майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
20 жовтня 2025 р. м. Житомир Справа № 910/5376/25
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Соловей Л.А.
за участю секретаря судового засідання: Васильєвої Т.О.,
за участю представників сторін:
від позивача: Музика А.К., довіреність у порядку передоручення від 10.07.2024 (в режимі
відеоконференції);
від відповідача: не з'явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" (м.Житомир)
про стягнення 273 996,00грн.
Процесуальні дії по справі. Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Господарського суду м.Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" 273 996,00грн, з яких: 142 416,00грн пені та 54 180,00грн штрафу, нарахованого на підставі п.7.4.1 договору та 77400,00грн штрафу, нарахованого на підставі п. 7.2.4 договору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між позивачем та відповідачем договору №47 про закупівлю товарів за кошти Державного бюджету України та інших джерел від 10.06.2024 не виконав взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару, у зв'язку з чим позивачем на підставі п.п.7.2.1, 7.2.4 договору нараховано та заялено до стягнення неустойку.
Ухвалою Господарського суду м.Києва від 05.05.2025 позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" про стягнення 273 996,00грн передано за підсудністю до Господарського суду Житомирської області.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 19.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 12.08.2025.
Ухвалою суду від 12.08.2025 продовжено строк розгляду справи по суті, застосувавши ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; відкладено розгляд справи по суті на 30.09.2025.
У зв'язку з тим, що у Житомирській області 30.09.2025 була оголошена повітряна тривога, судове засідання у справі №910/5376/25 не відбулось; ухвалою суду від 30.09.2025 призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 20.10.2025.
Представник позивача у судовому засіданні 20.10.2025 позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні; повноважного представника в судові засідання не направляв, про причини неявки суд не повідомляв, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчать довідки про доставку ухвал суду від 19.06.2025, від 12.08.2025 та від 30.09.2025 в електронний кабінет ТОВ "Житомирська торгова компанія".
Крім того, відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач мав доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
10 червня 2024 року між військовою частиною НОМЕР_1 (далі - замовник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" (далі - постачальник/відповідач) укладено договір №47 про закупівлю товарів за кошти Державного бюджету України та інших джерел (а.с.9-11), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити замовникові товар, зазначений у специфікації, що є невід'ємною частиною договору, а замовник прийняти і оплатити товар (п.1.1. договору).
Відповідно до п.1.2. договору, найменування (номенклатура, асортимент, кількість) товару: Зарядна станція Bluetti Portable Power Station AC200MAX 2200W 2048Wh відповідно до специфікації; за ДК2015: 31440000-2: Акумуляторні батареї, бюджетна програма 2101020/35/1, КЕКВ 3110.
Пунктом 3.1. договору визначено, що ціна договору згідно зі специфікацією становить: 774 000,00грн, у тому числі ПДВ 129 000,00грн.
Згідно з п. 4.2. договору сторони погодили, що розрахунки за фактично поставлений Товар проводяться шляхом поетапної оплати замовником поставлених йому партій товарів протягом 10 банківських днів після пред'явлення постачальником рахунку на їх оплату
Відповідно до п. 5.1. договору, строк (термін) поставки товару - 30.06.2024.
Товар постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо. (п. 5.3 договору).
Підпунктом 7.2.1. договору сторони погодили, що за порушення строків, визначених пунктами 5.1. договору стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної ціни.
Згідно з п. 7.2.4. договору, у разі відмови від виконання договору та не поставки товару взагалі, постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 10% від ціни договору (п. 3.1.).
10.06.2024 сторонами також була підписана специфікація до договору про закупівлю товарів за кошти Державного бюджету України та інших джерел №47 від 10.06.2024, у відповідності до якої постачальник взяв на себе зобов'язання поставити у строк до 30.06.2024 року замовнику зарядну станцію Bluetti Portable Power Station АС200МАХ 2200Ш 2048Wh у кількості 15 штук загальною вартістю 774 000,00грн.
П. 10.1. Договору встановлено, що Договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2024.
Однак станом на дату подання даного позову Постачальник взятих на себе зобов'язань не виконав - визначений Договором товар Замовнику не поставив взагалі.
За вказаних обставин позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на підставі п.7.2.1. договору 142 416,00грн пені та 54 180,00грн штрафу та 77400,00грн штрафу, нарахованого на підставі п. 7.2.4 договору.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).
