Рішення від 21.10.2025 по справі 905/169/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

РІШЕННЯ

іменем України

21.10.2025р. Справа №905/169/25 (208/13116/24)

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання Кравець А.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (код ЄДРПОУ 32281519)

про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

представники учасників справи не з'явились, -

СУТЬ СПОРУ ТА ХІД СПРАВИ:

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.03.2025 у справі № 905/169/25, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2025 та постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.09.2025, відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ», вирішені інші процедурні питання.

На офіційній сторінці Верховного суду веб-порталу Судова влада України опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (№75623 від 26.03.2025).

Від Заводського районного суду міста Кам'янського Дніпропетровської області надійшла цивільна справа № 208/13116/24 за позовом ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" заборгованості по заробітній платі для розгляду в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (вх.№ 4227/25), на підставі ухвали Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області у справі № 208/13116/24 (№ провадження 2/208/2202/24) від 04.04.2025.

За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріалам присвоєно єдиний унікальний номер справи № 905/169/25 (208/13116/24) та на підставі ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства за протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.06.2025 передано на розгляд судді Величко Н.В.

Ухвалою господарського суду від 01.10.2025 прийнято до свого провадження цивільну справу № 208/13116/24 для розгляду в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ»; вирішено справу № 905/169/25 (208/13116/24) розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 21.10.2025; визнано явку представників сторін не обов'язковою; встановлено учасникам справи строк для вчинення дій процесуального характеру та вирішені інші процедурні питання.

Про дату, час та місце розгляду справи позивач повідомлений телефонограмою від 02.10.2025 та шляхом розміщення на офіційному сайті Господарського суду Донецької області веб-портала Судова влада України відповідного оголошення, відповідач - шляхом доставки вказаної ухвали суду в зареєстрований електронний кабінет ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" в системі «Електронний суд».

Також, всі процесуальні акти суду у цій справі оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-портала Судова влада України в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними та загальнодоступними для безоплатного перегляду згідно Закону України "Про доступ до судових рішень", що свідчить про наявність додаткової можливості у сторін ознайомитись із судовими рішеннями у даній справі.

Враховуючи приписи статей 120, 122, 242 Господарського процесуального кодексу України, позивач та відповідач вважаються повідомленими про розгляд справи належним чином.

У рішеннях Європейського суду з прав людини, останній неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Також Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі №2103/490/2012 вказав про те, що сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою як контакт-центру суду так і за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.

Більше того, позивач має цікавитись ходом розгляду даної справи судом, оскільки саме він ініціював вказане судове провадження.

У судовому засіданні 21.10.2025 учасники справи участі не приймали, про розгляд справи повідомлені у встановленому порядку.

В обґрунтування позовних вимог (з урахуванням заяви про уточнення, документ сформований в системі «Електронний суд» 18.03.2025) ОСОБА_1 вказував, що в період з 07.08.2023 по 10.09.2024 він працював в ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ», звільнений за ч.1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. Проте, всупереч ч.1 ст. 47, ст. 116 КЗпП України, у день звільнення відповідачем не було проведено з ним остаточний розрахунок та не надано відомостей про заборгованість по складових, надіслані відповідачу у подальшому адвокатські запити про розмір заборгованості позивача були повернуті йому без вручення адресату - ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ". Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з нарахованої, але невиплаченої при звільненні заробітної плати за період з 07.08.2023 по 10.09.2024 у розмірі 182660,93 грн., заборгованість з компенсації за невикористану відпустку в розмірі 102516,12 грн. та з допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 27113,13 грн.

На підтвердження вимог надано суду наступні документи: паспортні дані та довідку про присвоєння ідентифікаційного номера позивача, трудову книжку НОМЕР_2 , адвокатський запит від 08.10.2024 з доказами його надсилання відповідачу з описом, довідку про індивідуальні відомості про застраховану особу від 06.03.2025 (Форма ОК-5), довідку банку про рух коштів від 13.03.2025, витяг з електронного реєстру листків непрацездатності від 13.03.2025 № 2094617039007029, скріншот даних щодо непрацездатності за листками непрацездатності № 13500385-2025219758-1 та № 13500385-2025375379-1.

Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КузПБ) спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно з частиною 4 статті 7 КУзПБ у разі якщо господарський суд, розглядаючи в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) спір про стягнення з боржника грошових коштів, встановить, що позивачем у такому спорі подано у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника заяву з грошовими вимогами до боржника, господарський суд залишає такий позов без розгляду.

