номер провадження справи 4/32/25
13.10.2025 Справа № 908/876/25
м.Запоріжжя Запорізької області
за позовом Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», (03150, м. Київ, вул. Антонорвича, буд. 127)
до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗАТЕКС-АГРО», (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Гетьманська, буд. 109, офіс 14)
до відповідача 2 ОСОБА_1 , (адреса фактичної реєстрації: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 )
до відповідача 3 ОСОБА_2 , (адреса фактичного проживання: АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 )
про стягнення 5 415 412,77 грн.
Суддя Зінченко Н.Г.
За участю представників сторін:
від позивача - Візіренко Ж.С.. на підставі довіреності № ДП 24701/25-0025 від 27.01.2025;
від відповідача 1 - Безух А.М., на підставі Ордеру на надання правничої допомоги серія АР № 1216295 від 18.04.2025;
від відповідача 2 - Єсипенко Т.В., на підставі Ордеру на надання правничої допомоги серія АР № 1242761 від 28.05.2025, (в режимі відеоконференції);
від відповідача 3 - не з'явився;
03.04.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗАТЕКС-АГРО», м. Мелітополь, до ОСОБА_1 , м. Мелітополь Запорізької області та до ОСОБА_2 , м. Мелітополь Запорізької області Запорізької області про стягнення з відповідачів солідарно 5 415 412,77 грн. заборгованості за кредитним договором № 20-13KN0003 від 18.12.2020, в тому числі 3 524 996,99 грн. заборгованості за кредитом (основний борг), 1 608 998,58 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом за клієнтською ставкою, 245 187,03 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом за компенсаційною ставкою з рахунку ЕСКРОУ, 36 229,18 грн. заборгованості по комісії за управління кредитом та 0,99 грн. 3 % річних.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2025 справу № 908/876/25 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/876/25 та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, присвоєний номер провадження справи 4/32/25, підготовче засідання призначено на 07.05.2025.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.05.2025 на підставі ч. 11 ст. 176 ГПК України позовну заяву у справі № 908/876/25 залишено без руху після відкриття провадження у справі. Акціонерному товариству «Державний експортно-імпортний банк України», м. Київ надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
15.05.2025 ухвалою Господарського суду Запорізької області після усунення недоліків продовжено розгляд справи № 908/876/25, підготовче засідання призначено на 04.06.2025.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.06.2025 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/876/25 до 14.07.2025 та відкладено підготовче засідання на 07.07.2025.
Ухвало Господарського суду Запорізької області від 07.07.2025 закрито підготовче провадження у справі № 908/876/25 та призначено справу до розгляду по суті на 16.07.2025.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.07.2025 в судовому засіданні оголошувалася перерва до 11.08.2025.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.08.2025 відкладено розгляд справи на 22.09.2025.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.09.2025 у зв'язку із ракетним обстрілом міста Запоріжжя та безпековою ситуацією для відвідувачів суду судове засідання перенесено на 13.10.2025.
В судове засідання 13.10.2025 з'явилися представники позивача і відповідачів 1 і 2, судове засідання проводилося в режимі відеоконференції з використанням системи відеоконференцзв'язку vkz.court.gov.ua.
До системи відеоконференцзв'язку 13.10.2025 приєднався представник відповідача 2, представники позивача та відповідача 1 приймали участь в судовому засіданні безпосередньо в залі Господарського суду Запорізької області.
Відповідач 3 особисто та його представник в судове засідання 13.10.2025 не з'явилися, про поважність причин неявки суд завчасно не повідомили.
Про дату, час та місце проведення судового засідання у справі № 908/876/25 відповідач 3 повідомлявся належним чином відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» сторони спору зобов'язані в розумні інтервали часу вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
У справі «Осіпов проти України» суд зазначив, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.
За таких обстави, суд визнав за можливе судове засідання 13.10.2025 провести за відсутністю відповідача 3 та його представника.
