вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
22.10.2025м. ДніпроСправа № 904/4693/25
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
без повідомлення (виклику) учасників справи,
дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/4693/25
за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ"
про стягнення заборгованості,
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 22.08.2025 за вих. №б/н до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (далі - відповідач) про стягнення 13.652,00 грн заборгованості.
Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/4693/25 визначено суддю ПАННУ Світлану Павлівну, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2025.
Розпорядженням керівника апарату від 26.08.2025 №351 було призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів справи, суддя Панна С.П. знаходиться на лікарняному.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/4693/25 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2025.
Ухвалою від 29.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).
Згідно інформації, що міститься в системі Діловодство спеціалізованого суду, документ в електронному вигляді "ст.176 Відкриття у СПРОЩЕНОМУ" від 29.08.2025 у справі №904/4693/25 (суддя Дупляк Степан Анатолійович) було надіслано одержувачу Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" до його електронного кабінету. Документ доставлено до електронного кабінету: 01.09.2025 о 09:35, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2025 надсилалася відповідачу на адресу: 49600, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Мандриківська, будинок 47, офіс 206/2, за трек-номером 0610277900397.
Зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду 10.09.2025 з відміткою про отримання 09.09.2025.
Правильність адреси місця проживання відповідача підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Господарський суд також бере до уваги і те, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2025 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень невідкладно.
Суд вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).
Згідно частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21, ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.
Так, суд встановив, що ухвала від 29.08.2025 вважається врученою відвідачу коли зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду 10.09.2025 з відміткою про отримання 09.09.2025.
Відповідачу(ам) в ухвалі від 29.08.2025 встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач(і) має(ють) право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, власні заяви чи клопотання, подання яких передбачене положеннями ГПК України, (у разі наявності), а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ГПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів, в т.ч. заяв чи клопотань, відповідач(і) зобов'язаний(і) надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду разом з відзивом (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).
Крім цього, відповідачу(ам) роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем(ами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Отже, строк для подачі відзиву відповідачем тривав до 24.09.2025.
Станом на час винесення рішення відзив відповідачем не надано.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. А тому, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про закупівлю №Т257/6-Г від 14.08.2023 в частині повернення вартості неотриманого пального (газу).
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач відзив на позов не надав.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладання договору; оплати товару; поставки товару; наявності чи відсутності підстав для стягнення заборгованості; правомірності заявлених позовних вимог.
Суд встановив, що 14.08.2023 між Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (далі - постачальник, відповідач) укладено договір поставки № Т257/6-Г.
Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов'язується постачати покупцю: нафтовий газ скраплений в талонах номіналом 10 л (ДК 021:2015 09133000-0) в загальній кількості 1500 л, в подальшому іменовані товар, а покупець зобов'язується прийняти товар від постачальника та оплатити його вартість на умовах даного договору. Одиниця виміру товару - літр.
Відповідно до умов даного договору постачальник зобов'язується зберігати придбаний покупцем у постачальника товар протягом строку та на умовах, передбачених даним договором. Асортимент та кількість товару (об'єм товарної партії) погоджується сторонами у видаткових накладних на товар. У випадку необхідності, за вимогою однієї зі сторін договору, сторонами на партію товару можуть підписуватись додатки, з визначенням
асортименту, кількості та ціни товару (п.п. 1.2,.1.3 договору).
Ціни за одиницю виміру кількості товару встановлюється за погодженням сторін у видаткових накладних на товар. Ціна включає податки, збори та інші обов'язкові платежі до бюджетів, передбачені чинним законодавством України. До ціни товару входить також вартість зберігання товару постачальником на умовах, передбачених даним договором та протягом строку дії карток на пальне (п. 2.1. договору).
Відповідно до п.2.2. договору загальна сума цього договору складає: 34.500,00 грн.
Зберігання та видача (передача) товару зі зберігання здійснюється на автозаправних станціях (АЗС) користувача (ів) АЗС, перелік яких узгоджується сторонами у додатку до цього договору. Перелік АЗС може змінюватися постачальником в односторонньому порядку. Повідомлення про такі зміни можуть надсилатися покупцю засобами електронного або факсимільного зв'язку, а також шляхом розміщення інформації на веб-сайті постачальника (п. 3.7. договору).
