14 000,00 грн.
13.06.2025 позивач звертався до відповідача листом від 05.06.2025 вих.№62 з вимогою поставити пальне.
Претензія позивача залишена без відповіді.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо поставки товару стало підставою звернення із даним позовом до господарського суду.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач відзив на позов не надав.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення сплаченої суми за паливно-мастильні матеріали згідно із договор №СК7/62 від 27.10.2023 у розмірі 14 000,00 грн, пені за порушення строку виконання грошового зобов'язань у розмірі 6601,68 грн, трьох процентів річних в розмірі 693,6 грн та інфляційних втрат в розмірі 2657,37 грн.
Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов'язки виникли між сторонами (чи був укладений договір, чи був поставлений товар, на яку суму; в які строки і якому розмірі мав бути поставлений товар), чи мало місце порушення будь-яких зобов'язань з боку відповідача, які саме зобов'язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов'язань боржником.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
27.10.2023 між ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» (Постачальник, відповідач у справі) та КЗСМО «Музична школа №3» КМР (Покупець, позивач у справі) укладено договір №СК/762 (надалі - Договір), за умовами якого (п.п.1.1, 1.2) відповідач зобов'язався передати позивачеві у власність товар - бензин А-95 (код ДК 021:2015-0913000-9 нафта і дистиляти) для роботи генератора, а позивач зобов'язався сплатити і прийняти вказаний Товар.
Ціна договору становить 14 000,00 грн, в т.ч. ПДВ в розмірі 2333,33 грн (п.3.1 Договору).
Ціна 1 літр товару вказана у специфікації до Договору: 56,00 грн.
Відпуск Товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами» затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 (п. 1.5 Договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору Товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання Товару згідно умов Договору.
У розділі 4 Договору сторони обумовили порядок здійснення оплати: оплата Товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника згідно накладної та рахунка-фактури на Товар (п. 4.1).
Строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки) (п. 5.1 Договору).
Місце поставки (передачі) товарів (п.5.2 Договору): передача Покупцю товару за цим Договором здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів Покупця при пред'явленні довіреними особами Покупця скретч-картки. Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці.
Відповідно до п.5.3 Договору умови постачання Товару - самовивезення. Покупець зобов'язується отримати Товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі.
Згідно з п. 6.3 Договору Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором.
Відповідно до п.7.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.
За не виконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення. (п.п. 7.2 Договору).
Згідно із розділом 10 Договору строк договору встановлено до 31.12.2023, а в частині виконання зобов'язань - до повного їх виконання сторонами.
Відповідачем на адресу позивача було виставлено рахунок-фактуру №0007/0000137 від 10.11.2023 на суму 14 000,00 грн на поставку ПММ для роботи генератора (талони Бензин А-95).
10.11.2023 позивач сплатив рахунок-фактуру №0007/0000137 від 10.11.2023 на суму 14 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №415 від 10.11.2023.
10.11.2023 відповідачем здійснена поставка скретч-карток на 250 л палива (бензину А-95 для генератора) на адресу позивача, що підтверджується видатковою накладною №0007/0000108 від 10.11.2023.
Через відсутність палива на АЗС відповідача (Авіас), що підтверджується складеним позивачем актами №1 від 04.06.2025, позивач не зміг використати скретч-картки на 250 л бензину А-95 на загальну суму 14 000,00 грн.
Позивач звертався до відповідача з листом від 05.06.2025 вих.№62 про надання пояснень щодо відсутності пального. Вказаний лист отримано відповідачем 20.06.2025, що підтверджується потовим повідомленням про вручення відправлення 5004200020530.
Проте, вказаний лист відповідачем залишено без належного реагування.
Зобов'язання з поставки пального не виконано.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині поставки товару стало підставою звернення позивача до суду про стягнення попередньої оплати за товар в розмірі 14 000,00 грн, а також у зв'язку із невиконанням зобов'язання - про стягнення пені в розмірі 6601,68 грн, трьох процентів річних в розмірі 693,86 грн, інфляційних втрат в розмірі 2657,37 грн.