Предметом спору у даній справі є вимоги АТ «Державний експортно-імпортний банк України» про стягнення солідарно з ТОВ «ІЗАТЕКС-АГРО», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 5 415 412,77 грн. заборгованості за кредитним договором № 20-13KN0003 від 18.12.2020, в тому числі 3 524 996,99 грн. заборгованості за кредитом (основний борг), 1 608 998,58 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом за клієнтською ставкою, 245 187,03 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом за компенсаційною ставкою з рахунку ЕСКРОУ, 36 229,18 грн. заборгованості по комісії за управління кредитом та 0,99 грн. 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачами взятих на себе зобов'язань за кредитним договором № 20-13KN0003 від 18.12.2020, укладеним між АТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ТОВ «ІЗАТЕКС-АГРО», щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом. В обґрунтування солідарного стягнення з відповідачів 1-3 заборгованості позивач вказує на відповідні договори поруки, укладені Банком з Поручителями та Позичальником, за умовами яких відповідачі 1-3 зобов'язались відповідати за повне та своєчасне виконання відповідачем 1 його боргових зобов'язань перед АТ «Державний експортно-імпортний банк України» за кредитним договором № 20-13KN0003 від 18.12.2020.
06.10.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області від ТОВ «ІЗАТЕКС-АГРО» надійшло клопотання (вх. № 20099/08-08/25 від 06.10.2025), яким відповідач 1 просить суд зупинити провадження у справі № 908/876/25 до вирішення Господарським судом міста Києва господарської справи № 910/11984/25 за позовом ТОВ «ІЗАТЕКС-АГРО» до АТ «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання незаконним та скасування рішення.
Подане клопотання відповідач 1 мотивує тим, що ТОВ «ІЗАТЕКС-АГРО» 19.08.2025 подало до позивача заяву про застосування мораторію на нарахування та сплату грошового зобов'язання за кредитним договором № 20-13KN0003 від 18.12.2020 в порядку пунктом 23 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України. 24.09.2025 ТОВ «ІЗАТЕКС-АГРО» отримало лист від АТ «Державний експортно-імпортний банк України» №0026702/24338-25 від 24.09.2025, підписаний Директором департаменту реструктуризації та проектного менеджменту проблемної заборгованості М.Кулішем, яким повідомлено, що AT «Укрексімбанк» вимушений відмовити ТОВ «ІЗАТЕКС-АГРО» в у застосуванні мораторію на нарахування та сплату коштів за грошовим зобов'язанням за договором кредиту (позики). Відповідач 1 вважає що за своєю правовою природою цей лист є рішенням Банку про відмову в застосуванні мораторію. При цьому, відповідач 1 вважає таке рішення протиправним, оскільки кредитор перевищив надані законом повноваження, адже закон встановив чіткі критерії відмови, яких порушено не було. З огляду на викладене, ТОВ «ІЗАТЕКС АГРО» оскаржило рішення АТ «Державний експортно-імпортний банк України», викладене у листі від 24.09.2025 № 0026702/24338 - 25 про відмову застосуванні мораторію за заявою ТОВ «ІЗАТЕКС-АГРО» від 16.09.2025 про застосування мораторію на нарахування та сплату коштів за грошовим зобов'язанням за кредитним договором № 20-13KN0003 від 18.12.2020 до Господарського суду міста Києва. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2025 по справі № 910/11984/25 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Таким чином, у зв'язку із протиправними та безпідставними діями АТ «Державний експортно-імпортний банк України» щодо розгляду заяви про застосування мораторію ТОВ «ІЗАТЕКС-АГРО» від 16.09.2025 склалася ситуація, коли обґрунтовне та законне рішення у справі № 908/876/25 фактично буде залежати від результату розгляду іншої справи, у якій буде встановлено незаконність/законність прийнятого АТ «Державний експортно-імпортний банк України» рішення.