Розрахунки за товар (партію товару) покупець здійснює протягом 7 (семи) банківських днів з дати підписання сторонами відповідної видаткової накладної на товар. При цьому, моментом виконання зобов'язань покупця по оплаті товару вважається момент поступлення грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Сторони погодили, що у випадку неоплати покупцем товару більше як 15 (п'ятнадцять) календарних днів з моменту видачі постачальником видаткової накладної дана накладна анульовується (п. 4.2. договору).
Відповідно до п. 6.1. договору АЗС користувача здійснює відванаження нафтопродуктів цілодобово. Автотранспортні засоби заправляються нафтопродуктами на АЗС через паливо роздавальні колонки в порядку черги.
Даний договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2023 року, а в частині розрахунків до повного їх виконання сторонами (п. 12.1. договору).
ТОВ «Інтекс Інвест» виставило позивачу рахунок-фактуру №0053/0001764 від 14.08.2023 на суму 34.500,00 грн.
15.08.2023 позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 34.500,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2866 від 15.08.2023.
На виконання умов договору сторонами складено, підписано та скріплено печаткою видаткову накладну №0053/0001680 від 14.08.2023 на суму 34.500,00 грн на поставку 1.500,00 літрів палива.
Як у позові зазначає позивач, постачальник здійснював поставку товару через мережу АЗС «Авіас». Талони, що видані постачальником, мають спільний логотип "Авіас", а сайт avias.ua вказаний у рахунку- фактурі.
На початок 2025 року відповідно до умов договору використано картки на загальну кількість 1100 літрів, залишок невикористаного пального складає 400 літрів.
Позивачем на адресу відповідача направлено рекомендований лист від 14.02.2025 №2300-1201-8/12088 про продовження строку дії талонів на паливо, який залишився без відповіді. Факт направлення вказаного листа підтверджується списком поштового відправлення від 19.02.2025.
З середини лютого 2025 року, в м. Черкаси та в Черкаській області, відповідач не здійснює відпуск палива, його АЗС закриті, що підтверджується актами перевірки функціонування автозаправочних станцій мережі «Авіс» та фото непрацюючих АЗС.
Станом на теперішній час у позивача на балансі перебувають та не використані довірчі документи (скретч-картки) на: 400 літрів газу у кількості 40 штук за номерами: 306502138340; 306502138341; 306502138342; 306502138343; 306502138344; 306502138345; 306502138346; 306502138347; 306502138348; 306502138349; 306502138350; 306502138351; 306502138352; 306502138353; 306502138354; 306502138355; 306502138356; 306502138357; 306502138358; 306502138359; 306502138360; 306502138361; 306502138362; 306502138363; 306502138364; 306502138365; 306502138366; 306502138367; 306502138368; 306502138369; 306502138370; 306502138371; 306502138372; 306502138373; 306502138374; 306502138375; 306502138376; 306502138377; 306502138378; 306502138379.
15.04.225 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію за № 2300-0803-8/31056 з вимогою у строк до 14.05.2025 сплатити вартість невикористаного газу. Факт направлення претензії підтверджується описом поштового відправлення рекомендованого листа за трек № 1800212563331. Відповідно до даних офіційного сайту «Укрпошта» лист за трек № 1800212563331 був вручений за довіреністю 30.04.2025. Вказана претензія залишилася без відповіді та задоволення зі сторони відповідача.
Таким чином, у позивача залишились невикористаними картки на пальне в кількості 40 шт номіналом по 10 літрів, всього на 400 літрів.
Також позивач зазначає, що відповідно до експертного висновку №О-275 від 06.08.2025, виданого Черкаською торгово - промисловою палатою, середня ринкова вартість автомобільного газу на АЗС в Черкаській області становить 34,13 грн.
Таким чином, на його думку, наразі вартість невикористаного пального становить: 400 л * 34,13 грн = 13.652,00 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості.
Відповідач свої зобов'язання за договором не виконує, заборгованість за неотриманим бензином за розрахунком позивача складає 13.652,00 грн.
Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом спору у даній справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення 13.652,00 грн.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина перша статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 175 ГК України (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 Цивільного кодексу України).
За умовами договору передбачено можливість отримання позивачем оплаченого ним товару шляхом пред'явлення ним на АЗС скетч-картки на відповідну кількість літрів палива.
Тобто, придбаний позивачем товар за договором у вигляді газу у кількості 400 літрів перебуває у відповідача і поставка його здійснюється шляхом заправлення автомобілів позивача після пред'явлення довірчих документів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у повному обсязі виконано прийняті на себе зобов'язання із своєчасної та повної оплати за товар, який мав бути використаний позивачем шляхом обміну у мережах АЗС оплачених скретч-карт.