Позивачем не надано суду письмові пояснення щодо звернення/не звернення до господарського суду із заявою про грошові вимоги до боржника з таким самим предметом як у цьому спорі в порядку ст. 45 КУзПБ в межах справи № 905/169/25. Судом таких обставин не встановлено. Відтак відсутні підстави для залишення без розгляду цієї позовної заяви на підставі спеціальної норми - частини 4 статті 7 КУзПБ.

За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Визначений частиною 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою суду від 01.10.2025 у цій справі п"ятнадцятиденний строк для подачі відзиву тривав до 16.09.2025 включно.

Станом на 21.10.2025 відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на позов, витребувані відомості (документи) суду не подав, про причини та/або намір вчинити відповідні дії суд не повідомив

Згідно частини 9 статті 165 цього Кодексу у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на необхідність розгляду господарської справи впродовж розумних строків в контексті встановлених п. 1 статті 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року гарантій, явка представників учасників справи у судове засідання не була визнана обов'язковою, учасники справи мали достатньо часу для висловлення своєї правової позиції і надання доказів на підтвердження аргументів, тому суд вважає можливим розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами у цьому судовому засіданні в приміщенні суду у відсутність учасників справи, що не з'явились.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ, ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ:

Згідно із статтею 43 Конституції України, гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ст. 97 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оплату праці", працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Згідно з частиною першою ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до частини першої ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Сторонами не оспорюється і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перебував у трудових відносинах із ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» в період з 07.08.2023 по 10.09.2024. За наказом № 308к від 10.09.2024 позивач звільнений з ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, що підтверджується трудовою книжкою серія НОМЕР_2 позивача.

Відповідач не оспорює та не спростовує, що після звільнення позивача відповідач-роботодавець не провів виплату всіх сум, що належать позивачу від підприємства. Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.

Також відповідач не надав, у тому числі й на вимогу суду, відомості про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати та про заборгованість по складових.

За змістом статей 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов'язку доведення наявності права на отримання певних сум.

Як стверджує позивач, оскільки відповідач не надав йому відомостей про заборгованість та її розмір по складових, 06.03.2025 позивачем сформовано засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України довідку форми ОК-5, яку долучено до матеріалів справи, з якої слідує, що за період з 07.08.2023 по 10.09.2024 відповідачем було нараховано ОСОБА_1 заробітну плату в розмірі 713350,62 грн.

Згідно наданої виписки АТ КБ «Приватбанк» від 13.03.2025 по банківському рахунку позивача, вбачається, що за період з 07.08.2023 по 10.09.2024 ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» перераховано ОСОБА_1 заробітну плату в розмірі 530684,39 грн.

За підрахунком позивача, відповідач заборгував позивачу заробітну плату в розмірі 182660,93 грн. (що є різницею між даними довідки ОК-5 про нараховану заробітну плату та даними банківської виписки про сплату заробітної плати), яку останній просить суд стягнути з відповідача на свою користь.

Крім того, позивач зазначив, що у нього наявні дні невикористаної відпустки у кількості 63 дні, з яких: 28 днів щорічної основної відпустки та 35 днів щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, тому відповідач мав виплатити йому компенсацію за дні невикористаної відпустки, що за розрахунком позивача складає 102516,12 грн. (237577,90 : 146 х 63), проте відповідач таку компенсацію не виплатив, тому позивач просить суд її стягнути з відповідача на свою користь.

Також, позивач стверджує, що у період з 28.08.2024 по 03.09.2024 та з 04.09.2024 по 09.09.2024 перебував на лікарняному, що підтверджується листками непрацездатності № 13500385-2025219758-1 та № 13500385-2025375379-1, але відповідач-роботодавець не здійснив йому виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Відповідно до витягу з електронного реєстру листків непрацездатності № 2094 6170 3900 7029 від 13.03.2025, сформованого засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України 13.03.2025 о 09:49:40, електронні листки непрацездатності № 13500385-2025219758-1 та № 13500385-2025375379-1 набули статус «Оплачений», однак як вказує позивач, повідомлення про виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності страхувальник до Пенсійного фонду України не надав.

За розрахунками позивача, загальний розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності, яку ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача за цим позовом, становить 27113,13 грн.

Відповідно до частини 1 статті 233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (частина 2 статті 233 КУпП).

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 559/321/16-ц (провадження №14-367цс18) встановлений статтею 233 КЗпП України строк звернення до суду застосовується незалежно від заяви сторін.

Вказаний строк застосовується судом незалежно від наявності заяви відповідача про застосування такого строку, оскільки відповідно до частини першої статті 9 ЦК України норми цього Кодексу у трудових спорах можуть застосовуватися лише субсидіарно, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Тоді як строки звернення до суду у КЗпП України передбачені окремо.