Доказів погашення суми позову відповідач на час розгляду справи суду не надав.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно частини першої статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 655 ЦК України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Судом встановлено, що позивачем на виконання умов Договору, відповідно до виставленого відповідачем рахунку-фактури здійснено оплату за паливно-мастильні матеріали в загальному розмірі 14 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №415 від 10.11.2023.
За умовами п. 1.5 Договору поставки відпуск Товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997.
Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п.3 Правил).
Згідно з п.9 Правил розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Згідно з п.3 Інструкції талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п.п.10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.
Тож, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
10.11.2023 ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» здійснена поставка скретч-карток на паливо для генератора (бензин А-95) на адресу КЗСМО «Музична школа №3» КМР, що підтверджується видатковою накладною №0007/0000108 від 10.11.2023.
Місце поставки (передачі) товару (п. 5.2 Договору): передача Покупцю товару за цим Договором здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів Покупця при пред'явленні довіреними особами Покупця скретч-картки. Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці.
Строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу: скретч-картки (п. 5.1 Договору поставки).
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем не виконано зобов'язання з поставки ПММ, попередньо оплаченого позивачем, внаслідок чого за відповідачем утворилася заборгованість на суму 14 000,00 грн.
Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до приписів ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 у справі №5011-42/13539-2012/3-30гс13.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19.
З матеріалів справи вбачається, що через відсутність палива на АЗС відповідача (Авіас), що підтверджується складеними позивачем актами №1 від 04.06.2025, позивач не зміг використати скретч-картки на 250 л бензину А-95 на загальну суму 14 000,00 грн.
Позивач звертався до відповідача з листом від 05.06.2025 вих.№62 про надання пояснень щодо відсутності пального. Вказаний лист отримано відповідачем 20.06.2025, що підтверджується потовим повідомленням про вручення відправлення 5004200020530.
Вимога позивача про відпуск пального в кількості 250 л реалізована шляхом пред'явлення карток на АЗС.
Вимога позивача про поставку товару (відпуск пального за картками) відповідачем не виконана, через що у відповідача виник обов'язок повернути позивачеві сплачені за бензин кошти.
Таким чином, з викладених обставин вбачається невиконання відповідачем умов договору щодо належної поставки товару та виникнення у нього зобов'язання із повернення позивачу передоплати за непоставлений товар.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Суд відзначає, що відповідачем не спростовано доводи позивача щодо не поставки ПММ, не надано власного розрахунку суми грошових коштів, що підлягає поверненню.
Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено умови договору, оскільки позивачем не отримано товару на 14 000,00 грн, а відтак у відповідача виник обов'язок з повернення позивачу 14 000,00 грн за пальне, вартість якого сплачена, але не поставлена.
Оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивачем попередньо оплачено товар, однак відповідач визначений договором товар покупцю не передав, доказів на спростування обставин, наведених у позові, не надав, тому вимоги позивача про стягнення вартості непоставленого відповідачем палива на суму 14 000,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення пені.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за порушення виконання зобов'язання з поставки товару на суму 14 000,00 грн за період 01.01.2024-27.08.2025.
Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), в редакції на момент виникнення спірних правовідносин та нарахування пені, передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п.7.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.
За не виконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення (п.п. 7.2 Договору).
Оскільки мало місце неналежне виконання зобов'язань відповідачем щодо поставки товару, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення пені, однак суд не погоджується з визначеним позивачем періодом нарахування.
Позивачем необґрунтовано визначено період нарахування з 01.01.2024.
За умовами Договору та згідно з правилами пред'явлення талонів (скретч-карток) обов'язок відповідача відпустити паливо на АЗС (заправити авто) виникає в момент пред'явлення талону (скретч-картки).
Позивачем надано до матеріалів справи акти від 04.06.2025, підписані трьома представниками позивача, про неможливість заправки авто на АЗС відповідача на підставі пред'явлених карток на 250 л бензину.
Тобто вимога позивача про передачу оплаченого товару доведена до відповідача (продавця товару) 04.06.2025 шляхом пред'явлення невикористаних скретч-карток продавцю.
Таким чином обрахунок слід проводити з 05.06.2025.
Здійснивши розрахунок пені в юридичній інформаційно-пошуковій системі «Законодавство», зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, за період 05.06.2025-27.08.2025 на обґрунтовану суму боргу (вартості непоставленого товару) в розмірі 14 000,00 грн, суд встановив, що сума пені становить 986,90 грн.