Позивач через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надав суду заперечення (вх. № 20651/08-08/25 від 10.10.2025) на клопотання ТОВ «ІЗАТЕКС-АГРО» про зупинення провадження у справі № 908/876/25. Свої заперечення Банк мотивує тим, що твердження відповідача 1, що розгляд справи № 908/876/25 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 20-13KN0003 від 18.12.2020 залежить від результату розгляду іншої справи за позовною заявою про застосування мораторію ТОВ «ІЗАТЕКС-АГРО» від 16.09.2025, у якій буде встановлено незаконність/законність прийнятого AT «Укрексімбанк» рішення є хибним. При цьому, позивач зауважує, що виходячи зі змісту умов Закону України «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану» № 4340-IX від 27.03.2025 позивачльник не звільняється від сплати коштів за кредитним договором взагалі, дія мораторію розповсюджується лише за сукупності певних умов та протягом дії воєнного стану в Україні. Суб'єкт господарювання, який постраждав від війни, має право звернутися до кредитора за пом'якшенням умов, але повинен підтвердити обставини документально та дотриматися алгоритму дій. Тобто, Позичальник, який підпадає під певні критерії застосування мораторію, має право звернутись до кредитора із письмовою заявою про застосування мораторію. Позитивне рішення кредитора (за умови надання позичальником всіх документів та матеріалів) зупиняє необхідність сплати зобов'язань, включаючи основну суму, до закінчення дії воєнного стану та протягом одного року після його завершення. Мораторій не списує борг, як помилково стверджує відповідач 1, а лише «заморожує» зобов'язання до завершення воєнного стану, та не позбавляє права кредитора звернутись до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів щодо стягнення простроченої заборгованості, а з часом, стягнути кошти за рішенням суду у примусовому порядку. Разом із тим, відповідачем 1 помилково зазначено: при наявності зазначених умов унеможливлюється на законодавчому рівні стягнення коштів за кредитними договорами, які підпадають під вищезазначені ознаки. Таким чином, позивач вважає, що звернення позичальника до кредитора щодо застосування мораторію на період дії воєнного стану не перешкоджає судовому розгляду справи та прийняттю законного та обґрунтованого рішення у справі по суті спору. За таких обставин позивач не вбачає законних підстав для зупинення провадження у справі № 908/876/25.
Розглянувши клопотання відповідача 1 про зупинення провадження у справі № 908/876/25, дослідивши матеріали справи, суд вважає наявними підстави для зупинення провадження у справі № 908/876/25, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
На підставі Закону України «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану» № 4340-IX від 27.03.2025 (надалі - Закон) протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, позичальник (у тому числі його правонаступник), який є суб'єктом господарювання, має право звернутися до кредитодавця (позикодавця) або нового кредитора (далі - кредитор) із заявою про застосування мораторію на нарахування та сплату коштів за грошовим зобов'язанням за договором кредиту (позики), включаючи основну суму кредиту (позики), проценти, комісії та інші платежі (далі - заява), за сукупності певних критеріїв.
Пунктом 25 Закону передбачено, що кредитор на підставі отриманої заяви та доданих до неї документів протягом 20 робочих днів з дня їх отримання приймає рішення про застосування мораторію або відмову у застосуванні мораторію.
У разі прийняття кредитором рішення про застосування мораторію або якщо кредитор протягом 20 робочих днів з дня отримання заяви не прийняв жодне з рішень, передбачених пунктом 25 цього розділу, з дня отримання кредитором заяви позичальника протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом одного року з дня його припинення або скасування - зупиняється вчинення будь-яких дій щодо примусового звернення стягнення на предмет застави, іпотеки, що забезпечує виконання зобов'язань за договором кредиту (позики), та щодо примусового стягнення заборгованості за договором кредиту (позики) з позичальника та особи, яка є поручителем, майновим поручителем виконання зобов'язань за договором кредиту (позики).
У свою чергу, відповідно до пункту 26 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України запровадження мораторію має наслідком зупинення дій щодо примусового стягнення заборгованості за договором кредиту (позики).