Як свідчать матеріали справи, до Заводського районного суду міста Кам'янського з первісними вимогами до ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, що розглядається господарським судом в межах справи про банкрутство, від імені позивача звернулася його представник - адвокат Токарєва О.Г. в системі «Електронний суд» 06.11.2024 (через 1 місяць та 27 днів з дня звільнення, коли позивач дізнався про порушення його права), тобто з дотриманням встановленого законом тримісячного строку.

У статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем не надано суду будь-яких доказів про здійснення повної виплати заробітної плати позивачу у період його робити у ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» та не представлено доказів проведення з позивачем остаточного розрахунку після звільнення згідно ч.1 ст. 47, ст. 116 КЗпП України, аргументів позивача не спростовано.

Виходячи з наданих позивачем доказів, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем з нарахованої, але невиплаченої при звільненні заробітної плати в сумі 182660,93 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що вказана позивачем сума включає в себе ПДФО (18 % - 32878,96 грн.) та ВЗ (1,5 % - 2739,91 грн.).

Згідно з трудовим законодавством України, при звільненні працівника виплата заробітної плати здійснюється після утримання з неї податків та зборів. Це означає, що роботодавець зобов'язаний утримати з нарахованої заробітної плати податок на доходи фізичних осіб (ПДФО), військовий збір та інші обов'язкові платежі, передбачені законодавством, а потім виплатити працівникові вже чисту суму.

З огляду на вказане, суд не погоджується із заявленою до стягнення сумою заборгованості із заробітної плати, оскільки розрахована без вирахування ПДФО (18 %) та ВЗ (1,5 %), а тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованості нарахованої, але невиплаченої при звільненні заробітної плати та на підставі поданих позивачем доказів, підлягають частковому задоволенню в розмірі 147042,06 грн. (за вирахуванням податків і зборів, що підлягають обов'язковому утриманню роботодавцем як податковим агентом).

Стосовно позовних вимог в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку, суд зазначає, що позивачем не надано відповідних доказів як щодо наявності кількості днів невикористаної ним відпустки, так і щодо розміру компенсації невикористаної відпустки зазначеної позивачем в уточненій позовній заяві, не наведено детального розрахунку із зазначенням вихідних даних, а тому, за висновком суду, позивач не довів розміру пред'явлених до стягнення сум, тому відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення допомоги по тимчасовій непрацездатності, суд зазначає, що позивачем надані листи непрацездатності № 13500385-2025219758-1 та № 13500385-2025375379-1, з яких слідує, що дійсно останній з 28.08.2024 по 03.09.2024 та з 04.09.2024 по 09.09.2024 перебував на лікарняному.

Як вказує позивач, відповідно до витягу з електронного реєстру листків непрацездатності електронні листки непрацездатності № 13500385-2025219758-1 та № 13500385-2025375379-1 набули статус «Оплачений», однак повідомлення про виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності страхувальник до Пенсійного фонду України не надав. За розрахунками позивача загальний розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності, яку відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача, становить 27113,13 грн.

Разом з тим, зміст таких документів не дає суду змоги визначити розмір суми, що підлягає виплаті відповідачем позивачу, при цьому ані в уточненій позовній заяві, ані окремим документом позивач не навів таких даних, так як не навів і власного обґрунтованого детального розрахунку такої суми.

Крім того, суд звертає увагу, що доказів дійсності не виплати відповідачем позивачу допомоги по тимчасовій непрацездатності, позивачем суду також не надано.

Таким чином, за висновком суду, позовні вимоги і в цій частині задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання судових витрат у справі, суд вважає за необхідне відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти їх на відповідача, пропорційно задоволеній сумі, так як позивач, звертаючись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений.

Згідно п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб .

Згідно матеріалів справи звернення з вказаним позовом здійснювалось представником позивача - адвокатом Токарєвою О.Г. в електронній формі через систему «Електронний суд».

Відповідно до ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Так, ціна даного позову становить 312290,18 грн., відповідно 1% від ціни позову складає 3122,90 грн., та оскільки позов поданий в електронній формі, а тому із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, 1% від ціни позову складає 2498,32 грн.

З урахуванням того, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а також враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до положень п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 1176,33 грн. (2498,32 грн. х 147042,06 грн. / 312290,18 грн.).

Керуючись ст.ст. 73-86, 91, 123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) заборгованість з нарахованої, але невиплаченої заробітної плати за період з 07.08.2023 по 10.09.2024 у розмірі 147042,06 грн. (сума вказана за вирахуванням податків та обов'язкових платежів).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519) на користь держави судовий збір в розмірі 1176,33 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення підписано 22.10.2025.

Суддя Н.В. Величко