Згідно частин першої, другої ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права випливає, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Судом встановлено, що відповідно до п. 2.2. договору загальна сума цього договору складає: 34.500,00 грн.
Відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №0053/0001764 від 14.08.2023 на суму 34.500,00 грн.
15.08.2023 позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 34.500,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2866 від 15.08.2023.
На виконання умов договору сторонами складено, підписано та скріплено печаткою відповідача видаткову накладну №0053/0001680 від 14.08.2023 на суму 34.500,00 грн на поставку 1.500,00 літрів палива по ціні 23,00 грн за літр.
Станом на теперішній час у позивача на балансі перебувають та не використані довірчі документи (скретч-картки) на: 400 літрів газу у кількості 40 штук за номерами: 306502138340; 306502138341; 306502138342; 306502138343; 306502138344; 306502138345; 306502138346; 306502138347; 306502138348; 306502138349; 306502138350; 306502138351; 306502138352; 306502138353; 306502138354; 306502138355; 306502138356; 306502138357; 306502138358; 306502138359; 306502138360; 306502138361; 306502138362; 306502138363; 306502138364; 306502138365; 306502138366; 306502138367; 306502138368; 306502138369; 306502138370; 306502138371; 306502138372; 306502138373; 306502138374; 306502138375; 306502138376; 306502138377; 306502138378; 306502138379.
Таким чином, у позивача залишились невикористаними картки на пальне в кількості 40 шт номіналом по 10 літрів, всього на 400 літрів.
15.04.225 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію за № 2300-0803-8/31056 з вимогою у строк до 14.05.2025 сплатити вартість невикористаного газу. Факт направлення претензії підтверджується описом поштового відправлення рекомендованого листа за трек № 1800212563331. Відповідно до даних офіційного сайту «Укрпошта» лист за трек № 1800212563331 був вручений за довіреністю 30.04.2025. Вказана претензія залишилася без відповіді та задоволення зі сторони відповідача.
Оскільки відповідач не виконав вимоги претензії позивача та не повернув суму попередньої оплати, позивач звернувся до суду.
Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача 13.652,00 грн, посилаючись на те, що тривала відсутність палива перешкоджає належному виконанню завдань та функцій Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області, забезпеченню його транспортним сполученням, заправці засобів генерації електроенергії під час періодичного припинення електропостачання в адміністративних приміщеннях.
Позивач зазначає, що ним належним чином виконано договірні зобов'язання, здійснено попередню оплату за товар, натомість відповідач взяті на себе зобов'язання з поставки не виконав. На сьогоднішній день відповідач не відновив роботу своїх АЗС, не провів обмін карток на пальне, що свідчить про неналежне виконання умов договору.
Позивач також зазначає, що п. 7.1. договору передбачено, що за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки іншій стороні, в тому числі недоотриманий прибуток, в порядку передбаченому чинним законодавством України.
Та посилається на ст. 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом
Також позивач зазначає, що відповідно до експертного висновку №О-275 від 06.08.2025, виданого Черкаською торгово - промисловою палатою, середня ринкова вартість автомобільного газу на АЗС в Черкаській області становить 34,13 грн.
Таким чином, на його думку наразі вартість невикористаного пального становить: 400 л * 34,13 грн = 13.652,00 грн.
Суд завертає увагу на те, що як вже було зазначено вище якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Сторонами на підставі п.п. 2.1., 2.2. договору визначено, що ціни за одиницю виміру кількості товару встановлюється за погодженням сторін у видаткових накладних на товар. Ціна включає податки, збори та інші обов'язкові платежі до бюджетів, передбачені чинним законодавством України. До ціни товару входить також вартість зберігання товару постачальником на умовах, передбачених даним договором та протягом строку дії карток на пальне. Відповідно до п.2.2. договору загальна сума цього договору складає: 34.500,00 грн.
Відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №0053/0001764 від 14.08.2023 на суму 34.500,00 грн.
15.08.2023 позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 34.500,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2866 від 15.08.2023.
Сторонами було складено, підписано та скріплено печаткою відповідача видаткову накладну №0053/0001680 від 14.08.2023 на суму 34.500,00 грн на поставку 1.500,00 літрів палива по ціні 23,00 грн за літр.
Беручи до уваги вищевикладене, оскільки у позивача залишились невикористаними картки на пальне в кількості 40 шт номіналом по 10 літрів, всього на 400 літрів, а у видатковій накладній №0053/0001680 від 14.08.2023 сторони узгодили, що ціна за 1 літр газу становить 23,00 грн, поверненню буде підлягати сума 9.200,00 грн (400 літрів * 23,00 грн).