Як з'ясовано судом, ТОВ «ІЗАТЕКС-АГРО» 19.08.2025 звернулося до АТ «Державний експортно-імпортний банк України» про застосування мораторію на нарахування та сплату грошового зобов'язання за кредитним договором № 20-13KN0003 від 18.12.2020 в порядку пунктом 23 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України. Листом АТ «Державний експортно-імпортний банк України» № 0026702/24338-25 від 24.09.2025 повідомлено, що AT «Укрексімбанк» вимушений відмовити ТОВ «ІЗАТЕКС-АГРО» в у застосуванні мораторію на нарахування та сплату коштів за грошовим зобов'язанням за договором кредиту (позики). Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ «ІЗАТЕКС-АГРО» оскаржило рішення АТ «Державний експортно-імпортний банк України», викладене у листі від 24.09.2025 № 0026702/24338 - 25 про відмову застосуванні мораторію за заявою ТОВ «ІЗАТЕКС-АГРО» від 16.09.2025 про застосування мораторію на нарахування та сплату коштів за грошовим зобов'язанням за кредитним договором № 20-13KN0003 від 18.12.2020 до Господарського суду міста Києва. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2025 по справі № 910/11984/25 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача 1, що у разі потенційного задоволення Господарським судом міста Києва позову ТОВ «ІЗАТЕКС-АГРО» по справі № 910/11984/25 про визнання незаконним та скасування рішення AT «Укрексімбанк» рішення про відмову у застосуванні мораторію, такий мораторій буде вважатися таким, що застосований з дня отримання кредитором заяви позичальника.
Суд зауважує, що практичне значення прийняття Закону України «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану» спрямоване на захист боржників (позичальників і лізингоодержувачів), які постраждали внаслідок воєнних дій, шляхом запровадження механізму мораторію на нарахування та сплату грошових зобов'язань за кредитами/лізингом (тіло, відсотки, комісії та ін.).
При цьому, законодавець виходив з принципу балансу інтересів банків і клієнтів: закон намагається надати позичальникам реальну тимчасову підтримку (щоб уникнути безповоротних втрат), але водночас залишає банкам інструменти для верифікації підстав (перевірка документів, наслідків форс-мажору) і механізмів відновлення нарахувань у разі доведення недостовірності інформації. Зокрема, у разі зазначення в заяві недостовірних даних - мораторій може бути скасований із донарахуванням зобов'язань.
Названий Закон орієнтований на збереження економічної стійкості підприємств у прифронтових/окупованих територіях - встановлено особливі підходи до підтвердження втрат майна (витяги з ЄРДР, заяви про кримінальні правопорушення тощо) та критерії, пов'язані зі строками відкриття проваджень. Це надає спеціальний, «воєнний» механізм для тих, чия діяльність постраждала.
Так само Закон спрямований на сприяння врегулюванню проблемних кредитів - закон створює правову рамку для призупинення зобов'язань і одночасно залишає шлях для реструктуризації/узгодження умов між сторонами після стабілізації обставин (зменшення тиску на боржника й одночасний контроль ризиків для кредитора).
Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому, як наголошує Європейський суд з прав людини у рішенні «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, що відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
У рішенні Європейського Суду з прав людини «Продан проти Молдови» Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін. Не може бути й мови, щоб закріплені в пункті 1 статті 6 процесуальні гарантії, що надаються сторонам, - справедливий, відкритий та швидкий судовий розгляд - не передбачали виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно доступу до суду та провадження у справі, скоріш за все призвело б до виникнення ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, який держави зобов'язалися поважати, підписавши Конвенцію. Таким чином, виконання рішення, постановленого судом, мало вважатися невіддільним складником «судового розгляду», передбаченого у статті 6.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
За змістом наведеної норми процесуального права підставою для зупинення провадження у господарській справі є сукупність таких складових як: розгляд іншої справи іншим судом, пов'язаність цієї судової справи з даною господарською справою та об'єктивна неможливість розгляду останньої до вирішення судом зазначеної іншої справи.