За загальним правилом, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 525 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Спірні правовідносини у цій справі виникли на підставі договору поставки, який регулюється розділом 3 глави 54 ЦК України.
Частинами 1, 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.655 ЦК України, передача товару постачальником є основним його обов'язком, що випливає з сутності договору купівлі-продажу. При цьому передача товару має здійснюватися з дотриманням правил про строк, місце та спосіб виконання зобов'язань.
Відповідно до ч.1 ст.663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Відповідно до специфікації поставка зарядних станцій Bluetti Portable Power Station АС200МАХ 2200Ш 2048Wh у кількості 15 штук, загальною вартістю 774 000,00грн мала бути здійснена у строк до 30.06.2024р.
За змістом статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, якщо боржник не почав виконувати свої зобов'язання, це вважається неправомірною бездіяльністю, тобто умисним невиконанням дій, які він зобов'язаний був здійснити за договором. Така бездіяльність хоч і пасивна, але є свідомим вибором.
Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно розрахунку (а.с.2), позивач нарахував до стягнення з відповідача за період з 01.07.2024 по 31.12.2024 142416,00грн пені.
Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку пені, суд встановив, що за заявлений позивачем період розмір пені складає 141642,00грн. Вимога в частині стягнення 774,00грн пені заявлена необґрунтовано та задоволенню не підлягає.
Також позивачем у поданому позові заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 7% від вартості товарів, з яких допущено прострочення у сумі 54 180,00грн та штраф у розмірі 10% від суми договору за відмову від виконання умов договору та непоставку товару взагалі у розмірі 774 00,00грн.
Перевіривши розрахунок штрафу (7%) у розмірі 54 180,00грн, нарахованого на підставі пункту 7.2.1. договору, суд встановив, що він зроблений правильно та відповідає вимогам чинного законодавства.
Як зазначалося вище, згідно з п. 7.2.4. договору, у разі відмови від виконання договору та не поставки товару взагалі, постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 10% від ціни договору (п. 3.1.)
З аналізу вказаного пункту договору вбачається, що для застосування відповідальності постачальника, передбаченої цим пунктом, необхідно встановити факт відмови останнього від виконання своїх зобов'язань по договору, а саме поставки товару.
Слід зауважити, що порушення постачальником строків поставки товару (незважаючи на те, що таке порушення мало наслідком дострокове розірвання замовником договору), саме по собі не тотожне відмові від поставки товару.
В іншому випадку, фактично виникає ситуація подвійного притягнення відповідача до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення: стягнення з останнього як штрафу за порушення строків поставки, так і штрафу за відмову від виконання зобов'язань з поставки товару.
Відповідно до ст.61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність.
Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина третя статті 651 ЦК України).
У цивільному законодавстві закріплено конструкцію "розірвання договору" (статті 651 - 654 ЦК). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК досить часто використовується формулювання "відмова від договору" (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782 ЦК). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, необхідно кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов'язків (такий самий правовий висновок викладений в постановах постанови Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №727/898/19, від 24.05.2023 у справі №756/420/17, від 13 грудня 2023 року у cправі №922/193/23).
Матеріали справи не містять доказів відмови постачальника від виконання своїх зобов'язань по договору з поставки товару, зокрема, розірвання договору з ініціативи постачальника.
Отже у даному випадку відсутні підстави для застосування до постачальника відповідальності, передбаченої п.7.2.4 договору, а саме стягнення штрафу у розмірі 77400,00грн.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частинами 1, 2 статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із частиною 1 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково на суму 195 822,00грн, з яких: 141 642,00грн пені та 54 180,00грн штрафу (п.7.2.1 договору).
Суд відмовляє в позові в частині стягнення 774,00грн пені та 77 400,00грн штрафу (7.2.4. договору).
Судові витрати за результатами розгляду справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, на відповідача покладається судовий збір в сумі 2 349,86грн.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" (вул.Степана Бандери, буд.7, офіс 316, м.Житомир, Житомирська область, 10029, код ЄДРПОУ 43672760)
на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
- 141 642,00грн пені;
- 54 180,00грн штрафу (п.7.2.1 договору);
-2 346,86грн - судового збору.
3. В позові відмовити в частині стягнення 774,00грн пені та 77 400,00грн штрафу (7.2.4. договору).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Соловей Л.А.
Віддрукувати:
1- у справу;
2,3- сторонам через "Електронний кабінет".