Таким чином, у зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань з поставки товару у повному обсязі, у позивача виникло право вимагати повернення сплаченої передоплати за поставлений товар як після закінчення терміну дії договору (31.12.2023), так і у строк до (14.05.2025) встановлений у претензії.
В установлений договором строк відповідач свої зобов'язання з поставки товару не виконав.
Доказів поставки товару станом на дату звернення з позовом відповідач суду не надав, доводів, наведених в обґрунтування позову, не спростував.
За таких обставин, вимога позивача про стягнення передоплати в сумі 13.652,00 грн підлягає задоволенню у розмірі 9.200,00 грн з урахуванням того, що у позивача залишились невикористаними картки на пальне в 400 літрів за ціною за 1 літр газу 23,00 грн (400 літрів * 23,00 грн).
Щодо суми 4.452,00 грн суд зазначає, що фактично вона є збитками, які заявлені позивачем на підставі п. 7.1. договору відповідно до якого за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки іншій стороні, в тому числі недоотриманий прибуток, в порядку передбаченому чинним законодавством України.
Позивач зазначає, що тривала відсутність палива перешкоджає належному виконанню завдань та функцій Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області, забезпеченню його транспортним сполученням, заправці засобів генерації електроенергії під час періодичного припинення електропостачання в адміністративних приміщеннях.
Також позивач зазначає, що відповідно до експертного висновку №О-275 від 06.08.2025, виданого Черкаською торгово - промисловою палатою, середня ринкова вартість автомобільного газу на АЗС в Черкаській області становить 34,13 грн.
Відтак позивач вважає, що з вини відповідача державне підприємство понесло додаткові витрати/збитки.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зроблено висновок, що "збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником. Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача".
Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
За правилами статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Аналізуючи вищезазначені положення законодавства, предмет спору та обставини справи, слід зазначити, що для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) порушення боржником зобов'язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв'язку між порушенням стороною зобов'язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов'язання.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Збитками в даній справі є грошові кошти в розмірі 4.452,00 грн, у зв'язку з тим, що тривала відсутність палива призвела до підвищення його ціни та відповідно до експертного висновку №О-275 від 06.08.2025, виданого Черкаською торгово - промисловою палатою, середня ринкова вартість автомобільного газу на АЗС в Черкаській області наразі становить 34,13 грн.
Протиправною поведінкою відповідача у даному випадку є невиконання зобов'язань за договором про закупівлю №Т257/6-Г.
Причинний зв'язок між наявністю збитків та протиправною поведінкою відповідача полягає у тому, що саме не виконання зобов'язань щодо відпуску палива, яке належить позивачу на праві власності з дати оплати, тому, для здійснення своєї господарської діяльності
призвело до значного підвищення ціни на паливо (газ), ніж була визначена та оплачена за договором №Т257/6-Г та, відповідно, якщо б відповідач відпустив паливо за ціною визначеною за договором №Т257/6-Г позивач міг би уникнути збитків.
Одночасно, відповідачем не надано, матеріали справи не містять доказів, які б спростували відсутність його вини у понесенні позивачем збитків, тобто відсутні докази, що відповідачем було вжито всіх заходів для належного виконання взятого зобов'язання при тому ступені турботливості й обачності, що вимагалася від нього за характером зобов'язання й умовами обороту.
На момент розгляду справи доказів відшкодування збитків позивачу відповідачем не надано.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Законом України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 цього кодексу з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку, що докази, надані позивачем на підтвердження факту завдання відповідачем збитків є достатньо вірогідними, тобто факти, які розглядаються щодо завдання відповідачем збитків позивачеві, є більш вірогідними порівняно з доказами, наданими відповідачем на їх спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача збитків в розмірі 4.452,00 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Беручи до уваги усе наведене у його сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Судові витрати
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити повністю
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (49600, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Мандриківська, будинок 47, офіс 206/2; ідентифікаційний код 39821153) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, Черкаська область, місто Черкаси, ВУЛИЦЯ СМІЛЯНСЬКА, будинок 23; ідентифікаційний код 21366538) 9.200,00 грн (дев'ять тисяч двісті грн 00 к.) заборгованості, 4.452,00 грн (чотири тисячі чотириста п'ятдесят дві грн 00 к.) збитків, 2.422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 к.) судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.А. Дупляк