Зупинення провадження по справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї з передбачених у законі обставин, які заважають здійснювати її розгляд. Тобто ідея інституту зупинення судового провадження пов'язана не із самими обставинами, наявність яких обумовлює прийняття рішення про зупинення, а із тим, що вони створюють об'єктивні перешкоди в здійсненні судового розгляду.
Суд вважає за необхідне зазначити, що пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Отже, зупинення провадження у справі може мати місце лише у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи та у випадку неможливості встановити і оцінити обставини, що мають значення для справи на підставі зібраних у справі доказів.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Враховуючи, вище викладене, суд дійшов висновку, що обставини, встановлені судом по справі № 910/11984/25, матимуть преюдиціальне значення для розгляду справи № 908/876/25, а тому існує об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/11984/25.
Загальні принципи господарського судочинства передбачають, що суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, змагальність сторін, диспозитивність, пропорційність, обов'язковість судового рішення, забезпечення права на апеляційний перегляд справи, забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках, розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Статтею 177 ГПК України визначено завдання та строк підготовчого провадження.
Зокрема, згідно з частиною 1 статті 177 ГПК України, завданням підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. (стаття 181 ГПК України)
Закриваючи підготовче провадження та призначаючи справу № 908/876/25 до судового розгляду по суті, суд мотивував тим, що судом вчинено всі необхідні процесуальні дії, передбачені частиною 2 ст. 182 ГПК України, для виконання завдань підготовчого провадження у даній справі, строки підготовчого провадження у даній конкретній справі, у зв'язку з відсутністю підстав для відкладення підготовчого засідання чи оголошення в ньому перерви.
Завданнями ж розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 194 ГПК України).
Пунктами 1, 2, 4, 5 частини 3 статті 2 ГПК України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність.
Норми Господарського процесуального кодексу України не містять прямої вказівки на можливість суду на стадії розгляду справи по суті приймати рішення про повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні та продовження підготовчого засідання. Проте при здійсненні правосуддя слід керуватись завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно ч. 3 ст. 198 ГПК України головуючий відповідно до завдання господарського судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
З огляду на те, що у справі № 910/11984/25 вирішуються питання, що мають суттєве значення для вирішення спору у справі № 908/876/25, а зупинення провадження у господарській справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України можливе лише на стадії підготовчого провадження, суд постановляє про повернення на стадію підготовчого провадження у справі № 908/876/25 для виконання процесуальних дій, які можливо вчиняти лише на стадії підготовчого провадження.
Приймаючи рішення в цій частині суд базується на необхідності неухильного виконання судом завдань господарського судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, шляхом, зокрема, повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи для її правильного вирішення та створення належних умов учасникам судового процесу в реалізації ними прав.
Крім того, суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21, відповідно до якого, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.
З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе клопотання відповідача 1 про зупинення провадження у справі задовольнити, провадження у справі № 908/876/25 зупинити до набрання законної сили рішенням Господарського суду Запорізької області у справі № 910/11984/25.
Також суд зобов'язує сторони повідомити суд про усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі № 908/876/25.
Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 227, п. 4 ч. 1 ст. 229, ст., ст. 177, 181-183, 234, 235 ГПК України, суд
1. Повернутися на стадію підготовчого провадження у справі № 908/876/25.
2. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗАТЕКС-АГРО», м. Мелітополь Запорізької області про зупинення провадження у справі № 908/876/25 задовольнити.
3. Провадження у справі № 908/876/25 зупинити до набрання законної сили рішенням Господарського суду Запорізької області у справі № 910/11984/25.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
5. Копію даної ухвали направити сторонам у справі.
Повний текст ухвали складено 21.10.2025.
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46. «Гаряча» телефонна лінія суду функціонує за номером (061) 764-89-30.
Учасники по справі можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: http://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/.
Суддя Н.Г.Зінченко
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 261 цього Кодексу.