У решті вимог пені в розмірі 5614,78 грн слід відмовити як заявлених необґрунтовано.
Щодо нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних.
Пунктом 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).
Виходячи із положень статті 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Визначене частиною другою статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у такого боржника в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму «інфляційних втрат» як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.
Ураховуючи невиконання відповідачем грошового зобов'язання щодо повернення позивачу по попередньої оплати у зв'язку із не поставкою товару, суд вбачає наявність правових підстав для застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат в розмірі 2657,37 грн та трьох процентів річних в розмірі 693,86 грн за період 01.01.2024-27.08.2025.
Наведений позивачем розрахунок є необґрунтованим в частині визначення періоду обрахування, оскільки обов'язок повернення грошових коштів у вигляді попередньої оплати виник у відповідача не з 01.01.2025, а в результаті не виконання обов'язку щодо відпуску пального на АЗС після пред'явлення позивачем карток 04.06.2025, про що складено акт.
Таким чином нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат слід проводити з 05.06.2025, а не з 01.01.2025 як помилково вважає позивач.
Здійснивши обрахунок в юридичній інформаційно-пошуковій системі «Законодавство» інфляційних збитків за червень-серпень 2025 року та трьох процентів річних за період 05.06.2025-27.08.2025 за 83 дні прострочення виконання зобов'язання з повернення коштів, виходячи з обґрунтованої суми боргу в розмірі 14 000,00 грн, суд встановив, що сума трьох процентів річних становить в розмірі 95,51 грн, а інфляційних втрат - в розмірі 55,61 грн.
Оскільки мало місце неналежне виконання зобов'язань відповідачем щодо повернення коштів, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача щодо стягнення трьох процентів річних в розмірі 95,51 грн та інфляційних втрат в розмірі 55,61 грн.
У решті вимог про стягнення інфляційних втрат в розмірі 2601,76 грн та трьох процентів річних в розмірі 598,35 грн слід відмовити як заявлених необґрунтовано.
ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором поставки з додатком (специфікація) (а.с.10-12), рахунком-фактурою від 10.11.2023 (а.с.16), платіжною інструкцією №415(а.с.15), видатковою накладною від 10.11.2023 (а.с.18), претензією з доказами отримання (а.с.13-14), розрахунком суми боргу (а.с.9).
ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, доказів виконання зобов'язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми боргу не надав.
Ураховуючи вище встановлені обставини, приписи ст. ст. 74, 76, 77-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню повінстю в частині вимог щодо стягнення основного боргу в розмірі 14 000,00 грн, та частково в частині пені в розмірі 986,90 грн, трьох процентів річних в розмірі 95,51 грн та інфляційних втрат в розмірі 55,61 грн. У решті вимог слід відмовити.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (вул. Каховська, буд.11А, м. Запоріжжя, 69096; ідентифікаційний код юридичної особи 40308189) на користь Комунального закладу спеціалізованої мистецької освіти «Музична школа №3» Криворізької міської ради (вул. Іллі Гайдука, 11, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50069; ідентифікаційний код юридичної особи 02216477) заборгованість в розмірі 14 000,00 грн (чотирнадцять тисяч гривень 00 коп.), пеню в розмірі 986,90 грн грн (дев'ятсот вісімдесят шість гривень 90 коп.), три проценти річних в розмірі 95,51 грн (дев'яносто п'ять гривень 51 коп.), інфляційні втрати в розмірі 55,61 грн (п'ятдесят п'ять гривень 61 коп.). Видати наказ.
У решті вимог про стягнення пені в розмірі 5614,78 грн, трьох процентів річних в розмірі 598,35 грн, інфляційних втрат в розмірі 2601,76 грн відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (вул. Каховська, буд.11А, м. Запоріжжя, 69096; ідентифікаційний код юридичної особи 40308189) на користь Комунального закладу спеціалізованої мистецької освіти «Музична школа №3» Криворізької міської ради (вул. Іллі Гайдука, 11, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50069; ідентифікаційний код юридичної особи 02216477) суму судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 1530,94 грн (одна тисяча п'ятсот тридцять гривень 94 коп.). Видати наказ.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний 22.10.2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя С.І. Педорич